Проміжні підсумки 2022/23 МР: порушена логістика та російська пшениця витіснили Україну на ключових ринках

Джерело

АПК-Інформ

9953

Через російську військову агресію експортний потенціал України значно постраждав, що негативно позначилося на всіх його учасниках і насамперед – на аграріях.

Для сегменту української пшениці були повністю втрачені ринки Пакистану та Марокко, суттєво скоротилися постачання у напрямку Єгипту, Тунісу, Лівії, а також Індонезії та інших азіатських країн. На багатьох із цих ринків ослаблення позицій України зіграло на руку Росії. Адже, незважаючи на низькі ціни, які пропонують українські експортери, їм не вдається конкурувати із рекордним російським урожаєм. Особливо в умовах украй складної логістики, коли глибоководні порти України функціонують обмежено, а російська сторона перманентно саботує роботу «зернового коридору».

Все це посилилося важким глобальним балансом пшениці, оскільки чи не всі ключові експортери мають у своєму розпорядженні масивні обсяги зернової. В результаті для світового ринку пшениці війна в Україні, яка триває вже понад рік, виявилася не настільки шоковим чинником, яким бачилася на початку воєнних дій.

Про результати торгівлі українською пшеницею у першому півріччі 2022/23 МР та перспективи другої половини сезону «АПК-Інформ» поговорив з начальником аналітичного відділу, брокером компанії Atria Brokers Христиною Серебряковою.




- Як би Ви охарактеризували результати роботи експортного ринку України у сегменті пшениці за минулий період 2022/23 МР? Особливо, якщо порівнювати піковий період поточного та попереднього сезонів.

- Картина гнітюча. У першій половині 2022/23 МР (липень-грудень) Україна змогла поставити на зовнішні ринки 8,4 млн тонн пшениці (з них 4,6 млн тонн за допомогою «зернового коридору»), що практично вдвічі нижче, ніж 15,9 млн тонн, експортованих за аналогічний період на рік раніше. Причин настільки істотного зниження маса.

Ключова – це неможливість повноцінного експорту через морські порти. Зернова угода була підписана 22 липня 2022 р., але відвантажень у цьому місяці ще не було, тобто першого місяця сезону експорт через глибоководні порти був відсутній. Торішнього серпня, поки «зерновий коридор» розігрівався, темпи експорту були низькими. З трьох портів було відвантажено всього 1,7 млн тонн сільськогосподарської продукції, включаючи менш ніж 0,3 млн тонн пшениці. Надалі відвантаження як загалом агропродукції, так і пшениці зокрема активізувалися, склавши 3,9 та 1,2 млн тонн відповідно у вересні та 4,1 та 1,3 млн тонн у жовтні. Проте потім темпи експорту «коридором» сповільнилися, оскільки з кінця жовтня представники російської сторони в Спільному координаційному центрі (СКЦ) почали навмисно гальмувати процес перевірки суден, скоротивши кількість інспекційних команд і штучно збільшивши час проведення інспекцій. Це досягалося шляхом перевірок показників, які не регламентовані документами СКЦ. Нерідко росіяни просто відмовлялися працювати з вигаданих причин. В результаті час очікування проходження комісії в січні зріс приблизно до одного місяця. Для суден хендісайз це виливається у втрати через простої у розмірі 15-20 тис. дол. на день. Варто зазначити, що працюють у «зерновому коридорі» переважно міжнародні компанії або великі українські компанії, які можуть дозволити собі високі ризики.

 

- У той же час ми побачили колосальний приріст експорту альтернативними шляхами, в який не вірилося на початку війни. Безумовно, там є свої складності та вузькі місця, але прогрес очевидний, чи не так?

- Так, за умов неможливості повноцінно відвантажувати через порти експортери суттєво збільшили торгівлю альтернативними шляхами. При цьому серед основних складнощів – дефіцит вагонів-зерновозів та автотранспорту, черги на прикордонних переходах, високі тарифи на перевезення. Крім того, через обстріл енергетичної інфраструктури відбуваються затримки у русі поїздів та оформленні документів.

Тим не менш, якщо до початку війни експорт ключових зернових культур автотранспортом практично був відсутній, а залізничні поставки склали лише 69 тис. тонн у першому півріччі 2021/22 МР та 133 тис. тонн у липні-лютому 2021/22 МР і були практично повністю представлені кукурудзою, то в березні-червні 2021/22 МР залізничним транспортом було експортовано 2,5 млн тонн зерна (з яких 2,4 млн тонн склала кукурудза) та 148 тис. тонн автотранспортом (включаючи 137 тис. тонн кукурудзи). У липні-грудні 2022/23 МР Україна поставила на зовнішні ринки 4,2 млн тонн зерна залізницею (3,2 млн тонн кукурудзи, 944 тис. тонн пшениці та 50 тис. тонн ячменю) і понад 1,4 млн тонн автотранспортом (751 тис. тонн кукурудзи, 573 тис. тонн пшениці та 93 тис. тонн ячменю).



Головним конкурентом української пшениці на основних ринках збуту залишається російська зернова. При цьому обидві пропонуються за низькими цінами, але одна активно торгується, а інша – ні. Причина лише у незадовільній роботі «коридора»?

- На тлі суттєвих логістичних складнощів українському зерну складно знайти покупця, хоча ціни порівняно з багатьма конкурентами нижчі. Додаткові проблеми тут також створює Росія, яка пропонує свій рекордний урожай за низькими цінами, при цьому якісні параметри російської зернової (зокрема натурна вага) цього сезону значно вищі за українську.

Крім того, наближається наступний етап пролонгування «зернової угоди», термін дії якої спливає 18 березня, і на ринку знову виникають побоювання щодо того, чи буде продовжена ця угода, через що активність імпортерів падає.



- Різке падіння поставок української пшениці відзначається цього сезону практично за всіма ключовими напрямками. Що можна сказати про регіон Північної Африки, який традиційно був одним із провідних покупців: наскільки сильно впала частка України тут та яким країнам це зіграло на руку?

- Єгипет, один із ключових покупців української пшениці, за перше півріччя 2022/23 МР імпортував з України лише 301 тис. тонн зернової, що на 87% менше за результат у аналогічний період сезоном раніше. Єгипет компенсував українську пшеницю російською та європейською, імпорт яких зріс на 13% (до 3,5 млн тонн) та 10% (1,6 млн тонн) відповідно. В результаті частка України на єгипетському ринку в липні-грудні 2022/23 МР склала лише близько 5% проти 33% роком раніше, тоді як частки Росії та ЄС досягли близько 63% (44%) та 29% (20%) відповідно.

Присутність України на ринках інших країн Північної Африки також зменшилася. Так, Україна була ключовим постачальником пшениці до Тунісу у першому півріччі 2021/22 МР (приблизно 66% від загального обсягу поставок до країни; 488 тис. тонн), тоді як у липні-грудні 2022/23 МР відвантаження скоротилося до 150 тис. тонн (близько 18%). На цьому ринку втрата позицій України також зіграла на руку ЄС та Росії. Так, ЄС збільшив свою частку ринку з 34% до 41%. У липні-грудні 2022/23 МР Туніс імпортував 137 тис. тонн російської пшениці, тоді як за аналогічний період роком раніше закупівлі були відсутні. В результаті частка російської пшениці на ринку Тунісу у першому півріччі цього сезону склала близько 16%.

Постачання української пшениці в Марокко цього сезону відсутні, тоді як за першу половину 2021/22 МР відвантаження склали 532 тис. тонн (близько 31% від загального обсягу). А потенціал міг би бути значним з огляду на те, що на тлі падіння власного виробництва зернової в 2022/23 МР Марокко може збільшити імпорт з 4,1 до 7,5 млн тонн. Наразі країна в основному покриває свої потреби за рахунок європейської пшениці, імпорт якої у липні-грудні 2022/23 МР досяг 2,5 млн тонн (приблизно 84% від загального обсягу), тоді як роком раніше становив лише 329 тис. тонн (29%) та загалом у 2021/22 МР досяг 2,1 млн тонн.

Значно скоротилися постачання нашої пшениці і до Лівії. Якщо у липні-грудні 2021/22 МР відвантаження у цьому напрямку склали 327 тис. тонн (близько 48% від усіх поставок до Лівії), то за такий же період 2022/23 МР – лише 38,9 тис. тонн (5%). Виграла від цього, на жаль, Росія, яка за період, що розглядається, збільшила поставки пшениці до Лівії до 674 тис. тонн (близько 90% від усіх поставок до країни) проти 256 тис. тонн (38%) роком раніше. Російська зернова також змогла витіснити європейську з ринку Лівії, частка якої з 15% у першому півріччі 2021/22 МР опустилася приблизно до 1% у липні-грудні 2022/23 МР.

У свою чергу, спостерігалося деяке збільшення відвантажень української пшениці у напрямку Алжиру – до 181 (160) тис. тонн, що дозволило Україні збільшити свою частку ринку близько 5% до 6%. При цьому у 2022/23 МР тут посилилася конкуренція з Росією. Після того, як у вересні 2022 р. Алжир пом'якшив вимоги до імпортної пшениці, підвищивши допустимий рівень пошкодження комахами з 0,1% до 0,5%, російська зернова стала дуже активно надходити на алжирський ринок. Алжир навіть став одним із ключових покупців російської пшениці і вже імпортував зернової більше, ніж будь-якого попереднього сезону. У результаті частка Росії на даному ринку зросла з 8% (301 тис. тонн) у липні-грудні 2021/22 МР до близько 28% (1 млн тонн) у першому півріччі поточного сезону. Істотніше це вдарило по позиції ЄС, частка якого на алжирському ринку впала з 75% до 61%.



- Яка ситуація на ринку Пакистану? За прогнозами USDA, у 2022/23 МР Пакистан знову імпортує великі обсяги пшениці, і ми пам'ятаємо, що у попередні сезони дана країна активно закуповувала саме українську пшеницю.

- До початку війни Україна була ключовим постачальником пшениці до Пакистану. Так, у першому півріччі 2021/22 МР у цьому напрямі було відвантажено практично 1,2 млн тонн зернової, що становило близько 75% від загального обсягу імпорту. У поточному сезоні поставки української пшениці до Пакистану відсутні. Це знову грає на руку Росії та ЄС. Постачання російської пшениці в липні-грудні 2022/23 МР склали 709 тис. тонн (приблизно 57% від загального обсягу), тоді як за аналогічний період роком раніше відвантаження були відсутні. Імпорт з ЄС зріс на 61% – до 544 тис. тонн. У результаті європейська частка ринку збільшилася приблизно до 43% проти 21% на рік раніше.



- А як змінилася присутність України на азіатському ринку?

- Україна домінувала до війни на ринку Індонезії, тепер наша частка на індонезійському ринку несуттєва. Формально країна залишається серед основних напрямів відвантажень української пшениці, але обсяги «упали». Якщо в першому півріччі 2021/22 МР Індонезія була провідним імпортером зерновим з обсягом близько 2,7 млн тонн, то за аналогічний період поточного сезону поставки становили лише 345,6 тис. тонн (-87%). У свою чергу, Індонезія активізувала закупівлі з Австралії (+46%, до 2,45 млн тонн), Канади (+66%, до 861 тис. тонн) і навіть ЄС (+72%, до 227 тис. тонн), а також із США (приблизно у 50 разів – до 250 тис. тонн). Внаслідок цього частка України на індонезійському ринку впала з 50% у першому півріччі 2021/22 МР до 8% у липні-грудні 2022/23 МР, тоді як, наприклад, частка Австралії зросла з 32% до 57%, а Канади – з 10% до 20%.

Відвантаження української пшениці у напрямку інших великих азіатських імпортерів практично не було. Так, Філіппіни зовсім не закуповували зернову з України у липні-грудні 2022/23 МР (412 тис. тонн роком раніше). Таїланд та Південна Корея скоротили обсяги до несуттєвих 5 (355) тис. тонн та 64 (396) тис. тонн. Дещо краща картина щодо Бангладеш та В'єтнаму – 324 (632) тис. тонн і 123 (278) тис. тонн. Азіатські країни здебільшого компенсували відсутність постачання з України австралійською, канадською та американською зерновою, а Бангладеш активізував імпорт із ЄС.



- Що можна сказати про постачання до країн Африки, які розташовані на південь від Сахари?

- Тут позиції України також дуже послабшали. Наприклад, у липні-грудні 2022/23 МР повністю були відсутні відвантаження до Нігерії, тоді як роком раніше вони склали 259 тис. тонн, або близько 8% від загального обсягу поставок до країни. У поточному сезоні на цьому ринку домінує пшениця з ЄС (62% проти 35% роком раніше), а також значна присутність США (23%) і Канади (7%). При цьому варто відзначити і суттєве скорочення присутності на даному ринку Росії, частка якої впала з 20% до приблизно 1%, найімовірніше, через побоювання банків Нігерії працювати з Росією через можливі санкції.

До війни Україна також була ключовим постачальником пшениці до Ефіопії. Тепер поставки туди скоротилися до 120 тис. тонн за першу половину 2022/23 МР, що на 70% поступається показнику роком раніше. Частка України на ринку Ефіопії знизилася з 47% до 26%. Присутність Росії також знизилася – з 19% до 12%. Цього сезону левову частку імпорту Ефіопія покриває за рахунок американської пшениці, частка якої підвищилася з 26% до 57%.



- А чи є якісь позитивні моменти, напрямки із позитивною динамікою поставок?

- У сегменті пшениці чи не єдиним позитивним моментом є показники відвантажень до Туреччини, які за період липень-грудень зросли з 1,55 млн тонн у 2021/22 МР до 1,7 млн тонн у 2022/23 МР. При цьому Туреччина знизила імпорт російської зернової на 15% - до 4,7 млн. тонн. Внаслідок цього частка України на турецькому ринку пшениці зросла з 21% до 26%, а частка Росії знизилася з 76% до 73%.

При цьому варто зазначити, що цього сезону Туреччина більше імпортує з України фуражної пшениці, а не борошномельної. Так, за перше півріччя 2022/23 МР до Туреччини було поставлено 769 тис. тонн фуражної зернової, або 45% загального обсягу пшениці, проти 473 тис. тонн (31%) роком раніше.



- Відмінною рисою експорту у воєнний час є постачання українського зерна до країн ЄС для подальшого реекспорту. Як тут розвивалася ситуація у першій половині 2022/23 МР?

- Підтримка країнами ЄС експорту українського зерна, особливо можливість відвантажувати його через румунський порт Константа, значно допомагає. Після початку війни у березні-червні 2021/22 МР до Румунії було доставлено 85 тис. тонн української пшениці, а в липні-грудні 2022/23 МР обсяг сягнув 1,38 млн тонн, тоді як роком раніше поставки були відсутні. Основні обсяги зернової вирушають до Константи через порти на Дунаї – 969 тис. тонн за перше півріччя 2022/23 МР. Ще 219 тис. тонн було поставлено автотранспортом та 190 тис. тонн залізничними.

Також суттєві обсяги української пшениці йдуть на реекспорт через Польщу. У липні-грудні 2022/23 МР було відвантажено 577 тис. тонн зернових, з яких 387 тис. тонн було перевезено залізничним транспортом, 190 тис. тонн автотранспортом. У першій половині 2021/22 МР до Польщі було поставлено лише трохи більше 1 тис. тонн української пшениці.



- Які перспективи для українського експорту Ви бачите у другому півріччі 2022/23 МР? Наскільки серйозною буде конкуренція на світовому ринку?

- За нашою оцінкою, у другому півріччі 2022/23 МР на світовому ринку пшениці відзначатиметься досить велика пропозиція зернової.

 

По-перше, потенціал України для цього періоду буде вищим, ніж роком раніше. Так, якщо в січні-червні 2021/22 МР країна поставила на зовнішні ринки 2,9 млн тонн пшениці, то в січні-липні 2022/23 МР цей показник може досягти 5,1 млн тонн, виходячи з озвученого USDA прогнозу експорту в поточному сезоні обсягом 13,5 млн тонн.

Крім того, практично всі найбільші світові експортери пшениці також будуть мати значні обсяги зернової. Насамперед конкуренцію Україні продовжить складати російська пшениця з її привабливими цінами. За нашими підрахунками, у першому півріччі Росія поставила на зовнішні ринки 24,9 млн тонн пшениці проти 21,7 млн тонн роком раніше, а в другому півріччі зможе відвантажити 18,6 млн тонн зернової, що істотно вище. ніж 11,3 млн тонн роком раніше. Варто зазначити, що відвантаження російської пшениці йшли недостатньо активно, що з урахуванням такого високого врожаю викликало сумніви в тому, що країна зможе повною мірою реалізувати свій експортний потенціал. Однак останніми місяцями темпи активізувалися і перевищують торішні.

Така висока пропозиція російської зернової за проблем з експортом української пшениці стане ключовим викликом для наших трейдерів, особливо на тих ринках, де конкуренція між двома чорноморськими країнами традиційно висока – Близький Схід та Північна Африка.

Значний потенціал також мають і країни ЄС. У першому півріччі вони відвантажили на експорт 18,1 млн тонн зернової (16,4 млн тонн роком раніше), а в другому зможуть поставити 19 млн тонн (15,5 млн тонн).

Після вкрай невдалого минулого сезону цього року на ринку посилилася присутність Канади. Країна вже поставила на зовнішні ринки 11,9 млн тонн пшениці в липні-грудні 2022/23 МР (8,1 млн тонн роком раніше) і може відвантажити ще 13,1 млн тонн зернової в січні-червні (7 млн тонн роком раніше).

Експортний потенціал Австралії, яка конкурує з Україною на ринках Південно-Східної Азії, у другій половині сезону буде нижче за торішній – 14,7 млн тонн проти 17 млн тонн.

Що стосується США, то тут експорт очікується приблизно на рівні минулого року – 10,1 млн тонн проти 10,7 млн тонн у січні-червні 2021/22 МР.

І насамкінець Аргентина, яка цього сезону є слабким конкурентом, оскільки на тлі тривалої посухи прогнози врожаю та експорту тут неухильно знижуються. Країна зможе поставити на зовнішні ринки близько 4,5 млн тонн пшениці у другій половині 2022/23 МР, тоді як роком раніше відвантаження досягли 9,7 млн тонн.

 

Бесідувала Анна Танська



Реклама

Вхід