Ще в 2009-2010 рр. у сівозміні Республіки Казахстан переважала монокультура – пшениця, площі під якою займали більше 80% у загальній структурі. Однак це не приносило ні фермерам, ні країні належного прибутку. Про це 17 листопада в ході виступу на «Asia Grains Oils Conferance in Qazaqstan» сказав незалежний експерт, ексміністр сільського господарства РК Асилжан Мамитбеков.
«У 2009 р. загальна посівна площа в Казахстані становила 21,4 млн га. Зернові та зернобобові займали 17,2 млн га, в т.ч. під пшеницю відводилося 14,7 млн га. Фіксувалося перевиробництво пшениці в країні, і ми були змушені везти зерно не лише на вигідні експортні для нас ринки, а й на Балтійське та Чорне моря. Оскільки це дуже далеко, РК доводилося конкурувати з Росією та Україною на цих ринках шляхом зниження ціни всередині країни. Тому казахстанським фермерам доводилося продавати своє зерно на елеваторах за 100-120 USD/т», - уточнив він.
За словами ексміністра, тоді велике виробництво не приносило нормального прибутку, не давало гарної ціни. Фермери розуміли, що це невигідно, але перейти на іншу культуру з пшениці було неможливо, адже не було необхідної техніки, насіння, технологій, систем зберігання, знань.
«Бажання уряду розширити географію експорту пшениці призвело до того, що в 2009 р., коли світова ціна на пшеницю становила близько 200 USD/т, усередині Казахстану її вартість була нижче 100 USD/т саме через логістичні витрати. Трейдерам доводилося сильно знижувати ціну всередині країни, щоб зуміти вивезти зерно на далекі ринки. Така сама ситуація була і в 2011 р., коли РК отримала рекордний урожай зерна, і в наступні роки, коли був хороший урожай. Від цього не вигравав ані фермер, ані галузь», - підкреслив А.Мамитбеков.
При цьому держава продовжувала нарощувати субсидування виробництва пшениці та її транспортування до Чорного і Балтійського морів. У той час у країні не розглядали можливість внутрішньоконтинентального експорту як перевагу.
Ситуація почала поліпшуватися після прийняття Продкорпорацією рішення про закупівлю зерна у дрібних фермерів за цінами, що перевищують світові на 10-15%. Це було зроблено для того, щоб підтримати фермерів і не допустити демпінгу. Тоді організація врятувала ситуацію на ринку. Якщо в 2009 р. Продкорпорація оголосила про закупівлю 3 млн тонн пшениці, то в 2011 р. – уже 5 млн тонн.
«Ці закупівлі не лише врятували фермерів у той рік, коли їм нікуди було збувати зерно через рекордний урожай, а й країну від дефіциту пшениці наступного неврожайного року. Тоді Продкорпорація працювала контрциклічно – скуповувала зерно в урожайні роки, щоб країна була ним забезпечена в неврожайні. Тому в той час і не вводилося жодних обмежень на експорт зерна», - зазначив він.
Далі, за словами експерта, відбувалася диверсифікація посівних площ – із частки 70-80% під пшеницею в РК перейшли на вирощування ячменю, олійних і кормових культур. Рівень попиту та пропозиції пшениці вирівнявся, в господарствах перестали перевиробляти зерно, а влада зрозуміла, що об'єктивні та вигідні ринки для збуту зерна поруч. Адже як би Узбекистан не хотів вийти на зернову незалежність, у них зрозуміли, що краще займатися більш вигідними культурами.
«За останні 2 роки Казахстан уже двічі вводив заборону на експорт зерна. Все це дуже негативно впливає на ринок і економіку. РК все ж не залишиться без зерна, адже сірий ринок із РФ нікуди не дінеться. І це нормально. Нам треба не закриватися від російського зерна, адже це вигідно, це торгівля», - вважає А.Мамитбеков.