У парламенті зареєстровано більше 15 законопроєктів, які регулюють питання екологічного податку, але жоден не вирішує питання його справедливого розподілу та ефективного використання. Про це 23 вересня в ході свого виступу на «Форумі зернопереробників-2021» повідомив голова комітету «Європейський зелений курс» (ЄЗК) Української асоціації бізнесу і торгівлі (UBTA) Дмитро Васильєв.
За його словами, на сьогоднішній день існує дві основні концепції щодо екологічного податку. Першою є концепція Міндовкілля, згідно з якою кошти податку на СО2 мають надходити до спеціального кліматичного фонду, який буде окремою юридичною особою, а звідти розподілятися на природоохоронні та кліматоохоронні проєкти. Фонд буде гарантом для міжнародних партнерів і надасть можливість залучати грантові кошти, міжнародну фінансову та технічну допомогу.
Іншу концепцію пропонує Міненерго, де кошти від сплати податку на СО2 повинні надходити до Фонду декарбонізації, а звідти направлятися на модернізацію підприємств для того, аби їхні викиди відповідали новим екологічним нормативам.
За інформацією Міністерства фінансів України, зараз напрацьовують зміни до Податкового кодексу, в т.ч. щодо збільшення ставки на викиди СО2 (з 1 січня 2022 р. планується підвищення до 30 грн/т).
Окрім екологічного податку, очікується прийняття проєкту Закону «Про державний екологічний контроль» (прийнятий у першому читанні) та проєкту Закону «Про промислове забруднення», які суттєво посилюють екологічні вимоги.
При цьому, на переконання UBTA, основними напрямками реформування екологічного податку в Україні є, по-перше, консолідація раціональних позицій щодо всіх екологічних законопроєктів. По-друге, потрібна розробка інструментів для промисловості та бізнесу (в т.ч. механізми залучення інвестицій). Також важливим є введення мораторію на підвищення екоподатку до закінчення карантину (через спад виробництва, спричинений пандемією COVID-19).
Окрім того, Україні необхідно запровадження торгівлі квотами, що сприятиме модернізації вітчизняних підприємств, та застосування досвіду країн ЄС, які на період модернізації підприємств вводили «податкові канікули», надавали дотації та підтримку суб’єктам господарювання, доступ до пільгових кредитів, міжнародного фінансування.
