На підставі складних, об'єктивних, основоположних аргументів можна зробити висновок про неможливість адміністративного прийняття або призначення граничних внутрішніх цін на олію в національній валюті Республіки Казахстан без завдання прямого економічного збитку бізнесу. Про це 21 січня під час свого виступу на онлайн-конференції «Kazakh Oilseed Summit: Online Edition» сказав Костянтин Невзоров, президент асоціації «Олійно-жировий союз Казахстану».
«Більшість рослинних олій, у т.ч. соняшникова, є біржовими продуктами. Котирування на всіх найбільших міжнародних біржах здійснюються щодня. Експортно-імпортні операції завжди здійснювалися в доларах/євро. Казахстан не є ізольованою від міжнародного ринку країною, так само як не є нетто-експортером олії та насіння олійних», - пояснив він.
За словами експерта, держава завжди переслідує основні цілі - недопущення дефіциту сировини олійних культур усередині країни, стабілізація самого внутрішнього ринку та цін на продукцію, а також збільшення експорту готової, переробленої продукції. Проте всі учасники ринку - сільгоспвиробник, переробник, ритейлер - регулюються саме ринком. Від подорожчання сировини зростатиме ціна на готовий продукт. Бізнес не працюватиме в збиток.
«У держави немає можливості вплинути окремо на біржу, на котирування, які щодня формуються. Відповідно, у неї є два шляхи. Перший - контроль усього торгового ланцюжка, починаючи від поля до торгової полиці, тобто штучне введення мита, гранично допустимих торгових цін на соціально значущі продукти харчування та інші важелі, ефективність яких вимагає дуже чіткого підходу, оцінки та постійного контролю. Другий - вплив держави на взаємини із соціально вразливим населенням і контроль спекулятивних дій. Це ті заходи, яких держава і має вживати. І саме цей шлях буде більш швидким і оптимальним для недопущення довільного та високого зростання цін у Казахстані», - вважає К.Невзоров.
Він зазначив, що Олійно-жировий союз Казахстану пропонує в складні із забезпеченням олією періоди або в періоди глобальних криз на щомісячній основі відповідальним державним органам надавати інформацію від великих виробників, які формують внутрішній ринок, про собівартість реалізації продукції на найближчий місяць. Далі на підставі цієї інформації встановлювати максимальну націнку в торгових мережах, таким чином, здійснювати контроль моніторингу цін роздрібної реалізації.
