Україна: погодні умови та стан сільськогосподарських культур у липні 2021 року – НААН України

Джерело

АПК-Інформ

19388

На території більшості областей країни у розпалі жнива ранніх зернових культур, хоча на півдні вони добігають кінця і вже є перші результати, які засвідчують про доволі високі показники врожайності в окремих регіонах та господарствах. Разом з тим, слід визнати, що очікування були значно більшими, вагомішими, враховуючи погодні умови впродовж весняно-літньої вегетації. Але, як виявилося, не завжди сприятливий гідротермічний режим є запорукою великих урожаїв та рекордних валових зборів зернової продукції. Найбільший недобір зерна, як показує поточна ситуація на полях, одержано на полях озимини, де сівба проводилася після кращих і удобрених попередників, особливо за умов застосування високорослих сортів, які сформували потужну вегетативну масу і були схильними до вилягання та ураження хворобами на завершальних етапах вегетації. При цьому оперативна аналітична інформація щодо урожайності озимих зернових культур, зокрема пшениці озимої, є доволі неоднозначною, що пояснюється, головним чином, великою часткою впливу погодних умов на формування зернової продуктивності впродовж періоду вегетації та рівнем забезпечення і дотримання технологічних вимог при їх вирощуванні.

Цьогорічна надмірна вологозабезпеченість ґрунту у червні для окремих сортів озимих та ярих зернових і зернобобових культур стала певним індикатором щодо їх стійкості до несприятливих умов вирощування, які виникли в результаті тривалих та інтенсивних дощів і негативно вплинули на їх продуктивність. Особливо прикрим є те, що значна частина універсальних сортів інтенсивного типу вітчизняної селекції виявилася недостатньо адаптованими до таких погодних умов, зокрема відрізнялася низьким рівнем стійкості до вилягання, що в окремих господарствах призвело до значних втрат врожаю (30–40 %) і, як наслідок, до суттєвого збільшення собівартості вирощеного зерна. При цьому більшою мірою це стосується економічно потужних сільгосппідприємств, які мали можливість забезпечити рослини зернових і зернобобових культур необхідною достатньою кількістю поживних речовин, що попередньо гарантувало урожайність основної зернової культури навіть після непарових попередників не нижчу 5,0–5,5 т/га, як це було, наприклад, у минулому році.

Значні втрати врожаю отримано і від хвороб, які поширилися в посівах вже на початку воскової стиглості зерна і скоротили у часі життєздатність асиміляційного апарату рослин на 5–7 діб та призвело до формування мілкого і щуплого зерна, що не дозволило озимині реалізувати свій потенціал повною мірою. Порівняно значної шкоди посівам завдали фузаріоз та септоріоз колоса, піренофороз і бура іржа, боротьбу з якими в багатьох випадках вже недоцільно було робити, враховуючи час до збирання, а також і те, що окремі господарства з різних причин вже провели 2–3 фунгіцидні обробки посівів, частина з яких мала лише профілактичний характер, якщо брати до уваги першу половину весняно-літньої вегетації.

Такі не дуже сприятливі погодні умови, що спостерігалися в кінці червня та на початку липня, дали підстави спрогнозувати можливі втрати очікуваного врожаю до 10 % і більше. Особливо це стосувалося посівів ячменю озимого, де внаслідок фізіологічних особливостей рослин (поникання та ламкість колоса при перестої культури), втрати зерна при утриманні дощової погоди в подальшому могли бути значно більшими.

Проте, позитивним є те, що після соняшника, який є основним попередником для пшениці озимої у більшості зерносіючих областей нашої держави, принаймні в степовій зоні, сформовано достатньо гарний врожай основної зернової культури, що дозволяє розраховувати на середню врожайність та валові збори зернової продукції, близькі до минулорічних.

Загалом, за період весняно-літньої вегетації озимих зернових культур (березень–червень) випала рекордна кількість опадів – 308 мм, що було на 133 мм більше в порівнянні з середньою багаторічною нормою і відзначалося вперше за останні 10 років спостережень (рис. 1).

Аналіз погодних умов більшої частини липня свідчить про те, що вони були загалом сприятливими для завершення вегетації та проведення збирання озимих зернових культур, яке розпочалося дещо пізніше в порівнянні з останніми роками і переривалося дощами, які переважно мали короткочасний та зливовий характер.

У першій декаді липня спостерігалася помірна за температурним режимом з опадами різної інтенсивності, місцями сильними зливами та шквалами погода. Середньодобові температури повітря знаходилися на рівні 19,5–25,2 °С. Особливо спекотною видалася погода на початку та в останні дні декади, коли максимальна температура повітря підвищувалася до 30,9–31,6 °С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 53,5–57,0 °С. Разом з тим, в нічний час мінімальна температура повітря знижувалась до 14,6–15,7 °С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до 15,0–15,4 °С. Середня температура за декаду склала 22,6 °С, що було на 2,2 °С вище середньої багаторічної норми.

Кількість опадів за декаду досягла 40,3 мм і на 14,3 мм перевищувала значення середньої багаторічної норми. При цьому слід зазначити, що літні дощі випадали вкрай нерівномірно, а тому кількість атмосферної вологи за цей період дуже варіювала навіть у межах однієї області та адміністративного району. Середня відносна вологість повітря становила 73 % і була на 12 % більшою порівняно з кліматичною нормою.

За останні 10 років теплішою перша декада липня була в 2012, 2013, 2015 та 2020 роках. Більше опадів у цей час відмічалося лише в 2012 та 2019 рр. (рис. 2).

В результаті надмірної кількості опадів упродовж червня та першої декади липня запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під посівами пшениці озимої на час настання повної стиглості зерна були, на відміну від попередніх років, значно більшими за середню багаторічну норму. Під озиминою після чорного пару кількість агрономічно цінної вологи в шарі ґрунту 0–100 см становила 142 мм, що було майже вдвічі більше в порівнянні з середньою багаторічною нормою; у посівах після соняшнику – 89 мм, або на 29 % більше від середніх багаторічних значень (рис. 3).

Звертає увагу на себе не тільки значна вологозабезпеченість ґрунту на час дозрівання пшениці озимої, але й те, що вологи у посівах після чорного пару залишилося значно більше, ніж у посівах після соняшнику, що за звичайних умов зволоження відбувається навпаки – більші вологозапаси в ґрунті залишаються на полях після непарових попередників. Пояснення цьому лише одне – у посівах після чорного пару відмічалося значне вилягання пшениці озимої, водоспоживання якої, починаючи з фази колосіння, було суттєво обмежене, що негативно позначилося на рівні продуктивності рослин. У таких посівах витрати вологи з поверхні ґрунту також обмежувалися полеглими рослинами, які не дозволяли інтенсивно їй випаровуватися з ґрунту, виконуючи специфічну роль своєрідної «ковдри» чи «парасольки». Така кількість вологи у ґрунті по завершенні вегетації пшениці озимої відзначалася вперше, принаймні за останні 6 років.

На завершення першої декади липня обстеження посівів пшениці озимої показало, що більшість сортів знаходилися у фазі повної стиглості зерна при його середній вологості 13,5–14,3 %. А перші підсумки збирання урожаю, яке розпочалося в південних областях країни ще в кінці червня, засвідчили про можливість і в цьому році досягти вагомих результатів у зерновиробництві.

В другій декаді переважала дуже тепла, спекотна, з порівняно незначними опадами погода. Середня за декаду температура повітря склала 25,6 °С, що було на 4,4 °С вище середніх багаторічних показників. В окремі дні максимальна температура повітря підвищувалася до 33,8 °С, а мінімальна знижувалася до 15,6 °С. У світлий час доби поверхня ґрунту прогрівалася до 61,5 °С, а вночі охолоджувалася до 16,0 °С.

Опадів за декаду, які відзначалися в першій половині звітного періоду, випало 15,0 мм при багаторічній нормі 18,0 мм. Середня за декаду відносна вологість повітря становила 65 % при середній багаторічній 62 %.

За останні 10 років такий температурний режим у другій декаді липня відзначався вперше, а більша кількість опадів спостерігалася в 2012, 2017 та 2019 рр. (рис. 4).

В другій половині декади, після дощів, майже у всіх областях країни розпочалася активна кампанія збирання ранніх зернових культур, зокрема, пшениці озимої.

Перша половина третьої декади липня характеризувалася помірним температурним режимом та значними опадами різної інтенсивності. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 19,6–22,5 °С. Вдень температура повітря підвищувалася до 29,4 °С, а вночі знижувалася до 13,0 °С. Поверхня ґрунту нагрівалася до 53,7–54,8 °С. Кількість опадів за неповну декаду склала 36,1 мм, що виявилося більш ніж у двічі більше від середньої багаторічної норми. Середня відносна вологість повітря упродовж цього часу утримувалася на рівні 62–77 %, що було дещо вище нормативних значень для даного календарного періоду.

У другій половині декади утримувалася висока температура повітря та відмічалися локальні грозові дощі, які загалом майже не впливали на інтенсивність збиральних робіт. Разом з тим, зазначимо, що за температури повітря вище 30°С у рослин кукурудзи починає уповільнюватися фотосинтез, гальмуються ростові процеси і знижується активність приросту біомаси, а при температурі повітря 36°С фотосинтез зовсім припиняється. Наявні ґрунтові вологозапаси під посівами кукурудзи та соняшника істотно різнилися і в 0–100 см шарі ґрунту залежно від регіону визначення становили від 33 мм (недостатні) до 110 мм (добрі) за середньобагаторічної величини 90 мм.

Моніторингове обстеження посівів і визначення фазового стану рослин соняшника свідчать, що залежно від строку сівби та гібриду відзначається фаза цвітіння, формування та наливу, а висота рослин варіює від 148 до 182 см. За надраннього строку сівби у рослин гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньоранньої груп проходить стадія початку воскової стиглості зерна, у рослин гібридів середньостиглої та середньопізньої груп – молочна стиглість і початок молочної стиглості зерна. За оптимального строку сівби у рослин гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньоранньої груп проходять стадії кінець молочної стиглості та молочна стиглість зерна, у рослин гібридів середньостиглої та середньопізньої груп – відповідно початок молочної стиглості зерна та формування і налив зерна. За пізнього строку сівби у рослин гібридів кукурудзи ранньостиглої та середньоранньої груп – стадії молочної стиглості та початку молочної стиглості зерна, у рослин гібридів середньостиглої та середньопізньої груп – утворення зерна (наливу ще немає).

Оцінка морфобіологічного стану кукурудзи свідчить, що за надраннього строку сівби рослини гібридів сформували висоту 231–320 см та мають по 9–14 шт. зелених листків на рослині, за оптимального строку сформували висоту рослин 238–325 см та мають по 10–15 шт. зелених листків, за пізнього строку сівби – відповідно 234–323 см та 11–16 шт. зелених листків на рослині.

У рослин гібридів кукурудзи та соняшника відмічається біологічно обумовлене засихання 3–5 нижніх листків. В денні години у рослин спостерігається часткова втрата тургору та його відновлення в нічні години. Враховуючи гідротермічні умови, фактичний стан рослин у посівах різних гібридів кукурудзи та соняшника можна характеризувати як добрий, а в окремих, особливо південних і східних, – як задовільний.

Збирання врожаю – це один з найвідповідальніших періодів польових робіт, а тому зниження втрат зерна при його проведенні є суттєвим резервом збільшення валових зборів зернової продукції як пшениці озимої, так і інших озимих та ярих зернових культур.

Вважається, що при недотриманні технологічних вимог під час цього процесу величина втрат зерна може сягати до 10 % і більше. При затримці, наприклад, з початком збирання врожаю на 10–12 діб недобір зерна, особливо за несприятливих умов, зростає до 15–20 %, а в окремих випадках (вилягання посівів, тривалий дощовий період) – до 60 %.

Як правило, втрати врожаю зерна розподіляють на механічні, фізіологічні, а також на ті, які пов’язані з роботою збиральних комбайнів, транспортуванням і доробкою зерна на токах. Механічні втрати є наслідком осипання зерна та ламкості колосу. Їхня величина залежить від біологічних особливостей сортів, строків збирання і погодних умов у передзбиральний та збиральний періоди. Механічні втрати починають проявлятися відразу після дозрівання зерна, коли воно втрачає зв’язок із материнською рослиною, і зростають по мірі запізнення зі збиранням.

Фізіологічні втрати пов’язані з фізіолого-біохімічними перетвореннями, які відбуваються в зерні після настання його повної стиглості. За сухої погоди ці процеси знаходяться в пригніченому стані і не призводять до суттєвих втрат маси сухої речовини зерна. У вологу й відносно прохолодну погоду зерно зволожується, в ньому зростає інтенсивність процесів, які призводять до втрат накопичених пластичних речовин. В окремих випадках маса сухої речовини зерна може знижуватися на 10–20 % в порівнянні з тією, яка була в період досягнення зерном фази повної стиглості.

Слід пам’ятати, що вологе і засмічене зерно інтенсивно дихає, втрачає вуглеводи, відбувається його самозігрівання в буртах. У такому зерні проходять процеси розпаду білків, внаслідок чого знижується вміст клейковини. В сухому і чистому зерні, навпаки, переважають процеси синтезу, тому в період післязбирального дозрівання якість його помітно підвищується.

В зв’язку з цим оптимізація технологічного збирання врожаю повинна передбачати біологічні і морфологічні особливості сортів пшениці озимої, їх рівень врожайності, швидкість та рівномірність достигання зерна, фізико-механічні властивості збиральної маси.

При цьому слід пам’ятати, що для збереження якісних показників зерна необхідно дотримуватися високих темпів збирання, очистки та його досушування до базисних кондицій. На етапі приймання зернової продукції слід відділяти і розміщувати окремо партії пшениці з пліснявим і солодовим запахом, наявністю пророслих зерен тощо. За насіннєвим зерном потрібен постійний нагляд – контроль його температури, вологості, ураженості мікофлорою.

Таким чином, загалом сприятливий і разом з тим доволі складний для озимих зернових культур 2020/21 вегетаційний рік в черговий раз показав і засвідчив необхідність дотримання технологічних вимог, які ставляться перед зерновиробниками. В першу чергу це стосується правильного вибору сортового складу, попередників, строків сівби, вмілого застосування системи мінерального живлення рослин та захисту посівів від шкодочинних об’єктів, що навіть за несприятливих погодних умов у більшості випадків є запорукою формування вагомого врожаю зерна.

 

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід