Про зерно -  різними мовами

Джерело

АПК-Інформ

4201

Українська зернова конференція, яка відбулася під егідою УЗА (Української зернової асоціації) і GAFTA (Асоціації торгівлі зерном і кормами) 24-25 квітня в Києві, збагатила кожного учасника раціональними зернами, які зійдуть життєвими паростками на ниві агробізнесу. До столиці України своїх представників делегували 203 компанії та фірми з 25 країн. Важливості міжнародній конференції додала участь у ній віце-прем'єра Івана Кириленка, титульних керівників GAFTA: Девида Хелігана, президента, Роджера Маасу, віце-президента, та Памели Кірбі Джонсон, генерального директора. Цікаво було не тільки в залі засідань, але й у кулуарах, куди переносилися палкі дискусії з усього спектру зернового ринку. Відкритість у поглядах, демократичність... Виступили всі бажаючі та навіть ті, хто фізично не зміг бути присутнім на масштабному зерновому форумі: Леонід Козаченко, чию доповідь "Сільське господарство України: інтеграція у світові ринки" зачитав Ярослав Краснопольський, в.о. президента Української аграрної конфедерації.

Пропонуємо нашим читачам тези деяких виступів учасників Української зернової конференції.

Девид Хеліган, президент GAFTA:

- GAFTA утворилася шляхом злиття двох асоціацій у 1971 році. Спочатку в 1878 році було засновано Лондонську асоціацію торгівлі зерном. Пізніше, у 1906 році, почала функціонувати Асоціація торгівлі тваринницькою продукцією. Потім обидві асоціації об'єдналися, утворивши Асоціацію торгівлі зерном і кормами, - всесвітню організацію, яка сприяє міжнародній торгівлі зерном, кормами, зернобобовими культурами та рисом. Склад учасників GAFTA досить різноманітний і містить у собі більш ніж 900 членів у 80 країнах світу. Спектр нашої діяльності досить широкий, і я б розбив її на декілька категорій: імпортери, експортери, брокери, дилери, виробники, переробники сировини для продовольчих і кормових цілей, борошномельні підприємства, пивоварні заводи, виробники спиртних напоїв, аналітики, інспектори, експедитори, арбітри, банки та юридичні фірми. Наша організація надає своїм членам безліч послуг, але в основному ми працюємо в усьому світі за трьома напрямками: контракти й арбітраж, торговельна політика та питання права, навчання і тренінги.

Перелік контрактів GAFTA (близько 80 видів, включаючи CIF, FOB і різні умови постачання) постійно перевіряється і за необхідності змінюється, щоб відповідати торговельній практиці та вимогам. Близько 90% світової торгівлі зерновими та значна частина торгівлі кормами відбувається за умовами контрактів GAFTA. Наша асоціація розпочала свою Програму безперервного професійного розвитку в 1996 році. Вона забезпечує членів GAFTA широким набором тренінгів і освітніх програм у різних аспектах зернової і кормової торгівлі, від фундаментального початкового першого рівня до передового третього рівня.

Нашу організацію хвилює ситуація з продовольством у світі. Майже половина населення земної кулі має прибуток у 2 долари на день. Інтенсивна демографічна ситуація набагато складніше, ніж просто збільшення їдців. Адже поряд з ростом землян наявний процес старіння, а значить і брак робочої сили, що вже простежується в країнах ЄС. Міграційні процеси можуть залучити близько 100 млн. чоловік. Виходить, треба думати і про "перекидання" їжі. Який шлях обрати? Збільшити на 1,5 млн. гектарів орних земель? Зараз 60% земель знаходиться в культивації, - піддано агрообробці. Але це матиме екологічні наслідки. Підняти врожайність сільськогосподарських культур - один зі шляхів. Щоб підвищити життєві стандарти, ми повинні використовувати високі технології.

Микола Компанець, президент Української зернової асоціації:

- Місяць тому Українській зерновій асоціації виповнилося п'ять років. Можливо, такий ювілей на обличчях багатьох з вас (особливо закордонних гостей) викликає посмішку, але в Україні можливість цілеспрямованої та плідної роботи, що виявляється в тому числі й в організації Української зернової конференції, говорить багато про що. Мова йде про країну, сучасна історія якої нараховує тільки одинадцять з половиною років. Мова йде про зерновий ринок, історія якого почалася (або відродилася) лише незадовго перед тим, як було створено Українську зернову асоціацію. В таких умовах УЗА практично постійно відчуває на собі виклики часу (і події останніх місяців - зайве тому підтвердження), і доля Асоціації так само, як і доля зернового ринку, багато в чому залежить від того, наскільки розумно та виважено ми можемо відповідати на такі виклики.

Для того, щоб зрозуміти, наскільки динамічно розвивалися події протягом останніх років, наведу лише деякі приклади. У 1996-97 роках в Україні тільки розпочалася приватизація зернових елеваторів. На даний момент більше 400 таких великих підприємств приватизовано та близько 120 з них знаходиться у власності членів УЗА, причому процес концентрації в руках ефективних власників триває. Тільки в 1995-1997 роках почав формуватися ринок зерна як такий, оскільки до цього зерновий сектор майже цілком перебував під контролем уряду. Зараз ринок зерна в Україні висококонкурентний, хоча усе ще знаходиться тільки на стадії формування, що значною мірою пов'язано як з відставанням процесу нормативного регулювання, так і загальноекономічними процесами у країні.

Ще в 1996-1998 роках величезні обсяги зернових обмінювалися на ресурси за бартерними коефіцієнтами (у тому числі й за державними програмами), у той час як на сьогодні діють спеціальні програми банківського кредитування, а виробники, які добре зарекомендували себе, одержують фінансування ще до весняної сівби.

Шість-сім років тому сільгоспвиробники мали величезну заборгованість і практично всі були неплатоспроможними. Списання заборгованості та введення фіксованого сільськогосподарського податку дозволило виробникам зерна більш упевнено почувати себе в ринкових умовах. І хоча ще не всі з них заможні у фінансовому плані, але, у цілому, вони вже можуть дозволити собі залишати порівняно великі перехідні запаси в тому випадку, якщо ціни протягом того або іншого маркетингового року їх не влаштовують.

І, нарешті, тільки в 1999-2000 роках врожай зернових в Україні складав 24-25 млн. тонн, у той час як у 2001-2002 роках він підвищився майже до 40 млн. тонн. Немає сумніву, що цей показник уже найближчими роками буде перевершено, хоча 2003/2004 маркетинговий рік, через загибель половини озимих і пізніх термінів весняної сівби під впливом погодних умов, буде виключенням.

Українська зернова асоціація розвивалася, йшла в ногу з ринком, а в деяких моментах і випереджала його, пропонуючи прогресивні рішення та механізми.

У 1998/99 маркетинговому році, після об'ємного врожаю попереднього сезону, ми забезпечили збільшення обсягів експортних відвантажень, що дозволило вивести ціни реалізації зерна сільгоспвиробників на більш ніж прийнятний рівень. У 1999-2001 роках ми як експортували зернові культури, виробництво яких було надлишковим, так і забезпечували імпортне постачання тієї зернової продукції, брак якої відчувався на внутрішньому ринку. Паралельно з цим компанії, представлені в УЗА, інвестували кошти у внутрішню переробку та вирощування зернових культур.

У 2002-2003 роках, після двох високих врожаїв, ми знову наголошували на експорті зерна, що дозволило зняти обсяги надлишкової пропозиції з внутрішнього ринку, а в 2002/2003 маркетинговому році протягом декількох післяврожайних тижнів ініціювати збільшення цін реалізації зерна сільгоспвиробниками. Зараз звучать різні оцінки того, що відбулося на українському ринку зерна в поточному сезоні, однак будь-якому експертові очевидно, що при убогому бюджетному фінансуванні та крайній пасивності внутрішньої переробки в державі просто не було іншого механізму, який дозволив би забезпечити прибутковість сільськогосподарського виробництва.

Те, про що я сказав, це тільки легкі штрихи до картини, яка зображає розвиток зернового ринку країни за останні роки. Пройдений шлях був важким для всіх суб'єктів цього ринку, у тому числі й УЗА. Але ми пройшли його з честю, і на даний момент є однією з найуспішніших професійних асоціацій не тільки в агропромисловому комплексі країни, але й у цілому в Україні.

УЗА було створено як асоціацію експортерів українського зерна, і тут успіхи асоціації в наявності - на даний момент компанії, які входять до УЗА, забезпечують більше 80% експорту зернових культур з України. Але, як я вже говорив, спектр наших інтересів набагато ширше - він містить у собі і сільськогосподарське виробництво, і переробку сільгосппродукції, і використання фінансового інструментарію при роботі в агропромисловому комплексі. Відповідно, змінюється і мета, яку ставить перед собою УЗА. Зараз нашу основну мету можна сформулювати таким чином - формування цивілізованого ринку зерна в Україні. Мабуть, на сьогодні немає іншого суб'єкта, який так послідовно та виважено працював би для досягнення цієї мети.

Ми не прагнемо повернути тотальний державний контроль, але ми вже втомилися працювати в умовах, коли часто звичайні операції (наприклад, із покупки зерна) вимагають додкладання багаторазових зусиль через відсутність необхідних гарантій та інструментарію. Ми не є прихильниками масштабних державних закупівель, але, з іншого боку, нестерпно складно працювати в умовах, коли експортерів часто обвинувачують у проблемах, пов'язаних з пасивною закупівельною діяльністю внутрішніх переробників. Ми є прихильниками ліберального підходу до ринку, але вкрай складно вибудовувати бізнес в умовах наявності на ринку значної тіньової складової.

Резюмуючи сказане, ми "за" вільну конкуренцію на вільному ринку, але з обов'язковою умовою - держава економічними важелями забезпечує дотримання власних інтересів. Ми більш ніж упевнені в необхідності брати до уваги інтереси держави та населення, але не менш упевнені й в іншому - це не має призводити до вихолощування поняття "ринок", не має заважати приватному капіталові підвищувати ефективність власної роботи і, в результаті, роботи всього зернового комплексу країни.

Можливо, багатьом учасникам конференції з України та країн СНД усі ці слова здаватимуться надто концептуальними. Можливо, більшість учасників конференції з далекого зарубіжжя будуть здивовані такою постановкою питань. Але від них нікуди не підеш - ринок зерна в нашій країні все ще перебуває в стадії формування, і в той час, як в Україні іноді можна почути про необхідність розробки стратегії розвитку АПК, Українська зернова асоціація своє бачення стратегії розвитку зернового ринку представляє гранично чітко. І ми розраховуємо, що ряди УЗА незабаром поповняться новими компаніями, які розділяють подібні уявлення і можуть посприяти їхній реалізації.

Мабуть, мій виступ був би неповним, якби я не згадав про ті результати, що досягнуті значною мірою завдяки роботі Української зернової асоціації. Тільки за останній рік було забезпечено коректне тлумачення умов експортних контрактів податковими органами при поставках зерна на різних базисах постачання, проведено оптимізацію застосування механізму фітосанітарного контролю під час експорту зерна з України. Українська зернова асоціація послідовно виступає за впровадження в Україні системи складських посвідчень, створення ф'ючерсної біржі, хоча ми прекрасно усвідомлюємо й те, наскільки великий обсяг робіт ще необхідно провести для повноцінного впровадження таких сучасних інструментів.

Дійсно, зернова асоціація має провести величезний обсяг робіт для досягнення поставлених цілей. І, незважаючи на те, що в останні місяці членами УЗА стають не тільки українські компанії, але і юридичні особи з інших держав, ми прекрасно усвідомлюємо те, що і зернова асоціація, і в цілому аграрний бізнес в Україні будуть послідовно розвиватися лише у тому випадку, якщо ми зуміємо втримати процес формування ринку зерна в Україні в розумному руслі, вдосконалити наявні ринкові інструменти та впровадити новий прогресивний ринковий інструментарій. Усе, що робить УЗА, підпорядковується досягненню саме цієї мети. Ми віримо, що Україна буде виробляити значні обсяги зернових культур, і працюємо над тим, щоб розвиток зернового виробництва супроводжувався таким же динамічним розвитком зернової інфраструктури.

Олексій Гаврилов, голова правління Групи компаній "Об'єднана зернова":

- Минулого сезону наша компанія експортувала трохи більше 1 млн. тонн зерна, у структурі якого - пшениця фуражна та продовольча, ячмінь фуражний, фуражна кукурудза, жито, горох. Ми посідаємо 3-4 місця серед українських експортерів зернових. Вважаю, зерновий експорт - висококонкурентне середовище діяльності. За статистикою, в Україні понад 300 експортерів зерна. Це і найбільші міжнародні транснаціональні корпорації, і безліч компаній середнього розміру. До того ж, цей ринок позначено регіональним конкурентним середовищем. Завдяки, у першу чергу, транснаціональним корпораціям, зерновий експортний ринок можна назвати високо капіталізованим. Це ще більше загострює конкуренцію, призводить до складних цінових ситуацій. Транснаціональні компанії проникають усередину країни, максимально ближче до українського сільгоспвиробника: купуються елеватори, пропонуються максимальні ціни. Це підстьобує українські компанії теж розширювати базу, інфраструктуру, щоб максимально залучити клієнтів і, природно, виходити на ринки збуту. З мільйона тонн, які ми експортували, близько 600 тис. тонн було поставлено з доставкою до портів країн призначення. Географія наших покупців розширилася: Бразилія, Індія, Індонезія, Мавританія, Лівія, Туніс, Марокко...

Але прихід на нові ринки збуту було пов’язано з певними проблемами, характерними для більшості українських компаній. У першу чергу, імпортерів насторожує маловідомість українського зерна, особливо продовольчого. Нам доводиться конкурувати з австралійською, американською, канадською пшеницею. Останню продавці пропонують за 20 специфікаціям, тобто адресно кожному споживачеві: для виробництва макаронів, спагетті, високоякісних сортів хліба... У ці суворі стандарти українська пшениці погано "втискується". От чому проблема гармонізації українських стандартів із світовими актуальна як ніколи. Ще один мінус: маловідомість власне українських компаній, які займаються експортом. Безумовно, важко змагатися з тими, хто на цьому ринку існує десятки років і працює на зміцнення своєї репутації. Як правило, це - компанії, які обслуговують або є співзасновниками споживачів, у яких є свої виробничі програми. Про зрив постачання не може йти і мови...

Ускладнюючим фактором роботи на ринках збуту для українських компаній є періодичні фітосанітарні скандали. Дійсно, у світі дуже різні вимоги до зерна. Наприклад, у Бразилії не звикли, щоб певний тип грибка "жив" у товарному зерні, але при цьому допускають, що цей грибок може паразитувати в насінному зерні. Це - їхній нюанс. До того ж, у них помінялися фітосанітарні вимоги, які набрали сили буквально наприкінці вересня. Бразильська сторона повідомила українську державну фітосанітарну службу про майбутні зміни ще в травні минулого року. Наші чиновники зреагували на це із запізненням. У результаті, українським фахівцям довелося виїжджати до бразильських портів і вгамовувати скандал з українським зерном. Потім був візит урядової делегації, у ході якого міністр сільського господарства Бразилії пообіцяв, що проблему буде знято. Але вона так і залишилася невирішеною. Всі документи підготовлено, але не підписано. Начебто б об'єктивна причина. Але треба враховувати, що Бразилія - традиційний ринок збуту аргентинської й американської пшениці. Природно, ніхто з конкурентів не зацікавлений у приході українських постачальників. І в даному випадку фітосанітарні служби є дуже ефективним інструментом контролю доступу до ринків.

Згадаємо скандали, які відбулися в Канаді та у Франції, коли заборонили вивантаження української фуражної пшениці. Але жодних переконливих доказів приймаючі сторони не надали. Особливо це стосується Франції, яка заявила про присутність ДДТ в українському зерні. Іншими словами, складається думка, що до приходу українського зерна ретельно "готуються". Підсумками цих скандалів виявилася деяка сторожкість стосовно українського зерна взагалі на всіх інших ринках збуту. Часто доводиться чути за кордоном: щось там не все добре з вашим зерном... Хоча таку сувору систему фітосанітарного контролю, як в Україні, у світі треба ще пошукати.

Що стосується перспектив на наступний маркетинговий рік, то, вважаю, навряд чи ми будемо експортувати пшеницю. Це негативно відіб'ється на реноме багатьох компаній, оскільки, повторюся, сталість постачальника на світовому ринку - вище за все. Ринок в основному буде фуражним. До речі, українська кукурудза зробила блискучу кар'єру, вийшовши на міжнародні ринки. Експорт її, за нашими даними, досяг більше 800 тис. тонн. Такий прорив послужить поштовхом для сільгоспвиробників розширювати посіви під кукурудзою.

Геннадій Шульга, менеджер компанії "СЖС Україна":

- СЖС - найбільша у світі незалежна міжнародна експертна організація з офісами в більш ніж 140 країнах. Компанія почала свою активність на ринку в 1787 році, в Україні - понад десяти років, має філії в більш ніж 20 найбільших містах. "СЖС Україна" надає послуги з сільського господарства, зокрема, з міжнародної сертифікації, надає інспекції гарантії, як ваги, так і якості.

Компанія проводить інспекцію як у порту навантаження, так і вивантаження. Якщо параметри вантажу відрізняються, то ми несемо гарантовану відповідальність. Це саме той момент, коли ви можете бути певними при передачі партії товару третій стороні. Якщо говорити про якість українського зерна в цілому, то воно цілком відповідає вимогам ЄС. Разом з тим якість української пшениці в цьому сезоні неоднорідна. Якщо дивитися з позиції білку, то вміст його в зерні коливався від 9,5 до 14,3%, середній показник -12,2%. Припустимо, балкер завантажують партією пшениці середньої якості, що відповідає контрактним специфікаціям. Спочатку до "банок" по черзі засипали 3 клас, потім - 5 клас. З 20 кінцевих покупців 15 були задоволені пшеницею 3 класи, а п'ятьом трапилася пшениця 5 класу, що викликало обурення. Який урок? Можна змішувати і робити одночасне навантаження зерна одного класу.

Знижує якість зерна і шкідлива черепашка, ушкодження якою в цьому сезоні було досить високим, що негативно позначилося на якісному параметрі - силі борошна. Цей показник коливався від 43 до 382 при стандарті понад 160. Навіть якщо присутність шкідливої черепашки в зерні перевищує 2%, сила борошна стрімко падає - до 100 і нижче. Надійний захист від цього шкідника - пестициди.

Неоднорідність якості зернових залежить і від того, на якому етапі ми здійснюємо контроль. В основному, 90% контролю здійснюється на експортних терміналах, а треба просуватися далі, на внутрішні елеватори. З нашого досвіду, якщо здійснювати контроль кожного прибулого вагона, то 15-20% фуражу можна перевести до розряду продовольчого зерна. Різниця в ціні, і при великих обсягах, - от вам і виграний прибуток. Задача "СЖС Україна" - відбирати та формувати партії зернових необхідної якості ще до постачвок на експортний термінал, тобто, починаючи від сільгоспвиробника. Для цього компанія створила мобільну лабораторію з необхідною апаратурою, здатною проводити експрес-аналіз у будь-якому місці. Проект зав'язано на програмному забезпеченні, і трейдери  матимуть можливість доступу через web-портал до інформації з елеваторів, які візьмуть участь у цьому проекті.

Галина Шевченко, директор Української ф'ючерсної біржі:

- Світова практика організації ринку зерна, інших сільськогосподарських товарів свідчить про те, що продуктивний розвиток відбувається тільки за умови декількох обов'язкових факторів. Один з них - наявність на ринку такого важливого активу, як система керування ризиками цін, а також наявність прогнозованих цін для цього важливого активу. Усе це досягається шляхом обертання на товарній біржі кредитних контрактів і опціонів.

Заснована три місяці тому назад, Українська ф'ючерсна біржа поставила перед собою мету створити для ринку сільськогосподарської продукції - зерна, базових активів - механізм попередження цінових ризиків і можливість забезпечувати ці товарні ринки, їхніх учасників прогнозними цінами. Передбачається обертання ф'ючерсних контрактів, які даватимуть прогнозовані ціни для конкретних видів продукції на період три, шість і дев'ять місяців. Крім цього, передбачається торгувати ф'ючерсними контрактами й опціонами на інші базові активи: фінансові інструменти, складські свідчення, індекси й інші показники.

Перша організаційна форма роботи УФБ - торгівля в біржовому залі, що на першому етапі буде забезпечувати найбільшу демократичність і формування цін, максимально мінімізувати умови для маніпулювання саме при використанні закритої інформації. І друга - електронна торгівля, тобто передбачається створення постійно діючої електронної площадки і вилучених терміналів в окремих регіонах України, робочих станцій для біржових посередників.

УФБ буде функціонувати посекционно. Перша секція, що практично готова до експлуатації, це - сільськогосподарської продукції, де, у першу чергу, почнемо працювати з контрактами на зернові культури. Спочатку - з обслуговування контрактів реальним товаром, а пізніше перейдемо до обслуговування випуску і звертання ф'ючерсних контрактів і опціонів.

Біржа поступово обростає власною інфраструктурою. Одним з основних елементів її, який відповідає і світовій практиці, є створення розрахунково-клірингової установи. Власне кажучи, такий інститут практично цілком гарантує виконання ф'ючерсних контрактів і опціонів. Розрахунково-клірингова палата, відповідно до рішення ф'ючерсної біржі, створюється як окрема юридична особа. Крім того, біржа у своїй інфраструктурі створює біржові склади - один з обов'язкових елементів функціонування ф'ючерсної біржі. Вони являють собою окремих юридичних осіб, де акумулюються товари, призначені для закриття контрактів. Всі елементи інфраструктури на даній біржі буде сертифіковано.

Зараз завершується розробка основних внутрішніх документів - кодексів: торговельного, адміністративного та зберігання. Вони розроблялися за консультативної підтримки Чикагської та Вінніпезької товарних бірж. Хочу сказати, що при розробці наших внутрішніх документів було використано досвід Вінніпезької товарної біржі, оскільки вона протягом п'яти років цілком перейшла від обслуговування спотових і форвардних контрактів у структурі реального ринку до обертання ф'ючерсних контрактів і опціонів.

Звичайно, успішне функціонування Української ф'ючерсної біржі напряму пов'язано з розвитком власне ринку. І якщо на ньому раптово виникатимуть перешкоди у вигляді заборон на переміщення зерна за межі області, раптових квот, інтервенцій, непередбачених постанов-рішень управлінських органів, то про струнку систему керування цінового ризику говорити не доводиться. Можу із впевненістю сказати, що ф'ючерсна торгівля буде розвиватися і проявиться у всїй повноті лише в тому випадку, якщо ринок буде адекватний тим вимогам, які ставляться перед ф'ючерсами й опціонами.

Анатолій Прокопенко, заступник начальника Українського Гідрометеоцентру:

- Агрометеорологічні умови формування врожаю озимими культурами 2002-2003 року склалися вкрай несприятливо, у комплексі (осінь-зима-весна) це - найпоганіші умови за останні 50 років.

Восени 2002 року в оптимальні агрокліматичні терміни через надто дощову погоду було засіяно значно менше площ озимих культур, ніж торік, а погодні умови жовтня і листопада не створили сприятливих умов для формування нормальної зимостійкості рослин. Припинення вегетації озимих культур на початку грудня відбулося майже одночасно на всій території країни внаслідок різкого похолодання. Різке зниження температури повітря при безсніжності призвело до стрімкого промерзання ґрунту - у 1,5-2 рази більше, ніж звичайно. У грудні-березні в Україні переважав стійкий зимовий режим погоди з інтенсивними морозами, в окремі періоди - з короткочасними відлигами.

За температурними умовами найнесприятливіші умови перезимівлі склалися в грудні. Середня місячна температура повітря виявилася на 5-7,5° нижче норми. Мінімальна температура повітря знижувалася до мінус 19-23°, у східних і західних областях - до мінус 24-27°. Поверхня ґрунту при відсутності сніжного покриву прохолоджувалася до мінус 21-30°. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння озимих культур спадала до мінус 5-11º, місцями в центральних, південних і східних областях - до мінус 12-16°. Зважаючи на те, що озимина ввійшла в зиму слабозагартованою і в слаборозвиненому стані, такий температурний режим виявився згубним для значної частини слаборозвинених посівів озимої пшениці, більшості посівів озимого ячменю й озимого ріпаку, температура вимерзання яких на 3-4° вище, ніж у пшениці. Утворення тріщин у ґрунті на багатьох площах центральних областей (шириною до 5 см) призвело до ушкодження й оголення вузлів кущіння, а надалі й до повної загибелі рослин.

Унаслідок відлиги, яка спостерігалася наприкінці грудня, опадів у вигляді дощу та наступного похолодання, на полях почала утворюватися притерта до ґрунту льодова кірка, що зберігалася і поширювалася на площі та збільшувалася у товщині при відлигах майже до початку березня. Площа з льодовою кіркою в цілому в Україні була унікальною і, за оцінками фахівців гідрометеослужби, досягала 40-45%. За післявоєнний період такого поширення льодової кірки в Україні не було, схожі умови спостерігалися тільки в 1976 році. У першій-другій декадах березня танення снігу та руйнування льодової кірки відбувалося вкрай повільно, товщина її та ступінь поширення практично не змінювалися. Лише в південних і місцями в західних областях вона сходила більш інтенсивно, але при цьому на полях утворювалися застої поталих вод.

За агрометеорологічними розрахунками, на початок весни площа загибелі озимих культур очікувалася близько 41%. За несприятливих умов у період поновлення вегетації (активне збільшення тепла, перевага сухої погоди) прогнозувалося збільшення площі загибелі ще на 5-10%. На жаль, так і відбулося. Уже зараз можна сказати, що загинуло більше половини посіяних озимих. Активна вегетація озимих культур очікувалася з кінця першої декади квітня, на 1,5-2 тижня пізніше середніх багаторічних термінів, що також підтвердилося. За даними спостережень метеостанцій, стан посівів на сьогодні лише в окремих районах західних областей і крайнього півдня - гарний і задовільний. На решті території більшість посівів озимих культур загинуло, а ті, що збереглися, - знаходяться, в основному, у незадовільному стані.

Розвиток весняних процесів, який багато в чому визначається умовами зими, зокрема наявністю сніжного покриву та промерзанням ґрунту ( цією зимою вони перевищили середні багаторічні показники), на всій території країни відбувається зі значним запізненням порівняно з нормою, з початком весняних процесів останніх п'яти років, коли спостерігалися надто ранні весни.

Серед факторів, які впливають на врожайність ярових зернових, одне з головних місць посідають терміни сівби. Вони визначають наступні умови росту і розвитку рослин до кінця вегетації. Запізнювання з посівом обумовлює пізніше настання фаз розвитку, знижує стійкість рослин до несприятливих метеорологічних і інших явищ, погіршує якість і зменшує рівень врожаю на 7-40%. Через перезволоження верхніх шарів ґрунту, наявності в багатьох випадках мерзлого прошарку, початок масової сівби в нинішньому році затримався майже на місяць порівняно з минулим роком. До 10 квітня лише місцями в крайніх південних районах України й у Криму на більшості площ у силу прогрівання і зволоження ґрунту склалися умови для проведення польових робіт і сівби ранніх ярових і зернобобових культур. На решті території масова сівба ранніх ярових проводилася в другій половині квітня, на 7-12 днів пізніше середніх багаторічних термінів. Що крім втрати у врожаї на 6-12%, складає велику ймовірність підпадання ярових культур під посухи, що в Україні є звичайним явищем, у найвідповідальніший період формування репродуктивних органів.

Аналога нинішньому розвиткові весни з комплексу погодних умов немає. Схожі весняні процеси в Україні складалися навесні 1980, 1979 і 1952 років, коли сівбу ярових було проведено на півтора-два тижні пізніше звичайних термінів. У нинішньому році обсяг весняних польових робіт істотно збільшився за рахунок дуже великого обсягу пересівання і підсівання загиблих озимих культур.

145 метеостанцій постійно здійснюють моніторинг стану посівів, вологозапасів у ґрунті, на основі діючих моделей оцінюють вплив погоди на ріст, розвиток і формування врожаю зернових і технічних культур. На сьогодні в Укргідрометеоцентрі впроваджено динаміко-статистичну модель росту, розвитку і формування врожаю с/г культур, в основі якої лежить система „середовище-рослина”. Це - складна динамічна система, яка розвивається під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, у якій виділяється процес росту, розвитку і формування продуктивності рослин у їхній складній взаємодії. Вона дозволяє в заданий проміжок часу оцінити фактичні умови, що склалися, у співвідношенні з оптимальними та середніми багаторічними умовами. Перший прогноз врожаю і валового збору озимих культур, відповідно до нормативних документів, складається 25 травня, зернових і зернобобових - 25 червня. Такі науково обґрунтовані терміни дозволяють спрогнозувати врожай з досить високою точністю.

За попередньою оцінкою, виходячи з аналізу вирощування зернових в останні 3-5 років, а також агрометеорологічних умов поточного сільськогосподарського року, варто очікувати, що валовий збір озимих складе 8-10 млн. тонн, ярових зернових з урахуванням затримки з термінами сівби - 15-17 млн. тонн. Загальний вал - 23-26 млн. тонн.

Володимир Чопенко

Реклама

Вхід