Проживаючи 2020 рік в непередбачуваних умовах пандемії COVID-19 і глобальної кризи, світова економіка зазнала певних «шоків» в деяких секторах, в тому числі аграрному, і міжнародній логістиці. І одним з ключових завдань в умовах, що склалися, поряд зі збереженням життів людей, було не допустити глобальної продовольчої кризи, особливо для країн, що знаходяться в критичних умовах і залежних від імпорту.
Яка ситуація склалася в світі за підсумками 2020 року, чи очікується її погіршення в умовах обмеженої купівельної спроможності населення в багатьох країнах, які програми Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO) реалізовувала і які планує почати в 2021 році, про дефолти міжнародних компаній і в цілому про наслідки пандемії для глобальної продовольчої системи та аграрного комплексу, читайте в інтерв'ю ІА «АПК-Інформ» з Дмитром Приходьком, старшим економістом інвестиційного центру FAO.
- Дмитро, під час обговорення з Вами в попередньому интерв’ю (березень 2020 року) ситуації в світі з продовольчою безпекою та ризиків від поширення COVID-19, Ви сказали ключову фразу: «Важливо не допустити глобальної продовольчої кризи». Як світ впорався з цим завданням в таких непередбачених умовах і яка, за оцінками FAO, ситуація за підсумками 2020 року?
- Щодо ефекту від глобальної пандемії в 2020 році можна сказати, що відчувати і аналізувати її наслідки ми будемо ще довго. Але почати варто з того, що на глобальному рівні пшениця, рис і кукурудза, за даними FAOSTAT, забезпечують приблизно 20%, 11% і 7% постачання продовольчих калорій в порівнянні з 12%, забезпечуваними молочними продуктами, 10% цукром і 8% м'ясом в середньому за 2014-2017 рр. Так от, світові запаси ключових зернових культур – пшениці і рису – були достатніми в порівнянні з періодами попередніх продовольчих криз. Якщо порівняти кризу 2020 року і 2008 року, то такий важливий для аналітиків зернового ринку показник, як споживання пшениці в співвідношенні з кінцевими запасами, на початку пандемії становив 22%, тоді як в 2008 році ледве досягав 18%.
Те ж ми можемо відзначити і щодо рису – в минулому році показник співвідношення споживання/запаси становив близько 18%, а в 2008 році – близько 14%. Тобто зерновий ринок, який є основною опорою Всесвітньої продовольчої безпеки, не перебував у стані дуже обмеженої пропозиції зернових культур на початку нинішньої пандемії.
Джерело: IFPRI
Безумовно, обмеження в умовах пандемії (локдауни, фізичне обмеження пересувань) істотно вплинули на продовольчу безпеку. У багатьох країнах саме ці заходи, незважаючи на всі зусилля урядів, негативно відбивалися на проведенні фермерами польових робіт. Мільйони сезонних робітників втратили роботу. Також, незважаючи на «зелені коридори», які створювалися для безперебійної логістики в умовах пандемії, обмеження вплинули на транспортування як матеріально-технічних засобів, необхідних для сільського господарства, так і безпосередньо на перевезення і переробку самої сільгосппродукції. Безперечно, те, що продовольству надавався пріоритет у пересуванні товарів, багато в чому дозволило пом'якшити ефект від пандемії на ринки зерна.
Досить великі «шоки» спостерігалися в ланцюжках складних поставок продукції м'яса і молока в розвинених країнах. У середині 2020 року величезні проблеми були відзначені в м'ясопереробній галузі, де спалахи Сovid-19 серед робітників призводили до закриття цілих м'ясопереробних заводів, і де фермерам доводилося забивати тварин, які повинні були вставати на відгодівлю, в той час, коли забивати їх вже було ніде. Також у пам'яті залишаються кадри, коли сільгоспвиробникам доводилося закопувати свіжу продукцію, оскільки вони не могли її реалізувати. В цілому, звичайно, світ і глобальна продовольча система впоралася з цією кризою, але його наслідки ми ще довго будемо відчувати з точки зору як зниження платоспроможного попиту споживачів, перерозподілу руху товарів з сектора HоReCa на роздрібну і онлайн торгівлю, так і змін в структурі споживання товарів. Тема впливу пандемії на продовольчі ринки і безпеку буде активно обговорюватися на Саміті з продовольчих систем, який скликає генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш і в організації якого активно бере участь.
- Дмитро, криза «пандемічного» 2020 року позначилася і на вартості продуктів харчування. Очевидно, що індекс продовольчих цін FАО зростає кілька місяців поспіль.
- Індекс світових продовольчих цін, що визначається аналітиками Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), зростав постійно протягом останніх 7 місяців. У грудні 2020 р. його середнє значення склало 107,5 пункту, що на 2,2% вище листопадового показника, а також є найвищим показником за останні три роки. Індекс зріс за всіма основними субіндексами, які його складають, крім цукру, де спостерігалося незначне зниження цін. Лідерами зростання цін були рослинні олії, молочна, м'ясна та зернова продукція.
Джерело: FАО (станом на 7 січня 2021 року)
У світі зросли ціни на продукти харчування, і це безумовно створює заклопотаність, пов'язану з економічним доступом до них населення, особливо в країнах, які в значній мірі залежать від імпорту продовольства: у Венесуелі і Гайані ціни на продукти харчування зросли майже на 50% станом на кінець липня 2020 року, тоді як в Кенії ціни на продукти харчування підвищилися всього на 2,6%. Тобто ефект був різним у різних країнах.
Незважаючи на те, що зараз індекс світових продовольчих цін знаходиться на рівнях, значно нижче за ті, які були відзначені в 2011 році, в світі перед початком пандемії вже було 820 млн осіб, які мали постійні проблеми з доступом до продуктів харчування. З них 135 млн осіб буквально перебували в кризових ситуаціях. Пандемія також призвела до того, що станом на квітень-травень 2020 року близько 370 млн дітей у всьому світі не ходили в школу і таким чином не мали доступу до шкільних обідів, які для багатьох дітей з бідних сімей є важливим джерелом харчування.
Пандемія Covid-19 дуже істотно знизила продовольчу безпеку окремих груп населення.
За оцінками наших колег зі Світового банку, вперше за 20 років у світі зріс показник крайньої бідності. Він має на увазі, що людина живе менш ніж на $1,9 в день. Від 88 млн до 115 млн осіб були виштовхнуті економічною кризою, пов'язаною з пандемією, за межі цього порогу бідності. Найбільша кількість з них знаходяться в зонах військових конфліктів і регіонах, найбільш залежних від зміни кліматичних умов, які сильно обмежують місцеве виробництво продуктів харчування. Адже є країни, які більш ніж на 90% залежать від імпорту продовольства.
Але найсумніше – це те, що ми будемо відчувати наслідки цієї кризи ще довго і станемо свідками триваючого негативного впливу і в цьому році. Кількість людей, які знаходяться за межами крайньої бідності, може зрости і до кінця 2021 року сягнути 150 млн. Тому в поточному році ми можемо побачити подальше погіршення економічного доступу до продуктів харчування, пов'язаного саме з обмеженою купівельною спроможністю населення в багатьох країнах, а це – один з найважливіших критеріїв забезпечення продовольчої безпеки.
Безумовно, для сільського господарства України ця криза – можливість підвищити доходи від реалізації експортної продукції. Однак дуже рано святкувати перемогу, і наслідки кризи доведеться аналізувати ще багато років. Тому необхідно приділити реальну увагу соціальному забезпеченню і доступу до продуктів харчування найбільш нужденних верств населення.
- На тлі пандемії і світової кризи наскільки змінилися переваги і попит на окремі продовольчі товари за минулий рік?
- Криза, безумовно, привела до структурних змін споживання продуктів харчування. Рушійними силами цих змін стало, в першу чергу, припинення активних поїздок, за яким ми спостерігаємо з моменту початку пандемії по сьогоднішній день. Також причинами є істотне обмеження можливості працювати ресторанам і зниження купівельної спроможності населення в результаті того, що багато людей втратили роботу. Тобто, з одного боку, ми бачимо зниження купівельної спроможності, а з іншого – звуження можливості витратити кошти в традиційних секторах HoReCa.
Говорячи про зміни, ми бачимо вибухове зростання електронної торгівлі та доставок продуктів харчування. Оскільки люди замкнуті вдома в умовах карантинних обмежень, вони почали замислюватися про те, як можна купувати продукти в зоні свого проживання. Зріс інтерес до місцевих продуктів харчування. Тобто проявилася диференційована реакція на зміни в продовольчих ланцюжках. Так, наприклад, недавнє дослідження показує, що бідні домогосподарства, найімовірніше, відмовляться від покупок свіжих фруктів і овочів. Частина досліджень показали зрушення в бік споживання більшої кількості перероблених продуктів харчування. Також зріс інтерес до домашнього виробництва овочів у приміських районах. Ці та інші зміни в харчовому середовищі мали різний вплив на різноманітність продуктів харчування.
Наприклад, в минулому році зріс попит на інгредієнти, пов'язані з приготуванням їжі вдома, консервуванням і зберіганням. Наприклад, споживання дріжджів, за різними оцінками, зросло на 150%.
Щодо зростання/зниження попиту на товари зазначу, що виграли, насамперед, крупи, мюслі, вівсяні пластівці. Це здорові і доступні за ціною продукти харчування, також добре зберігаються. Також було чітко зазначено, що люди почали звертати увагу на здорові альтернативи м'яса або на здорові види м'яса. Якщо говорити про товари, які програли в результаті пандемії, то було відзначено істотне зниження споживання таких товарів, як десертні батончики або спортивні батончики, жувальні гумки. Однак про якісь суттєві зміни в споживанні ми зможемо говорити тільки після отримання повних даних про результати 2020 року.
- Які програми FAO щодо запобігання продовольчої кризи та підтримки аграрного сектору були реалізовані в 2020 році і які передбачені в 2021 році?
- Ще до початку пандемії новий генеральний директор FAO Цюй Дун'юй запустив нову програму, яка називається «Рука об руку». Ця ініціатива була спрямована на проведення програм допомоги, які б здійснювалися безпосередньо під керівництвом країн, які її потребують, і які б базувалася на найостанніших даних дистанційного зондування та інших цифрових інструментах, які FAO надає до використання цим країнам. Перш за все, Ця програма спрямована на викорінення крайньої бідності і ліквідацію голоду в країнах, які знаходяться в кризових ситуаціях і мають достатні великі проблеми із забезпеченням продовольчої безпеки. Це Ємен, Гаїті, Ефіопія. З пострадянських країн до цієї програми був включений Таджикистан як найбідніша країна Центральної Азії.
У кожній країні ці програми будуть спрямовані на пом'якшення ситуації, пов'язаної з мінливим кліматом. Це глобальний виклик, і він, на жаль, в цих країнах проявляється найбільш яскраво, а, враховуючи життя в умовах конфліктних ситуацій, населення в них страждає від мінливого клімату набагато більше, ніж можуть собі уявити люди в розвинених країнах.
Безумовно, FAO продовжуватиме здійснення проектів технічної допомоги в країнах Європи, Центральної Азії, Близького Сходу, які спрямовані на забезпечення підвищення ефективності виробництва продуктів харчування, а також на розвиток торгівлі продовольством, підвищення стандартів біобезпеки та зниження ризиків, пов'язаних із захворюваннями тварин, впровадженням добровільних стандартів на виробництво м'ясної продукції без використання антибіотиків, підвищення прозорості та передбачуваності роботи зернового ринку. Працювати над цими проектами ми будемо спільно з нашими партнерами в держорганах та історичними партнерами – банками розвитку ЄБРР і Світовим банком, а також іншими партнерами по системі ООН.
В Україні також працюватимуть програми FAO спільно з партнерами з метою забезпечення ефективного розвитку українського сільського господарства, щоб країна могла і надалі реалізовувати свій аграрний потенціал і брати активну участь у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
У 2021 році FAO буде активно працювати і над підготовкою і запуском нової програми співпраці в Україні, спрямованої на розвиток ланцюжків поставок продуктів харчування спільно з ЄС. А також почне програму, що дозволяє видавати гранти на паритетних підставах дрібним і середнім виробникам, використовуючи кошти, які виділяються для цього Європейським союзом та іншими проектами.
- Криза 2020 року вплинула і на інвестиційний клімат у сфері світового АПК. Наскільки збільшення кредитних ризиків і посилення кредитної політики в країнах, що розвиваються, вплинуло на програми макроекономічної підтримки?
- Дійсно світова економічна криза 2020 року і пандемія оголили певні проблеми, які склалися у фінансуванні АПК. Високо капіталомісткі сільськогосподарські системи більш схильні до збоїв на кредитних ринках. Це особливо актуально для країн із середнім рівнем доходу населення і таких країн, як Бразилія, Аргентина, Казахстан або Україна, де співвідношення позикового і власного капіталу є досить високим. Відповідно, більш високі процентні ставки можуть погіршити доступ до сільськогосподарських кредитів. Безумовно, в умовах економічної кризи, пов'язаної з Covid-19, є і компенсуючі фактори, такі як, наприклад, низькі ціни на енергоносії.
Щодо аграрного комплексу на питання фінансування слід дивитися за всіма ланками ланцюжка «від поля і до столу». Минулого року в цьому ланцюжку досить гостро проявилися проблеми, пов'язані з кредитними ресурсами для торгівлі сільськогосподарською продукцією на глобальному рівні. У 2020 році ми стали свідками ряду великих дефолтів торгових компаній, в тому числі і тих, хто активно залучений в торгівлю продуктами харчування. Тут потрібно відзначити колапс такого великого сінгапурського трейдера, як Agritrade International. Ця компанія була заснована в Сінгапурі в 1979 році, і збитки інвесторів в рамках дефолту склали близько $1,5 млрд. Далі можна відзначити дефолт арабського трейдера з ОАЕ – Phoenix Commodities, який займався торгівлею рисом, цукром, бобовими культурами та іншою сільгосппродукцією з рівнем боргів близько $500 млн. Все це призвело до того, що лідируючі міжнародні банки, які надавали торговельне фінансування компаніям, які торгують сільгосппродукцією, враховуючи такі величезні ризики, переглянули свої стратегії щодо кредитування торгового бізнесу, який часто фінансує і сільгоспвиробників.
Також у 2020 році ми стали свідками численних дефолтів українських сільгоспвиробників за форвардними контрактами. Звичайно, я б не драматизував дефолти 2020 року в порівнянні з часами, коли інвестори втрачали близько $70 млрд тільки на одній компанії «Енрон» в 2001 році.
Однак обмеження доступу трейдерів до фінансування і дефолти сільгоспвиробників істотно підвищують кредитні ризики в аграрному секторі України і можуть негативно позначитися на вартості фінансування і навіть на доступі до деяких ринків збуту. Наприклад, ми порахували, що національні трейдери з Причорноморського регіону є менш конкурентоспроможними в порівнянні з транснаціональними трейдерами, коли мова йде про постачання продовольства до країн Близького Сходу, які часто просять відстрочку платежу до 180 днів після відвантаження товару. Для прикладу розглянемо ситуацію, коли імпортер продукту харчування просить експортера виставити на тендер 2 цінових пропозиції: одна за умови негайної оплати після відвантаження, а інша – з відстрочкою оплати до 180 днів. На одній тонні соняшникової або соєвої олії національні трейдери з країн Причорноморського регіону виграють ці тендери або, точніше, вигравали б їх на умовах негайного розкриття акредитива після постачання. Однак вони програють міжнародним трейдерам, які мають доступ до більш дешевого фінансування, близько $3-4 на тонні масла за умови оплати з відстрочкою в 180 днів. Тобто такий важливий фактор, як доступ до фінансування підприємств, що займаються торгівлею, переробкою зерна та олійних культур, буде критично впливати на їх доступ на ринки виробників і покупців цієї продукції.
Це важливо розуміти всім учасникам продовольчого ланцюжка, в т.ч. і сільгоспвиробникам, які часто залежать від фінансування, одержуваного від торгових компаній для виробництва сільгосппродукції та проведення сезонних польових робіт.
Випереджаючи Ваше запитання: «Що ж робити в Україні?», скажу, що тема дефолтів не нова ні для аграріїв, ні для трейдерів. На мою думку, тут потрібно більш активно залучатися до роботи з впровадження та розвитку інструментів фінансування через аграрні розписки, що надають більш гарантовані і більш безпечні умови фінансування і дозволяють кредиторам-покупцям сільгосппродукції вимагати відшкодування боргів і в наступних сезонах, і дають більш надійне забезпечення зобов'язань, які вже можна буде рефінансувати в міжнародних банках і фінансових інститутах, з якими вони працюють. Я думаю, що Україна і її аграрний ринок впораються з хвилею дефолтів 2020 року.
- Дмитро, обговорюючи питання впливу пандемії Covid-19 і світової економічної кризи на аграрний сектор, неможливо обійти зерновий ринок. При розгляді тенденції його розвитку в другій половині 2019/20 МР і першій половині 2020/21 МР, які формувалися в умовах «пандемічних» реалій, увагу привертають країни регіону MENA і, зокрема, Єгипет, як один з ключових імпортерів Причорноморського зерна. Як ви оцінюєте ситуацію в регіоні і даній країні на поточний момент? Які очікування від другої половини зернового сезону-2020/21?
- Регіон Близького Сходу і Північної Африки імпортує близько 27% глобальних поставок зернових, 21% цукру, 20% м'яса птиці, 20% сухого знежиреного молока і 30% сухого цільного молока. Ринки цього регіону, як правило, тісно інтегровані зі світовими ринками сільськогосподарських товарів, і ця взаємозалежність тільки посилиться в майбутньому, враховуючи зростання населення, його доходів і обмежені земельні та водні ресурси для виробництва продовольства.
Єгипет є найбільшим покупцем причорноморського зерна, конкуруючи з Індонезією за цю позицію. Безумовно, рішення, яке прийняв уряд Єгипту на початку пандемії про закупівлю додаткових обсягів зерна, певним чином відбилося на ринку в кінці минулого маркетингового року і, враховуючи географічну близькість до Причорномор'я, могло посприяти введенню обмежень на поставки країнами-експортерами, які були стурбовані власною продовольчою безпекою. На даний момент ми бачимо, що після половини сезону-2020/21 запаси зерна в Єгипті, які спрямовані на забезпечення продовольчої безпеки, дорівнюють приблизно 5,5 місяця споживання, зазвичай вони дорівнювали 3-4 місяців споживання. Таким чином, уряд Єгипту істотно наростив запаси зерна, і країна теоретично може покрити за їх рахунок споживання до початку сезону збирання власної пшениці, який в країні почнеться в середині квітня. Це можливо, оскільки єгипетські фермери закривають приблизно 35% внутрішнього споживання.
Останнім часом, однак, всіх хвилює і те, що кількість заявок на офіційні єгипетські тендери GASC значно зменшилася. У середині грудня ми бачили, що на кожен єгипетський тендер подавалося близько 7-9 заявок трейдерів і більше, і вигравали їх в основному експортери російської пшениці. На перший тендер 2021 року, який був оголошений на початку січня з постачанням пшениці 18 лютого – 5 березня, було подано вже всього 4 заявки, з них тільки одна була на російську пшеницю, і при цьому вона була найдорожчою в порівнянні з румунською і французькою пшеницею. За тендерами GASC ціни фізичного постачання товару на базисі CFR в Єгипті зросли з $283-297 15 грудня до $306-329 на початку січня. Тому, найімовірніше, останній тендер і був оголошений таким, що не відбувся. Тобто, з одного боку, є побоювання щодо того, що ціни на фізичному ринку стають високими, а з іншого боку, ми спостерігаємо ситуацію, коли уряд зміг акумулювати запаси для забезпечення продовольчої безпеки країни до наступного збирання.
Я думаю, що в другій половині поточного сезону ми побачимо велику нервозність як покупців, так і продавців. Всі очікують вступу в силу експортного мита на пшеницю в РФ, а також уважно стежать за її розміром, враховуючи потенційний попит від країн-імпортерів і можливу реакцію інших експортерів. Я думаю, що Україні, яка є другим у величині експортером пшениці в Причорноморському регіоні, необхідно дуже уважно стежити за виконанням Меморандуму між бізнесом і владою на ринку зерна і дотриманням показників прогнозного балансу зерна. FAO також готова в рамках програм технічного співробітництва з ЄБРР надавати подальшу технічну підтримку щодо підвищення прозорості та передбачуваності ринку. Ми віримо в те, що ті механізми взаємодії між владою і бізнесом на українському зерновому ринку, які були створені урядом України, трейдерами, фермерами, переробними підприємствами за підтримки FAO і ЄБРР в 2011 році, зможуть довести свою ефективність і в 2021 році. До речі, у березні поточного року ми відзначатимемо 10 років створення такого механізму, як робоча група з функціонування ринку зерна, яка діє при Міністерстві аграрної політики та продовольства України і яку ми допомагали створювати.
- Дмитре, дякую за цікаву та змістовну бесіду. Україна, як і весь світ, очікує на поліпшення ситуації, пов'язаної з поширенням Covid-19. Ми сподіваємося, що світ впорається з наслідками пандемії, а Україна і надалі братиме активну участь у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.
Бесідувала Олена Чередниченко
