Надзвичайна кількість факторів впливала на розвиток українського аграрного сектору у 2020 році. Про наслідки для олійно-промислового комплексу та про подальші очікування щодо розвитку надзвичайно важливого для України сегменту АПК-Інформ розповів генеральний директор асоціації «Укроліяпром» Павло Капшук.
- Виробництво соняшнику в Україні у 2020 році скоротилося майже на 15%. При цьому спостерігається неабияке зростання експорту сировини. Як це впливає на завантаженість переробних потужностей?
- Так, за попередніми даними Держстату України, виробництво насіння соняшнику у 2020 році склало 13,135 млн тонн. Остаточні дані щодо валового збору культури будуть оприлюдненні службою статистики не раніше лютого поточного року.
Однією з особливостей поточного маркетингового року є різкі коливання прогнозів багатьох операторів ринку щодо виробництва насіння олійних культур, зокрема соняшнику. І в цьому немає нічого дивного, враховуючи, що площа сівби соняшнику під урожай 2020 року перевищила 6,3 млн тонн, а урожайність прогнозувалась на рівні не нижче 25 ц/га. Виробництво насіння соняшнику у 2020 році прогнозувалось як рекордне за останні роки. Однак, складні погодні умови внесли свої значні корективи. Як наслідок, USDA знизило свій прогноз із 17,5 млн до 14 млн тонн. Змінили свої прогнози і багато інших аналітичних агентств. Вважаємо, що оцінка урожаю насіння соняшнику в Україні у 2020 році в обсязі 14 млн тонн є найбільш реалістичною.
Потужності з переробки насіння олійних культур в Україні на початок 2021 року досягли 23 млн тонн/рік. Вирощений в Україні урожай насіння олійних може перероблятись на вітчизняних потужностях. Варто зазначити, що значна кількість олійнодобувних підприємств може переробляти різні види насіння олійних культур, тобто є мультифункціональними. Потужності з переробки насіння соняшнику оцінюються у 18 млн тонн на рік, на даний час вони завантажені на 60%. Багато експертів вважають причиною нестачі сировини зменшення урожаю насіння соняшнику. Але причини виникнення дефіциту на ринку соняшнику та його подорожчання, на нашу думку, в іншому.
Аналізуючи офіційну статистику, можна зробити висновок, що реальних підстав для зростання цін на соняшник в Україні немає і багато в чому ситуація була створена, на нашу думку, штучно, як наслідок постійного акцентування на тому, що соняшник «згорів», що його немає. Але навіть 13,1 млн тонн – це також один з найбільших врожаїв за останні 3 маркетингові роки.
Розкручування теми неврожаю призвело до подорожчання соняшнику до $770-800 за тонну. Але ж форвардні контракти було укладено з урахуванням ціни $390-400 за тонну. Відповідно, той, хто мав соняшник, відмовився його продавати за форвардними контрактами, бо ціна на соняшник на готівковому ринку удвічі вища. Окрім того, фермери не поспішають його продавати в очікувані більшого зростання цін. Таким чином, виникла ситуація, коли наші переробні заводи працюють упівсили, бо не можуть купити соняшник, хоч він і є в наявності. Відповідно, недоотримали сировини наші переробні підприємства, в тому числі й великі, які не мають змоги постачати олію на експорт за укладеними форвардними контрактами.
- За очікуваннями «Укроліяпром», у 2020 році експорт насіння соняшнику може досягти 180 тис. тонн. Чим, на Вашу думку, зумовлене зростання експорту насіння соняшнику у поточному році?
- Як свідчать дані Держмитслужби України, у 2020 році з України експортовано 187,9 тис. тонн насіння соняшнику на $65,16 млн ($346,8/т). Зростання експорту насіння соняшнику розпочалось з вересня 2020 року, а саме з початком 2020/21 МР. Так, у вересні – грудні 2020 року з України експортовано 148,9 тис. тонн, що перевищило відвантаження насіння соняшнику за відповідний період 2019 року у 10,5 рази. Середня вартість однієї тонни експортованого з України насіння соняшнику у вересні-грудні 2020 року склала $334,4/т. (експортовано 148,9 тис. тонн на $49,8 млн). Тоді як у грудні – $306,7/т (експортовано 34,214 тис. тонн на $10,49 млн). Соняшник експортується, головним чином, до країн ЄС – Болгарія, та Туреччини. При цьому, обсяги відвантажень насіння соняшнику з України до країн Євросоюзу вперше за останні роки перевищують 100 тис. тонн (за попередніми даними, за 2020 рік - 130 тис. тонн, в тому числі у вересні-грудні – понад 114 тис. тонн).
Одночасно, в цей період на внутрішньому рику України закупівельні ціни на насіння соняшнику зросли до $770-800/т, або перевищили експортні у 2,6 рази. Таким чином, пояснити зростання відвантажень на зовнішні ринки насіння соняшнику більш високими цінами постачання на експорт у порівнянні з внутрішніми закупівельними цінами підприємств неможливо, як неможливо пояснити і стримування продаж насіння соняшнику фермерами при небувало високих закупівельних цінах на внутрішньому ринку.
Асоціація «Укроліяпром» спільно з керівниками багатьох підприємств олійно-жирової галузі України звернулися до прем'єр-міністра України з проханням прискорити застосування спеціальних захисних заходів при експорті в країни ЄС відповідно до Положень ст. 31 розділу IV та Додатку 1-D до Угоди про асоціацію, якими передбачено, що Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо експорту окремих видів товарів, які наразі обкладаються експортним митом, зокрема у вигляді додаткового збору при експорті насіння соняшнику в обсягах понад 100 тис. тонн.
- Соняшникова олія увійшла в ТОП-3 найбільш експортованих з України товарів за підсумками 2020 року. Якою була географія відвантажень української продукції? Як вона змінилася і чому?
- За підсумками 2020 року Україна залишилась лідером з виробництва та експорту олії соняшникової на світовому ринку. Основними імпортерами української олії залишились Індія, Китай та країни ЄС.
Якщо переглянути статистику, то побачимо, що загалом у 2020 році з України експортовано товарів на $49,216 млрд (-2% до 2019 року). Імпортовано – на $54,219 млрд (-10% до 2019 року). Сальдо зовнішньої торгівлі є від'ємним (-$5,003 млрд). За цей період експортовано з України продовольчих товарів та с/г продукції на $22,2 млрд, що практично відповідає рівню 2019 року. Імпортовано в Україну – на $6,496 млрд (+13% до 2019 року). Сальдо зовнішньої торгівлі продовольчими товарами та с/г продукцією є позитивним (+$15,704 млрд). Тоді як олійно-жирової продукції, за попередніми даними, у 2020 році експортовано на $7,16 млрд (+19% до 2019 року). Питома вага експорту олійно-жирової продукції в загальному експорту товарів з України складає 14,5%, в експорті продовольчих товарів та с/г продукції – 32,3%.
Імпортовано олійно-жирової продукції на $0,279 млрд (питома вага в загальному імпорті товарів в Україну – 0,5%, в імпорті продовольчих товарів та с/г продукції – 4,3%). Сальдо зовнішньої торгівлі олійно-жировою продукцією є позитивним і складає +$6,88 млрд. У формуванні позитивного сальдо продукції АПК значну роль відіграє олійно-жирова продукція. Основне зростання експорту олійно-жирової продукції забезпечили олія соняшникова (+12,3% у натуральному виразі, +24,4% у вартісному виразі), а також соняшниковий шрот (+11,4% у натуральному виразі, +16,4% у вартісному виразі).
За підсумками вересня-грудня 2020/21 МР експорт олії соняшникової зріс на 8,6% (у натуральному виразі) та 28,8% (у вартісному виразі). Експорт соняшникового шроту за цей період зріс відповідно на 13,5% та на 18,6%.
- Яким, на Вашу думку, буде 2021 рік для виробників та переробників соняшника, зважаючи на нелегкі умови 2020-го?
- Те, що нині відбувається на ринку, ми вже проходили . Що буде далі? Зрозуміло, якщо ціна на соняшник буде $800 за тонну, то цього року ним засіють не 6 млн га, а 7 млн га, адже нині це найбільш прибуткова культура. І таким чином аграрій компенсує свої втрати від недобору врожаю. Нині затрати на 1 га становлять 10-15 тис. грн, за середньої урожайності соняшнику 2 т/га аграрій має мінімум 30 тис грн/га прибутку від реалізації соняшнику. Тому соняшник будуть сіяти, а відповідно й переробляти. Переконаний, ми все одно знайдемо спільну мову з аграріями. Змусити їх реалізовувати свою продукцію ми не можемо, але, думаю, що з початком посівної, коли аграріям потрібні будуть кошти, вони потроху почнуть продавати наявний соняшник . Тому здоровий глузд та економічна складова візьмуть верх.
Ми впевненні, що збережемо лідерські позиції на світовому ринку олії соняшникової та шроту.
- Як Ви можете охарактеризувати ситуацію на соєвому ринку України на сьогоднішній день?
- В Україні не створені умови для максимальної переробки соєвих бобів та насіння ріпаку на вітчизняних потужностях. Дані культури з самого початку нарощування іх виробництва в Україні, розглядались як експортно-орієнтовані. Державницької позиції, спрямованої на внутрішню переробку, завантаження вітчизняних потужностей, виробництво продукції з високою доданою вартістю (олія, шрот) та відповідне створення робочих місць, нажаль, немає. Через обмежені ресурси соєвих бобів та внаслідок їх експорту вперше за останні роки в Україну було імпортовано 20 тис. тонн соєвих бобів для завантаження вітчизняних потужностей.
В Україні за останні роки потужності з переробки соєвих бобів перевищили 5 млн тонн, включаючи переробку на мультифункціональних заводах. Потужності спеціалізованих підприємств з переробки соєвих бобів досягли 2,6 млн тонн/рік. Це підтверджує наш прогноз, що імпорт соєвих бобів в Україну у поточному маркетинговому році буде зростати з метою завантаження власних виробничих потужностей, особливо враховуючи обмежені ресурси олійної сировини в цілому.
Подальший розвиток ринку соєвих бобів в Україні може бути перспективним лише за умови створення умов для максимальної переробки даної сільськогосподарської сировини в середині країни. Продукти переробки соєвих бобів користуються попитом на внутрішньому та зовнішньому ринках.
- Які перспективи, на Вашу думку, у українського ріпаку, який практично весь виробляється для експорту?
- У 2020 році виробництво насіння ріпаку, за попередніми даними, не перевищить 2,6 млн тонн. Станом на 01.01.2021 року на зовнішні ринки з урожаю-2020 відвантажено 2,36 млн тонн, тобто ввесь урожай вже практично експортовано з України. На переробку, в свою чергу, надійшло 0,2 млн тонн.
Щодо виробництва насіння ріпаку у 2021 році, виходячи з того, що площі під озимим ріпаком скоротились на 300 тис. га, зростання виробництва не передбачається . Однак, основний вплив будуть мати погодні умови. Адже у 2019/20 МР перші прогнози щодо виробництва насіння ріпаку в Україні перевищували 3,3 млн тонн, а через погодні умови, що негативно вплинули на урожайність, виробництво склало 2,5-2,6 млн тонн.
Держпродспоживслужба України, а також олійнодобувні підприємства разом з асоціацією «Укроліяпром» доклали багато зусиль для відкриття китайського ринку для поставок ріпакового шроту. Ми сподіваємося, що це позитивно вплине на зростання переробки насіння ріпаку в Україні в 2021/22 МР. Для розвитку даного сектору, як і у випадку із соєю, головне – створити умови для максимальної переробки даної сировини всередині країни .
Постійна співпраця з Держпродспоживслужбою України сприяла вирішенню питання відкриття китайського ринку для поставок українського ріпакового шроту. Зокрема, надання дозволів підприємствам на постачання даної продукції до КНР і включення їх до переліку підприємств, яким дозволено постачати ріпаковий шрот до Китаю. Станом на грудень 2020 року до Переліку включено 9 підприємств.
- Як будуть розвиватися сегменти сої та ріпаку після фактичної відміни «ріпаково-соєвих правок» у 2020 році?
- Розвиток сегменту соєвих бобів та насіння ріпаку не можливий без створення умов на державному рівні для максимальної переробки цих олійних в Україні та переходу від експорту сировини до експорту продукції з високою доданою вартістю.
- Також Україні потрібно якнайскоріше вирішити питання з нормами залишку хлорпірифосу у сільгосппродукції, аби надалі продовжувати експортувати свою продукцію. На Вашу думку, чи варто очікувати подальшого посилення вимог імпортерів з різних країн до якості харчової продукції, особливо щодо залишків пестицидів?
- Асоціація «Укроліяпром» продовжує роботу з виконавчими органами влади щодо приведення у відповідність до європейських вимог в частині вмісту хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу у харчовій сировині та харчових продуктах. Варто зазначити, що до європейських вимог приєдналися і інші країни світу, наприклад Індія.
Керівництво асоціації «Укроліяпром» приймає активну участь в обговорені даного питання – останні наради відбулися в Мінекономрозвитку України на початку грудня 2020 року. Асоціація відстоює позицію заборони використання хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу в Україні , враховуючи висновок EFSA, який науково підтвердив їх токсичність для здоров'я людей.
- Як загалом Ви оцінюєте конкуренцію української олійної продукції на світовому ринку в умовах високих цін?
- Українська олійно-жирова продукція конкурентоспроможна та користується широким попитом на світовому ринку. Про це свідчить підсумки зовнішньої торгівлі олійно-жирової продукції за 2020 рік.
- На закінчення бесіди, які Ви можете відзначити важливі рішення та події на олійному ринку України у 2020 році.
- Однією з основних особливостей 2020 року для підприємств олійно-жирової галузі України, як і для всіх інших, була робота в умовах світової фінансово-економічної кризи та запровадження жорстких карантинних заходів, спричинених COVID-19.
Олійно-жирові підприємства України, діяльність яких є життєво необхідною для нормального функціонування держави, працювали і продовжують працювати безперебійно, забезпечуючи стабільне виробництво продукції, тим самим – і потреби внутрішнього ринку та поставки на експорт.
Це одна з небагатьох галузей, яка забезпечила зростання виробництва та експорту своєї продукції (олія соняшникова, шрот тощо).
2021 рік буде також нелегким, а може навіть складнішим, враховуючи напружену ситуацію, що складається на ринку соняшнику. Тому свою основну задачу асоціація «Укроліяпром» розглядає на даному етапі як сприяння забезпеченню стабільної роботи олійно-жирових підприємств. Треба також враховувати, що у 2021 році запрацює ринок землі, а це може вплинути на роботу олійно-жирового комплексу України. Буде це позитивним, або ні? Подивимось.
За будь-яких обставин, впевненні, що Україна залишиться світовим лідером з виробництва та експорту соняшникової олії та шроту.
Спілкувалася Юлія Шевченко
