Перша половина 2020/21 МР видалася непростою для українського сектору переробки олійних культур. Зниження врожаїв сої та соняшнику через несприятливі погодні умови і, як наслідок, загострення конкуренції між переробниками, досягнення внутрішнім ринком небачених раніше цінових рівнів, посилення контролю за вмістом пестицидів у сировині та готовій продукції з боку ЄС і значний вплив на світову економіку пандемії COVID-19 – ось неповний перелік факторів, з якими зіштовхнулися переробники.
Про те, як вдалося вирішити ці виклики і на що слід очікувати надалі, ІА «АПК-Інформ» поспілкувався з керівником управління продажу агродепартаменту МХП Юрієм Шлончаком.
- За підсумками 2019/20 МР агроіндустріальний холдинг МХП є одним із найбільших виробників соєвої олії в Україні. Наскільки складно було досягти таких результатів в умовах дефіциту сировини?
- Український фермер втрачає інтерес до виробництва сої, це технологічно складна культура, з більшими погодними ризиками, яка дає нижчу EBITDA, ніж соняшник чи ріпак. З іншого боку, конкуренція з боку експорту (Туреччина, Білорусь) та внутрішньої переробки є досить жорсткою. За таких умов завантажувати завод непросто, потрібно швидко приймати рішення щодо локацій закупівлі чи зміни цінової політики. В останні сезони бачимо, що в наших традиційних регіонах закупівлі посіви та врожайність сої падають, тому нам доводиться переключатися на західні, північні регіони.
Для ефективної закупівлі потрібно бути гнучким: іноді йти за ринком, а іноді формувати його. Для прикладу, цієї осені ми випереджали ринок за цінами на сою, що дало змогу закрити потребу дешевше на 15%.
Максимальна потужність нашої переробки сої складає 950 мт на добу, з яких власне споживання (шроту) складає дещо більше половини. Основна мета – закрити власну потребу в протеїнах, а продаж іншим споживачам відбувається лише при наявній сої та маржинальності переробки.
- Як змінилася географія постачання соєвої та соняшникової олій за останні три сезони? Які країни вважаєте найбільш перспективними?
- Найбільшою зміною в географії експорту олій я б назвав збільшення попиту на соєву олію з боку Польщі поточного сезону. Якщо останніми роками традиційними імпортерами нашої соєвої олії були Китай та Індія, то зараз понад 80% олії експортуємо до Польщі. Основний напрямок споживання – комбікормове виробництво, біодизель. Ми пов’язуємо це із суттєвим зниженням доступних технічних жирів – UCO, тваринного жиру, пресової/технічної соєвої олії, які традиційно використовують у виробництві біодизелю.
Решту обсягів продаємо на внутрішній ринок.
Експорт соняшникової олії залишився без суттєвих змін: основний наш споживач – Китай, оскільки МХП виробляє пресову (не екстракційну) олію.
- Які ключові фактори впливу на український експортний ринок рослинних олій Ви б виділили поточного МР?
- Український експорт рослинних олій інтегрований у світову торгівлю, тому на нас впливають глобальні баланси рослинних жирів.
Найбільш нетиповим впливом, звичайно, залишається світова пандемія, як наслідок, локдауни в країнах-імпортерах.
З боку HORECA зник попит на соняшникову високоолеїнову олію, премія за «олеїн» знизилася з 200 до 60 USD/мт до ціни звичайної олії.
Починаючи з липня, на ринки повернувся попит на соняшникову олію з боку Китаю, який формував резерви зерна, олійних культур та олій. Разом зі зниженням виробництва соняшнику поточного року це розігнало ціни щонайменше на 50%.
- Поточного МР в Україні та інших регіонах виробництва соняшнику нижчий валовий збір, що спричинило складнощі з формуванням сировинної бази у переробників і значне зростання цін на цю культуру і відповідно на олію, зокрема і на експортному ринку. З якими труднощами довелося зіткнутись вам у зв’язку з цим, і наскільки складно було їх вирішити?
- Один із ключових викликів, з якими довелося зіштовхнутися переробнику, – дефолти за форвардними контрактами на постачання сировини. Через різке подорожчання сировини частина постачальників відмовилася виконувати форвардні контракти за низькими цінами. Ті переробники, які не мають «подушки» власного виробництва соняшнику чи сої, опинилися в складній ситуації.
Ми як виробник м’яса зіштовхнулися з подорожчанням комбікорму щонайменше на 50% через зростання цін на зернові та білкові складові.
- В Україні почала діяти Директива Європейської комісії про заборону ввезення до країн ЄС продукції із залишками хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу. У світлі цього яких заходів було вжито на ваших підприємствах для контролю вхідної сировини та вихідної продукції?
- Ми не використовуємо дані речовини у власному виробництві. Сировина, що закуповується у фермерів, регулярно перевіряється.
- Незважаючи на значне подорожчання соняшникової олії та збільшення цінового спреду з іншими рослинними оліями, з початку поточного сезону спостерігаються високі темпи її експорту з України. На Вашу думку, чи буде характерною ця тенденція і для решти сезону? Чи імпортери все ж таки віддаватимуть перевагу більш дешевим видам олій?
- Станом на сьогодні ми бачимо стійкий попит імпортерів. Враховуючи поточні темпи експорту олії та баланси соняшнику, доступність соняшникової олії в кінці сезону буде вкрай обмеженою. Тому ті, хто надає перевагу соняшниковій олії, будуть змушені тримати високі ціни. У соняшникової олії є власний ринок, який є інертним та не може швидко переключитися на інші олії. Ці покупці утримуватимуть спред високим.
- Чи розглядало ваше підприємство можливість глибокої переробки сої? І наскільки це є перспективним?
- Компанія МХП постійно в процесі пошуку підвищення ефективності власного бізнесу, а також пошуку нових можливостей. Проте на сьогодні ми не маємо планів щодо глибокої переробки сої, оскільки це не дає синергії з основним бізнесом.
- Минулого МР Україна вперше зіштовхнулася з необхідністю імпорту соєвих бобів. Як Ви вважаєте, з урахуванням нижчих початкових запасів даної культури та врожаю чи повториться ця ситуація поточного сезону?
- Ринок – саморегульована система. В разі, коли споживач соєвого шроту буде готовий оплатити імпорт та переробку імпортованої сої, буде здійснено імпорт.
Декілька компаній розглядають таку можливість дуже активно, ймовірно, ми побачимо імпорт одного-двох панамаксів уже в лютому-березні.
З іншого боку, не виключаю вірогідності скорочення споживання шротів через зниження виробництва м’яса в кінці сезону, оскільки вартість кормів зростає слідом за сировинними ринками, а вартість м’яса залишається на тому самому рівні.
- На що, на Вашу думку, ринку слід очікувати в подальшому і на які фактори звернути увагу?
- Кожен рік нам приносить нові виклики та сюрпризи, які ми не можемо передбачити. Вважаю, не варто робити ставки all in на один із сценаріїв, натомість, доцільно диверсифікувати діяльність, продажі та закупівлі, канали збуту та постачання. Це допоможе переживати кризові моменти.
На тактичному рівні побачимо більш жорсткий комплаєнс учасників ринку, перегляд торгових лімітів та новий погляд на ризик-менеджмент.
Спілкувалася Анастасія Криворучко
