Soybean and Meal market: українська соя вчора, сьогодні, завтра (АПК-Информ: ИТОГИ №9 (87))

Джерело

АПК-Інформ

7238

Завершення одного сезону та старт нового – найкращий час для обговорення результатів, підбиття підсумків, міркувань про подальші плани і перспективи. АПК-Інформ вирішив дійсно гідно провести соєвий 2020/21 МР і поспілкуватися не просто з кількома представниками даного сегменту, а зібрати широке коло фахівців аграрного ринку на одному майданчику.

Саме з цією метою в кінці серпня в Одесі було проведено конференцію «Soybean and Meal market».

Провідні аналітики та експерти агропромислового сектора доклали максимум зусиль, щоб не просто представити стандартний аналіз ринку, а розірвати шаблони та розглянути проблематику і перспективи соєвого сегменту від «А» до «Я», від потенціалу врожаю та переробних потужностей до ніші в ніші.

Раді поділитися з вами ключовими думками деяких спікерів «Soybean and Meal market».


 

 

Зміни настають. Green Deal близько

 

Істотний вплив на розвиток українського ринку
мають тренди основних країн-покупців

 

Однією з головних обговорюваних тем, яка, на думку всіх без винятку спікерів конференції, сьогодні є найбільш актуальною для представників українського АПК, і соєвого сегменту зокрема, стала аграрна політика ключових гравців глобального ринку. Країни всього світу стурбовані змінами погодно-кліматичних умов, що підштовхує їх до здійснення важливих трансформацій, у тому числі у веденні сільського господарства. Розробляються і впроваджуються національні програми, такі як Green Deal, які допоможуть уповільнити глобальне потепління шляхом скорочення викидів парникових газів, вирубки лісів та інших заходів. Заходи, які вживаються світовими організаціями, вже впливають на умови здійснення сільськогосподарської діяльності та торгівлі агропродукцією. І вони лише посилюватимуться, тому Україні як одному з найбільших постачальників агропродовольчих товарів на світовий ринок необхідно вже зараз підлаштовуватися під дані зміни.

Зокрема, як підкреслив директор департаменту багатосторонніх і двосторонніх торговельних угод Міністерства економіки України Олександр Жемойда, вже давно свою політику доступу до агропродовольчого ринку, в т.ч. шляхом застосування додаткових механізмів, пов'язаних із вуглецем, змінює Європейський союз. І Україні як одному з найбільших виробників соєвих бобів в Європі безумовно доведеться адаптуватися.

«ЄС уже активно впроваджує Green Deal, у США не менш активно про це говорять, КНР теж нікуди не дінеться і також формуватиме свої підходи. Нам варто розуміти, що Україна як постачальник незабаром теж зіткнеться з цим питанням. Тому варто вже зараз технологічно адаптуватися до всіх можливих викликів. Адже це приведе до зростання собівартості виробництва та, відповідно, подорожчання експортованого кінцевого продукту», - сказав О.Жемойда.

Він зазначив, що в Україні профільні національні організації вже займаються розробкою української версії Green Deal, адже це «наше найближче майбутнє».

 

Оксана Просоленко, виконавчий директор, регіональний директор Східної Європи асоціації «Дунайська соя», акцентувала на тому, що в цілому розмовляти про тренди в Україні складно без розуміння того, як глобальні тренди впливають на локальний ринок. Якщо говорити про сою, то Україна – нетто-експортер, адже споживає лише до 20% вироблених обсягів . Тому «погоду» на українському ринку соєвих бобів роблять ті країни, які є ключовими покупцями даної продукції в світі: Китай із загальним обсягом споживання 100 млн тонн на рік і ЄС – близько 40 млн тонн.

«Європейський союз є нетто-імпортером сої. В основному до ЄС соєві боби та продукти їхньої переробки постачаються з Латинської Америки – Бразилії (39%) й Аргентини (28%) – та США (18%). Разом з імпортом сої ми імпортуємо і проблематику з Латинської Америки», - підкреслила експерт.

Вона пояснила, що про це частіше говорять саме в країнах ЄС, зокрема в Німеччині, Франції, норвезьких державах, в яких більш системно інтегрують екологічні питання в політику. Там вважають, що ЄС імпортує екологічні проблеми з Латинської Америки, зокрема все, що стосується вирубування лісів, пов'язаного з розширенням площ для вирощування сої.

Ще одним трендом в Євросоюзі є Carbon footprint – карбонова політика та все, що навколо неї відбувається. Соя – один із найважливіших гравців у цьому питанні, адже 22% від викидів СО2 в агровиробництві в ЄС припадає саме на дану культуру та продукти її переробки.

Також один із трендів, які варто відзначити, - це зміна клімату. В останні 3-4 роки на ринку сої відбуваються суттєві зміни, які пов'язані з неврожаями саме на Європейському континенті. За очікуваннями «Дунайської сої», поточного року навіть у країнах, де практично вся соя вирощується під зрошенням, не буде високої врожайності другого врожаю. Внаслідок цього Сербія може недоотримати близько 15% врожаю, як і Хорватія та країни Македонії.

На думку О.Просоленко, все це – додатковий потенційний попит, який прийде до України. Вона вважає, що серед країн-виробників соєвих бобів на Європейському континенті лише Україна може вийти на врожай у 6 млн тонн на рік. Однак це буде в тому разі, якщо українські виробники зможуть збільшити ефективність обробітку олійної, використовуючи більш продуктивні сорти та зрошення.

«Наростаючим трендом в ЄС є і збільшення обсягів споживання не ГМ продукції. Це пов'язано з політиками європейських країн і мультинаціональних гравців на ринку роздрібної торгівлі. Вони приймають рішення, що продукти тваринництва, які стоять на їхніх полицях, мають відповідати критерію №3, тобто тварини повинні годуватися не ГМ кормами. Відповідно, до процесу виробництва продуктів тваринництва включено ланцюжок «не ГМ корми».

 

ГМО в сої – вирок українському експорту?

 

Україна може отримати величезного партнера в особі КНР
у тому разі, якщо стане не ГМО державою

 

Тему генно-модифікованих організмів в українському агровиробництві називають «досить педантичною та цікавою». Адже не можна сказати, що ГМО дозволено на території України, оскільки жодного зареєстрованого джерела їх не існує.

Так і ГМ соя в Україні перебуває поза законом . Офіційно виробництво та торгівля ГМ соєвими бобами не заборонена, але і не дозволена. При цьому даний ринок існує, і ГМ соя активно експортується вже багато років.

У Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів розводять руками – «Треба врегулювати».

«Проблема існує. Нам дійсно потрібно внести низку суттєвих змін до чинного законодавства – до законів, підзаконних актів. Повинні бути чіткі, прозорі правила гри в цьому сегменті. ГМО мають право на існування, але лише в тому разі, якщо все юридично зареєстровано. Вирощування ГМ продукції також може бути, якщо воно пройшло адаптацію, правильно здійснюється, з певними буферними зонами. Важливо, щоб ця продукція також юридично та фактично потім реалізовувалася», - сказав Вадим Чайковський, заступник директора Департаменту фітосанітарної безпеки контролю у сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Держпродспоживслужби України.

Про те, що Україна могла б стати повноправним постачальником соєвих бобів до КНР, якби врегулювала питання з ГМ продукцією, з упевненістю заявив перший секретар Посольства Китайської Народної Республіки в Україні Няньлі Чжао.

«З 2016 року споживання соєвих бобів у Китаї перевищує 100 млн тонн щорічно. На сьогоднішній день частка КНР у світовому обсязі торгівлі соєю становить близько 60%. І, незважаючи на те, що в Китаї активно працюють над збільшенням урожайності даної культури, країна і надалі закуповуватиме дуже великі обсяги сої як на кормові цілі, так і на продовольчі», - зазначив він.

Основними постачальниками сої на китайський ринок із часткою більше 90% є Бразилія, Аргентина та США. Відносно незначні обсяги КНР імпортує з Уругваю та Канади. У 2012 році вперше було здійснено закупівлю партії соєвих бобів з України.

«Річний обсяг закупівель української сої тоді склав лише 100 тонн, а вже минулого року досяг 65 тис. тонн. За першу половину 2021 року Китай імпортував понад 35 тис. тонн соєвих бобів українського походження. За підсумками п.р. закупівлі можуть досягти показника, аналогічного торішньому. При цьому з України Китай імпортує не ГМ сою, яка йде для подальшої переробки та виробництва харчових продуктів. У КНР ведеться суворий контроль закуповуваної продукції на харчові цілі й абсолютно не допускається ГМ сировина. А оскільки в Україні більше половини виробленої сої є ГМ, Китай не може дозволити збільшення українського імпорту, адже при транспортуванні та зберіганні сировини часто виникає механічне змішування ГМ і не ГМ продукції. Саме цей фактор є найбільш обмежуючим зростання експорту української сої до Китаю», - пояснив він.

 

Асоціація Agent Green (Румунія) за сприяння асоціації «Дунайська соя» провела польові дослідження у 2018 р. Було досліджено 60 великих полів у 6 основних соєвих регіонах України. Частка ГМ сої виявилася 48%.

 

 

Виробляти не можна зупинити

 

Українські фермери втратили інтерес до вирощування сої

 

Однак, як відзначають без перебільшення титани соєвого сектора, сьогодні, незважаючи на гарні перспективи та зростаючий попит, українські фермери втратили інтерес до сівби сої .

«У 2003 році, коли за пропозицією Міністерства аграрної політики було створено Українську асоціацію виробників і переробників сої, посівна площа соєвих бобів у країні становила лише 190 тис. га, а врожайність не перевищувала 12 ц/га. Тоді як у 2015 році культурою засівалося вже понад 2,1 млн га», - сказав президент асоціації Віктор Тимченко.

Експерт нагадав, що в 2010 році, коли соєю в Україні було вперше засіяно дещо більше 1 млн га, а врожай склав практично 1,7 млн тонн, країна стала лідером із виробництва в Європі та СНД. А в 2014-му, коли в українських господарствах сівбу сої було здійснено практично на 1,8 млн га, з яких намолотили майже 3,9 млн тонн, Україна посіла 8 місце в світі. Рекордний для України врожай сої було зібрано в 2018 році – практично 4,5 млн тонн.

«Потім виробництво сої скорочувалося через зниження посівних площ. Причиною цього стало несподіване регулювання з боку держави, коли було скасовано повернення ПДВ при експорті сої, і рентабельність вирощування соєвих бобів, яка також істотно знизилася. Зважаючи на це, в 2018 р. кількість суб'єктів господарювання, які вирощують сою, скоротилася практично на 1 тис. Поточного року їхня кількість становить 8,795 тис. проти 11,111 тис., що діяли ще в 2017-му», - додав він.

В.Тимченко запевняє, що українські фермери з 1874 року, коли до України агрономом Осинським уперше було привезено та вирощено сою, навчилися її якісно обробляти.

«Сьогодні нам треба переконати фермерів повернути сою до своєї сівозміни, щоб Україна могла повернути собі лідерські позиції на світовій арені. Ми повинні вийти на частку сої в загальній сівозміні в 8% – 4-5 млн тонн», - підсумував експерт.

 

З думкою, що українські фермери покращують свій підхід до обробітку соєвих бобів, погодився й Олег Онищенко, менеджер з технічних і претензійних питань ІП «СЖС Україна».

«Якщо оцінювати показники якості сої минулого сезону відносно попереднього, бачимо якесь поліпшення. Ми бачимо, що із соєю все краще і краще починають працювати українські фермери, починаючи зі збирання, закінчуючи різними методами транспортування та навантаження. Ми бачимо, що зменшилася кількість колотих зерен. Так, якщо звичайна норма колотих зерен сої становить максимум 20%, то в урожаї-2020/21 до даного показника нам далеко», - зазначив він.

За даними експерта, також суттєво зменшився показник сміття в досліджуваних партіях української сої. При цьому минулого сезону в сої було виявлено більшу кількість насіння амброзії, ніж попереднього.

«Достатньо однієї насінини амброзії в партії сої, щоб країна отримала чергову нотифікацію» , - підкреслив О.Онищенко.

 

Говорячи про майбутнє українського сегменту сої, аграрний експерт, професор Київської школи економіки (КЅЕ) Олег Нів'євський відзначив досить позитивні перспективи розвитку цінової ситуації на сировинному ринку. В звіті Світового банку також зазначено, що очікується поступове зростання цін на сою в найближче десятиліття.

«Глобальні перспективи для виробників сої виглядають дуже добре, як і рентабельність і конкурентоспроможність сої в порівнянні з іншими ключовими культурами, які вирощуються в Україні. Так, якщо в 2019 році рентабельність сої було знижено до 13,3% після 28,8%, зафіксованих у 2017-му, то в 2020 році, за даними Держстату, вона зросла до 30,2%», - уточнив він.

За словами О.Нів'євського, український сектор сої досі не відновився від «соєвих правок», які діяли в 2018-2020 роках, а вже отримує нові виклики через зниження ставки оподаткування ПДВ до 14% із березня 2021 року. До того ж вплив на формування сектора найближчим часом матиме і введення в Україні ринку землі.

 

Згідно з прогнозами ІА «АПК-Інформ», які представила аналітик агентства Світлана Киричок, в Україні в 2021 р. очікується приріст виробництва сої, однак це буде обумовлено відновленням урожайності, чому чималою мірою сприяло хороше накопичення вологи в ґрунті в травні-червні п.р.

Як випливає з оновлених оцінок, урожайність соєвих бобів може досягти 25,8-26 ц/га (+24%), а валовий збір може скласти близько 3,7 млн тонн (+19% до 2020 р.).

Тоді як урожай причорноморської сої (з урахуванням валового збору в РФ у цілому) в п.р. може скласти близько 8,6-9 млн тонн, що в середньому на 12% вище, ніж у 2020 р., і відбудеться в основному завдяки Україні та Росії як ключовим виробникам даного регіону.

«Внаслідок кліматичних умов, територіального розташування, а також ряду інших факторів Причорноморський регіон – це лише 2,3% від світового виробництва соєвих бобів (2,2% роком раніше). Але, незважаючи на це, соя причорноморського походження займає досить вагому частку у формуванні світової цінової кон'юнктури олійної, при цьому останніми роками посилюється позиція країн на ринку сої без ГМО й органічних соєвих бобів», - підкреслила С.Киричок.

Детальніше оновлені оцінки балансів сої та продуктів її переробки в Причорноморському регіоні читайте у статті С.Киричок «Основні тренди та перспективи причорноморської сої і продуктів переробки: баланси, торгові потоки, органіка» («АПК-Информ: ИТОГИ» №9 (87)) .

 

У сезоні-2020/21 обсяг переробки сої в Україні став мінімальним із 2018/19 МР – лише 1,44 млн тонн. Обумовлено це не чим іншим, як мінімальним із 2014 року врожаєм соєвих бобів – 3,1 млн тонн, а також інтенсивним зростанням цін на сировину, що істотно знижувало рентабельність переробки протягом сезону.

На поточний МР аналітики прогнозують приблизно такий самий обсяг переробки сої.

«Сумарно в Україні можна переробити 9 млн тонн сої, до 2 млн тонн з яких у змозі переробити спеціалізовані ОЕЗи, безпосередньо заточені під соєві боби. Оціночно, до 0,5 млн тонн можуть переробити пресові, відносно дрібні підприємства. Разом 6,5 млн тонн у змозі переробити мультикрашеві ОЕЗи, які переключаються між різними культурами – ріпак, соя, соняшник. Навряд чи нового сезону мультикультурні ОЕЗи переключатимуться на сою , найімовірніше, вони будуть більше заточені на переробці соняшнику. Адже він є більш зручним, комфортним, прогнозованим і високомаржинальним», - поділився своєю думкою комерційний директор POSEIDON TRADEWAVES Костянтин Бугера.

Якщо ж говорити в цілому, що визначає галузь переробки, то, за словами експерта, можна виділити коливання цін на три основні складові – на сировину, олію та шрот. Відповідно, виходить та крашмаржа, яка формується переробником.

К.Бугера зазначив, що переробка сої є досить складним економічним процесом. Адже найчастіше при переробці сої крашмаржа, особливо в другій половині сезону, виходить ще гіршою, ніж при соняшнику.

 

Південна Америка точно не зупиняється!

 

Як зазначив генеральний директор CELERES Андерсон Гальвао, південноамериканські країни мають намір продовжувати розширювати посівні площі під соєвими бобами в 2021/22 МР – до 62,5 млн га проти 60,45 млн га в сезоні-2020/21. Це дозволить збільшити виробництво олійної в регіоні MERCOSUR до майже 208 млн тонн.

Основне розширення площ і зростання виробництва буде забезпечено Бразилією (+2,1 млн га та +7,5 млн тонн відповідно). Цьому сприяє висока конкуренція в регіоні MERCOSUR, а також високий попит на олійну на світовому ринку. Згідно з оцінками CELERES, частка Південної Америки на світовому експортному ринку сої в 2022 р. може збільшитися до 63% проти 58% у 2021 р.

«Що стосується світового ринку соєвого шроту, то Аргентина, яка є світовим лідером у даному сегменті, збереже свою частку на рівні 60%. При цьому варто відзначити, що країна поки не може збільшити свою присутність на ринку та підвищити експорт продукту через постійні політичні й економічні проблеми», - зазначив експерт.

На світовому ринку соєвої олії основним постачальником буде також Аргентина, враховуючи, що Бразилія нарощує виробництво біодизеля, що обмежує її експортний потенціал. При цьому ринок олії в Аргентині залишатиметься волатильним через політичні та економічні проблеми .

 

Окремим великим блоком обговорювалася переробка соєвих бобів в Україні – від її становлення, розвитку до впливу на все це суміжних і таких взаємозалежних галузей агропромислового сектора, як кормовиробництво, вироблення біодизеля, альтернативних видів палива та ін. Але це вже зовсім інша, не менш захоплююча та важлива історія, яка обов'язково далі буде. 

Soybean and Meal market стала дійсно гарячим і таким необхідним закриттям сезону для виробників, трейдерів і переробників сої, постачальників насіння, ЗЗР, різного обладнання для доопрацювання та переробки соєвих бобів, представників аналітичних, логістичних та інспекційних компаній, профільних організацій, асоціацій і міністерств. Усім нам, більше 150 учасникам соєвого та суміжних бізнесів, даний захід був необхідний як ковток свіжого, посткарантинного та посткризового повітря. Не без легкого запаморочення і наснаги всі стартували в новий сезон, і нехай він буде для нас із вами ще більш цікавим, але дещо менш складним, аніж попередній!

 

Юлія Шевченко,

журналіст АПК-Інформ

Реклама

Вхід