Протягом останніх трьох років олійно-жировий комплекс Білорусі продемонстрував значний стрибок – зростання виробничих потужностей, обсягів імпорту та переробки сировини, що дозволило не тільки збільшити товарообіг в сегменті, але і підвищити експортний потенціал олійної продукції, вийти на нові ринки збуту.
Своїми оцінками щодо ключових моментів на олійно-жировому ринку РБ з ІА «АПК-Інформ» поділився заступник директора ТОВ «Агропродукт» Анатолій Пашкевич.
- Підприємство «Агропродукт» вже досить тривалий час є одним з провідних на олійно-жировому ринку Білорусі. Анатолій Петрович, яких правил варто дотримуватися, щоб залишатися лідером в сегменті? Які напрямки розвитку в пріоритеті в даний час?
- Перш за все, це чесні і порядні відносини з партнерами – як з постачальниками сировини, так і з покупцями нашої продукції.
Постійна модернізація технологічних ліній, яка спрямована як на збільшення виробничих потужностей, так і на поліпшення якості виробленої продукції. Постійне підвищення кваліфікації всіх працівників підприємства.
Потужності з переробки ми збільшили з 500 т/добу до 600 т/добу. За рахунок поліпшення всього ланцюжку переробки підвищилася якість олії, що дало можливість постачати її не тільки для виробництва кормів і на харчові цілі, але і для таких вимогливих галузей, як біодизельна і лакофарбова. Також з'явилася можливість поставляти олію на досить вимогливий ринок Китаю. В даний час ми працюємо над модернізацією лінії рафінації і дезодорації. Виготовляє для нас лінію дезодорації Чернігівський завод «ТАН».
- Поділіться, будь ласка, особливостями роботи в напрямку Китаю: переваги споживача, специфіка ведення закупівель та вимог щодо якості імпортованих товарів, зокрема рослинних олій .
- Китайський споживач вимогливий до якості рослинної олії, яка постачається. Необхідно надати підтвердження якісних показників і ваги міжнародними незалежними організаціями, що підвищує собівартість поставки, простежуваність якості партії масла від виробництва, транспортування до поставки в порт. Виконати всі необхідні умови, такі як кислотне число ріпакової олії, залишковий розчинник, відстій, нежирові домішки, дуже складно, але ми знайшли, як це зробити. Ще одна особливість поставки в Китай – оплата здійснюється покупцем тільки після завантаження на корабель і надання всіх оригінальних документів.
- Враховуючи специфіку олійного комплексу РБ, на Вашу думку, чи конкурентоспроможні білоруські компанії на зовнішньому олійно-жировому ринку? Наскільки складно в умовах світової кон'юнктури виходити на нові ринки збуту?
- Більшість білоруських ОЕЗів – це нові сучасні високоефективні виробництва. Той факт, що білоруські переробники купують сировину за ринковими цінами і продають частину продукції на міжнародний ринок, свідчить про те, що ми більш ніж конкурентоспроможні. Ми постачаємо ріпакову олію в багато країн світу, таких як: Польща, Литва, Норвегія, Нідерланди, Китай.
Виходити на нові ринки збуту складно, тому що це інша логістика, інші фінансові механізми, більш високі вимоги до якості, нові партнери і більш високий рівень довіри.
- Чи існує в Білорусі держпідтримка переробників олійних культур? На Ваш погляд, чи є потреба в державних заходах підтримки олійно-жирової галузі, і в чому конкретно вони повинні провлятися?
- Так, існує. Полягає вона в держзамовленні на олієнасіння ріпаку, яке поширюється на кілька державних підприємств Республіки. Сільськогосподарські організації в обов'язковому порядку повинні виконати завдання щодо здачі насіння ріпаку. Але, враховуючи те, що ціна держзакупівель нижче середньоринкової і становить близько 335 USD/т, виробники ріпаку поплатилися своєю виручкою.
Державна підтримка, на мій погляд, має полягати у стимулюванні сільськогосподарських підприємств до виробництва всіх олійних культур, таких як ріпак, соя, соняшник. А це і харчові продукти, і корми, і експортний потенціал країни.
- Анатолію Петровичу, чи є складнощі з формуванням сировинної бази на тлі зниження врожаю ріпаку в поточному сезоні? Чи практикуєте ви укладення форвардних контрактів?
- На жаль, виробництво ріпаку в Республіці Білорусь у великій мірі залежить від кліматичних умов. В цьому посушливому році ТОВ «Агропродукт» заготовило олієнасіння лише на третину потужності, тому сировину доводиться купувати в Росії та Україні. Ми не тільки укладаємо форвардні договори на поставку ріпаку, а й активно авансуємо сільськогосподарські організації у вигляді постачання насіння, засобів захисту рослин і мікродобрив.
- Досить важливою особливістю останніх декількох років для білоруського ринку є високі темпи переробки соєвих бобів. Чим це обумовлено і чи збережеться така динаміка в новому сезоні?
- У Білорусі дуже розвинене птахівництво, свинарство, вирощування ВРХ як м'ясного, так і м'ясо-молочного напряму. А це вимагає великої кількості шротів, в тому числі і соєвого. Тому щоб наростити виробництво шротів і олії і завантажити виробництво, нам необхідно закупити понад 120 тис. тонн олієнасіння, а всім підприємствам Білорусі набагато більше – близько 1 млн. тонн. Недостатність буде заповнена закупівлями імпортного насіння ріпаку і соєвих бобів.
- Практично весь перероблений обсяг сої в РБ імпортного походження і основним постачальником виступала Україна. Як зміниться ситуація для вас як покупців у зв'язку зі скасуванням повернення ПДВ українським експортерам? Чи розглядаєте інші країни як потенційних постачальників сої?
- Скасування повернення ПДВ українським експортерам набагато ускладнить нам завдання закупівлі соєвих бобів. Але, враховуючи той факт, що це не стосується виробників, вихід є. В Україні досить великих виробників, з якими ми будемо вибудовувати партнерські відносини. Високими темпами зростає виробництво соєвих бобів у РФ, з якою ми разом в Митному союзі, але те, що виробничі потужності ТОВ «Агропродукт» розташовані в 100 км від білорусько-українського кордону, наші добросусідські та партнерські стосунки свідчать про те, що український варіант найкращий.
- Наскільки мені відомо, в Білорусі ведеться активна пропаганда вирощування сої. Чи існує ймовірність скорочення імпортної залежності країни на ринку даної культури?
- Незважаючи на пропаганду вирощування соєвих бобів, поліпшення кліматичних умов, програму імпортозаміщення та гостру потребу в сировині, наші аграрії дуже повільно реагують на зміну ситуації.
Отже, залежність від імпорту соєвих бобів в поточному сезоні лише зросте, тому що потреба зростає швидко, а соя практично не вирощується.
- Незважаючи на зростання переробки бобової, обсяги імпорту соєвого шроту також збільшилися. На Ваш погляд, чи можливо в найближчій перспективі покрити внутрішні потреби в шроті за рахунок виробництва на білоруських заводах?
- Білоруський шрот – це завжди свіжий продукт, на складі не залежується. При поставках імпортного, особливо аргентинського, проходить кілька місяців, що не кращим чином впливає на його якість.
Практично на всіх білоруських заводах застосовується експандування шроту, що покращує його засвоюваність. Білоруські підприємства вже можуть виробляти достатньо шротів і олій, щоб забезпечити внутрішні потреби, але для стабільної роботи необхідно розвивати власну сировинну базу, розширювати географію поставок сировини, покращувати якість власної продукції. Хочу зазначити, що поряд з імпортом продуктів переробки сої Білорусь вже здійснює їх експорт.
Розмовляла Світлана Киричок
За даними Національного статистичного комітету РБ, за січень-серпень 2018 р. Білорусь збільшила експорт соєвого шроту до 114 тис. тонн, що більш ніж в 10 разів перевищує показник за аналогічний період роком раніше і в 5 разів – показник експорту даного продукту за весь 2017 р.
Експорт соєвої олії за вказаний період досяг 27,3 тис. тонн, що більш ніж в 17 разів перевищує показник за січень-серпень 2017 р. і практично в 10 разів – показник експорту даного продукту за весь минулий рік.
Таких показників вдалося досягти завдяки зростанню обсягів імпорту сої в РБ та її переробки на білоруських підприємствах з початку 2018 р.
