Країни Північної Африки та Близького Сходу – одні з основних споживачів аграрної та харчової продукції у світі. Відповідно, для України, яка найближчим часом планує виробляти до 100 млн. тонн зернових та олійних культур щорічно, ринок цього регіону є дуже перспективним. З деякими державами регіону MENA Україна вже має тривалі та усталені зовнішньоторговельні відносини, а деяким ще необхідно презентувати українську продукцію. Про виклики та перспективи подальшої співпраці України та країн регіону MENA АПК-Інформ поговорив із найбільш обізнаною у цьому питанні людиною – в.о. міністра аграрної політики та продовольства України Ольгою Трофімцевою.
- Тільки цього року очільники Мінагрополітики зустрілися з представниками щонайменше трьох країн регіону MENA (ОАЕ, Туреччина, Іран) із приводу розширення торгових відносин. Ще низка держав погодила ветеринарні та фітосанітарні сертифікати на постачання з України агропродукції. Ольго Василівно, розкажіть більше про торговельні відносини України із країнами цього регіону. Якою українською агропродукцією цікавиться кожна з них?
- Перш за все, хочу сказати, що цей регіон дійсно є дуже важливим для нас із точки зору економічних і торговельних відносин в АПК з різних причин. По-перше, якщо подивитися на структуру українського аграрного експорту, то побачимо, що, зокрема, Єгипет входить до ТОП-3 країн-імпортерів нашої продукції АПК. По-друге, з багатьма країнами, такими як Туреччина, Саудівська Аравія, спостерігається теж дуже позитивна динаміка розвитку двосторонньої торгівлі і саме нашого агроекспорту зокрема. Ми приділяємо велику увагу цьому регіону. Окремо хочу сказати, що, згідно з експортною стратегією України, як секторальною, так і загальнонаціональною, країни регіону MENA, в тому числі Єгипет, Туреччина, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ліван, Ізраїль та інші, входять до ТОП-20 ринків у фокусі для українського експорту, відповідно, ми будемо все більше орієнтуватися на них та концентруватися на роботі з ними. Зрозуміло, що всі зустрічі, які проводяться з представниками цих країн, – це лише частина роботи, це абсолютно нормальний робочий діалог, як і з будь-якими важливими торговельними партнерами. Тому подібні фізичні зустрічі відбуваються постійно, а окрім того, у представників Мінагрополітики України є постійний контакт із партнерами з міністерств цих країн. Це також є важливою частиною роботи – бути з ними на зв’язку, оскільки, коли ми говоримо про такі країни, як Туреччина чи Саудівська Аравія, а йдеться не лише про торгівлю, а й про інвестиції, нам просто необхідно підтримувати з ними хороші робочі стосунки.
Щодо структури агроекспорту з цим регіоном, то тут усе залежить від країни. Якщо, наприклад, взяти Саудівську Аравію, то минулого року Україна постачала туди такі продукти, як ячмінь, м’ясо птиці, соняшникова олія. Щодо Єгипту дещо інша ситуація: левову частку українського експорту займають кукурудза та пшениця, соняшникова олія, яка, до речі, присутня скрізь у ТОП-3 позицій. Стосовно ОАЕ, то вони купували частіше українську соняшникову олію, насіння ріпаку та свиріпи, а також яйця і м’ясо птиці. До Ізраїлю, який є відносно невеличким ринком, постачається досить багато продукції з України (більш ніж на 300 млн. дол. на рік), минулого року це були кукурудза, пшениця, олійні культури та соняшникова олія. Можна сказати, що наші три основні експортні позиції є незмінними – це зернові, олійні та олія, але до цього додається і м’ясо птиці, кондитерські вироби, які ми постачали до Ірану та інших країн цього регіону, відходи харчпрому – та сама макуха і шроти й ін.
- Хотілося б дещо зупинитися на Єгипті, який ще донедавна надавав перевагу українському зерну, та останніми роками значно скоротив його імпорт. Яка робота ведеться на міжвідомчому рівні наших держав для поновлення товарообігу?
- Як я завжди говорю про зовнішню торгівлю: скрізь є конкуренція, і вона досить серйозна. У випадку з Єгиптом для України щодо зернових основним конкурентом є РФ. Відповідно, останнім часом ця конкуренція посилилася, і тому Єгипет під час проведення державних тендерів на закупівлю пшениці надавав перевагу саме зерновим російського походження. Тим не менш, ми ведемо активну роботу з єгипетськими колегами щодо вимог безпечності, якості зернових, щоб вони були прийнятними для українських експортерів, щоб не було якихось нетарифних перешкод для постачання продукції до Єгипту. Сказати, що є якась критична ситуація, я не можу, ця країна залишається нашим досить великим та серйозним експортним ринком, і, якщо подивитися на результати торгівлі агропродукцією за підсумками І кварталу п.р., то побачимо, що до Єгипту з України експортовано продукції на більш ніж 460 млн. дол. Із цим показником Єгипет посідає друге місце у рейтингу основних експортних ринків. Ми активно працюємо з посольством та міністерством цієї країни для того, щоб це так і залишалося. Говорити про те, що Україна критично втратила свої позиції на єгипетському ринку, я б точно не стала.
- Також варті уваги відносини України з Туреччиною, товарообіг між якими у 2019 році зріс майже на третину. Саме зараз ведеться робота з підписання Угоди про зону вільної торгівлі. Які перепони існують для її підписання?
- Дійсно, поточного року спостерігається надзвичайне зростання товарообігу з Туреччиною. Якщо точніше, за останньою статистикою, за перші 3 місяці 2019 року на її ринок з України було відвантажено агропродукції майже на 400 млн. дол., а це зростання на 61% відносно аналогічного показника у 2018 році. Відтак, Туреччина знаходиться на 4 місці у ТОП основних експортних напрямів для України. Ринок цей для нас є також дуже важливим, адже, як я вже говорила, мова йде не лише про торгівлю, а й про досить велику активність турецьких компаній у сфері інвестицій в український АПК.
Щодо ЗВТ скажу, що жодних перепон немає, просто до підписання потрібно ще попрацювати над цією угодою. Ми ж маємо розуміти, що, окрім агропромислового сектору, є ще декілька секторів економіки, які є важливими, як для Туреччини, так і для України, і, відповідно, йде активна робота з узгодження певних позицій. Адже, яка мета угоди про зону вільної торгівлі, будь то угода з ЄС чи з Туреччиною в даному випадку? Вона має сприяти розвитку торгівлі, її збільшенню, розширенню доступу до ринків обох країн. І щоб досягти цієї мети, ведуться переговори, а щодо деяких позицій вони проходять дуже непросто, бо ж, зокрема сектор АПК, є дуже потужним як в Україні, так і в Туреччині, які є великими виробниками певних видів продукції, і нам потрібно шукати компроміси, які б задовольняли аграрні сектори обох країн. Для відстоювання інтересів українських аграріїв міністерство постійно працює з профільними асоціаціями, об’єднаннями виробників, щоб розуміти їхню позицію, що для них є критичним, де ми можемо піти на поступки турецькій стороні, а де не можемо. Останній раунд переговорів на експертному рівні щодо ЗВТ із Туреччиною у нас був у грудні 2018 року, наступний має бути у першому півріччі п.р. Ми поступово рухаємося далі, але хочу ще раз наголосити, що, окрім агросектору, є сектори легкої промисловості, машинобудування, де теж необхідно шукати компромісні варіанти домовленостей, які сприятимуть розвитку торгівлі, з одного боку, а з іншого – відповідати національним інтересам в економіці.
- З якими ще країнами регіону MENA зараз ведуться переговори з приводу розширення торгівлі продукцією АПК, і якою саме?
- Якщо говорити взагалі про доступ до ринків, то сьогодні у нас є досить широкий список. Наприклад, ми хочемо відновити експорт яєць столових в Ізраїль і відкрити цей ринок для нашої яловичини. Цікавою для нас країною є Алжир, куди ми хочемо постачати яловичину, м'ясо птиці, молочні продукти, мед, і ми зараз сумісно з Держпродспоживслужбою активно працюємо над відкриттям цього ринку. Також працюємо для можливості постачання українських кондитерських виробів до таких країн, як Кувейт, Катар, Оман, де полюбляють солодке. Ведеться робота над відкриттям Саудівської Аравії для молочної продукції та живої ВРХ. Хочу відзначити, що ми дуже задоволені результатами роботи у 2018 році, адже є просування щодо яловичини до Саудівської Аравії. Стосовно Марокко й ОАЕ маються теж хороші результати. Маю подякувати Держпродспоживслужбі, зокрема Володимиру Івановичу і його експертам, які роблять дійсно важливу та важку роботу.
- Назвіть основні виклики при налагодженні нових чи укріпленні вже існуючих зовнішньоторговельних зв’язків. Як Ви їх вирішуєте чи плануєте вирішувати?
- Напевно, варто говорити не лише про регіональний, а й про загальний аспект викликів на сьогоднішній день у налагодженні, відкритті ринків або в укріпленні позицій на ринках, які вже було відкрито. Перше, над чим ми вже працюємо з Мінекономрозвитку, МЗС, Держпродспоживслужбою, - це формування національного бренду «Made in Ukraine», з яким би асоціювалася українська аграрна та харчова продукція, яку ми представляємо на зовнішніх ринках. Це наразі є дуже важливим. Надзвичайно цікаво спостерігати, як змінюється в цьому сенсі сприйняття України та українських виробників на міжнародних виставках. Це великий показник, адже, якщо ще 4-5 років тому про Україну знали не так багато, а наші виробники були представлені на великих професійних виставках лише поодиноко, то зараз завдяки активній роботі і уряду, і самих виробників на подібних заходах уже ходять і шукають українські стенди та павільйони. Йде вже цільовий пошук саме української продукції, бо вона стає відомою, більш популярною, і це круто, вже серйозний крок зроблено. Але працювати над створенням нашого бренду, пізнаваністю нашої продукції потрібно і далі, і тут мова йде не лише про її презентацію. Хоча, погоджуся з тими, хто говорить, що українці вже навчилися виробляти якісну продукцію, але ще не навчилися її якісно продавати. Варто приділити увагу маркетинговим стандартам, упаковці, рекламі.
Говорячи про укріплення наших позицій на тих ринках, які вже відкрито для України, нашим виробникам варто ще більшу увагу приділити якості продукції. Після того як було проведено велику роботу Мінагрополітики та Держпродспоживслужбою і український продукт з’являється на полиці якоїсь країни, важливо, щоб виробники підтримували високу якість, стандарти безпечності при постачанні. Від цього й залежить наш успіх у довгостроковій перспективі. Якщо ми можемо рекомендувати себе як надійний, довгостроковий партнер із постачання високоякісної, безпечної продукції, яка відповідає найвищим стандартам, це в подальшому працює на нас самих і допомагає у відкритті нових ринків. Україні потрібно вчитися працювати за зрозумілими всьому світу правилами, вести бізнес так, як ведуть його у всьому цивілізованому світі, відповідально, розуміючи репутаційні ризики для свого бізнесу, для всієї країни, і тоді все буде добре.
- Торік найгучнішою угодою на агроринку України стало злиття холдингу «Мрія» та SALIC (Державний інвестиційний фонд Саудівської Аравії). Про бажання інвестувати в сільське господарство України також говорять інші компанії країн регіону MENA. На Вашу думку, як скоро справа піде далі обговорень? Чи були за час Вашого спілкування конкретні пропозиції або плани?
- Що стосується інвестицій, дуже часто мова йде саме про приватні інвестиції. Згадана угода отримала дуже багато медіа-уваги, але, насправді, ми маємо розуміти, що іноземні інвестиції в український АПК відбуваються регулярно, просто не завжди ми про це чуємо. Наша робота як міністерства полягає в тому, щоб надавати всебічну підтримку як іноземним, так і національним компаніям. Я говорю зараз, зокрема, про надання інформації. Наприклад, декілька років тому було розроблено «Legal guide» (юридичний посібник), як ми його називаємо, для роботи в українському АПК англійською мовою. Було це зроблено з нашою партнерською професійною юридичною компанією, яка виконала цю роботу для Мінагрополітики на волонтерських засадах. Зараз ми оновлюємо цей «Legal guide», оскільки дуже важливо мати хоча б таку загальну юридичну інформацію щодо того, які законодавчі регулювання існують в АПК України сьогодні, починаючи, наприклад, від ринку землі, яким чином її брати в оренду, до регулювань, які стосуються ринку праці та найму українських робітників, або залучення іноземних для роботи в України. Друге – ми завжди відкриті і для зустрічей, і для консультацій. Востаннє у мене була зустріч з японською компанією, яка працює в Україні вже декілька років у сфері агро зі своїми приватними інвестиціями. Звісна річ, іноді варто приділяти увагу таким компаніям, розуміти, які в них є потреби, проблемні моменти. Ще одним важливим аспектом для нас як для профільного відомства є те, що питання інвесторів дуже часто стосуються правової частини або регулювання податків, тому наша місія полягає в тому, щоб бути ланкою в побудові діалогу з іншими центральними органами влади, з якими треба мати нормальний робочий контакт і для великих, і для малих інвестицій.
- Які подальші кроки Ви як фактичний керівник Мінагрополітики бачите для розширення торговельних відносин та залучення інвестицій в український АПК з боку колег із регіону MENA?
- Представникам як країн цього регіону, так і іншим, важливо мати на державному рівні відчуття того, що є увага, є підтримка, навіть якщо це приватні компанії. Ми й надалі будемо вести цю роботу, виступати партнером для потенційних інвесторів із регіону MENA. Якщо говорити про те, що необхідно робити для вирішення ряду проблем, які є перешкодою для залучення інвестицій, для їхнього збільшення, то, зокрема, варто працювати над цивілізованим, транспарентним, нормально діючим ринком землі в Україні. Ми бачимо, що іноземні інвестиції здійснюються і при існуючій ситуації, коли є довгострокова оренда с/г земель. Готуючи законопроект про відкриття ринку землі, ми попереджаємо, що він буде з обмеженнями, виключно для українських громадян і таке інше, але для іноземних компаній важливо мати певну довгострокову стабільність. Саме запуск цивілізованого та прозорого ринку землі для них і означає, що буде довгостроковий, зафіксований, стабільний порядок речей і зрозумілі правила гри.
Окрім того, за останні 3-4 роки було проведено чимало реформ – і податкових, і таких, що стосуються дерегуляції бізнесу чи корупційних ризиків, що дуже позитивно сприйнялося іноземними інвесторами. Нам потрібно і надалі працювати над удосконаленням судової системи, над беззаперечним верховенством права, що працюватиме на ліквідацію такого поняття, як рейдерство в Україні. Ми з Мінюстом вже здійснюємо певну роботу для цього і будемо продовжувати.
Звичайно ж, будемо й надалі розширювати ринку збуту української продукції та працювати над регіональними і двосторонніми угодами щодо вільної торгівлі, адже, коли заходять іноземні інвестори, їм також важливо збувати свою продукцію не лише на українському ринку, але й експортувати її, тому вони зацікавлені в тому, щоб Україна посилювала свої позиції як експортно-орієнтована держава в сфері АПК та торгівлі харчовою продукцією.
До того ж, потрібно і далі рухати ті позитивні моменти, яких уже було досягнуто у програмах державної підтримки АПК, адже помічено кумулятивний ефект, коли ми підтримуємо не виключно виробників, а й первинну переробку, логістичну складову. Це все має вплив на те, які рішення приймають іноземні компанії щодо своїх інвестицій. А ми в довгостроковій перспективі зацікавлені в тому, щоб в Україні вироблялася не лише сировина. Варто збільшувати в структурі нашого виробництва й експорту частку продукції з доданою вартістю, з глибинною переробкою. Для цього потрібно, щоб із боку держави була увага і реалізовувалися програми держпідтримки.
- Дуже вдячна Вам за розмову. Що б Ви хотіли сказати/побажати українським виробникам та експортерам сільгосппродукції напередодні нового сезону?
- Перш за все, бажаю і виробникам, і всім нам успіхів у новому сезоні-2019/20, прибуткового бізнесу. Бажаю не зменшувати темпів у відкритті нових експортних ринків. Ми вчимося і робимо це дуже швидко. Я дуже пишаюся нашими аграрними виробниками, тим, що вони семимильними кроками вчаться вести бізнес у глобальному вимірі. Так, я хочу, щоб ми ці темпи швидкого навчання не зменшували, щоб ми вірили в себе, і тоді, як я завжди кажу, все буде агро і все буде Україна!
Бесідувала Юлія Шевченко
