Північна Африка – гідний конкурент Близькому Сходу в боротьбі за українське зерно

Джерело

АПК-Інформ

2985

Початок 2020 року виявився вельми насиченим подіями як в Україні, так і в інших країнах, які відіграють далеко не останню роль у світовій торгівлі агропродукцією. З найбільш гучних – підписання між США та Китаєм угоди про першу фазу врегулювання торгового конфлікту, пожежі в Австралії, загострення конфлікту на Близькому Сході, новина про намір уряду РФ обмежити експорт пшениці, ну, і куди ж без питання соєвих правок та ринку землі в Україні. Незважаючи на те, що ринок звик функціонувати в умовах перенасиченого інформаційного простору, кількість новин у січні ц.р. є просто приголомшливою.

Як все це відбилося на роботі ринку, на які фактори варто звернути особливу увагу, куди переорієнтується вантажопотік із Близького Сходу, і на що очікувати в найближчій перспективі?

Про це і не тільки ІА «АПК-Інформ» поговорив із менеджером з розвитку бізнесу Maxigrain Оленою Неробою .

 

- Олено, як Ви можете охарактеризувати довгоочікуваний зсув із мертвої точки в питанні врегулювання торгового конфлікту між США та Китаєм?

- Якщо коротко, то як «зрушення по фазі».

«Сніданок», яким Трамп годував увесь світ останній рік, охолов і прийшовся не до смаку ринку. 15 січня в Білому домі відбулася церемонія підписання першої фази торговельної угоди між США та Китаєм. Детальні умови угоди трималися в таємниці до останнього, і ринок зростав на очікуванні. Але цифри, позначені в документі, не стільки розчарували громадськість, скільки викликали питання щодо можливості їхньої реалізації. Нагадаю, що в частині торгівлі продукцією АПК у майже 100-сторінковому мануалі сказано, що Китай зобов'язується купити у США в 2020 році товарів на суму, що не менше ніж на 12,5 млрд дол. США перевищує рівень 2017 року, а в 2021-му – на 19,5 млрд дол. США більше, ніж у тому самому 2017 р. І не просто «купити», а й імпортувати до Китаю – у світлі практики «скасування» човнів Китаєм цей момент є дуже важливим.

Все б нічого, але питання є.

По-перше, торговельна угода не деталізує кількість за окремими товарними позиціями. Та й логіка вибору «базового» року не зовсім зрозуміла: він не був для більшості позицій кращим ані за обсягами експорту до Китаю, ані за цінами. Це просто був останній календарний «довоєнний» рік. Якщо відштовхуватися від 2017 року, то в експорті кукурудзи, наприклад, Китай не фігурував у десятці найбільших покупців, а пшениці було продано лише 1,5 ММТ. І тільки свинина в 2017 році встановила рекорд з експорту в тоннажі, хоча максимально прибутковим був 2014 рік. Аналогічна ситуація спостерігається за всіма видами аграрної продукції: пікові роки за обсягами експорту не збігаються з максимально прибутковими і дуже далекі від базового рівня. На сьогодні основними товарами, які можуть бути цікавими Пекіну, є соєві боби та свинина. Ціна на сою сьогодні нижча, ніж середня в 2017 році, на свинину – приблизно дорівнює. Сої в 2017 році було продано 31,73 ММТ, свинини – близько 2,4 ММТ. У грошовому еквіваленті відновлення обсягів експорту до цього рівня за сьогоднішніми цінами навряд чи принесе 15 млрд дол. США. І якщо щодо свинини плани є цілком реалістичними, то соєві боби в таких обсягах, за наявності альтернативних джерел імпорту, Китаю не потрібні. І всі додаткові горіхи, фрукти й овочі разом узяті навряд чи зможуть допомогти досягти заповітних обсягів у 37 млрд дол. США в 2020 році та 44 млрд дол. США в 2021 році.

По-друге, вкрай насторожуюче прозвучали фрази від китайських чиновників про те, що закупівлі відбуватимуться на ринкових умовах і треті сторони не постраждають від угоди. На думку приходить лише паралель із Бразилією (соя) та Аргентиною (продукти переробки), але ж новий урожай вже незабаром. Схоже, що китайська сторона вдало «затягнула» переговори щодо першої фази і зараз лише очікує на рекордний бразильський урожай.

По-третє, є побоювання, чи зможе переварити таке різке збільшення обсягів китайська портова інфраструктура?

Ну, і четверте питання, яке ставить під сумнів доцільність цієї уявної угоди, - це той факт, що тарифи не знімаються і залишаться інструментом для маніпуляції, можливо, до виборів у США.

JCIChina спробували змоделювати річний імпорт Китаю зі США, але ця картинка суперечить сказаному вище.

Маленьким штрихом до цього може стати те, що незадовго до підписання угоди, де є пункт про зобов'язання купівлі енергоносіїв, Китай, пославшись на брак кукурудзи в стоках, відмовився від виробництва етанолу всередині країни. Такий собі реверанс у бік Трампа.

Ну, і «під шумок» Трамп підписав чергову угоду з Канадою та Мексикою, а Китай продовжує розвивати проєкт «Belt&Road».

 

- Ще однією обговорюваною темою стали пожежі в Австралії. Як завдані збитки та пов'язані з цим страхові позови можуть вплинути на позиції країни на світовій арені?

- Австралійський банк Westpac оцінює прямі збитки від австралійських лісових пожеж у 3,5 млрд дол. США, з них лише близько 18% претендують на компенсацію через страхові компанії, решта ж не застрахована. Виробники розраховують і на державну підтримку.

Rabobank припускає, що від пожеж постраждало 6 млн га площ, але оцінки ступеня впливу на рослинництво проводити ще рано. На сьогодні зрозуміло лише, що основних втрат зазнали тваринництво та молочна промисловість. Згідно з попередніми прогнозами, очікувалося, що виробництво молока в Австралії може впасти до 22-річного мінімуму через посуху, і це призвело до боротьби переробників за достатні поставки сировини для задоволення попиту. Австралія є сьомим за величиною експортером молочної продукції в світі й орієнтувалася, в основному, на азіатські ринки. Скорочення поголів'я худоби нараховує навіть не десятки тисяч. Чи вдасться його швидко відновити або частина незатребуваного корму, в тому числі і зерна, піде на експорт, на сьогодні не зрозуміло. Крім того, забороняється сіяти будь-які культури на ділянках, постраждалих від пожеж, і, отже, врожай наступного року може бути значно меншим, ніж поточного сезону.

Грудневий звіт ABARES не включає вплив пожеж. Прогнозувалося, що в 2019/20 МР виробництво озимих культур скоротиться на 3% - до 29,4 ММТ, що на 13% нижче за вересневі очікування. Прогнозований обсяг виробництва приблизно на 27% нижчий за середній показник за 10 років і знижуватиметься третій рік поспіль, оскільки рекордний рівень виробництва було досягнуто в 2016/17 році. У звіті сказано, що виробництво пшениці скоротиться на 8% - до 15,9 ММТ, що на 35% нижче за середній показник за 10 років. FCStone вже знизили свої очікування до 14,5 ММТ. Виробництво ячменю зросте на 4% - до 8,7 ММТ, але це все одно на 3% нижче за середній показник за 10 років. У наступному звіті негативний ефект катастрофи має бути враховано.

 

- Початок 2020 року затьмарило посилення конфлікту в Ірані. Як Ви можете це прокоментувати?

- Конфлікт за участю Ірану, що стрімко розвивається, спочатку підтримав ринок нафти. Але припинення ескалації конфлікту знизило напруження.

На зерновий ринок геополітичні події на Близькому Сході, безсумнівно, можуть вплинути. Загальний обсяг імпорту Ірану в 2019/20 МР прогнозується за даними Міжнародної ради із зерна (IGC) на рівні 13,3 ММТ у порівнянні з 12,5 ММТ минулого сезону. В основному це кукурудза: з 9,8 ММТ імпорту близько 5,5 ММТ – бразильського походження. Імпорт ячменю прогнозується на рівні 3,2 ММТ. Прогноз щодо сої та шроту відповідає торішньому. Після того, як президент Бразилії Болсонаро підтримав позицію президента США Дональда Трампа, Іран оголосив, що припинить закупівлі бразильської кукурудзи. На сьогоднішній день лише декілька країн постачають зерно до Ірану. Наприклад, Росія з початку поточного МР продала понад 0,7 ММТ кукурудзи, 0,5 ММТ ячменю та близько 130 тис. МТ пшениці. Україна з початку сезону продала більше 1 ММТ кукурудзи, 500 тис. МТ ячменю та 100 тис. МТ соєвих бобів. Безумовно, санкції з боку США ставлять постачання до Ірану під питання: не всі банки згодні приймати платежі від іранських компаній. Частково Росія могла б задовольнити попит Ірану, але не на всі товари. Туреччина також може застосувати практику реекспорту. Ще одна цікава річ – це те, що Іран активізував імпорт незадовго до ескалації конфлікту. Чутки ходили і про великі іранські, і про сирійські закупівлі з РФ, але поки вони не підтвердилися. Зате Туреччина є активною як ніколи.

 

- Україна в першій половині сезону-2019/20 експортувала до Ірану ячменю та кукурудзи в обсязі понад 0,5 млн тонн (причому ячмінь уперше). Як напружений військовий конфлікт вплине на торгівлю з цією країною і Близькосхідним регіоном у цілому?

- Тут «замість тисячі слів» краще поглянути на цифри (дані з урахуванням лайн-ап надано AgroChart, і в лютому цифри січня може бути відкориговано).

Як ми бачимо, продажі кукурудзи на Іран з України розпочалися лише в кінці минулого сезону і тривали до кінця календарного року, зараз же в цьому напрямку спостерігається деяке затишшя. Якщо минулого МР Іран займав 3% українського експорту кукурудзи, то поточного сезону його частка збільшилася до 7%. Можливо, її навіть вдасться ще збільшити, якщо не буде складнощів з оформленням платежів за контрактами. Істотно наростив закупівлі українського зерна і Єгипет.

Пшеницю Україна ні минулого, ні цього року до Ірану не постачає, а завдяки ціновій перевазі та збільшенню експортного потенціалу розширилася присутність на єгипетському ринку, особливо в закупівлях держоператора.

Щодо ячменю, то поточного МР його експортний потенціал практично вичерпано. За першу половину сезону продано 3,88 ММТ із 4,55 прогнозованих. На даний час попит на ринку зберігається. Наприклад, Саудівська Аравія активно намагається закупити досить великий обсяг.

У будь-якому разі Іран створюватиме запаси на випадок ескалації конфлікту.

 

- Куди можуть переорієнтуватися дані потоки? До країн Північної Африки, зокрема до Єгипту?

- Північна Африка – гідний конкурент Близькому Сходу в боротьбі за українське зерно. Динаміка продажів добра, торгові відносини зміцнюються. Щодо пшениці активна боротьба триває, оскільки експортний потенціал Причорномор'я вичерпується швидше, ніж очікувалося, а попит зростає. На це вплинули новини з країн-експортерів. Зниження виробництва в Аргентині та Австралії, дефіцит продовольчої пшениці в Пакистані, зарегульованість російського ринку лише додають доларів до ціни. Індія очікує на збільшення виробництва, і доля цих додаткових сотень тонн так само є цікавою: в країні неухильно зростає виробництво курятини та добробут населення, тому уряд може збільшити держрезерв. Навіть Єгипет уже почав цікавитися цим потенціалом, але це більше ринкові фантазії, оскільки без державного субсидування індійське зерно сьогодні є неконкурентним на ринку Північної Африки. Як ми вже згадували, Іран хоче відмовитися від бразильської кукурудзи. З одного боку, сама Бразилія декларує зростання виробництва етанолу з кукурудзи на наступний МР на рівні 86%, з іншого – санкції можуть ускладнити процедуру постачання, але іранський попит у повітрі не розчиниться. Просто кукурудза може зайти до країни через інші «ворота».

 

- Переходячи від попиту до пропозиції та відповідно ключових конкурентів, не можна не обговорити новину про намір уряду РФ обмежити експорт пшениці, яка розбурхала ринок практично одразу після Нового року. Як це відіб'ється на функціонуванні ринку і чи відіб'ється?

- Нетарифне регулювання ринку – улюблений інструмент чиновників усіх країн. Неможливість ввести мито, як це зробила Аргентина, не завадила уряду Росії виступити з черговою ініціативою, яка підтримала і так зростаючий цінник на пшеницю. Тепер, окрім Россільгоспнагляду, дамокловим мечем над експортерами може нависнути експортна квота. Вже через тиждень, 27 січня, уряд розгляне і, не виключено, що ухвалить обмеження експорту зернових у 20 ММТ до кінця МР. У цілому, думки локальних аналітиків єдині – цифра навряд чи є досяжною. Загалом експорт зерна, згаданого в документі про квотування, прогнозується в розмірі 45 ММТ, 25 із них вже реалізовано, таким чином, побоюватися, здавалося б, нічого. Але ось на думку директора інформаційно-аналітичного департаменту Російського зернового союзу Олени Тюріної, потенціал експорту зерна з Росії в другому півріччі 2019/20 МР становить 22,7 млн тонн, що дещо розходиться з очікуваннями більшості гравців російського ринку. Припускаю, що розбіжності може бути викликано тим, що квота не поширюється на країни Митного союзу. Крім того, важливою деталлю залишається той факт, що в офіційній російській митній статистиці не показано, крім Казахстану, продажі на Венесуелу, Сирію та Іран. Це підтверджується і цифрами, наданими Ігорем Павенським, керівником аналітичного центру «Русагротранс». Цікаво, що Росія також намагається відновити постачання пшениці до Іраку (цікаво, чи побачимо ми це в статистиці?). Але ось яким чином вона конкуруватиме із французькою пшеницею в Алжирі – поки не зрозуміло. У будь-якому разі дії чиновників додали ажіотажу та нервозності на ринок, не без того перегрітий тендерами, потенційним зниженням виробництва в світі та локальними проблемами у вигляді страйків транспортників. Продавці, які уклали контракти на французьку пшеницю з постачанням до країн Північної Африки, змушені виконувати контракти німецьким, балтійським і польським зерном. І якщо з урожаєм цього сезону вже практично все зрозуміло (залишилося лише перерахувати Австралію і визначитися з цифрою в Аргентині – 18,8 ММТ від BAGE або 19,5 від ринку), то наступний сезон може принести сюрприз: у США та Франції посівні площі під озимими є рекордно низькими, Причорномор'я страждає від відсутності вологи, а аномально тепла погода сприяє зміщенню циклів розвитку, появі шкідників і хвороб. Класично розпочинається «погодний» цикл, коли на настрій ринку впливають метеопрогнози.

 

- І наостанок, повертаючись до українських реалій, прошу сказати декілька слів про ринок землі та скасування «соєвих правок».

- Умови запуску ринку землі в Україні залишаються об'єктом обговорень, а ось «соєві правки» скасували, щоправда, документ на момент публікації ще перебував на підписанні у президента. Депутати знову зрівняли в конкурентній боротьбі за сировину переробників сої та ріпаку з трейдерами, повернувши виробникам повноцінну можливість вибору. Це створить конкуренцію між внутрішнім ринком і експортерами, але вже наступного сезону: на сьогодні практично весь потенціал цих олійних вичерпано. Головний козир у руках фермерів – посівні площі – чомусь не спрацював із посівами ріпаку, площі під якими не скоротилися, а от у сегменті сої сільгоспвиробники все ж погрожували зірвати плани України з нарощування виробництва. Частково це пояснюється зовнішньою кон'юнктурою: зважаючи на зниження виробництва на тлі стабільного попиту на ріпак в ЄС ціни були привабливими, чого не скажеш про світовий ринок сої. Тому відсутність можливості повернення ПДВ при експорті невиробниками не суттєво змінила ринок. Так чи інакше, норму скасують, як того бажала частина ринку. А от чи зможуть експортери запропонувати ціну, вигідну фермерам, - питання часу, і залежить воно скоріше від китайських свиней, аніж від української податкової.

 

Загалом, Рік кабана не хоче відступати легко, підкладаючи ринку одну свиню за одною.

 

Розмовляла Анна Танська

 

Більш детально поспілкуватися з представниками компанії Maxigrain, а також іншими українськими та російськими експортерами, представниками ключових країн-імпортерів і міжнародними експертами ви зможете, відвідавши міжнародну конференцію Middle East Grains&Oils Congress 3 березня 2020 р. у м. Каїр , готель «Hilton Cairo Heliopolis Hotel, 5*».

Реклама

Вхід