Україні потрібен конкурентний ринок добрив

Останнім часом учасники агропромислового комплексу України не без інтересу спостерігають за змінами на ринку добрив. І спостерігати є за чим: дії уряду, позиція національного виробника, зростаючий перелік постачальників імпортних добрив на український ринок і багато іншого. Більше про стан агрохімічної галузі України АПК-Інформ розповів голова Асоціації виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії, директор з комерції та розвитку UTK BLAUchem «УТК ХімАльянс» Сергій Рубан.

- Сергію, як Ви оцінюєте ринок добрив в Україні? Як він трансформувався в світлі подій останніх років?

- Жодної особливої трансформації не відбулося. На даний момент ми маємо відхід деякої кількості гравців із ринку і повернення на певний час національного виробника. І те, й інше відбувається не тому, що так повелів ринок, або для цього були об'єктивні обставини, а так склалися зовнішні умови. І не більше того.

Три основні зміни, які можна чітко виділити:

• Зростання ролі імпортерів – є закономірним на поточному етапі

Лібералізація дозвільної системи дозволила імпортерам ввозити продукцію за привабливими для ринку цінами. Як би того комусь не хотілося, даний процес зупинити вже неможливо. Здебільшого ситуація не є унікальною. З певними нюансами так працює майже весь цивілізований світ. Пройшов сертифікацію – маєш право постачати продукцію на ринок. Регламенти ЄС на сьогодні є найбільш характерним прикладом такого підходу. Інше питання – економічні бар'єри та суперечки в рамках торгових організацій. Жодна країна з ринковою економікою не є такою, що сама забезпечує себе всіма видами добрив. Імпорт присутній навіть у регіонах із глибоким профіцитом власного виробництва.

Зростання обсягів добрив, які постачаються імпортерами, - лише невеликий етап розвитку українського агрохімічного ринку. У гонитві за маржинальністю трейдери відшукали за кордоном товарний ресурс, який не могли отримати всередині країни. Але бум імпортного постачання незабаром зійде нанівець. Кількість імпортерів стабілізується. Відкриються представництва найбільш конкурентоспроможних зарубіжних постачальників. Уже зараз основна перспектива агрохімічного трейдингу змістилася в сегмент власного виробництва та симбіозу продажів із фінансовими послугами. При цьому частка імпортної продукції на ринку залишатиметься значною. І вона продовжуватиме відігравати стабілізуючу та регулюючу функцію, посилюючи конкуренцію вітчизняним постачальникам.

• Санкції проти російських виробників – виправданий захід в умовах війни

Обмеження на російську продукцію розпочалися ще до війни. І справа не в політиці. Частина (але не всі) російських експортерів формували другий полюс монополізації українського ринку, часто використовуючи не цілком ринкові методи та преференції, отримані від російської держави. Їхня частка стрімко зростала і в перспективі могла трансформуватися в монополію. Тому санкції проти російських хіміків стали благом для розвитку українського ринку добрив. Відхід росіян з українського ринку було врівноважено лібералізацією імпорту з інших джерел і зниженням цін на природний газ.

Однак тотальна заборона на імпорт добрив – це теж не найкращий вихід. Тому настане етап, коли слідом за Кримом російські хіміки повернуться до України. Головним питанням тоді стане державна політика підтримки чесної конкуренції. Україні потрібен конкурентний ринок добрив – це питання виживання наших аграріїв.

• Деградація внутрішнього виробництва

Якщо залишити осторонь питання знищення галузевої науки й освіти, недостатніх інвестицій в існуючі виробничі потужності, ліквідацію виробництва цілих товарних груп, залишаються менш очевидні, але від того не менш болючі теми.

Затягування прийняття вітчизняних стандартів, аналогічних європейському законодавству REACH, має глибокі наслідки для галузі. Зараз під одним товарним найменуванням можуть випускатися два абсолютно різні за властивостями добрива/агрохімікати. При цьому мова не про пряму фальсифікацію продукту, а скоріше про підміну понять. Фактично в кожному випадку споживачі мають самостійно оцінювати склад придбаного продукту та технологію його виробництва.

Найважливішою проблемою стає примітивізація виробництва. Хімія – високотехнологічна галузь. Але виробництво добрив вимагає високого рівня обладнання та персоналу. Складні техпроцеси в умовах України стають нерентабельними. Тому можна перерахувати на пальцях введення нових потужностей, здатних на більше, ніж просто приготування формуляцій із готових придбаних на ринку компонентів.

Хімія вимагає постійного оновлення потужностей. Світ пішов уперед, а у нас немає ні коштів, ні доцільності проводити необхідні заходи, які дозволили б національній промисловості перейти на рівень кращих світових зразків. І справа не в злому умислі олігархів. Наше законодавство, як і бізнес-атмосфера, ніяк не сприяли довгостроковим глобальним інвестиціям. Україні потрібна індустріальна політика, а за фактом із боку уряду хіміки майже не бачать осмислених дій. Принаймні позитивних.

- Наскільки українські фермери, а також виробники добрив адаптувалися до подібних змін?

- Українські фермери можуть досить швидко змінювати свої підходи до роботи. Звичайно, дрібний фермер не має великих грошей, щоб змінити агротехнологію, закупити якусь нову техніку. Зараз, наприклад, спостерігається активізація модернізації техніки під внесення рідких добрив. В основному це відбувається у великих агрохолдингах і середніх господарствах. Чого боїться наша фермерська спільнота, так це якихось шокових змін. А якщо ринок можна передбачити, то буде можливість до них підготуватися, зробити якісь запаси, змінити технологію й інше.

У глобальному сенсі аграрію однаково, звідки отримувати необхідну продукцію. Не однаково якраз нашій державі, адже це впливає на економіку, на промисловість. Аграрний сектор без промисловості існувати не може, оскільки тоді зовнішні гравці починають диктувати свої умови на внутрішньому ринку. Змушений вкотре акцентувати увагу на простому факті – аграрний сектор ніколи і ніде не виступав фактором економічного зростання та проривних змін. Лише промисловість стимулює розвиток науки та нових технологій, які є драйверами сучасної економіки. До тих пір, поки аграрний сектор не стане знову агропромисловим, позитивних змін не буде.

- За Вашими оцінками, наскільки готові аграрії (щодо забезпеченості необхідними добривами) до посівної-2020?

- Чесно, не чув про якісь проблеми з нестачею продукції «на тут і зараз». Є локальний дефіцит, пов'язаний з однією простою річчю. У першій половині 2019 року, в очікуванні на тотальне ембарго проти російських імпортерів, наші трейдерські компанії зробили певні накопичення, щоб спокійно пройти цей період. Але, починаючи із серпня, на ситуацію вплинуло одразу декілька факторів. Перше – це падіння світової кон'юнктури на аграрну продукцію, коли аграрії не змогли продати свою продукцію з певною собівартістю за бажаною ціною, і в деяких випадках вона зовсім залишилася нереалізованою. Другим фактором стала зміна уряду, який запропонував свій вектор розвитку країни, в т.ч. і введення ринку землі. Відбулася ревальвація гривні, що призвело до того, що старе постачання накопиченої продукції стало ще більш невигідним для постачальників. Третім фактором вважаю необхідність накопичення грошей фермерами для купівлі землі, через що вони в другому півріччі мало закуповували добрив.

За непрямими факторами видно, що на ринку достатньо добрив, проте скільки реально було закуплено фермерами, залишається запитанням. Я припускаю, що минулого року падіння споживання склало не менше 25% по відношенню до показника 2018 року.

Варто відзначити, що частина трейдерів активно надавала добрива у вимушений кредит. Набагато простіше було віддати продукцію аграрію під виплату в майбутньому, ніж вона залишалася б на складах, погіршуючи свою економіку і, головне, – якість.

Пасивно щодо закупівель добрив українські фермери поводилися до січня п.р., після чого, бачачи припинення земельної реформи та готуючись до посівної кампанії, вони активізувалися. Причому закуповувалися найбільш масові позиції, в т.ч. аміачна селітра, яка завжди у фаворі. З цією активізацією закупівель дещо збільшилися ціни на добрива, які до цього поступово знижувалися. Зараз зростання цін є мінімальним, але воно вже означає, що активність на ринку збільшується, споживча здатність наших аграріїв повертається, фінансування також. Можна сказати, що зараз ринок є активним.

Черговий виток девальвації з 10 березня підстьобнув попит на добрива, але навряд чи високий попит триватиме довго. Світова економіка ввійшла в зону турбулентності, і як це позначиться на цінах аграрної продукції, залишається відкритим запитанням.

- Як зміна клімату в Україні впливає на використання добрив фермерами?

- Зима, яка у нас була, може призвести до дуже негативних наслідків. Наприклад, зниження кількості продуктивної вологи в поверхневому шарі ґрунту призведе до того, що частину генетичного потенціалу рослин не буде реалізовано. І скільки б не було внесено традиційних добрив, вони не відіграють істотної ролі. Необхідно розглядати зміну технологій. Наприклад, тенденція переходу від твердих добрив до рідких простежується вже досить чітко. Рідкі добрива дозволяють працювати навіть за тих умов, коли зволоження ґрунту набагато нижче за необхідне. Як я зазначав раніше, багато господарств уже або випробовують дану технологію на обмеженій площі, або застосовують її в промислових масштабах. Фермери переходять на підживлення рослин рідким азотом, рідким фосфором, щодо калію інша ситуація, однак, вважаю, в рідкому вигляді він також буде вноситися.

Також тепла зима сприяла тому, що кількість хвороб і шкідників, найімовірніше, істотно зросте. Відповідно, необхідність агрохімічної підтримки також збільшиться. Отже, аграріям доведеться вкладати фінансовий ресурс і в даний напрямок. Сподіватимемося, що в Україні вже не буде заморозків.

- Як змінюватиметься ціна на добрива в Україні, враховуючи економічну ситуацію, що склалася? Які ще фактори впливають на формування цін на добрива?

- У січні-лютому аграрії освоювали той ресурс, який був доступним на ринку. Ціни утримувалися на порівняно низькому рівні. Зростання попиту привело до незначного підвищення цін. Але основне зростання очікується зі зміною курсу національної валюти. Світові ціни поки є стабільними. Як швидко на них позначиться зниження обсягів світової торгівлі і цін на газ, загадувати важко. Вважаю, це вже не вплине на весняний сезон закупівлі добрив в Україні. Дефіциту добрив в Україні немає.

- На Вашу думку, чи є зараз в Україні монополія на ринку добрив? Назвіть найбільших виробників основних добрив, яку частку ринку вони займають?

- Раніше монопольне становище на українському ринку азотної групи добрив за всіма канонами займали підприємства групи Osthem. Складалося це об'єктивно тому, що всі підприємства було передано в одні руки. Зробити нічого щодо цього було неможна, хіба що не дозволяти монополізувати ринок із точки зору виробничих потужностей. А оскільки це було зроблено, група Osthem, як і будь-який бізнесмен, використовувала дане положення як могла і як хотіла, на жаль, іноді в негативному для ринку ключі. Але хочу зазначити, що застосування санкцій до національної промисловості, що могло б призвести до зупинки її роботи, було б ще гіршим, ніж той монополізм, який був. Із відкриттям українського ринку для іноземних постачальників добрив (в особі імпортерів) національний виробник отримав адекватного опонента. При цьому через деякий час монополіст почав скаржитися на те, що його витісняють із внутрішнього ринку, з чим я категорично не згоден. Звичайно, національний виробник повинен мати якісь внутрішні преференції, податкові пільги, доступ до дешевої сировини. Європейські виробники не мають жодних внутрішніх дотацій на виробництво й експорт даної продукції, на відміну від РФ. Ціна, яка складалася на ринку, була об'єктивною. При цьому Osthem зараз веде досить активну інформаційну політику, переконуючи всіх у тому, що національну промисловість «притискають». Вони вимагають заборонити імпорт і дати зелене світло національній промисловості. Посилаються, зокрема, вони і на те, що останнім часом знизилися ціни на мінеральні добрива, приписуючи цю заслугу собі, хоча сталося це, як я вже говорив, з абсолютно об'єктивних причин.

Якщо раптом буде введено якесь квотування або обмеження ввезення добрив до України, якого так домагається Osthem, тоді ми зможемо сказати, що ринок знову монополізовано. Адже альтернативи підприємствам даної групи лише дві: «Дніпро Азот» і ОПЗ. І жодна з них не може бути противагою такому монстру, як Osthem. Звичайно, дана група – досить ефективна організація, в якій працюють професіонали, і вона дійсно може повністю закрити щодо позиції азотних добрив внутрішній ринок. А ось як вона при цьому вибудовуватиме цінову, збутову політику, яким чином боротиметься з прошарком трейдерів, не знаю, проте очікування від цього найбільш негативні.

Радує те, що в уряді, й особливо з боку аграрного лобі, розуміють, що монополізм ні до чого доброго не приведе, що необхідно за всяку ціну зберегти конкурентний ринок.

Розмовляла Юлія Шевченко