Українська економіка в подвійному хуку, але все не так погано…

Джерело

АПК-Інформ

2108

Одна з найбільш непередбачуваних подій 2020 року, яка стала фактично пусковим механізмом для посилення світової економічної кризи, – пандемія COVID-19. Зараз Україна, як і весь світ, знаходиться в стані певного шоку, викликаного подіями, що відбуваються. Однак час кризи для бізнесу – це ще й нові можливості, головне, розуміти реалії, в яких доведеться працювати в короткостроковій і довгостроковій перспективі, та з якими ризиками можна зіткнутися. З метою обговорити стан української економіки АПК-Інформ поспілкувався з радником президента України з питань економіки Олегом Устенком.

 

 

- Олеже, у квітні п.р. Ви відзначали, що економічна система України в період епідемії коронавірусу є контрольованою. Після закінчення 3 місяців роботи в умовах карантинних обмежень як Ви оцінюєте ситуацію?

 

- На мій погляд, українська економіка опинилася в подвійному хуку, як і більшість інших економік. З одного боку, глобальна економічна криза, з іншого – коронакриза не могли не позначитися на відкритій малій економіці, до якої належить Україна. Наша країна має експортоорієнтовану економіку, і коли йдуть такі глобальні катаклізми, знижується попит на нашу основну експортну продукцію, а це негайно позначається на всіх параметрах, пов'язаних з економічним зростанням. Коронакриза теж прийшла ззовні, але вона вже інтерпольована в нашу систему, і це негативно впливає на всю економіку країни, насамперед за рахунок сектору послуг, який під час карантинного режиму найбільше постраждав. З одного боку, це був би колосальний удар і по будь-якій іншій, навіть більш розвиненій, економіці, але оскільки українська економіка не є сервісною, то цей удар не був таким катастрофічним, як у ряді інших країн. Це обумовлено тим, що сфера послуг у ВВП України займає меншу частку, ніж, наприклад, у країнах ЄС. Тому, перш за все, ми зараз адсорбуємо зовнішні шоки, а вони теж були частково пов'язані з коронакризою.

У будь-якому разі, українська економіка замість зростання в 3,5% отримає падіння як мінімум у 5%. Коли до державного бюджету 2020 року спочатку було закладено зростання економіки в 3,5%, мені здавався цей прогноз досить консервативним. У той час існувала висока ймовірність, що за фактом ситуація може бути набагато більш оптимістичною. Нашій економіці потрібне зростання мінімум 5% на рік, лише тоді країна зможе ефективно боротися з бідністю. Однак сьогодні ми маємо зворотний ефект через економічну кризу, що настала. Це падіння може коштувати нашій економіці 8,5% ВВП, що в грошовому вираженні еквівалентно 10 млрд дол. І для такої економіки, як українська, це дійсно колосальний удар.

 

- Падіння економіки призводить до виникнення цілої низки проблем…

 

- Так, економіка не падає сама по собі. Паралельно наростає цілий комплекс проблем. Наприклад, коли в I кварталі почалися негативні тенденції в світі, то в Україні розпочалося різке повернення трудових мігрантів. Тих наших людей, які активно виїжджали з країни в 2014-2016 рр. Просто нагадаю, що тоді близько 5 млн українців опинилися за межами країни. Війна, різке падіння економіки, втрата гривнею 2/3 своєї вартості, колосальна інфляція, зростання безробіття та невпевненість у завтрашньому дні на тлі значної дезорієнтації населення сприяли цим страхітливо небезпечним і огидним процесам. Світова криза на тлі загроз, пов'язаних з особистою безпекою, повернула частину тих, які раніше виїхали, назад до України. З одного боку, процес повернення на Батьківщину – це добре. Але справедливості заради необхідно зауважити, що для багатьох із тих, хто повернувся, це було вимушеним рішенням. Вони повернулися до країни не тому, що тут ситуація почала поліпшуватися, а там погіршуватися. Вона погіршувалася одразу скрізь. І фактично українці, які повернулися до країни, з одного боку, збільшили соціальне навантаження, тому що виник додатковий тиск, наприклад, на медичну та соціальну системи. З іншого боку, як не цинічно це звучатиме «заробітчани» утримували в Україні свої сім'ї, що залишилися. Їхнє повернення додому автоматично дало мінус у ті 12 млрд дол., які Україна отримувала попередні декілька років. Тоді люди точно не від хорошого життя виїжджали з України. Але в той період їхній від'їзд якийсь час грав на руку колишній владі, тому що в іншому випадку рівень безробіття в країні, за методологією Міжнародної організації праці, знаходився б на рівні 12-13%. А безробіття такого високого рівня для країн із недостатньо розвиненою економікою означає не лише додаткові соціальні проблеми. Це ще й колосальне соціальне невдоволення, яке негайно наростає в суспільстві. І його зростання може призводити до серйозних розбалансувань, у тому числі і політичних. Коли народ незадоволений, можуть бути будь-якого роду дії, які для країни, що знаходиться в умовах військових дій, є вкрай небажаними.

На сьогоднішній день об'єктивна реальність є такою, що частина людей – трудових мігрантів, які повернулися на Батьківщину, вже більше не поїдуть, і не тому, що вони не хочуть, а тому що не зможуть. За кордоном виникнуть серйозні проблеми з їхнім працевлаштуванням. Сума перерахувань впаде як мінімум на чверть, що відповідає «просіданню» і за іншими країнами.

У даній ситуації виникає ще одна додаткова проблема – збільшується тиск на наш власний ринок праці, а це означає, що потрібно активніше діяти в напрямку створення умов для повернення країни на відновну траєкторію. Очевидно, що потрібні будуть додаткові асигнування на соціальну сферу, щоб підтримувати людей, які тимчасово не мають роботи. Крім того, може виникнути і додаткова проблема регіонального характеру, тому що значна кількість «заробітчан» зосереджена на прикордонних територіях України. Це можуть бути зони, де посилюватиметься соціальний тиск, що вкрай є небажаним.

Економіка падає, це дорого, і це не лише проблема з людьми, але і з державним бюджетом. У ситуації, що склалася, державний бюджет об'єктивно недоотримує кошти. І нерозумно було б очікувати, що на тлі 5% падаючої економіки доходи державного бюджету збережуться колишніми. Як мінімум вони повинні були б впасти на 8-10%. Чому саме на таку цифру? Тому що немає зростання в 3,5%, закладеного до державного бюджету України, а є прогнозне падіння 5%. Тому з'являється серйозне запитання: що робити з витратами, і тут виникає єдино правильне рішення, яке і було прийнято урядом України, – це спробувати, наскільки це можливо, збалансувати бюджет. Із точки зору експерта, це не дуже складне завдання. У реальності ж воно більш ніж серйозне, тому що кожне скорочення потребує пошуку компромісу. Більше того, політичного компромісу, який в українських реаліях завжди було вкрай складно знайти. А на тлі падаючої економіки це просто архіскладне завдання. У будь-якому разі, всі можливі статті бюджету, які можна було скоротити, було скорочено. На цьому тлі було збільшено дефіцит державного бюджету від 2,5% до 7,5% ВВП, що означає необхідність пошуку коштів для перекриття цього дефіциту. Але варто відзначити, що деякі програми держпідтримки, в тому числі і пов'язані з сільським господарством, не скорочувалися. Я вважаю, програми підтримки аграрного сектору є критично важливими. Моя позиція була в тому, щоб наскільки це можливо зберегти підтримку в тих секторах, які дають мультиплікаційний ефект. Наприклад, аграрний сектор дає такий ефект, і це дозволяє нашим аграріям не просто виживати, а дає можливість намагатися, як мінімум, оновлюватися, для того щоб забезпечувати в перспективі своє майбутнє зростання.

Я вважаю, що 7,5% дефіциту державного бюджету – вже досить висока величина. Я не сприймаю історію з приводу того, що дефіцит може бути безмежно великим. Наприклад, дефіцит економіки США знаходиться на позначці мало не 20% ВВП. Україна не може дозволити собі подібного роду дефіцит, тому що це дозволено лише для країн, які належать до групи емісійних центрів. Ми точно не належимо до групи цих країн, тому я не підтримую накачування економіки величезною кількістю грошей.

 

- Як Ви оцінюєте монетарну політику, яка проводиться останнім часом Національним банком України?

 

- Те, що відбувалося з нашою монетарною політикою в останні півроку, абсолютно вкладається в стандартну логіку дій будь-якого іншого центрального банку. А це вже непогано. Цілком зрозуміло, що на тлі інфляції, яка різко знижується, знижувалася й облікова ставка НБУ. Це було позитивним зрушенням, і зараз ставка знаходиться на рекордно низькому рівні – 6%. Ніколи в нашій новітній економічній історії ми не бачили такого рівня облікової ставки Національного банку України. Це означає, що проблеми або, принаймні, частина проблем, пов'язаних із неможливістю кредитуватися, які були у наших аграріїв, можуть бути частково пом'якшені. Вартість кредитів на тлі цієї облікової ставки має знижуватися, і я б припустив, що до кінця року ми побачимо можливість кредитуватися під однозначний відсоток, і це підтримуючий фактор для нашої економіки.

 

- У продовження теми Національного банку України неможливо не згадати досить гучну подію – відставку голови НБУ Якова Смолія.

 

- Те, що вкидається зараз у публічну площину у вигляді дискусії, - історія, пов'язана з політичним тиском на колишнього голову Нацбанку України, не має під собою підстави. Доказом того, що політичного тиску не було, є, зокрема, факт відсутності нового кандидата на пост голови на момент відставки Я.Смолія. Це застало зненацька абсолютно всіх, у тому числі й Офіс президента.

І неправильно також вкидається в політичну площину бажання частини депутатів взяти і надрукувати додатково мільярди. Називаються навіть цифри, практично повністю відповідні дефіциту державного бюджету України, і в своїй уяві законодавці вирішили, що можна перекрити дефіцит у державному бюджеті такого роду діями – просто включенням друкарського верстата. Це точно неправильний шлях, і навряд чи його підтримуватиме будь-хто, хто розуміє українські реалії та питання, пов'язані з економічною політикою і тим більше монетарною політикою.

Голова держави чітко артикулює меседж, що Національний банк буде незалежним. Керівник монетарної влади зміниться, а НБУ задіє проактивну інформаційну політику, на що існує абсолютно закономірний і очікуваний запит. Світ змінюється так швидко, що інформування експертних кіл і ринкових гравців щодо проведених дій монетарної влади є природним і необхідним. Те, що від них вимагається, – це пояснення, а не така жорстка архаїчна позиція: що якщо ви нас про щось питаєте, отже, чините на нас тиск. Упевнений, що після призначення нового голови Національного банку України всі побоювання та переживання відійдуть в історію.

 

- Олеже, щодо відновлення української економіки якими є Ваші оцінки?

 

- Щодо українських реалій ситуація сьогодні складна, але все знаходиться в абсолютно керованій зоні. І, зрештою, все не так погано. Золотовалютні резерви України знаходяться на рівні, що перевищує 28 млрд дол. Це історично велика величина, фактично вона порівнянна з позиціями 2012 року. З цього періоду у нас не було подібного рівня золотовалютних резервів. Фактично вони перекривають 5 місяців імпорту.

Для відновлення української економіки активно задіюються одразу три канали. Перший – монетарна політика, коли йде її пом'якшення, другий канал, який використовуватимуть, але в дуже обмежених рамках, і я не вірю, що вдасться його застосувати в повному обсязі, - це бюджетне стимулювання. Але для його використання потрібен фіскальний або бюджетний простір, а його в реальності вкрай мало. Щоб воно з'явилося, потрібен прогрес на митниці та боротьба з контрабандою, тоді детінізація економіки буде більш активно працювати, і тільки тоді ми зможемо побачити, що створюється додатковий фіскальний простір, який може бути використано урядом для стимулювання економіки. В іншому випадку я був би вкрай обережним у тому, що у нас є така реальна можливість.

Третій канал, про який сьогодні активно говорить голова держави, – це стимулювання економіки за допомогою інвестицій. Тут, як то кажуть, поле не оране, але потрібно розуміти, що ситуація в світі змінюється досить швидко і ми не одні на планеті Земля, які розуміють, що інвестиції дають досить швидке економічне зростання. Кожен мільярд доларів інвестицій може давати зростання економіки в 0,5 процентного пункту. Наприклад, якби ми змогли досягти історичних максимумів у 10 млрд дол. припливу інвестицій у реальний сектор економіки, ми б мали не падіння 5%, а нульове зростання. Але конкуренція в світі за інвестиційний ресурс різко зросла. Не лише ми хочемо ці гроші, їх хочуть усі, хто намагається справлятися з кризою. Одна з небагатьох економік у світі, яка зараз показує зростання, - це Китай. Але при традиційному зростанні їхньої економіки в 5-7% очікуване зростання 1-2% фактично означає відкочування назад.

 

- Враховуючи зростання конкуренції в даній сфері, які шанси України щодо залучення інвестицій?

 

- Незважаючи на поточну ситуацію в світі, я вважаю, що в України є можливість залучення інвестицій, оскільки у нас є ті сектори економіки, які будуть цікавими будь-якому інвестору, й один з них – це наше сільське господарство. Також потрібно врахувати, що в світі різко змінюється геополітична ситуація і ті геополітичні центри, які зараз є, можуть зіграти нам на руку щодо можливості отримання коштів на різні логістичні проєкти, які можуть розглядатися як місток між Україною, Європою та Азією. Наприклад, перспективи участі України в масштабному проєкті «Новий Шовковий шлях». Я вважаю, що для отримання реального інвестора в країну за цим напрямком потрібно діяти швидко та злагоджено. У нас немає часу, щоб на лаврах спочивати.

Не менш важливими є елементи прагматизму, які намагається вводити в нашу економічну політику керівництво країни, - принаймні, це чітко артикулює президент і його підтримує прем'єр. Та дискусія, яка ведеться зараз щодо локалізації місцевого виробництва, може дати позитивний ефект для нашої економіки. Чому ми імпортуємо ту продукцію, яку можемо виробляти всередині країни, – один із важливих меседжів голови нашої держави. І такий мейнстрім спостерігається зараз у багатьох країнах. І США, і Європа, і Китай зараз вводять елементи помірного протекціонізму в свою економічну політику, і це може зіграти нам на руку.

Я вважаю, що нові пропоновані ідеї, та сама «інвестиційна няня», про яку говорить президент, теж може бути непоганою. Зрозуміло, вона не вирішує всі проблеми і може стати нашою відмінною рисою, яка дасть країні можливість отримати нові механізми та важелі для залучення інвестора. Адже інвестору, насамперед, потрібно бути впевненим у захисті прав власності, і це перша умова з тих, які ми повинні виконати в нашій країні для поліпшення інвестиційного клімату. А це питання, пов'язані і з судовою системою, і боротьбою з корупцією.

 

- Ви неодноразово говорили про невикористані до кінця можливості України щодо залучення інвестицій…

 

- Так, наприклад, канал внутрішніх інвестицій залишається використаним не повною мірою. Потенційно, надходження в економіку від внутрішніх інвесторів можуть бути значними. У нас колосальний тіньовий сектор економіки. Йдеться про десятки мільярдів доларів.

В цілому економічний розвиток нашої країни в найближчому майбутньому багато в чому залежатиме від розвитку глобальної ситуації та за якою траєкторією розвиватиметься криза. За оцінками багатьох експертів, світова криза йтиме за траєкторією V. Це означає, що буде поштовх унизу, а потім економічний розвиток різко піде вгору. Ми очікуємо пом'якшення або відходу частини деяких точок напруги в світі – пройдуть президентські вибори в США, вирішиться питання торгової війни між США та Китаєм. Що стосується України, то нашою точкою напруги є врегулювання військового конфлікту на сході.

І на підтримку думки, що українська економіка може почати швидке відновлення, нагадаю про ті боргові розписки, які було випущено Мінфіном під керівництвом Яресько, – ВВП-варранти на 3,5 млрд дол. Я вважаю той крок помилковим і таким, що не відповідає нашим інтересам, але це вже історія. А ось виплати за ними – це реальність. І на сьогодні вартість деривативів почала різко зростати. Це означає, що їхні власники вірять в активне зростання економіки вже наступного року. А оскільки вони вірять у наше зростання, отже, і вірять у те, що отримають свої відсотки, які прив'язані до нашого економічного зростання аж до 2040 року. І саме тому зростає ціна на ці деривативи.

 

- Сільськогосподарська галузь є локомотивом для української економіки, яка приносить близько половини валютної виручки в країну. Наскільки «сильним є локомотив» за поточних умов? Якими є Ваші прогнози щодо розвитку українського АПК у середньостроковій перспективі?

 

- Я вважаю, що все, що стосується сільського господарства України, йде з позитивним забарвленням. Так, це наш основний локомотив, і я гадаю, що не лише на короткострокову, але і довгострокову перспективу можливості цієї галузі є просто колосальними. Це одна з галузей, куди будуть направлятися серйозні інвестиційні потоки. Підтримуючим фактором цього є закон про ринок землі, нехай навіть у компромісній конфігурації, в якій його було прийнято. Далі – інвестиції в даному сегменті відрізняються більш високою прибутковістю, також підтримуючим фактором є зниження вартості кредитного ресурсу.

Однак, на мою думку, все ж не дуже добре, якщо Україна залишатиметься виключно аграрною державою. Аграрний сектор має свою інвестиційну межу, яка оцінюється на рівні 50 млрд дол., і його можна реалізувати протягом 10 років. До того ж можливість отримання цих інвестицій є обмеженою. Тому розвиватимуться сектори, суміжні із сільським господарством, наприклад, аграрна логістика, сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив, засобів захисту рослин та ін. Я вважаю, що зростання сільського господарства та всіх секторів, пов'язаних із ним, буде випереджаючим. У середньостроковій перспективі частка українського АПК буде збільшуватися, і в найближче десятиліття його роль залишатиметься досить важливою. Але, врешті-решт, й інші сектори української економіки також зростатимуть.

 

- Олеже, на завершення інтерв'ю наведу цитату з Вашого виступу в травні 2019 року на конференції Grain&Maritime Days in Odessa: «Я залишаюся абсолютним оптимістом щодо майбутнього України. Викликів більш ніж... Але важливо розуміти, якого рівня та характеру ці проблеми». Наскільки оптимістично Ви налаштовані на сьогоднішній день?

 

- Я і сьогодні абсолютно оптимістично налаштований щодо майбутнього України, оскільки жодного іншого варіанту просто немає. Країна буде зобов'язана показувати економічне зростання і, відповідно, підвищення рівня життя населення. Якщо ж цього не станеться, то можуть виникнуть серйозні проблеми в усіх напрямках. У тому числі і для національної безпеки країни. Але, враховуючи наше прагнення вижити, гадаю, у нас все має вийти. Тому я оптиміст.

Хоча я б додав до тієї цитати, сказаної рік тому, що той опір системи, який існує в Україні, є колосальним. Я маю на увазі ту систему, яку було вирощено за три попередні десятиліття, – бюрократичну систему, українське законодавство та групи впливу, в тому числі олігархічні, які мають у реальності куди більший і куди більш серйозний вплив, аніж це здавалося ще рік тому.

 

Розмовляла Олена Чередніченко

Реклама

Вхід