Все про підводні камені при роботі на українському ринку сої – Система (АПК-Информ: ИТОГИ №08 (74))

Джерело

АПК-Інформ

3931

Як то кажуть, рік на рік не припадає і завжди є місце новим факторам впливу і сюрпризів, при цьому поточний рік для українського ринку сої видався особливо примітним щодо цього. Які ключові тенденції світового ринку і внутрішні чинники вплинули на формування цінових тенденцій? Яку роль в цьому процесі зіграли пандемія COVID-19, соєві правки, активні темпи експорту і дефіцит сировини, який сформувався в кінці сезону? А головне – на що очікувати на старті 2020/21 МР?

На ці та багато інших питань ІА «АПК-Інформ» надав експертні відповіді комерційний директор ТОВ «Система» Денис Кущаєв.



Довідка

ТОВ "Система" - найбільше підприємство в Україні з переробки сої з 17-річним досвідом роботи в сегменті переробки олійних. Виробничі потужності розташовані в м. Запоріжжя, що дозволяє забезпечити підприємство кваліфікованими трудовими ресурсами, сировинною базою і є зручним для доставки готової продукції. Також компанія має власні потужності з приймання, очищення, сушіння та зберігання сировини прямо на заводі, що дозволяє працювати без зупинок виробництва і вчасно забезпечувати постачання продукції для клієнтів.

За час існування підприємство переробляло соняшник, льон та інші олійні культури. В останні 10 років компанія сконцентрувала свої зусилля на переробці соєвих бобів. Вироблені соєві шрот/макуху і олію реалізує як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

 

 

- Ще наприкінці травня на українському ринку сої сформувався дефіцит сировини. На той момент, за Вашими розрахунками, якими були обсяги пропозиції та запаси сої на ринку до надходження нового врожаю?

- На мою думку, на той період запаси сої на ринку становили близько 40-50 тис. тонн, але слід враховувати ряд моментів:

- багато споживачів сформували досить великі запаси соєвих бобів. Очевидно, що ці обсяги на ринок не надійдуть, але дана ситуація зумовила зниження попиту на олійну;

- Україна імпортувала близько 20 тис. тонн сої, що також вплинуло на баланс попиту і пропозиції на ринку;

- кінцеві запаси сої ніколи не знижуються до нуля, оскільки завжди є учасники ринку, які до останнього стримують продажі. Зважаючи на це, пропозиції олійної старого врожаю залишаються на ринку і в першій декаді серпня, коли на ринок теоретично можуть надходити невеликі обсяги сої ультраранніх сортів, і у вересні, коли вже систематично аграрії починають активно реалізовувати на ринок зазначену культуру нового врожаю. Але хочу зазначити, що, враховуючи холодну весну поточного року, я не думаю, що цього року варто очікувати надходження олійної до початку осені.

У світлі вищесказаного виникає питання: яка частка з озвучених запасів сої буде реалізована на ринок?



- Як ви оцінюєте активність експорту сої та продуктів її переробки в період міжсезоння? Які основні складнощі виникають?

- У цей період, як, в принципі, було і протягом перших двох місяців літа, обсяги експорту соєвих бобів з України будуть вкрай обмеженими, і він буде здійснюватися тільки завдяки закриттю позицій згідно з раніше укладеними контрактами.

Якщо говорити про продукти переробки, то соєва олія – експортно-орієнтований товар. На внутрішньому ринку дана продукція використовується в кормових цілях, через що затребуване лише сире соєве масло, в той час як попиту на гідратоване немає, і 99% обсягів його виробництва експортується.

Зі шротом ситуація неоднозначна. Багато учасників ринку відчули дефіцит сої вже в січні-лютому, внаслідок чого почали активно формувати запаси, що призвело до різкого підвищення цін як на сою, так і на шрот, в результаті чого вартість готової продукції стала практично непрохідною на експортному ринку. Але внутрішнє споживання даного продукту хоч і не таке низьке, як масла, але все ж обсяги його виробництва в кілька разів перевищують потреби українських тваринників, через що частина компаній буде укладати і виконувати експортні контракти. На мою думку, експортні поставки українського шроту будуть здійснюватися переважно в Білорусь, ціни попиту якої традиційно вище, ніж інших ключових країн-покупців. Експорт в інших напрямках малоймовірний. Хоча з урахуванням того, що деякі компанії контрактуються на досить довгий період (до півроку), я не виключаю, що буде здійснюватися постачання невеликих обсягів згідно з укладеними раніше угодами.



- Наскільки перспективним є імпорт сої для переробки в Україні? Які переваги для переробника можна отримати і які ризики можуть сформуватися?

- Я думаю, що імпорт сої для переробки в Україні абсолютно не перспективний. З комерційної точки зору дуже висока ймовірність збитковості цього проекту. Чому? Тому що внутрішній ринок у нас досить гнучко реагує на будь-які серйозні впливи. Якщо сільгоспвиробник бачить, що є попит, то він підвищує ціну, а якщо попиту немає і йому потрібні грошові кошти для посівних/збиральних робіт і т.д., то буде готовий продавати за нижчими цінами. Адже в сільському господарстві, за винятком зимового періоду, завжди ведуться будь-які польові роботи. Спочатку посівна, потім перша збиральна, друга і так фактично до грудня. І навіть якщо спочатку імпорт сої буде економічно цікавий, то після надходження на ринок імпортованого обсягу попит на олійну українського походження знизиться, на що в короткий термін відреагують ціни на продукцію, і імпорт виявиться збитковим.

Для чого імпортувати сою? Для потреб внутрішнього ринку це абсурдно, оскільки, як я говорив, її обсяги дуже малі. Як ми бачили, надходження на ринок 20 тис. імпортної сої вже було достатньо, щоб внутрішні ціни обвалилися на 1000 грн/т, або приблизно на 40 USD/т. Це значне зниження, і воно тривало деякий час. Імпортувати в Україну для подальшого реекспорту продуктів переробки – також неефективний шлях. Тому що багато країн, до яких здійснюються їх постачання з України, мають свої переробні потужності, і вони точно так само можуть придбати сировину на зовнішньому ринку. Можливо, в певний період кон'юнктура світового ринку стане сприятливою і імпорт невеликого обсягу може бути вигідним, але і це не можна гарантувати. Я думаю, малоймовірно, що підприємствам, які імпортували сою, вдалося отримати на цьому прибуток.

 

- На тлі кризових явищ, сформованих пандемією і карантином, чи змінилася маржинальність переробки сої в березні-травні поточного МР? Якщо так, то на скільки?

- Поки я не бачу істотного впливу пандемії на маржинальність переробки сої, але вона в цілому нестабільна, і це питання потрібно розглядати під іншим кутом. По-перше, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках є сезонність попиту. На внутрішньому ринку це більш яскраво виражено. По-друге, маржинальність також може змінюватися від року до року. Це пов'язано, в першу чергу, з домінуючою ціновою динамікою сезону. Найменша маржинальність характерна для зростаючого ринку: коли ціни у вересні-жовтні фіксуються на мінімальних рівнях, протягом сезону спостерігається їх поступове зростання, і до травня – початку червня вони досягають максимальних значень, після чого традиційно фіксується їх незначний відкат і зменшення темпів торгово-закупівельних операцій. В таких умовах переробники часто не встигають за підвищенням цін, адже, як правило, спочатку ростуть ціни на сировину, а на продукти переробки – з невеликим відставанням.

Наприклад, в минулому сезоні цінова ситуація розвивалася інакше. На початку осені спостерігалося незначне зростання цін, яке змінилося традиційним їх зниженням через активне надходження на ринок пропозицій олійної нового врожаю. Однак зростання цін відновилося і тривало практично до грудня. Вже в січні на ринку встановилася тенденція поступового зниження цін, яка тривало до початку нового сезону. Ось при такій кон'юнктурі ринку маржинальність роботи переробника набагато вище, оскільки він купує сою дешевше, ніж очікував при укладенні контракту, отримуючи таким чином додатковий прибуток.

У кожної компанії свої фінансові можливості і торгові стратегії. Хтось формує великі запаси восени, хтось же здійснює закупівлі щомісяця в міру необхідності, але жодне підприємство, як правило, не припиняє закупівлі навіть в травні, тому як сої до кінця сезону нікому практично не вистачає. Це, з одного боку, викликано або місткістю потужностей для зберігання, або стримуванням продажів сільгоспвиробниками, які не бажають реалізовувати весь обсяг сої восени, розраховуючи на зростання цін протягом сезону. У зв'язку з цим переробнику не завжди вдається восени сформувати запаси сировини, достатні для роботи до кінця сезону.

Пандемія коронавірусу мала менший вплив, ніж вищесказані фактори. Безумовно, певним чином вона вплинула, більшою мірою на внутрішній ринок, оскільки на зовнішньому ринку попит, як правило, дуже високий. Обсяги виробництва соєвого шроту в Україні невеликі, і ми не основний виробник соєвого шроту, а тим більше – олії, в світі. Тому не завжди ціни на продукти українського виробництва змінюються в кореляції з трендом світового ринку, і реалізувати продукцію за нижчою або високою ціною – питання маневру. У нас немає підприємств, яким необхідно щомісяця реалізовувати 200 тис. тонн соєвого шроту, контракти на експорт продукції яких носять системний і довгостроковий характер. Але в умовах пандемії знизилися доходи населення і попит на м'ясну продукцію. Якщо падає попит на м'ясну продукцію, то він падає і на корми. Теоретично в обставинах, що склалися, ціни повинні були знижуватися, а практично спостерігалося діаметрально протилежне. Карантин в Україні оголосили наприкінці березня, а за період квітень-травень ціни на сою та продукти переробки зросли приблизно на 80-100 USD/т, оскільки вплив інших факторів був більш суттєвим, ніж пандемії.



- Чи здійснюєте ви форвардні закупівлі сировини нового врожаю? Якщо ні, то чому?

- Ні, ми не здійснюємо форвардних закупівель у великих обсягах. Основною причиною цього виступає мінливість ринку сої. Я знаю приклади, коли досить великі компанії щоб уникнути ризиків на ринку сої хеджуються на чиказькій біржі. Але наш внутрішній тренд постійно йде врозріз з її кон'юнктурою, і, на жаль, не вдається убезпечити себе. У зв'язку з цим я вважаю, що укладати форвардні контракти на сою дуже складно і ризиковано.



- На тлі скасування соєвих правок і невизначеності з урожаєм-2020 як ви оцінюєте рівень конкуренції за сировину в майбутньому сезоні?

- Дане питання цікаве і неоднозначне, тому що складно визначити, яка частка сої в Україні вирощується офіційно, а яка ні. Всі ми знаємо, що досить великі обсяги сільгосппродукції, не тільки сої, продаються за готівковий розрахунок. Як ви бачите, попередні соєві правки не зробили ніякого впливу на підсумковий обсяг експорту сої. І в поточному сезоні, поки вони діяли, темпи експорту залишалися на дуже високому рівні. Чому? Бо сільгоспвиробники продавали сою за готівкові кошти, а далі вона проходила певні "паперові трансформації" і вже офіційно поставлялася на експорт. Тобто правки експорт сої зупинили? Ні, не зупинили. Вони його ускладнили? Так, ускладнили, але недостатньо для того, щоб вплинути на обсяги поставок.

Спочатку планувалося, що прийняття соєвих правок дасть можливість переробникам за рахунок зменшення конкуренції з боку трейдерів збільшити обсяги закупівель олійних культур і, відповідно, наростити темпи експорту продуктів з доданою вартістю. Чи сталося це? Ні, не сталося. Придбати сою на внутрішньому ринку як і раніше складно, а з кожним роком стає все складніше, оскільки конкуренція при закупівлях дуже жорстка. Тому я вважаю, що соєві правки не спрацювали. Що дасть закон про їх скасування? Напевно, переведе неофіційні торгові операції в правове русло, що є плюсом для країни. Як то кажуть, якщо ми не можемо чогось перешкодити, то потрібно це очолити. Нехай краще цей процес контролюється державою, платитимуться додаткові податки, ніж він відбуватиметься на тіньовому ринку, а товар все одно експортуватиметься з країни через корупційні схеми на митниці.

 

- Розкажіть про Ваші очікування щодо зміни попиту на продукти переробки сої в майбутньому сезоні як на внутрішньому, так і на експортному ринках?

- Якщо чесно, глобальних змін Я не очікую. У нашої країни є традиційні ринки збуту продуктів переробки сої. Це, як правило, прилеглі напрямки: Кавказ, Туреччина, Білорусь та інші, що межують з Україною, країни Європи – і я не думаю, що вони істотно зміняться. Також я не бачу факторів, які могли б істотно щось змінити на українському ринку сої в наступному сезоні. Попит на зовнішньому ринку багато в чому залежить від світового виробництва сої і того, яким буде тренд на глобальному ринку. Це важливе питання, але відповідь на нього складно передбачити. Трапляється, коли очевидно, що буде зростання або зниження, а відбувається зворотне. Цього року всі учасники ринку очікували дефіциту сої і до нього готувалися, в результаті чого накрутили ціни на сировину і продукти переробки до такої міри, що на експортному напрямку вони перевищили ринкові рівні.

Незважаючи на те, що наша компанія веде діяльність на ринку дуже давно, а сам я вже майже 4 роки тут працюю, я ніколи не візьмуся передбачати ціни на сільгосппродукцію, тим більше, коли до збирання ще не приступили.

 

Бесідували Андрій Волошко та Аліна Тимофєєва

Реклама

Вхід