«Фелікс Агро»: з любов’ю до землі та своєї справи

Джерело

АПК-Інформ

1480

 

 

 

 

 

 

Як свідчить офіційна статистика, господарства західних областей поступово нарощують виробництво сільгосппродукції. Зокрема, у 2017 р. сумарний урожай зернових та зернобобових культур, зібраних у господарствах західного регіону, складав близько 11,5 млн тонн, у 2018 р. – майже 12,2 млн тонн, у 2019 р. перевищив 12,7 млн тонн. Через зміну клімату спостерігається зростання цікавості тамтешніх фермерів і до вирощування пізніх культур – кукурудзи та соняшника. Про те, як зі зміною погодних умов трансформується діяльність відносно молодого та невеликого ТОВ «Фелікс Агро», АПК-Інформ розповів керуючий директор Павло Давидюк.

 

 

- Павле, «Фелікс Агро» працює у Волинській області вже майже 15 років. Розкажіть, із чого починалася Ваша діяльність?

- Свого часу, в період навчання в Тернопільській академії народного господарства, а саме – в Інституті аграрної економіки та менеджменту, я мав змогу поїхати на стажування до Німеччини. Після закінчення практики додатково пройшов навчання у сільськогосподарській школі в Німеччині. Саме після цього, у 2006 році, разом із товаришами з Німеччини було прийнято рішення заснувати україно-німецьке підприємство «Фелікс Агро». Починали ми з обробітку 400 га землі у Волинській області, на сьогоднішній день земельний банк компанії складає близько 2,8 тис. га. За час нашого господарювання працювали з різними сільськогосподарськими культурами. Тривалий час вирощували цукровий буряк, урожайність якого останніми роками сягала 800 ц/га. Проте, через логістичні проблеми, які з’явилися в регіоні, були вимушені припинити культивування цієї культури. Зараз у сівозміні присутні ріпак, пшениця, ячмінь, гречка, горох, соя.

 

- Як зміна клімату впливає на діяльність компанії (вимушена зміна структури посівів, вибору сортів/гібридів, добрив та ЗЗР)?

- Протягом останніх 5 років ми суттєво змінили підхід до обробітку ґрунту: якщо раніше проводили оранку полів, наразі майже повністю від неї відмовилися і перейшли на культивацію. Зараз через посуху плануємо перейти на технологію No-Till, як це роблять у більш розвинених європейських країнах. Спеціально для цього купили сівалку Primera. Поточного року за цією технологією засіяли пілотні поля ріпаком. Також є поля, на яких сівбу провели прямо в стерню ріпаку. Станом на другу декаду жовтня ці посіви виглядають добре, можна сказати, що вони не відрізняються від тих, які сіялися після культивації. Зокрема, це дасть нам змогу ще й зекономити паливно-мастильні матеріали та інші витрати. Звичайно, очікуємо, що в разі відсутності опадів матимемо проблеми з гризунами в посівах, тому вже зараз приділяємо цьому питанню особливу увагу. Також за новою технологією посіяли пшеницю (четверту частину від загальної площі) та жито на сидерат. Сходи ще не отримали, тому важко оцінити, як вони розвиватимуться. Клімат змінюється, тому варто пробувати, набиратися досвіду, а далі будемо вирішувати, наскільки доцільно використовувати цю технологію.

Також ми почали сіяти інший посівний матеріал. На сьогоднішній день використовуємо насіння пшениці та ріпаку німецької селекції. Раніше сіяли українського виробництва насіння, але воно нам не давало бажаних результатів, очікуваної врожайності. Ми бачимо більший потенціал для вирощування у нашому регіоні у сортів та гібридів саме іноземної селекції.

Окрім того, через погодні умови ми відмовилися від вирощування соняшнику та кукурудзи, адже останніми роками найбільше опадів випадає восени, коли підходить пора їхнього обмолоту. Ми збираємо дуже вологе зерно та не маємо власної сушарки, а допрацьовувати зерно на чужих елеваторах не є доцільним, адже це додаткові витрати. Ми вже висіяли сидеральні культури, щоб вони накопичували вологу, і якщо все буде добре, навесні плануємо по них провести пряму сівбу кукурудзи.

 

- Поділіться детальніше результатами діяльності у 2020 році (скільки зібрали врожаю, яка врожайність різних культур). Чи визначилися з планами весняної посівної?

- Рік видався дуже нетиповим, у принципі, як і попередній. Можу сказати, що подібна ситуація 2019 року нас дечому навчила, набили собі трохи гуль, і хоч поточного року ми були дещо розумнішими, погода однаково вносила свої корективи у всі наші плани. Нам вдалося зберегти показники виробництва на рівні минулого року, зокрема врожайність пшениці складала близько 70 ц/га, ріпаку – 36 ц/га. Результати не з найгірших, навіть, вважаю, що з цією ціновою політикою, яка спостерігається зараз, вони хороші. Зазначу, що поточного року, як і минулого, ми отримали гарну олійність ріпаку. Що стосується пшениці, то близько 90% зібраного врожаю – зерно 2 класу. Під урожай 2021 року озимими вже засіяли 1,6 тис. га. Навесні плануємо сіяти горох, ярий ячмінь, сою, кукурудзу та гречку.

 

- Яка структура продажу зерна у вашій компанії? Чи задоволені ціновою політикою збуту цьогорічного врожаю?

- Структура продажу залежить від ситуації на ринку. Зібраний урожай зазвичай зберігаємо на найближчих до наших полів елеваторах. Минулого року вирощену сою збували на експорт, поточного більш вигідно буде реалізувати її на внутрішньому ринку. По ріпаку також працюємо на українському ринку.

Можу сказати, що цього року на ринку спостерігаються найбільш привабливі ціни для збуту сільгосппродукції за останні 5-6 років. Ми розуміємо, що ціна зростає через те, що наші колеги з південних областей країни майже повністю втратили врожай, контракти трейдерами не виконуються і вони готові зараз платити більшу премію за продукцію. Нещодавно спілкувався зі своїм колегою з Німеччини, і ми дійшли думки, що зараз ціна на українську пшеницю вища за німецьку. Також приємно дивує вартість сої, адже не пам’ятаю таких цін за всі роки своєї праці. Плюс до всього, свою лепту вносить зростання курсу долару. Звичайно, для пересічного громадянина це негативне явище, проте для фермера у період продажу зерна – дуже позитивний фактор. Адже з літа курс зріс майже на 3 гривні за долар.

 

- Чи користуєтеся ви державними програмами для ведення господарства?

- За останні кілька років одного разу ми скористалися програмою з відшкодування відсотків за купівлю українською сільськогосподарської техніки. Сума відшкодування була невеликою, й отримали ми її наступного року після придбання. На сьогоднішній день користуємося державною програмою «Доступні кредити 5-7-9%», а також відшкодування відсотків за кредитами. Наразі вони працюють, і, сподіваюся, що програми ці було введено не під виборчий процес і не на один рік, адже вони суттєво допомагають нам розвиватися.

 

- А як ставитеся до страхування посівів?

- Ставлюся позитивно, більше того, ми навіть шукали варіанти, щоб страхувати посіви з закордону. Ні до чого це не привело. Ми маємо непоодинокий гіркий досвід втрати врожаю від градобію. У світі всі працюють з аграрним страхуванням, наразі питання до наших страхових компаній, чи готові вони працювати з аграрним сектором.

 

- Яке Ваше ставлення до відкриття ринку землі в Україні? Чи плануєте купувати землі сільгосппризначення з наступного року?

- Маю двояке відчуття щодо цього. Принаймні, тішить те, що ми як член ГО «Всеукраїнська Аграрна Рада» виходили на мітинги, перекривали дороги, неодноразово були під Верховною Радою і змогли відстояти хоча б найосновніші позиції в олігархів. Безсумнівно, що ринок землі потрібен, він функціонує практично в усьому світі. Проблема в тому, що ми наразі до нього не готові. Тим більше, поточного року до всього додалася посуха, і багато фермерів зазнали дуже великих втрат. Гадаю, відкриття ринку не на часі, адже економіка має бути на піднесенні, а не в глибокій комі.

Наша компанія зараз орендує всі землі для обробітку. І якщо не купимо її ми, то купить хтось інший. Ми зацікавлені в тому, щоб зберегти наш земельний банк, в який вкладаємо величезні кошти. Останніми роками ми вносимо органічні добрива, переходимо на точне землеробство, яке потребує постійного та чіткого аналізу ґрунтів, купуємо потрібну техніку. Все це – великі кошти, які інвестуються на перспективу.

 

- Дякую, Павле, за бесіду. На її закінчення поділіться планами розвитку вашої компанії.

- Плануємо і надалі розвиватися. Хочемо побудувати власний елеватор, проте виконання цього плану напряму залежить від того ж таки ринку землі. Адже будувати комплекс хочеться вже на своїй землі, а не на орендованій. Ми прийшли в аграрний сегмент працювати надовго, що, зокрема, передбачає і підвищення родючості ґрунту. Ми дуже дбайливо ставимося до землі та сподіваємося, що ринок розвиватиметься цивільно, щоб ми також мали можливість розвиватися.

Бесідувала Юлія Шевченко

Реклама

Вхід