2020/21 МР проходить за досить непростих для олійно-жирової галузі умов. Однак для кожної компанії ці умови є «чудовими» по-своєму. Про складнощі формування сировинної бази, перипетії на ринку соняшникової та соєвої олій, а також про перспективи переробки олійної сировини АПК-Інформ поговорив із першим заступником генерального директора ПП «Віктор і К» Максимом Королем.
- Максиме Вікторовичу, 2020/21 МР є досить непростим для олійно-жирової галузі. Які особливості роботи в першій половині сезону для вашої компанії Ви могли б виділити?
- Умови, що склалися і на світовому ринку, і на українському в першій половині олійного сезону, спровокували внесення багатьох коректив у роботу олійно-жирових підприємств, і нашого в тому числі. Багато компаній були змушені перелаштувати принципи продажів готової продукції та закупівель сировини. Тож однією з особливостей поточного МР можна сміливо називати перехід від довгих форвардних контрактів до коротких – спотових. Вважаю, що лише таким способом можна було зберегти хоча б мінімальну маржинальність у переробці насіння соняшнику та сої.
- Ваше підприємство займає лідируючі позиції з переробки сої. Наскільки складно працювати в умовах скорочення виробництва даної культури? Як Ви оцінюєте перспективи імпорту соєвих бобів поточного сезону?
- На мою думку, українські переробники не повинні замислюватися про імпорт олійних культур. Однак, як ми бачимо, виходячи із ситуації, що склалася на сьогоднішній день, ринок змушує гравців ринку, в тому числі й нас, не виключати варіант із купівлею імпортної сої. Але і для цього необхідно врегулювати один із головних моментів – питання з імпортом ГМ сої.
В цілому, хочу сказати, що насправді виробництво сої цього сезону скоротилося не набагато. Звичайно, невеликий її дефіцит виникав на українському ринку, що, звісно, позначалося на закупівельних цінах.
- У сезоні-2020/21 істотно зріс експорт соняшнику, і це на тлі скорочення його виробництва. Як Ви вважаєте, чи доцільно вводити обмежувальне експортне мито в такій ситуації, і наскільки це є ефективним (у т.ч. із точки зору зниження цін на внутрішньому ринку)?
- Я вважаю, що обмежувальне експортне мито просто необхідно вводити. Причому не лише на соняшник і сою, а й на всю сировинну базу, яку ми здатні переробити всередині країни. Адже, як ми всі розуміємо, все це додаткова вартість, а відповідно, і зростання ВВП країни.
- Як, на Вашу думку, змінився попит споживачів олій під час другої хвилі коронавірусу в порівнянні з першою? Як Ви вважаєте, з чим пов'язано скорочення імпорту соняшникової олії країнами Європейського союзу?
- Тут потрібно говорити про те, що ситуація для внутрішнього та зовнішнього ринків є кардинально протилежною. Адже в Україні досить стійка культура споживання соняшникової олії, яка для нас є основним продуктом у даній категорії. Що ж стосується Європи, то попит покупців дійсно став меншим і причина одна – це ціна. У той самий час споживання олій у цілому не знизилося, просто багато покупців перейшли на більш дешеві олії, наприклад, соєву, яку ми, до речі, теж виробляємо. Однак завдяки ринку Азії зберігається попит на олії.
- А що скажете щодо попиту імпортерів на фасовану соняшникову олію?
- Основним фактором змін, і в даному сегменті також, є вартість. У більшості країн існує мито на ввезення готового продукту, чим є соняшникова рафінована олія. Відповідно, на сьогоднішній день вигідніше імпортувати сиру олію, а потім рафінувати та фасувати у себе, вже всередині країни.
- Як Ви оцінюєте ситуацію, що склалася на ринку рафінованої соняшникової олії всередині країни на тлі істотного її подорожчання, а також з урахуванням коронакризи і нестабільної політичної та економічної ситуації?
- Дійсно, у зв'язку зі зниженням купівельної спроможності населення під час пандемії спостерігалося скорочення споживання олій. Однак український ринок залишається досить стабільним. З торговими мережами ситуація склалася таким чином: для зміни вартості олії існує тривалий перехід, а це досить серйозна проблема для виробника на даний час, коли дуже активно зростає ціна. Реалізація у нас на сьогоднішній день становить 50/50 – торгові мережі та дистрибуція по Україні відповідно.
- Останнім часом спостерігаємо подорожчання соєвої олії. Як це позначилося на темпах продажів даної продукції?
- В принципі, на сьогоднішній день соєва позиція є непоганою, єдиним моментом була наявність достатньої кількості сировини для переробки. Нечітке розуміння саме цього моменту стимулювало нас обмежити продажі олії та тримати досить великий складський залишок. Зараз же ситуація прояснилася. Плюс до всього, як уже відомо, в напрямку України йде судно з імпортною соєю. До речі, ми також розглядаємо варіант її закупівлі. Я вважаю, що до кінця поточного сезону дефіциту сировини у нас не повинно виникнути. У зв'язку з цим ми вирішили нарощувати реалізацію соєвої олії.
- За якими ключовими напрямками здійснюється реалізація соєвої олії вашим підприємством? Які з них Ви вважаєте найбільш перспективними?
- Якщо під напрямком мається на увазі географія поширення, то хочу зазначити, що завдяки неодноразовій і ретельній перевірці якості нашої продукції багатьма зарубіжними лабораторіями ми активно реалізуємо соєву олію на китайському ринку. На другому місці – європейський ринок, що пов'язано з політикою розподілу квот виробництва біодизеля. Найбільш перспективним для збуту соєвої олії на сьогодні вважаю азіатський ринок.
- Наскільки сильно обмежує географію постачання соєвої олії використання в переробці ГМ сої?
- Насправді, не сильно обмежує. Головне питання – це нові, більш жорсткі стандарти за вмістом ГМО в продукції, які ввів Китай. Відповідно, у нього зараз більш жорсткі вимоги щодо якості, ніж у Європи. Продукція багатьох виробників не потрапляє під ці стандарти якості – багато повернень. Однак ми виробляємо олію дуже гарної якості завдяки наявності високотехнологічного новітнього обладнання та системи контролю. Все це дозволяє нам без проблем проходити на китайський ринок із нашою продукцією. Ситуація, що склалася, сприяє формуванню більш високої ціни на соєву олію в даному напрямку.
- Зважаючи на значне збільшення вартості соняшникової олії, чи розглядала ваша компанія можливість реалізації рафінованої соєвої олії всередині країни? Наскільки готовий український покупець до даного продукту?
- «Віктор і К» вже давно виробляє соєву рафіновану олію й успішно реалізовує її на зовнішніх ринках, зокрема в азіатському напрямку. Що стосується ринку України, то зазначу, що у нас ще не сформувалася культура споживання соєвої або ж ріпакової рафінованих олій.
- Минулого року почала діяти директива Європейської комісії про заборону ввезення до країн ЄС продукції із залишками хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу. Як це позначилося на контролі якості продукції на вашому підприємстві?
- Якість виробленої продукції ми перевіряємо як у власних лабораторіях, так і користуємося послугами незалежних європейських лабораторій, також залучаємо незалежних сюрвейєрів. Щодо інсектицидів, які використовуються для боротьби з комахами-шкідниками при вирощуванні культур, то ми посилили контроль якості вхідної сировини, а також взяли на контроль рівень хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу в готовій продукції для європейського ринку.
- На Вашу думку, на що слід очікувати в другій половині поточного МР?
- Вважаю, ми спостерігатимемо продовження зростання цін на олійні, з періодичними та незначними спадами. В цілому, збережуться тенденції першої половини МР.
- І на завершення бесіди прошу Вас поділитися планами компанії на майбутнє.
- Будь-яка криза є величезним імпульсом до розвитку. Тому в планах у нас нарощування обсягів переробки та розширення списку культур, що переробляються. Продовжуємо освоювати нову для нас культуру – ріпак. Ідемо далі в глибоку переробку. На сьогоднішній день, будучи одним із найбільших переробників насіння соняшнику (до 2000 т/добу) та сої (800 т/добу), ми не бачимо необхідності у збільшенні обсягу переробки даних культур. Плануємо забезпечити переробку ріпаку і до діючих шести добудувати ще чотири елеватори.
Бесідувала Анастасія Криворучко
