Відкриття ринку 5 років тому – це ще не гарантія того, що ми йому відповідаємо сьогодні – Седик

Джерело

АПК-Інформ

1661

Будучи одним з основних експортерів агропродукції в світі, Україна має забезпечувати якість, яка задовольняє запити споживачів. При цьому немає нічого постійного, все тече і все змінюється, в тому числі і висунуті вимоги країн-імпортерів, які до того ж стають все більш виборчими щодо безпеки закуповуваної продукції.

Про основні завдання, які зараз стоять перед учасниками українського аграрного бізнесу, про ключові виклики, найбільш «кричущі» питання та пошуки компромісного виходу зі сформованих обставин ІА «АПК-Інформ» поговорив із Владиславом Седиком, першим заступником голови Держпродспоживслужби України.


 

 

- Владиславе, як Ви оцінюєте успіхи України як експортера в роботі над збільшенням своєї присутності на основних ринках збуту й освоєнням нових в умовах зростаючої конкуренції?

- Це питання я завжди поділяв на два компоненти. Основне завдання України полягає в тому, щоб максимально закріпитися на ринках і утримувати свої позиції. Виходячи з першого завдання, українська агропродукція вже присутня на основних ринках, але, тим не менш, ми чітко розуміємо, що потрібно освоювати і ринки, де наша присутність є слабкою. В цілому, на сьогоднішній день уже практично не залишилося ринків, на яких не присутня наша агропродукція.

У той самий час є ще певна бюрократична процедура, яка залежить не лише від нас. Коли ми готуємо якісь опитувальники та ведемо переговори з представниками нових ринків збуту, то з кимось ці домовленості досягаються досить швидко, а з кимось переговори можуть тривати роками і так і не привести до результату. З іншого боку, може бути узгоджено всі фітосанітарні або ветеринарні вимоги, і, виходячи з них, ми вже можемо розуміти, хочуть нас бачити на даному ринку чи ні.

 

- Наскільки я розумію, якщо українська агропродукція присутня на ринках збуту, отже, вона проходить за якістю, але якщо Україна не може утримати або розширити свою присутність, то значить, наша продукція є менш цікавою за ціною. Ну, і плюс політичний аспект ніхто не відміняв…

- Відкриття ринку збуту 5 років тому – це ще не гарантія того, що ми йому відповідаємо сьогодні, так само як і не гарантія того, що ми йому відповідатимемо завтра та післязавтра. Ринки (навіть Африки й Азії), які раніше вважалися для нас менш зарегульованими, зараз такими не є, і з'являється багато нових вимог і щодо ГМО, і щодо залишкової кількості пестицидів, переглядаються навіть ветеринарні та фітосанітарні вимоги. Тому, для того щоб просто утриматися на цих ринках, ми повинні розвиватися в бік якості та робити продукт, виходячи з вимог цих ринків. Наше основне завдання – утримати ті ринки, які стали для нас традиційними та перспективними.

 

- Тарифних/нетарифних бар'єрів стає все більше, нерідко предметом маніпуляцій стає фітосанітарний стан продукції. З якими проблемами українські трейдери стикаються найчастіше? За якими культурами та напрямками?

- Серед таких ринків є і традиційні для України. Наприклад, та сама Індія з її вимогою щодо обробки бромметилом, який заборонено в Україні, але кожні півроку нам знову «включають» цей режим. Також бувають ситуації, коли замішана зовнішня політика або коли внутрішні економічні фактори позначаються на функціонуванні ринку. Так, іноді в суднових партіях української агропродукції знаходять карантинні організми, які відсутні на території нашої країни. Це позначається на репутації України як експортера, при цьому немає можливості навіть розібратися в тому, чи були вони там насправді чи ні. В цілому, фітосанітарні вимоги нерідко використовуються як елемент маніпуляції та певні важелі впливу на країну . Існування процедур щодо доказу чого-небудь – це теж елемент тиску. До того ж бувають такі напівкомерційні ситуації, коли країни вимагають специфічні фітосанітарні сертифікати (наприклад, із позначкою про відсутність ГМО), це теж досить негативно впливає, оскільки у нас процедурно в документацію вписуються виключно фітосанітарні показники і ми не можемо туди вписувати те, що до них не належить. По суті, це теж певний торговий бар'єр на якомусь примітивному бюрократичному рівні.

З іншого боку, ми повинні розуміти, що і всередині країни не все так добре. Наприклад, в Україні досі використовуються підроблені фітосанітарні сертифікати, видрукувані в друкарні. Особливо відчутною дана проблема є при контейнерному постачанні. Тільки за останній тиждень у двох країнах знайшли підроблені сертифікати, і правоохоронні органи повинні детально розібратися: чи йдуть експортери на цей крок усвідомлено або вони довіряють процедуру оформлення документації неперевіреним і неблагонадійним компаніям.

 

- Які найбільш «кричущі» питання з наявних на агроринку України Ви б виділили?

- В цілому, на ринку завжди є безліч таких питань. Наприклад, зараз настає активна фаза весняних польових робіт, відповідно, будуть обстежуватися поля під експорт культур до Китаю. Як приклад, Китай вимагає, щоб імпортований ячмінь вирощувався на «вільних ділянках», які має бути перевірено фітосанітарними інспекторами. Це вимога не України, а імпортера (причому великого), тому перед нами стоїть дуже простий вибір: виконувати його й експортувати та, відповідно, не виконувати і не експортувати.

Але що ми маємо за фактом? Трейдери не хочуть цим займатися і вважають, що обстеження полів і отримання сертифікатів по частині сільгоспвиробників. При цьому аграрії, по суті, відштовхуються лише від цінової кон'юнктури, і їм однаково, кому продавати ячмінь на внутрішньому ринку, а куди вантаж потім експортуватиметься – для них взагалі остання справа. У підсумку в цій ситуації якимось трейдерам вдається домовитися із сільгоспвиробниками, інші беруть усі ці процедури на себе, а треті і зовсім просять Держспоживслужбу та міністерство ліквідувати ці вимоги, оскільки вони є складними у виконанні.

 

- Якої думки в даному питанні дотримуєтеся Ви? І як плануєте вплинути на ситуацію?

- Те, з чим я особисто боротимуся, – це з такими ситуаціями, коли аграрій, наприклад, сертифікував 150 га під обробіток ячменю і примудрився з них за документами продати різним трейдерам продукції на два судна типу Panamax на Китай.

Під усі ці вимоги має підлаштовуватися і логістична система. На терміналах також накопичуються різні вантажі, і вони повинні враховувати, що вимоги при експорті до Китаю одні, до Індонезії – інші, а до Єгипту – треті.

Поки цього не буде, процес не може бути відрегульовано. Який сенс проходити сертифікацію та вирощувати якісне зерно, якщо спершу воно змішається на найближчому елеваторі, потім забрудниться по дорозі до порту, а потім ще раз змішається на терміналі та в трюмі. Втрачається здоровий глузд, і це необхідно змінювати.

 

- З урахуванням специфіки висунутих вимог і ємності ринку які з країн-імпортерів вважаєте найбільш перспективними?

- Говорити про будь-яке постачання й обсяги ми повинні, виходячи з кон'юнктури ринку. Якими б ліберальними не були вимоги імпортерів, якщо в експортера «не б'ється математика», ніхто не буде зацікавлений у таких ринках збуту. В будь-якому питанні ключовий фактор – це ціноутворення. Тому й акцент має бути на розвитку перспективних напрямків, де попит підтверджено ціною.

Наприклад, той самий ячмінь і Китай. Раніше левова частка ячменю з України експортувалася до Саудівської Аравії та ОАЕ. Але з появою попиту на нього з боку такого гравця, як Китай (нехай і з досить важко здійсненними вимогами, але приємним бонусом у вигляді премії), велика частина обсягів ячменю переорієнтувалася на цей напрямок.

 

- Буквально минулого тижня Держпродспоживслужба України та УЗА оголосили про створення робочої групи для вирішення проблем при експорті зерна, яка в тому числі щомісяця розглядатиме нотифікації імпортерів зерна. Які надії покладаєте на даний союз, і вирішення яких питань заплановано найближчим часом?

- Служба має комунікувати з експортерами та асоціаціями. Це дозволить вирішувати проблеми на експортних ринках і робити їхній аналіз.

 

- Одним із найбільш обговорюваних питань стали зміни в Регламенті ЄС щодо хлорпірифосу та максимального рівня залишків хлорпірифосу і хлорпірифос-метилу, які набрали чинності в листопаді 2020 р. Поточного сезону Україні пощастило, і левову частку поставок було відправлено до початку дії нових вимог, чи не так? Які заходи вживаються, щоб уникнути проблем у майбутньому?

- Відповідно до Закону «Про пестициди та агрохімікати», в Україні дозволено всі зареєстровані пестициди, незареєстровані, відповідно, не дозволено. Реєстрацією пестицидів займається Міністерство захисту навколишнього середовища та природних ресурсів, і це питання лише в його компетенції. Термін дії реєстрації становить 10 років. Зі свого боку, можу сказати, що, коли ми відмовлятимемося від будь-якого пестициду, необхідно розуміти, чи існує у нього альтернатива, і вивчати досвід інших аграрних країн. Щодо хлорпірифосу ми повинні розуміти, що при експорті на територію ЄС його не заборонили, а лише обмежили залишкові кількості, до того ж у нас є і внутрішній ринок, і безліч інших ринків збуту, де ці норми не контролюються. Я завжди стверджував, що хаотична заборона цілого ряду діючих речовин може сприяти збільшенню пестицидного навантаження на гектар. Відмовившись від обробки одним пестицидом, виробник, можливо, буде змушений замінювати її застосуванням 2-3 обробок іншими. Це також призводить до збільшення витрат на вирощування культури та на залишкову кількість пестицидів у продукції.

 

Бесідувала Анна Танська

Реклама

Вхід