Європейський союз розвиває «зелене» сільське господарство та націлений на подальше збільшення споживання органічної продукції. Україна ж прагне постачати свої органічні товари на даний ринок. Однак на данний момент перед українськими компаніями стоїть ряд проблем, які необхідно вирішити для розвитку торгівлі з ЄС. Про те, на що в першу чергу варто звернути увагу українському виробнику, які завдання слід вирішити постачальникам органіки, і про багато іншого в інтерв'ю ІА «АПК-Інформ» розповів керівник проєкту Agritrade Ukriane Андре Піллінг.
- Згідно з цілями ЄЗК, яких необхідно досягти до 2030 року, в сільгоспвиробництві передбачається зниження використання пестицидів на 25%, добрив та антибіотиків – на 25%. Чи позначиться це на обсягах виробництва сільгоспкультур?
- Це питання є досить об'ємним. Усе залежить від конкретної культури, від регіону, де вона культивується, від поширення того чи іншого захворювання в даному регіоні, навіть від погодних умов, до негативного впливу яких у різних культур різна опірність.
Знижуючи застосування пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів, аграрії розуміють ризики, розуміють, що валовий збір культури може виявитися нижчим, оскільки рослини стають більш вразливими. Однак продовжувати розвивати органічний напрямок і збільшувати обсяги виробництва більш здорових продуктів харчування необхідно, навіть незважаючи на потенційне скорочення врожаїв сільгоспкультур. Це те, чому віддається перевага в рамках Європейського зеленого курсу. Скорочення обсягів внесення пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів знижує шкоду, що завдається ґрунту, зменшує залишковий рівень вмісту хімікатів у рослинницькій продукції і, відповідно, зменшує ту кількість шкідливих речовин, які в підсумку потрапляють до організму кінцевих споживачів.
При цьому можливе зниження обсягів виробництва, наприклад, зерна, або погіршення його якості в ЄС на тлі переходу до «зеленого» сільського господарства – це шанс для України збільшити експорт у даному напрямку.
- На тлі реалізації цілей ЄЗК як експерти оцінюють розвиток органічного ринку в довгостроковій перспективі?
- Ринок органічної продукції все ще залишається нішевим. Наприклад, у Німеччині річний обіг роздрібного ринку становить понад 139 млрд євро, з яких на органічний сегмент припадає лише 15 млрд євро. Однак попит на органічну продукцію продовжуватиме зростати. Обізнаність у питаннях здорового харчування, скорочення навантаження на ґрунт, зниження використання агрохімікатів – це важлива тема, тому попит на органіку неодмінно продовжить збільшуватися.
І тут є потенціал для України. Наприклад, кілька років тому до нас звернувся імпортер, який хотів купувати органічний мед в Україні, а не в Китаї. І компанія була готова платити набагато вищу ціну. Попит на деякі товари в ЄС є настільки високим, що задовольнити його завдяки внутрішньому виробництву неможливо.
В Україні під органічне виробництво зараз відведено лише 1% земель. Але даний сегмент є дуже перспективним, і його необхідно розвивати. Особливо з урахуванням того факту, наскільки географічно вигідно розташована Україна. Вона змогла б покривати зростаючий попит Європи, і це стало б відмінною синергією найбільшого роздрібного ринку ЄС – Німеччини – та найбільшого європейського аграрного виробника – України.
Але українським виробникам необхідно діяти швидше. В умовах вільної ринкової економіки при зростанні попиту зростає і пропозиція. І Україні треба реагувати на збільшення попиту, інакше конкуренти, такі як Китай і країни Центральної Азії, виявляться більш моторними.
- Наскільки українська органічна продукція зможе бути конкурентоспроможною надалі на європейському ринку, враховуючи ринкову кон'юнктуру?
- Україна – безумовний лідер у багатьох сегментах сировинного ринку. Однак що стосується експорту продуктів із доданою вартістю, то тут ми не бачимо істотних досягнень на даному етапі. Зараз українські бренди та продукція слабо представлені на полицях європейських супермаркетів. Є декілька моментів, на які я хочу звернути увагу. Велика кількість продукції постачається до ЄС через країни-посередники. Наприклад, на роздрібному ринку Німеччини продаються українські гриби, але постачаються вони з Литви, Чехії або Польщі. Те саме і з ягодами. Багато польських компаній закуповують велику кількість української продукції, упаковують її і продають як польську. І це велика проблема для України, яка продає посередникам не лише сировину, а й продукти з доданою вартістю. І ці посередники потім отримують добрий прибуток, реалізуючи дану продукцію на європейському роздрібному ринку.
Я вважаю, що Україні дійсно необхідно інвестувати у виробництво товарів із доданою вартістю, товарів повсякденного попиту. Ми проводили кілька аналізів конкурентоспроможності щодо різних товарів, які показали, що в України є гарний потенціал, який при належній реалізації дав би їй можливість стати вагомим гравцем на ринку. Україні необхідно використовувати всі можливості, які дає Угода про вільну торгівлю з ЄС. А українській харчовій галузі слід працювати на випередження, брати приклад із зарубіжних ринків, спілкуватися з роздрібними мережами, а не просто продавати сировину. Гроші приносять переробка та товари з доданою вартістю.
Так що, повертаючись до питання конкурентоспроможності, на даний момент Україна – слабкий гравець на європейському роздрібному ринку. Але ми працюємо на цим, незважаючи на те, що ми досить невеликий проєкт. Щотижня до нас надходить безліч запитів, компанії хочуть працювати з європейськими покупцями. І тут є ще одна велика проблема – просування українських товарів. Ми проводили дослідження, яке показало, що за 3 роки український бізнес втратив можливість провести 3,5 тис. B2B зустрічей. Багато українських компаній хочуть почати експортувати до Європи, але їм необхідна допомога у встановленні контактів. Однак цю допомогу їм отримати нізвідки, асоціації і т.д. не надають необхідної підтримки. Також не проводяться маркетингові програми для просування українських товарів, що необхідно для розвитку експорту.
- На сьогоднішній день ринок ЄС є одним із найбільших покупців української кукурудзи, а також ріпаку та продуктів переробки олійних – олії, шроту. Якщо оцінювати якість, безпеку й екологічність продукції, яка постачається, на що потрібно звернути увагу аграріям найбільше, щоб зберегти конкурентоспроможність на європейському ринку в подальшому?
- Перш за все, хочу зазначити, що ринок ЄС – це ринок з однією з найкращих у світі систем регулювання щодо харчової продукції. Що стосується якості та харчової безпеки, тут найвищі стандарти. Тож українським компаніям, якщо вони хочуть вийти на європейський ринок, необхідно підтримувати та відповідати цьому рівню якості. Необхідно отримувати відповідні сертифікати якості. Наш проєкт проводив якісний аналіз недоліків інфраструктури, і ми з'ясували, що в Україні все ще є компанії, що не знають, які вимоги висуває ЄС. Крім того, в Україні недостатньо лабораторій чи інших установ, що здійснюють процедуру аудиту, який би допоміг у процесі досягнення необхідних стандартів якості. Можливо, Україні необхідно вивчити досвід західних країн і адаптувати їхню систему під себе. Якщо ваша продукція відповідає вимогам ЄС, то ви можете постачати її на будь-який інший ринок – Китаю, Америки тощо.
Отже, фермерам необхідно впроваджувати та дотримуватися дуже високих стандартів якості, що допомогло б вирішити проблему з іміджем України, яка, на жаль, існує через випадки шахрайства, з яким стикаються європейські партнери. Наприклад, був випадок, коли українська компанія постачала органічні яблука до Німеччини для виробництва соку. Частина яблук була дійсно органічними, але решта містила високий залишковий рівень пестицидів. Тобто виробляти з них органічний сік було неможливо. І проблема в тому, що для даної німецької компанії шахраєм здається не просто конкретний недобросовісний український постачальник, а страждає імідж усієї країни в цілому.
Ще один важливий момент, який українським компаніям необхідно викорінювати, щоб мати можливість працювати з покупцями з ЄС, – це порушення умов контракту. Можу навести ще один приклад. Компанія з Європи уклала контракт з українським постачальником на імпорт лохини, вони узгодили ціну та терміни постачання. Однак через несприятливу погоду врожай виявився низьким, цінова ситуація змінилася, і виробнику виявилося вигідніше продати товар на внутрішньому ринку. І контракт не було виконано. Якщо німецька компанія укладає контракт, вона його виконає незалежно від того, куди піде ціна, тоді як українські постачальники дозволяють собі порушувати зобов'язання за контрактом. Імпортери, які зіткнулися з таким, більше ніколи не працюватимуть з Україною.
Також українським компаніям варто звернути увагу на дослідження цільового ринку, вивчити, який там рівень цін, в якому вигляді краще продавати свою продукцію, в якій упаковці тощо. Вкрай важливо зрозуміти ринок, перш ніж спробувати ввійти на нього. Успіх на 90% залежить від підготовки. Буквально нещодавно до нас звернулася українська компанія, яка хоче продавати свій товар до Німеччини, але на мій запит про деталі товару вони надіслали лише декілька фото та ціну. Жодної інформації про продукцію, обсяг упаковки, що це за ціна – EXW або DDP... Українським компаніям необхідно навчитися себе просувати. Це не стосується великих агрохолдингів, у яких з цим немає проблем, але що щодо решти?
Тож три основні моменти, які необхідно врахувати для подальшої співпраці з європейськими компаніями, – якість, порядність у веденні бізнесу та маркетинг.
- Які завдання необхідно вирішити Україні на державному рівні для досягнення цілей у рамках ЄЗК?
- Гарне запитання. Є моменти, які Україні в цілому необхідно вирішити до того, як говорити про зелений курс. Перш за все, необхідними є системи контролю якості та просування експорту. Немає сенсу говорити про Зелений курс, якщо компанії в цілому не знають, як експортувати, і не мають необхідних для роботи з ЄС сертифікатів якості. Я вже говорив про це вище, але це – основа.
Що ж стосується Зеленого курсу, то я вважаю, що в майбутньому використання «зелених», екологічно безпечних технологій стане ще більш важливим. І тут Україна могла б стати інноваційним центром, оскільки у країни є потенціал, знання та креативні люди, для того щоб створити щось нове. Мені здається, що інноваційна платформа для сільськогосподарських зелених технологій була б цікавою. Можливо, у вигляді суспільно-державного об'єднання у співпраці з асоціаціями та під контролем Міністерства торгівлі або Міністерства сільського господарства, якщо його буде знову запущено. Якщо з'явиться відповідний концепт, я навіть був би радий допомогти та стимулювати рух у бік цілей Зеленого курсу. Адже «зелені» трансформації хоч і є викликом, але також і могли б принести українським виробникам додатковий прибуток.
Зараз в Україні немає як такої платформи для обговорення питань щодо руху в бік Зеленого курсу. Є окремі невеликі конференції, але немає державної платформи для даних цілей.
- Як проводитиметься контроль імпортованої продукції з боку ЄС на відповідність нормам безпеки та якості згідно зі стратегією ЄЗК? (Чи достатньо буде документів, наданих українськими сюрвеєрами, або ж буде і контроль із боку європейських фахівців? Чи проводитимуться виїзні інспекції об'єктів, полів, виробництва в Україні? Інші методи контролю.)
- Я не вважаю, що ЄС буде як-небудь змінювати існуючий процес контролю якості імпортованої продукції. Для отримання доступу на європейський ринок будуть необхідні результати лабораторних досліджень. Питання в іншому, і ми знову повертаємося до якості. Зараз Україні складно постачати свою органічну продукцію до ЄС через негативний досвід роботи з українськими компаніями. І основне питання – як повернути довіру до українських постачальників і тим самим спростити торгівлю. Адже поки це не зроблено, Україна стикатиметься з нетарифними бар'єрами при торгівлі органікою, такими як більш суворі обмеження та більш високі вимоги до лабораторних тестів.
Якщо Україна зможе довести, що більше не буде спроб шахрайства, якщо проводитиметься активна робота з лобіювання українських органічних товарів, то в підсумку імідж країни зможе покращитися, а торгівля з ЄС – активізуватися. У своїй роботі ми акцентуємо увагу на важливості харчової безпеки та відповідності стандартам якості. Так, наприклад, ми підтримуємо ініціативи щодо боротьби з підробленими сертифікатами та проводимо тренінги з дотримання нормативних вимог для українських експортно-орієнтованих організацій, таких як торгові палати та асоціації.
Бесідувала Інна Степаненко
