Складний 2020/21 МР приведе до чергової трансформації галузі – «Борошномели України» (АПК-Информ: ИТОГИ №6 (84))

Джерело

АПК-Інформ

5938

Спілкуючись з учасниками аграрного ринку України щодо особливостей 2020/21 МР, від усіх без винятку звучить фраза про те, наскільки складним і непередбачуваним він видався. Цей сезон чергового разу нагадав про необхідність диверсифікації та хеджування ризиків, а також про важливість вертикальної інтеграції компанії. Однак з урахуванням спеціалізації підприємства далеко не всі можуть повною мірою втілити дані механізми і забезпечити собі якусь подушку безпеки або хоча б мінімізувати збитки. До таких можна віднести представників борошномельної галузі, яка в поточному сезоні відчула на собі всі «принади» сезону, характерні для інших учасників ринку, а також зіткнулася зі специфічними проблемами. Різке падіння обсягів виробництва через високу вартість сировини та експорту через непрохідні ціни на борошно, триваюча стагнація внутрішнього попиту, імпорт пшениці з Білорусі і присутність імпортного пшеничного борошна на і без того висококонкурентному внутрішньому ринку, а потім ще й розрив у кредитному полі на тлі невідповідності ставки ПДВ при закупівлі сировини та реалізації продукції…

Цитата Фрідріха Ніцше «Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими» стала слоганом галузі. Але за відсутності конкретних дій з боку уряду, який твердить про перспективи переробки та експорту продукції з доданою вартістю, чи не перетвориться вона на «те, що нас не вбиває відразу, вбиває потроху»?

Про це і не тільки в інтерв'ю АПК-Інформ з Родіоном Рибчинським , директором ГС «Борошномели України».




- Поділіться своїми враженнями щодо 2020/21 МР та позначте ключові складнощі, виклики та ризики, з якими довелося зіткнутися галузі.

- Поточний сезон, напевно, один з найбільш непередбачуваних і складних в економічному та організаційному аспектах. Фактично він почався з локдауну, і всі підприємства галузі хлібопродуктів понесли істотні витрати на впровадження методів харчової безпеки і допобробку, пов'язані з COVID-19. Особливо в перший період, коли всі засоби захисту і обробки (в т.ч. санітайзери і маски) були дуже дорогими. Також підприємства зіткнулися з тим, що частина співробітників перебували на ізоляції, були хворі, була і смертність... На жаль, це той фактор, без якого неможливо уявити минулий календарний рік і відповідно маркетингову частину року.

Якщо коротко, то можна виділити основні біди борошномелів в 2020/21 МР:

  • Комплекс проблем, пов'язаних з COVID-19, і витрати, прямі і непрямі, пов'язані з їх подоланням;

  • Інтенсивне зростання цін на пшеницю;

  • Імпорт пшениці та борошна з Білорусі;

  • Зростання імпорту борошна в цілому і хлібобулочних виробів і макаронів;

  • ПДВ на пшеницю – 14%, на борошно – 20%;

  • Подорожчання фрахту;

  • Спад експорту;

  • Зростання цін на енергоносії;

  • Боротьба з ритейлом і міністерством з питань регулювання цін.

 

- Важливу роль у ряді перерахованих Вами "бід" зіграв фактор високих цін на сировину. Наскільки складно переробникам працювати в сезон такого різкого подорожчання і які ключові наслідки цього?

- Стрімке зростання цін на пшеницю з другої половини жовтня 2020 року – це ключовий ринковий фактор проблем галузі в поточному МР. Не буду повертатися до передісторії, до посухи і зовнішнього ринку, але факт залишається фактом. Сезон почався з високих цін, і, починаючи з жовтня, ми мали постійне щомісячне/щотижневе зростання цін. Фактично за півроку ціна на пшеницю зросла на 50%. Наслідком цього стало різке (більш ніж в 4 рази!) зменшення обсягів експорту борошна та відмова багатьох імпортерів від роботи з українським борошном через його високу вартість.

На тлі зростання цін на зерно і борошно, а також через подорожчання енергоносіїв та інших інгредієнтів, підвищилися ціни на хліб і хлібобулочні вироби, внаслідок чого на рівні Верховної Ради і Кабінету міністрів почалися розмови про механізми стримування цін, включаючи цінове регулювання. Ми стали учасниками дуже інтенсивного діалогу між Мінекономрозвитку, торговельними мережами та хлібопеками. Але, будучи, по суті, проміжною ланкою в ланцюжку між сільгоспвиробниками з їх вимогою високої, конкурентної по відношенню до трейдерів ціни на зерно і споживачами борошна (хлібопеками, макаронниками, кондитерами і ритейлом) з їх запитами по відношенню до конкурентної ціни, ми змушені постійно барражувати на мінімальному рівні рентабельності, постійно йдучи в нуль і мінус, щоб зберегти лояльність одних і інших і місце на ринку. Спільно з хлібопеками нам вдалося донести свою позицію до Мінекономіки, і спроби, так би мовити, добровільно-примусово обмежити зростання цін на борошно і як наслідок на хліб зупинилися.

Ще одним наслідком зростання цін на сировину став різко збільшений імпорт пшениці і пшеничного борошна, який за липень-травень 2020/21 МР склав відповідно 25,94 і 17,74 тис. тонн проти 2,51 і 2,83 тис. тонн за аналогічний період сезону-2019/20. Така динаміка відзначається вперше за роки незалежності України. В основному це пшеничне борошно 1 і вищого сорту, яке надходить з Білорусі, але яке, як ми припускаємо, виробляють не з білоруської, а з російської пшениці. Також зростає імпорт італійського борошна для макаронних виробів і піци.



- Зниження ставки ПДВ з 1 березня п. р. на ряд сільгосптоварів (у т. ч. пшеницю) з 20% до 14% і відсутність подібного заходу в сегменті продуктів переробки стало сюрпризом і черговим ударом для галузі?

- Це не було сюрпризом, і ми намагалися цьому запобігти. Ми провели не менше півтора десятка зустрічей на різних майданчиках з депутатами ВР, представниками Мінекономрозвитку, колегами з інших асоціацій та об'єднань з даної проблеми, але запобігти прийняттю закону №1115 нам не вдалося. Але ми не припиняємо боротися з поточною проблемою. Продовжуємо працювати з комітетами ВРУ, з керівництвом новоствореного Міністерства аграрної політики та продовольства України, і зрушення вже є.

Наприкінці травня п.р. міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко заявив про намір домагатися зниження ставки ПДВ на готову продукцію. У Верховній Раді України вже зареєстровано проект закону № 5425-2 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість за операціями з постачання харчових продуктів, що мають суттєву соціальну значимість». Перше читання документа має відбутися в липні. І ми сподіваємося, що ставка ПДВ у 14% діятиме по всьому ланцюжку «зерно-борошно-хліб».



- 2020/21 МР запам'ятається сезоном високих цін і різким спадом попиту на готову продукцію як на внутрішньому ринку, так і на експортному напрямку. Поділіться своїм баченням підсумків сезону.

- Скорочення попиту і відповідно обсягів експорту пшеничного борошна в поточному сезоні було колосальним. У березні Україна встановила антирекорд з експорту, поставивши на зовнішні ринки всього 4016 тонн, що є найгіршим результатом місячних поставок за останні 10 років. Зокрема, востаннє подібний обсяг експорту пшеничного борошна з України фіксувався в січні 2010/11 МР, коли було поставлено всього 3445 тонн.

На жаль, такий негативний результат у березні п.р. посилив негативну динаміку експортних поставок пшеничного борошна поточного сезону. Вже тоді стало зрозуміло (і я це озвучував), що загальний обсяг експорту пшеничного борошна з України в 2020/21 МР не перевищить 120-130 тис. тонн.

За підсумками липня-травня 2020/21 МР обсяг експорту пшеничного борошна склав всього 112,77 тис. тонн, що на 63% нижче за показник у аналогічний період сезону-2019/20. Згідно з оперативними даними Держстату, станом на 25 червня сумарний експорт борошна з України оцінюється в 124,8 тис. тонн (-207 тис. тонн), в т. ч. пшеничного – в 123,7 тис. тонн (-205,7 тис. тонн).

Це спричинило за собою і зниження виробництва пшеничного борошна. У липні-квітні на підприємствах України було вироблено 1,03 млн тонн пшеничного борошна проти 1,3 млн тонн сезоном раніше (тобто мінус 22% до підсумкового показника 2019/20 МР), і в кінці сезону цей розрив не вдалося нівелювати.



- Але скорочується ж не тільки обсяг експорту, а й обсяг внутрішнього споживання. Можливо, локдаун, часткове повернення трудових мігрантів і призупинення відтоку населення з України дещо нівелювали ситуацію. За вашими оцінками, чи пряма залежність між показниками виробництва та експорту?

- В цілому, протягом останнього десятиліття ми спостерігаємо щорічне скорочення виробництва борошна в Україні, оскільки внутрішній ринок знаходиться в стагнації: населення скорочується і переходить на іншу харчову дієту, зростає тіньове виробництво борошна. Як наслідок, щороку в Україні закривається кілька десятків борошномельних підприємств. В основному це стосується малих млинів, розташованих в сільській місцевості.

Але і великі виробники, відчуваючи перераховані вище проблеми внутрішнього ринку, в останні кілька років розвивалися, в першу чергу, завдяки експорту борошна. А поточне падіння обсягів виробництва борошна саме на промислових підприємствах безпосередньо пов'язане з падінням експорту. Наприклад, за 10 місяців 2020/21 МР при зменшенні обсягів експорту пшеничного борошна на 58 тис. тонн «Новопокровка» скоротила її виробництво на 51 тис. тонн, Вінницький КХП №2 – 31 і 32 тис. тонн відповідно; КХП «Тальне» – 51 і 52 тис. тонн відповідно. Але, повторюся, проблеми, пов'язані саме з внутрішнім ринком, все ж тяжіють над галуззю. У сезоні - 2017/18 ми мали рекордний показник експорту борошна, але на тлі загального зниження її виробництва по відношенню до 2016/17 МР. І ця негативна динаміка зберігається. Винятком на даному тлі виглядають компанії «Запоріжмлин» і «Рівне-борошно», що мають власне виробництво хліба і практично не знизили виробництво борошна. Також варто відзначити, що при скороченні зовнішніх поставок компанії «Хмельницьк-млин», «Енліль» і «Південьмлин» показали приріст продажів на внутрішньому ринку і змогли нівелювати загальну тенденцію падіння виробництва.

У той же час у нас з'явилася і компанія, яка планомірно нарощує обсяги виробництва. Це олександрійський млин «Зернарі».

Варто відзначити, що всі вищевказані млини-лідери були модернізовані або ж побудовані в останні п'ять років. Так що багато речей в галузі залежать не тільки від ринкового попиту, але і від управлінських рішень, гнучкості і швидкості їх прийняття і звичайно ж – від технологічної можливості підприємств.



- В таких умовах природно стоїть питання рентабельності переробки. Як складається робота в таких умовах, чи вдається компаніям досягати поставлених цілей, планів на календарний або маркетинговий рік?

- Зараз ще складно однозначно говорити про те, як підприємства завершать календарний рік. Але те, що в останні місяці маркетингового року рентабельність на підприємствах була негативною – це однозначно. Зрозуміло, що у виробництві так часто буває: підприємство може працювати близько 8-9 місяців в нуль або невеликий мінус, але потім це все компенсується. У цьому ж сезоні ми поки бачимо тільки вкрай негативну тенденцію і негативну рентабельність. Деякі підприємства просто щасливі, якщо мають нуль.

Після рекордних 428 тис. тонн експорту в 2017/18 МР падіння до 120-130 тис. тонн – це негативні наслідки у вигляді простою обладнання, скорочення штату, зниження доходів і рівня життя і т. д., адже 300 тис. тонн не виробленого і не відвантаженого борошна – це майже 1/4 офіційного щорічного виробництва. На жаль, ще одним негативним наслідком цього є збільшення частки сірого ринку.



- Постійно чути заяви на вищому рівні про те, що за переробкою майбутнє і Україні необхідно її розвивати і нарощувати експорт продукції з доданою вартістю. У той же час, наскільки я розумію, на поточний момент з боку держави будь-яких програм фінансування і держпідтримки галузі немає. Ну а в поточних умовах, з негативними річними фінбюджетами, самі компанії навряд чи на це здатні.

- Будемо говорити так, крім будь-яких заяв з боку держави взагалі ніколи нічого не було. Я не пам'ятаю, щоб була якась цілеспрямована підтримка, хіба що моральна, так вона і зараз є. Як казав Тарас Шевченко, «Борітеся – поборете». Тому ніяких особливих надій на уряд галузь не покладає.

Так, в поточних умовах складно. На жаль, ми вже бачимо, як деякі підприємства припиняють свою діяльність. Знову-таки бачимо, що тим підприємствам, які мають вертикальну інтеграцію з хлібокомбінатами, з макаронними та кондитерськими виробництвами, мають власну мережу збуту, дещо легше, ніж підприємствам, орієнтованим суто на переробку. Також легше підприємствам, які мають запас зерна, вирощеного на власних полях. Тому що, з одного боку, це дає додаткове фінансування від реалізації самого зерна, а з іншого – зменшує вартість помольної партії. Таким чином, окремі підприємства збільшують реалізацію, що, в свою чергу, скорочує кількість днів простою і, відповідно, зменшує збитки. Адже навіть якщо підприємство буде працювати не з повним завантаженням і йти в мінус, то цей мінус буде менше, ніж при повній його зупинці. Також важливо відзначити, що в переважній більшості підприємства галузі працюють на позикових коштах, відповідно необхідно враховувати вартість грошового ресурсу, який залучений як для здійснення операційної діяльності, так і для модернізації підприємства і т. д.

Природно, якщо продовжити поглиблюватися і розглянути ситуацію по кожному конкретному підприємству, то ми побачимо величезну кількість нюансів. У кожного підприємства своя історія, але загальним фоном є ті проблемні фактори, про які я говорив раніше. І вони, природно, вкрай негативно позначаються на кожній приватній історії підприємства з тими чи іншими нюансами.



- Як змінився попит на борошно на експортному напрямку в контексті пандемії коронавірусу? Навесні минулого року ажіотаж безумовно був і на внутрішньому, і на експортному ринку, при цьому обсяги експорту в поточному сезоні не радують. Ви це пов'язуєте, перш за все, з ціновим аспектом або з тим, що локальні компанії в країнах-імпортерах перебудовуються на переробку на внутрішньому ринку і більш зацікавлені в імпорті сировини?

- По-перше, в цьому сезоні фактично відсутній експорт в напрямку Північної Кореї. По-друге, наші традиційні покупці – Ліван, Лівія, Молдова, Ізраїль, Палестина, ОАЕ – скоротили обсяги закупівлі через стрімке зростання цін на наше борошно. Відмови почалися ще з осені, коли в кінці жовтня – початку листопада почалося зростання цін на пшеницю, і борошномели почали коригувати ціни на борошно, цілий ряд контрактів на його постачання закривався вже в мінус. Щоб не втратити імпортера, деякі борошномельні компанії були готові поступитися в ціні на 5-10 USD/т, але все одно не завжди покупці погоджувалися на запропоновану ціну, тому що на ринку досить велика пропозиція борошна з нашого регіону, зокрема з РФ і звичайно ж – Туреччини.

- Але ж зростання цін характерне не тільки для України – це загальносвітова тенденція. Що дозволило іншим країнам зберегти конкурентоспроможність і залишатися прохідними на ринку? Зрозуміло, що Туреччина – гравець №1, бере обсягами, надає зовсім інші умови і якість. Але якщо говорити про ті країни, які +/– ближче до нас за якістю, технологіями? Які зміни в обсягах і географії експорту / імпорту борошна відзначаєте в ретроспективі?

- Якщо дивитися на ситуацію глобально, то подібна картина спостерігається не тільки в Україні. Всі провідні експортери в тій чи іншій мірі скоротили обсяги експорту, хтось значно, хтось лише трохи втративши в обсягах. Це пов'язано зі зростанням цін на пшеницю і збільшенням вартості фрахту як контейнерного, так і балкерного. Звичайно, якщо мова йде про наземне переміщення борошна між Казахстаном, Узбекистаном і Афганістаном або Туреччиною, Іраком і Сирією або Німеччина-ЄС, то там своя історія. Але ми торгуємо морем (виняток Молдова), і ціна фрахту для нас важлива, і конкуренція серед тих, що торгують борошном морем, вище спочатку.

Говорячи про міжнародні тренди, хотів би відзначити кілька моментів. На ринку експортерів з'явилися два гравці, що йдуть по шляху Туреччини: імпорт пшениці, її переробка і експорт борошна. Це Узбекистан і один зі стабільних покупців української пшениці – Єгипет. А другий тренд – зростання світової торгівлі готовими борошняними сумішами. І тут хочеться відзначити, що і українські компанії, зокрема КПФ «Рома», успішно рухаються в даному напрямку.

- Наскільки складно в поточних умовах без можливостей виїзних відряджень, прямого діалогу з імпортерами відкривати нові і збільшувати свою присутність на малоосвоєних нами ринках? Глобально чи не робили зріз, куди українське борошно в поточному сезоні поїхало вперше, де збільшили присутність?

- Як ви бачите, серед лідерів з імпорту українського борошна залишаються ОАЕ, Молдова, Палестина та Ізраїль. Це все налагоджені зв'язки. Дистанційно приходять якісь нові клієнти – не без цього, але в умовах, що склалися, говорити про розширення клієнтської бази і відкриття нових ринків дуже проблематично. Тому всім тим, кому вдається залучити нових клієнтів дистанційно – честь і хвала!

- Ми розуміємо, що ринок висівок – гра в одні ворота і, коли зіткнулися з проблематикою експорту в ці самі ворота, почали активно розширювати ринки збуту. Чи бачите ви перспективи на цьому ринку, або він так і залишиться ситуативним?

- Природно, з'явилася альтернатива – вантажаться висівки і на арабські країни, і на Болгарію, Корею. Я б навіть зазначив, що на сьогоднішній день найбільша альтернатива відвантаженням в напрямку Туреччини – це внутрішній ринок. Якраз при зростанні цін на кормові культури попит на висівки на внутрішньому ринку зріс і зріс істотно, тому що при вартості фуражних зернових пташникам або свинарям часом дешевше придбати висівки і ввести їх в комбікорми.

Ми повертаємося до того, що, коли ми говоримо про попит з боку Туреччини, ми теж повинні віддавати собі звіт в тому, для чого турки купують висівки. Тому що вони роблять з них комбікорми. Відповідно, найефективнішою і найбільш високомаржинальною з точки зору продажу завжди буде робота з внутрішнім споживачем комбікормів. Ті підприємства, у яких є власні заводи і виробничі лінії, не мають абсолютно ніяких проблем з реалізацією висівок. Вони, навпаки, навіть періодично їх закуповують. Тому можна стверджувати, що на ринку висівок ситуація навіть краща, ніж ми могли б очікувати. Так, періодично відзначалися деякі провали за цінами, але це було ситуативно.



- На завершення бесіди поділіться прогнозами та очікуваннями на наступний сезон. Чи вірите ви в рекордні прогнози виробництва, чи очікуєте сплеск активності експорту борошномельної продукції?

- З урахуванням поточної тенденції, я думаю, ми закінчимо сезон з антирекордом за обсягами виробництва борошна і вкрай низьким результатом його експорту. В першу чергу, перспективи будуть залежати від того, в якому фінансовому стані наші підприємства борошномельної галузі зустрінуть новий маркетинговий сезон. Ті підприємства, які переживуть цей важкий період, незважаючи на всі складнощі, стануть тільки могутніше.

А яким буде урожай – побачимо. Який би він не був, нам доведеться з ним працювати. Якщо буде рекордний урожай зерна в 2021 р., то нехай і буде. Урожай 2020 р. не був рекордним, але якщо ми порівняємо його з будь-яким урожаєм в 2000-х роках, то він стане таким. І що це дало?

У той же час, погодні умови червня дають вкрай тривожні очікування щодо якості пшениці, її натури, виповненості, зараженості і якості клейковини. Свої побоювання щодо цього ми висловили Міністерству аграрної політики та продовольства України напередодні підготовки чергового «Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством аграрної політики та продовольства України і учасниками зернового ринку у 2021/22 маркетинговому році».

На завершення зазначу, що, незважаючи на всі вищевказані складнощі, ризики і проблеми, українські борошномели залишаються оптимістами. Ми вміємо виробляти дуже якісну продукцію і віримо, що наше борошно буде затребуване як всередині країни, так і далеко за її межами.



Бесідувала Анна Танська ,

керівник відділу зернових та олійних ринків ІА «АПК-Інформ»

apk-inform.com



Реклама

Вхід