В часи, коли пропозиція перевищує попит, покупці з більшою прискіпливістю та уважністю ставляться до свого вибору. І це стосується як локальної роздрібної торгівлі, так і великого експорту на міжнародному рівні. Тому недивно, що країни, імпортуючи необхідну аграрну продукцію, висувають дуже вибагливі вимоги до її якості. І хоч інколи ці вимоги є не зовсім логічними чи зрозумілими, країна-експортер зобов’язана їх виконувати, бо є сталі правила міжнародної торгівлі. Оскільки найбільшим ринком збуту продукції рослинного походження з України є країни Азії, АПК-Інформ вирішив поспілкуватися із заступником директора Департаменту – начальником управління контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Держпродспоживслужби Вадимом Чайковським і дізнатися, як же воно, торгувати сьогодні з азійськими державами.
- Вадиме Миколайовичу, які сьогодні Ви можете виділити особливості торгівлі продукцією рослинного походження з країнами Азії?
- Для початку хотів би відзначити, що всі країни світу, в тому числі й Україна, є членами ряду міжнародних організацій, що надає можливість здійснювати торгівлю всіма продуктами рослинного походження – зерновими, бобовими, олійними.
Україна, в свою чергу, на сьогоднішній день входить до таких міжнародних організацій, як Світова організація торгівлі, FAO, Міжнародна конвенція захисту рослин, а також Європейська та Середземноморська організації захисту рослин.
Кожна країна захищає свою територію від занесення та інтродукції карантинних організмів – особливо небезпечних організмів, які можуть завдати шкоди рослинам, адже вона має на це суверенне право. Тож кожна держава визначає свої специфічні вимоги для імпорту рослин та продуктів їхньої переробки, в залежності від географії, клімату.
В рамках членства у вищезазначених міжнародних організаціях імпорт рослин та продуктів рослинного походження повинен здійснюватися у супроводі фітосанітарних сертифікатів відповідно до фітосанітарних вимог країни-імпортера.
Фітосанітарні сертифікати видаються країною-експортером на продукцію, яка відповідає вимогам фітосанітарних заходів країни-імпортера. З вимогами фітосанітарних заходів країн-партнерів України в міжнародній торгівлі можна ознайомитися на офіційному сайті Держпродспоживслужби та на сайті МКЗР.
Звичайно, для країн Азії, як і для решти держав, однією з обов'язкових умов постачання продукції рослинництва є супровід фітосанітарним сертифікатом.
Китай є однією з найбільш цікавих країн Азійського регіону для українських експортерів, який також захищає свою територію від занесення карантинних організмів. КНР виставляє свої вимоги в рамках міжнародних договорів щодо ввезення на її територію рослинної продукції.
Зокрема, для того щоб, наприклад, українська соя безперешкодно постачалася на китайський ринок, суб’єкт господарювання, який її вирощує, повинен пройти ряд процедур, після чого він потрапляє до офіційного переліку експортерів.
Однією з таких процедур є обстеження площ, з яких гіпотетично соя буде постачатися до КНР, на предмет виявлення певних видів карантинних організмів для Китаю. Обстеження проводяться державними фітосанітарними інспекторами головних управлінь Держпродспоживслужби в областях у період вегетації сої.
Після обстеження та проведення всіх необхідних лабораторних експертиз, коли буде встановлено, що на ділянках не виявлено тих чи інших карантинних організмів для КНР, та подачі відповідних документів до Держпродспоживслужби, в тому числі і щодо системи захисту рослин, суб’єкти господарювання можуть бути внесені до переліку експортерів.
Зокрема, акцентую, КНР, якщо говорити про сою, при імпорті звертає особливу увагу на такі збудники хвороб рослин: Phytophthora sojae (фітофтороз сої), Verticillium albo-atrum та Verticillium dahliae (вертицильозне в'янення), Curtobacterium flaccumfaciens pv. flaccumfaciens (іржаво-бура плямистість, або бактеріальне в'янення бобових), Alfalfa mosaicvirus (вірус мозаїки люцерни), Arabis mosaic virus (вірус мозаїки резухи), Tobacco ringspot virus (неповірус кільцевої плямистості тютюну) та Ditylenchus dipsaci Kuhn. (стеблова нематода). Саме їх Китай не хоче бачити як у полях під час вегетації, так і у вантажі, на етапі зберігання та відвантаження.
В чому складність? Ряд видів збудників хвороб рослин є вірусологічними та можуть бути виявлені виключно у вегетуючих рослинах при проведенні фітосанітарної експертизи із застосуванням методу полімеразно-ланцюгової реакції (PCR) або імуноферментного методу (ELISE). До речі, зараз в Україні активно проходять обстеження полів сої та кукурудзи на відповідність фітосанітарним вимогам КНР.
Також хотілося б наголосити, що не обов’язково, щоб експортер володів полем, яке перевіряється і з якого потім буде постачатися соя. Можна укласти договір про наміри, форвардний контракт між трейдером та сільгоспвиробником, попередньо обговоривши, що вирощена продукція буде відвантажуватися до певної країни, тому необхідно проводити визначені обстеження. Експортери, які вже потрапили до переліку, зобов’язуються виконувати протоколи фітосанітарних вимог експорту продукції з України до КНР.
На сьогоднішній день до Китаю з України можуть постачатися три культури – соя, ячмінь та кукурудза. Тож всі поля, з яких планується експорт вказаних культур до КНР, згідно з її вимогами, мають бути обстеженими. Так само мають відповідати протоколам фітосанітарних вимог КНР елеватори й інші місця зберігання, які оснащено системами доочищення, що є на логістичному шляху.
В свою чергу, до переліку експортерів, які на сьогоднішній день мають право постачати свою продукцію до КНР, входить велика кількість українських підприємств. З ним також можна ознайомитися на сайті Держпродспоживслужби. Також на нашому сайті опубліковано всі процедури та протоколи, які потрібно виконати для того, щоб стати експортером ячменю, кукурудзи чи сої до Китаю. Ми завжди відкриті до діалогу і з радістю надаємо роз’яснення та консультації суб’єктам господарювання, якщо є відповідне звернення.
- А якщо говорити про вимоги основних азійських імпортерів зернової продукції, тієї самої пшениці?
- Активним покупцем української пшениці вже багато років є Єгипет . Країна також є специфічною в плані фітосанітарних вимог. Наприклад, років п’ять тому було зафіксовано певні проблеми з наявністю ergot (ріжки) та амброзією полинолистою в партіях українських зернових. Представники Держпродспоживслужби, бізнесу та асоціацій після зауважень з єгипетської сторони ініціювала інспекцію колегами з Єгипту українських полів пшениці. Після цього було лібералізовано вимоги Єгипту до зерна українського походження в контексті визначення певних показників ріжків та амброзії. Це дало змогу збільшити обсяги відвантажень пшениці на єгипетський ринок. Проте, як підказує нам бізнес, це не говорить про те, що під час імпорту та наявності тієї самої амброзії в пшениці з єгипетської сторони буде все просто. Тож наголошу ще раз: продукція має відповідати фітосанітарним вимогам країни-імпортера.
Ключовим імпортером української пшениці останніми роками також є Індонезія. Ахіллесовою п’ятою цього ринку є сажкові хвороби, а саме, спори Tilletia laevis і Tilletia tritici – збудники твердої сажки. Дуже багато було проведено переговорів, діалогів із цього питання, але лібералізувати свої фітосанітарні вимоги індонезійська сторона не планує. Зараз Індонезія виставляє нульову толерантність до наявності в зерні пшениці спор сажки. Під час переговорів які тільки не пропонувалися варіанти виходу із ситуації. Однією з перших, до речі, була вимога фумігувати пшеницю метилбромідом. Тут хочу подякувати Фітосанітарній асоціації України, Українській зерновій асоціації, які разом із Держпродспоживслужбою провели ряд переговорів, у ході яких врешті було досягнуто компромісу. Тоді ми домовилися, що будемо фумігувати пшеницю препаратами на основі фосфіну методом рециркуляції. Для індонезійських колег було проведено тренінги, які і переконали їх відійти від вимоги фумігації бромметилом. До речі, в Індії ця вимога зберігається і на сьогоднішній день, і вирішити це питання дуже важко. Спроб із нашого боку врегулювати ситуацію було дуже багато, в тому числі і на міжурядових комісіях, але, на жаль, індійська сторона не поступається.
Ще однією ідеєю з індонезійської сторони було прожарювати пшеницю перед відвантаженням. Дійсно, під час високих температур спори цих грибків знищуються. Але в умовах перевезення зерна у великих суднах дуже важко реалізувати цю задачу. Окрім того, після такого «прожарювання» пшениця буде просто не придатною для подальшої переробки в борошно. Це вже буде фуражним зерном.
Також індонезійські колеги пропонували встановлювати вільні від Tilletia laevis і Tilletia tritici ділянки в України. Проте і це дуже складно буде реалізувати нашому бізнесу. Так само, як і застосування для пшениці GLOBAL G.A.P. За наших умов при таких обсягах вирощування це просто нереально. Якщо ми говоримо про фрукти чи овочі, то це працює, але для пшениці дуже складно реалізувати.
На мою особисту думку, наразі корпоративні рішення компаній, які займаються зберіганням чи перевантаженням пшениці, призначеної для подальшого експорту до Індонезії, повинні базуватися на тому, щоб не приймати партії із сажковими хворобами. Або ж окремо формувати потужності, вільні від сажкових збудників хвороб рослин. Варто пам’ятати, що лише одна спора може практично повністю забракувати всю партію зерна.
До речі, Україна пропонувала індонезійській стороні вирішення цього питання шляхом визначення певних місць зберігання в портах Індонезії, де буде проводитися переробка зерна. Одним із важливих аргументів, який ми також декларуємо, є те, що пшениця завозиться не для сівби, а для переробки. На це варто звернути увагу.
Експорт української пшениці до Індонезії здійснюється, що дуже тішить. Але наголошу на тому, що всі заходи, які вживаються бізнесом під час формування експортної партії, мають бути ефективними.
До слова, фітосанітарні вимоги від європейських імпортерів наразі є більш ліберальними, проте вони теж змінюються і вже найближчим часом будуть більш жорсткими по відношенню до імпорту продукції рослинного походження. Ми бачимо, що в ЄС приймаються нові регламенти, вносяться зміни до вже існуючих, де прописуються більш вибагливі вимоги до певних видів продукції.
- Чи часто країни оновлюють свої фітосанітарні вимоги?
- Кожна країна світу в рамках членства в міжнародних організаціях зобов’язана оновлювати свої фітосанітарні вимоги та розміщувати їх на сайті IPPC. Після цього завдяки налагодженій комунікації Держпродспоживслужба оновлює інформацію і на своєму сайті, щоб тримати українських експортерів у курсі змін. Хоча, попри зобов’язання, не всі країни, на жаль, їх виконують. Ми активно працюємо з профільними асоціаціями, які також уважно відслідковують все, що відбувається на світовому ринку, – з ними ведеться постійний діалог щодо всіх нововведень, тонких та спірних моментів, що стосуються експорту.
Також варто відзначити тісну співпрацю Держпродспоживслужби з Міністерством закордонних справ та посольствами України, особливо в азійських країнах (КНР, Індія, Індонезія, СРВ). Наші дипломати, особливо з азійського напрямку, дуже активні в плані відкриття нових і продовження існуючих експортних ринків для української продукції рослинного походження.
- Проте, як Ви повідомили в ході конференції «Soybean and Meal market», яка відбулася 26 серпня, Україна отримує чималу кількість нотифікацій від країн-партнерів.
- Так, дійсно, Україна отримує нотифікації. Якщо говорити про сою, то у 2020 році нотифікації щодо невідповідності надходили з Білорусі через виявлення в партіях амброзії полинолистої, з Єгипту через склеротініоз сої та КНР – амброзію полинолисту.
В 2021 році також надходили нотифікації щодо української сої з Білорусі через виявлення амброзії полинолистої, з КНР щодо виявлення амброзії полинолистої, щириці горбкуватої, ценхрусу їжакоподібного.
Проте, нехай я буду дещо ліберальним у цьому, та чим більше продукції ми експортуємо, тим більше шансів отримуємо на похибку. Щодо кожної нотифікації проводиться розслідування. З цього приводу в нас було декілька діалогів із нашими китайськими колегами з GACC (General Administration of Customs of the People's Republic of China – Головне митне управління Китайської Народної Республіки). Сьогодні також ми продовжуємо з ними співпрацювати з приводу експорту української продукції до Китаю.
Варто зазначити й те, що Держпродспоживслужба також надсилає нотифікації до країн-партнерів України в міжнародній торгівлі рослинами та продуктами рослинного походження. Так, у 2020 році у 965 випадках ми надсилали нотифікації про невідповідність фітосанітарним заходам вантажів, що ввозилися до України. Станом на 1 вересня 2021 року було 995 таких випадків.
- На що потрібно звернути увагу українським експортерам, щоб уникнути отримання нотифікацій?
- Звичайно, є проблеми, які стосуються бур’яну, але вони вирішуються. Адже оснащення нормальною системою доочищення на кінцевих етапах завантаження або зберігання продукції, що і є однією з вимог КНР, є вирішуваним питанням. Окрім того, варто приділити увагу ефективній роботі із захисту рослин під час вирощування, що також надасть можливість уникнути проблем виявлення насіння карантинних бур’янів в експортних партіях продукції.
Щодо ентомології. Якщо говорити про КНР, то, на щастя, від неї нотифікацій щодо неефективної фумігації в цьому сезоні не було. Ще раз хочу наголосити, що при завантаженні великого судна однією з ефективних моделей є фумігація із застосуванням методу рециркуляції. Вона точно забезпечить повну відсутність шкідників у продукції. Про це неодноразово вже говорили і в Держпродспоживслужбі, і у профільних організаціях.
Окремо варто виділити питання хвороб рослин. Адже, якщо від бур’яну продукцію можна доочистити, зі шкідниками також є ефективні методи боротьби, то з хворобами рослин на стадії формування вантажу впоратися важко. Збудники хвороб, які на сьогоднішній день вражають сільськогосподарські рослини – і вірусні, і грибкові, – є карантинними в багатьох країнах. Саме з приводу збудників хвороб рослин, таких як Тilletia spp., Україна отримує нотифікації не лише від Китаю, а і від Індонезії. Вирішення цього питання можливе тільки під час вирощування культури. Зокрема, треба обирати хороше, протруєне насіння, дотримуватися правильної сівозміни та своєчасно обстежувати поля. На сьогоднішній день багато компаній, які займаються зберіганням чи перевалюванням сільгосппродукції, відмовляються приймати зерно, заражене збудниками сажкових хвороб. Це спонукає як сільгоспвиробника, так і трейдера більш відповідально ставитися до вирощування/купівлі чистої продукції, яка відповідає фітосанітарним вимогам країни-імпортера.
- Над відкриттям яких нових ринків працює зараз Держпродспоживслужба?
- Ми активно працюємо над диверсифікацією експорту продукції українського походження. Звичайно, дуже цікавими в цьому плані є країни Азійського регіону. Постійно ведеться діалог із нашими китайськими партнерами щодо відкриття ринку гороху та квасолі. Також працюємо над відкриттям китайського ринку для українського пшеничного борошна . Це буде дуже важливим відкриттям для України.
Загалом, якщо розглянути результати нашої діяльності з диверсифікації ринків збуту української продукції за останні 5 років, то впродовж 2016-2021 рр. Держпродспоживслужбою було підготовлено та надіслано аналітичні матеріали щодо проведеного аналізу фітосанітарного ризику ряду культур та легалізації експорту до таких країн: КНР (горох, квасоля, пшениця, cорго зернове, ріпак, черешня, яблука та лохина), В’єтнам (яблука, лохина), Гватемала (квасоля), Перу (квасоля), Індія (яблука), Фіджі (пшениця), ЄС (картопля та садивний матеріал яблуні, сливи, ліщини, горіху волоського, тополі, липи), Канада (яблука), Малайзія (цибуля), Шрі-Ланка (цибуля), Венесуела (пшениця, горох), Бразилія (квасоля), Колумбія (квасоля), США (пшениця, кукурудза), Ізраїль (черешня, яблуня, лохина).
Наразі національними організаціями захисту рослин зазначених країн опрацьовуються надані аналітичні матеріали, за результатами яких Держпродспоживслужба буде повідомлена офіційно.
Питання щодо активізації процесу відкриття ринків активно обговорюються на двосторонніх зустрічах та міжурядових комісіях.
- Як довго відбувається вивчення та опрацювання потенційними країнами-імпортерами аналітичних матеріалів, які надає Україна?
- Буває по-різному. Деякі запити вивчаються швидко, а деякі – дуже довго. Коли ми працювали над відкриттям китайського ринку для українських шротів, то експерти з КНР дуже швидко приїхали до України для проведення інспекції, що нас здивувало. Також швидко відбулися всі процедури підписання протоколів, оскільки вони були зацікавлені у нашій продукції. При цьому питання щодо дозволу постачання пшениці та ріпаку на китайський ринок тягнеться вже довго, виникає багато питань до якості. Більш активними темпами просувається процедура з відкриття ринку гороху для українських експортерів.
- Наскільки пригальмовує COVID-19 проведення всіх необхідних інспекцій в Україні представниками країн-імпортерів?
- Звичайно, пандемія коронавірусу внесла великі правки у наші плани. Зараз надзвичайно проблематично приїхати нашим колегам з-за кордону до України і нам виїхати до країн-партнерів. Проте, ми шукаємо можливості для подолання і цього бар’єру. Так, китайській стороні ми запропонували проведення відеоінспекції онлайн або за записом. Після проведення такої інспекції вони складають проєкт протоколу, який проходить усі процедури та внутрішньодержавні погодження, щоб потім укласти міжнародний договір міжвідомчого характеру. Нами також було запропоновано здійснити пробне постачання партії бобових до Китаю. Наразі чекаємо на зворотній зв’язок від КНР, яка із моделей інспектування буде більш прийнятною, щоб якомога швидше відкрити китайський ринок гороху та квасолі для України. В цьому нам дуже допомагає Міністерство закордонних справ, безпосередньо посольство України в КНР.
- В Держпродспоживслужбі активно працюють над цифровізацією та діджиталізацією багатьох процесів. Поділіться планами служби.
- Так, наразі в Держпродспоживслужбі дуже велика робота ведеться з діджиталізації фітосанітарних процедур, які проводяться на території України. Наступним етапом є інтеграція національної системи зі світовою системою The HUB – електронною фітосанітарною сертифікацією, яка матиме багато переваг. Зокрема, буде зроблено електронні кабінети для сільгосптоваровиробників, для трейдерів. Там буде розміщено всю необхідну інформацію, створено можливість подати онлайн-заяви. Разом із цим, контакту інспектора з товаром ніяк не уникнути, адже він мусить відбирати зразки, проводити інспектування транспортних засобів.
Діджиталізація дозволить перейти на електронні фітосанітарні сертифікати, що унеможливить їхню підробку. Адже сьогодні, на жаль, історії з їхньою фальсифікацією мають місце. Цю ініціативу підтримує трейдингова спільнота, яка завжди попереджає, щоб звертали увагу на брокерські компанії, на те, як оформлено документацію. Адже експортери та трейдери зазвичай мають чималі проблеми, якщо під час ввезення продукції до країни-імпортера виявляється, що фітосанітарний сертифікат є підробленим. Тож очікуємо і на зменшення кількості отримуваних нотифікацій.
- Дуже вдячна Вам за змістовну бесіду. Якими словами Ви б хотіли підвести умовну риску під вищесказаним? Яким є Ваш меседж як представника ДПСС українському агробізнесу?
- На завершення хотів би ще раз наголосити, що всі процедури, всі дії державних фітосанітарних інспекторів мають проводитися та проводяться в рамках і в спосіб, передбачених чинним законодавством, і у відповідності до фітосанітарних вимог країн-партнерів України у міжнародній торгівлі. Наша служба на сьогоднішній день дуже активно працює над цифровізацією як лабораторій та роботи інспекторів, так і видачі фітосанітарних сертифікатів та всіх інших документів. Ми завжди готові до діалогів із країнами світу з метою лібералізації умов торгівлі та диверсифікації ринків збуту української продукції.
Спілкувалася Юлія Шевченко
