Сезон-2020/21 видався дуже насиченим і вніс нотки непередбачуваності в розмірену роботу українського ринку кукурудзи. Одними з найбільш пам'ятних подій стали різкі переоцінки виробництва і неврожай зерновий (і не тільки в Україні), несподіваний апетит Китаю, жорстка конкуренція на глобальному ринку і хвиля дефолтів за форвардними контрактами на поставки української кукурудзи. Нездійснений минулорічний рекорд з виробництва кукурудзи успішно реалізований в цьому році. При цьому поточну ринкову ситуацію навряд чи можна охарактеризувати як природну або очікувану при такому виробництві, що пояснюється виключно технічними факторами (в т. ч. актуальними проблемами з логістикою, зростанням тарифів на перевезення, відставанням жнив, збільшенням витрат на сушку, збільшеним фрахтом і демереджем). В умовах зростаючого попиту помітно посилюється і конкуренція, до того ж країни-імпортери навчилися «розкладати яйця в різні кошики». Яким видався старт сезону-2021/22 і чи зможуть українські трейдери реалізувати потенціал з кукурудзи?
Про це і не тільки "АПК-Інформ" поговорив з Тимуром Шишловим, трейдером Risoil Ukraine.
- Тимуре, спочатку пропоную підбити короткі підсумки 2020/21 МР для українського ринку кукурудзи. Які б Ви відзначили особливості та ключові виклики сезону?
- Головна зміна для експорту української кукурудзи в сезоні-2020/21 — це вектор на Китай. Перший раз за новітню історію активного експорту Китай став імпортером номер один української кукурудзи. Він імпортував більше, ніж сукупно Європейський Союз. За попередній маркетинговий рік Україна експортувала 23,8 млн тонн кукурудзи, з яких 8,5 млн тонн пішло на Китай. В цілому КНР стала світовим лідером з імпорту кукурудзи, випередивши Мексику, Японію, ЄС і Південну Корею, і така тенденція, найімовірніше, збережеться в поточному сезоні. На сьогоднішній день Китай імпортує кукурудзу з двох країн – України та США. Вже довгий час ведуться переговори між Бразилією і Китаєм на предмет торгівлі кукурудзою, але на даному етапі це не дозволяють зробити певні види бур'янів (або інші політичні причини).
Комбінація таких двох факторів, як підвищення імпорту Китаєм і ексклюзивність українського походження, була однією з основних причин високих цін на кукурудзу в Україні. А не виключно зниження обсягів її виробництва в Україні з 39,5 ММТ до 30,2 ММТ, як могло здатися. При цьому через нижчий урожай Україна скоротила свою частку як експортер на світовому ринку на 3% в порівнянні з роком раніше, але вже в поточному сезоні, згідно з прогнозами USDA, ми повинні повернути свою частку на рівень 16%.
- Яким був сезон, що завершився, для компанії? Які плани ставите перед собою у поточному маркетинговому році?
- Незважаючи на складнощі з постачаннями за форвардами та зниження частки України у світовому експорті, компанії Risoil вдалося збільшити свою частку на українському ринку кукурудзи з 1,74% до 2,94%. Плануємо рухатися у такому ж напрямку. Конкуренція з кожним роком зростає, ми намагаємось не відставати.
- Минулий рік став одним із найбільш непередбачуваних і, окрім сезону високих цін, запам'ятається гравцям українського ринку хвилею дефолтів за форвардними контрактами щодо кукурудзи врожаю-2020. Зараз, коли пристрасті вщухли, як би Ви резюмували подію? Якими є наслідки торішньої ситуації?
- Наслідки для компаній, що наслідили, явні – відсутність премії у продажах приносить більше збитку, ніж одноразовий прибуток. Наведу приклад: різниця в ціні на початку минулого сезону (у жовтні-листопаді) була в середньому близько $60 за тонну порівняно з ціною форварда. Тобто, компанія, яка продала 10 000 тонн за ціною $160 за тонну кукурудзи за форвардом, вирішила не виконувати свої зобов'язання та продати товар по $220 за тонну на споті іншому трейдеру. Так, за рахунок дефолту ця компанія отримує собі вигоду в розмірі $600 000. Величезна цифра!
Але якщо подивитися на картинку в цілому, то цій компанії треба продати ще 300 000 тонн свого врожаю, при цьому вже недоотримуючи довгостроково премію надійного постачальника, наприклад, $3 на тоні (а часто ця премія вища). Таким чином, компанія втрачає $900 000 на рік та доступ до форвардного ринку. І за один сезон ринок цього не забуде. На жаль, це не всі розуміють. Є ті, хто вважає, що краще заробити сьогодні, аніж довгостроковий прибуток від репутації. Цифри свідчать, що це негаразд. Можна моделювати різні ситуації, але довгострокової вигоди за такого підходу немає.
- Після всіх цих подій відзначаєте позитивні зміни у ризик-менеджменті? Чи збільшився інтерес українського агробізнесу до хеджування ризиків?
- Так, почало надходити більше запитів від ринку на інструменти. Кол-опціон окупається, але не за один сезон. Потрібен час, щоб ринок сформувався.
Наведу ще один приклад. Припустимо, при продажі форварда виробник міг купити кол-опціон вартістю $10 за тонну протягом попередніх 6 років, і припустимо, що 5 років із шести така компанія не користувалася цим кол-опціоном. Збитки від такої операції склали $50 на тонні за 5 років. Але якщо на шостий рік ціна зросла, як торік, на $100 за тонну, то такий опціон окупає попередні 5 років і ще приносить прибуток. Це однозначна вигода. Але тут також потрібна зміна менталітету та усвідомлений вибір того, щоб менше заробляти сьогодні, думаючи про майбутнє та ризики.
Компанія «Рісоїл» пропонує такі інструменти своїм клієнтам. Готові докладніше розповісти всім охочим.
- Попри всі побоювання щодо майбутнього такого важливого інструменту, як форвардний контракт, після торішньої хвилі дефолтів під кукурудзу врожаю-2021 вони почали укладатися ще раніше і активніше. Як позначилися на виконанні контрактів відставання збиральної, підвищена вологість зернової та суттєве зростання витрат на сушіння через різке подорожчання енергоресурсів, а також загострення проблем із логістикою?
- На тлі минулого року ситуація з виконанням форвардів значно покращилася. Цього сезону була укладена рекордна кількість форвардів. Цього вимагав ринок споживача (в основному Китай), а ніхто з торгових будинків не може собі дозволити знизити частку ринку та упустити хороші можливості. За нашими оцінками, на початок минулого 2020/21 МР ринок заходив із укладеними форвардами в обсязі 6,5 млн. тонн проти 9 млн. тонн у поточному сезоні. Цього року трейдери більш ретельно підходили до вибору партнерів.
Кількість вологи в кукурудзі, звичайно, долила олії до вогню. Тому постачання за форвардами зрушили за часом, у деяких випадках – практично на місяць. До того ж фермери залишали кукурудзу досохнути природним шляхом (так довго, наскільки це можливо), оскільки вартість сушіння через ціни на газ знаходиться на дуже високих позначках. За нашими оцінками, це близько $4 на тонні з урахуванням витрат на вологу кукурудзу з поля на елеватор.
Наступною новою перешкодою стало подорожчання логістики у 2 рази та відсутність вільних вагонів. Обидва вищеописані фактори сприяли створенню інверсії на ринку. Це означає, що товар із постачанням «зараз» дорожчий, ніж постачання у майбутньому. Така ринкова ситуація не є природною для рекордного врожаю і викликана виключно технічними факторами. Трейдери на цьому втрачають гроші, оскільки продавати постачання наступного місяця змушені на $10 дешевше, ніж купували наприкінці жовтня – на початку листопада для покриття лайнапу. У міру просування збирання та нормалізації ситуації з логістикою інверсія з ринку йде. Це питання часу.
Вартість демереджу – це ще одна дуже важлива особливість цього сезону. Через подорожчання ставок фрахту більш ніж у 2 рази (а на деякі напрямки – у 3 рази) вартість демереджу зросла пропорційно і навіть більше. Вартість простою судна типу Panamax (місткість 65 000 тонн) на добу становить $65 000. Ще на початку 2021 року вона становила $15 000. Це важливо тому, що саме цей фактор сприяв такому швидкому утворенню інверсії. Трейдеру вигідніше переплатити $3-5 на тонні, ніж наражати себе на ризик отримати 5-10 днів демереджа. А коли у компанії-трейдера таких 3-4 судна у лайнапі, та таких компаній багато, це створює сильний ажіотаж. При цьому фермер, який бачить зростання цін, намагається максимально стримати продаж. Таким чином створюється снігова куля.
- З точки зору впливу світової кон'юнктури (нафта, біопаливо, інфляція, фрахт і т. ін.) які фактори Ви виділили б як основні?
- Світова кон'юнктура сприяє споживанню кукурудзи. Наприклад, висока вартість енергоносіїв сприяє процвітанню індустрії етанолу. Нині висока маржа мотивує індустрію працювати на максимальній потужності. Це створює додатковий попит на внутрішніх ринках США, ПА, ЄС.
З іншого боку, висока вартість енергоносіїв у комбінації із найвищою інфляцією у США з 1990 року сприяє значному збільшенню собівартості вирощування кукурудзи та інших культур. За нашими грубими оцінками, за поточної вартості складових витрати на обробіток кукурудзи зростуть майже на 30% проти цього року – з $1300-1400 з 1 га до $1700-1800 з 1 га. За гарної врожайності (9 т/га) собівартість 1 тонни виходить близько $200 з ПДВ. Це грубий підрахунок, оскільки хтось купив добрива та засоби захисту рослин раніше, а хтось відкладає покупку до січня-лютого. Важливо, що це фактор, який стримуватиме нові продажі фермером найближчим часом. Звичайно, серед тих, хто може дозволити собі фінансово і за місцем зберігати врожай, очікуючи на зростання цін.
- Як Ви оцінюєте попит Китаю та ЄС у контексті високої глобальної конкуренції та необхідності збереження привабливості української продукції? На які зміни варто звернути особливу увагу?
- Цікавим нововведенням цього сезону стало недавнє скасування ЄС мита у розмірі 25% на імпорт американської кукурудзи. Адже в період відсутності на ринку активного експорту кукурудзи з Південної Америки, а це збігається з високими темпами відвантажень у Північній півкулі, ми були практично ексклюзивним постачальником до країн ЄС. На прикладі останніх 4 сезонів частка України становила від 45 до 68%. Тепер нам треба буде конкурувати із США. Так, залишаються країни ЄС (такі як Нідерланди та Бельгія), які надають перевагу не ГМ українській кукурудзі. Але є й країни (наприклад, Іспанія та Португалія), яким підходить ГМ і які керуються переважно ціною. Початковий прогноз на імпорт кукурудзи в ЄС становив 15 ММТ, з яких Україна мала зайняти левову частку (свої традиційні близько 60%), але тепер це може змінитися у бік зниження. Побачимо, куди нас приведе ринок.
Нижче представлена CNF матриця (цифри актуальні на момент підготовки матеріалу. – Прим. ред.). Табличка показує конкурентоспроможність того або іншого походження на основних ринках збуту. Звичайно, кожна країна-покупець має свої особливості, такі як акредитація країни-походження для експорту до Китаю або премія за бразильську кукурудзу в порівнянні з українською в Єгипті. І ці деталі є вкрай важливими. Але з матриці можна побачити загальну картину, яка показує, що за поточними цінами після Нового року нам нікуди продавати кукурудзу, нам необхідно «купити попит». Для цього або наша фізична ціна має знизитися, або світова кон'юнктура має змінитись у бік підвищення.
З цікавого також можна побачити, що, незважаючи на те, що ціна кукурудзи зі США на CIF Китай нижча, ніж з України, є покупці в Китаї, які так само, як Нідерланди, віддають перевагу українській не ГМ кукурудзі, тобто, готові сплачувати певну премію. За останні три тижні (від дати підготовки матеріалу) Китай купив з України близько 500-700 тис. тонн, і в цей момент матриця показувала приблизно таке ж співвідношення. Важко оцінити в цифрах кількість такого попиту на даному етапі, побачимо це наприкінці сезону.
- Тимуре, дякую за цікаву бесіду і насамкінець прошу поділитися Вашими очікуваннями на 2021/22 МР. Які локальні та глобальні фактори впливу Ви б виділили як ключові на найближчу перспективу?
- Серед основних факторів впливу я б наголосив на наступному:
1) найвища вартість логістики за нову історію активного експорту (умовно це 10 років);
2) найдорожча сушка;
3) найвища вартість складових для вирощування кукурудзи, яку потрібно буде сіяти наступної весни;
4) гривня, що зміцнюється (на дату підготовки матеріалу).
Усі описані вище фактори створюють ситуацію, коли фермер не продає кукурудзу в тій кількості, яка потрібна ринку. Фермер очікує на дешевшу логістику навесні, нижчу вартість енергоносіїв і, як наслідок, дешевше сушіння та добрива, до того ж кукурудза стане більш сухою природним шляхом за рахунок морозів. Це все в комбінації з лайнапом обсягом 2,5-3,5 млн тонн продовжить підтримувати ціни на споті і, як наслідок, – інверсію на ринку в найближчому майбутньому.
Друга половина сезону на сьогодні виглядає непростою для України, оскільки конкуренція на ринку буде значно вищою. Як відомо, у першій половині сезону у США логістика зайнята соєю, тобто, після Нового року буде більше кукурудзи. Плюс, за попередніми оцінками, у Південній Америці очікується рекордний за всю історію врожай (за даними USDA, 118 ММТ у Бразилії та 54,5 ММТ в Аргентині). Для того, щоб вистояти в умовах такої конкуренції, Україні потрібно буде «купити попит».
Бесідувала Анна Танська
