Перспективи подальшого розвитку світового ринку зерна під впливом фактору війни – StoneX Group

Джерело

АПК-Інформ

2999

Війна в Україні відразу позбавила ринок великотоннажних обсягів пропозиції українського зерна, яке зараз лише малими партіями відвантажується сухопутними шляхами, оскільки порти країни заблоковані. Бойові дії проходять на значній території України якраз в момент проведення весняної посівної кампанії, результати якої наразі під великим питанням, що породжує ще більші побоювання щодо перспектив пропозиції української агропродукції в новому сезоні. Фактор війни спричинив підвищення цін на основні сільгосптовари й порушив звичний ланцюжок поставок. Усе це спровокувало хвилю дуже песимістичних прогнозів щодо продовольчої безпеки у світі. Про загрози продбезпеці, подальші перспективи ціноутворення й експорту на основних зернових ринках ми поговорили з Меттом Аммерманном, віцепрезидентом StoneX Group.

 

- На Вашу думку, наскільки серйозними є перспективи дефіциту продовольства у світі, зокрема в бідних країнах, на тлі війни в Україні?

- Дійсно, тема світової продовольчої кризи дуже загострилась і продовжує привертати до себе багато уваги, оскільки війна в Україні не припиняється. Традиційно одним з основних ринків збуту для українського зерна був регіон MENA. Ті країни, які розраховували переважно на українську продукцію, зазнають найбільшого ризику. При цьому конкурентні країни, такі як США, Індія, ЄС, намагатимуться заповнити відсутність пропозиції українського зерна. Але все залежить від поточних високих цін, які створюють навантаження на країни, що розвиваються. Війна розпочалась якраз у той час, коли світ намагається оговтатися після пандемії COVID, коли всі країни намагаються повернути до нормального стану свої логістичні ланцюжки й продовольчі резерви. І тепер ринку потрібно враховувати ще одного «чорного лебедя».

ООН попереджає, що блокування Росією чорноморських портів України може спровокувати глобальну продовольчу катастрофу, яка призведе до голоду, масової міграції біженців і масового соціального невдоволення. ООН закликає уряди всього світу дозволити фермерам засівати землі, які раніше не використовувались для сільського господарства, щоб компенсувати втрачені обсяги. ООН також закликає міжнародну спільноту першочергово звернути увагу на захист портів, щоб підтримувати безперебійну торгівлю зерном. Світ звик до того, що продовольство можна в будь-який момент доставити в необхідне місце. Але реальність показує, що з цим можуть бути проблеми.

Крім того, фундаментально ринки стали більш «напруженими». В основних країнах-експортерах пшениці показник співвідношення запасів до використання знаходиться на третьому за величиною рівні за всю недавню історію, а без України і Росії він стане рекордним. Аналогічна ситуація і з кукурудзою. На сьогоднішній день головні питання для світового ринку – як буде розвиватися ситуація у 2022/23 МР і чи нормалізується експорт з Причорномор’я? Чи збережуться сезонні експортні потоки першої і другої половини МР, а якщо ні, то хто буде заповнювати дефіцит? І чи буде цей дефіцит заповнений повною мірою? Усі ці питання «підігрівають» зараз ціни і створюють навантаження на імпортерів, особливо в країнах, що розвиваються.

Невирішене питання для світового ринку кукурудзи – що зможе посіяти Україна? Всі розуміють, що якщо пропустити час сівби, то повернутися до колишніх обсягів пропозиції буде можливо лише через 18 місяців. Тобто наступні два тижні будуть вирішальними. Ринок буде гіперчутливим до погодного фактору щодо перспектив виробництва кукурудзи у США і другого врожаю зернової в Бразилії. Зараз у США посівна тільки-но стартувала, а в Бразилії культура - на стадії запилення.

 

- Які країни-експортери можуть замінити українське зерно на ринках країн, що розвиваються? Чи зможе Індія стати «рятівником» для світового ринку, адже зараз є багато оптимістичних прогнозів щодо індійського експорту?

- Передусім давайте надіятися й молитися про те, щоб війна швидше закінчилася й нам не потрібно було думати про це. Але першими намагатимуться компенсувати відсутність українського експорту країни ЄС, потім Індія і в останню чергу США. У ЄС є можливість задовольнити попит, але ціни на європейське зерно зараз високі. Індія також може стати великим постачальником, але в неї є проблеми з якістю та доступними для експорту обсягами. За попередніми прогнозами, Індія зможе експортувати близько 10 млн тонн пшениці.

Унікальний аспект сьогоднішнього ринку полягає в тому, що, на відміну від минулого року, в нас немає дешевої альтернативи, якою можна було б задовольнити попит. Минулого року, наприклад, посилився попит на фуражні пшеницю і ячмінь, коли ціни на кукурудзу знаходились на високому рівні. Але в поточному році в нас немає такої можливості. Тож попит залишається між молотом і ковадлом. Експортери також у складній ситуації, оскільки в них залишились високі запаси зерна старого врожаю, а покупці намагаються вичікувати якомога довше на тлі поступового зниження цін на ринках. Та хоча поточні ціни й надто високі для імпортерів, їм прийдеться закуповувати обсяги для того, щоб прогодувати своє населення.

 

- Деякі країни оголосили про різні обмеження на експорт зерна, оскільки вони прагнуть захистити свої внутрішні ринки на тлі можливої продовольчої кризи. Чи побачимо ми ще більш жорсткі обмеження в майбутньому?

- Гарне питання. Так, ми спостерігали численні намагання як імпортерів, так і експортерів захистити свої внутрішні ринки. Варто зауважити, що традиційно Україна і Росія, коли стикалися з дефіцитом пропозиції, вводили експортні обмеження. В Україні, зважаючи на сьогоднішню ситуацію, я не бачу сенсу в будь-яких обмеженнях, оскільки країна й так не має можливості реалізувати свій експортний потенціал, а внутрішні запаси зерна знаходяться на високому рівні. Навіть враховуючи очікуване суттєве зниження виробництва зерна в наступному сезоні й без можливості відвантажувати великі обсяги, немає потреби вводити обмеження. Що стосується Росії, то вона буде продовжувати експортувати відповідно до своїх квот. Перспективи наступного врожаю в Росії на даний момент досить оптимістичні. А зважаючи на те, що їх експортний продаж майбутнього врожаю нижче звичайного, внутрішніх запасів у країні повинно вистачити для того, щоб не вводити нові обмеження на зовнішні поставки. Інші постачальники, такі як США, ЄС і Канада, не будуть вдаватися до будь-якого стримання експорту, оскільки вони повністю покладаються на вільний ринок і дозволяють ринку самому вирішувати свої проблеми. Зі свого боку, країни-покупці можуть послабити обмеження на імпорт зерна, щоб полегшити поставки.

 

- Що Ви очікуєте від торгівлі російським зерном? Які країни найбільше залежать від нього, а які зможуть відмовитися від закупівель?

- Наразі торгівля відбувається відповідно до квот. Серед головних покупців традиційно Турція, Єгипет й Іран, і я думаю, що в новому сезоні змін тут не буде. Санкції, які наклали на Росію, не чіпають поставок продовольства. Однак фрахтові ризики зберігаються, як і висока вартість фрахту/страховки. Я не думаю, що санкції послаблять, що залишиться суттєвою перепоною для оплати російських товарів. Але зрештою ціни зроблять свою справу й покупці будуть закуповувати те зерно, яке пропонуватимуть за найнижчою ціною, незважаючи на будь-які труднощі. Інші країни, такі як Саудівська Аравія, Алжир і деякі інші країни MENA, можуть переорієнтуватися на закупівлі з ЄС і Прибалтики.

 

- Де, на Вашу думку, межа зростання цін на пшеницю й кукурудзу? Як будуть розвиватися ціни на дані зернові до кінця поточного сезону і чи є у Вас бачення того, яка цінова ситуація нас очікує в наступному сезоні, особливо з урахуванням подій в Україні?

- Це досить складне питання, ціноутворення буде залежати від багатьох факторів. Скільки Україна зможе засіяти цієї весни? Що буде з експортом влітку? Яким буде урожай і експортний потенціал восени? Поки що варіантів відповідей маса, але приблизно через чотири тижні ситуація стане більш зрозумілою. Крім того, є побоювання щодо інфляції, які привертають увагу спекулянтів до агроринку. Ціни на пшеницю на біржах Чикаго й Канзасу вже нижче березневих максимумів. Однак, враховуючи те, що війна продовжується і торгові потоки у світі змінилися, ми ще можемо побачити оновлення цих максимумів, особливо якщо погода піднесе сюрпризи. Ціни на пшеницю на біржі Matif зараз наближаються до нового рекорду і де його кінець? Звичайно ціни на Matif досягають сезонного піку у квітні-травні, але цього року ситуація відрізняється через очікувану відсутність на ринку необхідної пропозиції причорноморської пшениці нового врожаю. Зараз вересневий контракт на Matif торгується нижче 400 євро/т, і я думаю, що ціни можуть досягти 450 євро/т, що також надасть підтримку й причорноморському ринку.

Ціни на кукурудзу в Чикаго нині знаходяться на рівні, наближеному до максимуму останніх десяти років. Чи зможе ціна досягти $8.50-9 за бушель? Я думаю – так. Попит в експортерів і виробників етанолу знаходиться на високому рівні. Ціни пройдуть свій пік, коли попит знизиться. Ціни на кукурудзу нового врожаю на високому рівні – $7.50 за бушель, наступний поріг – $8 за бушель. За умови несприятливої погоди в США на тлі вкрай обмежених поставок з України ціни на кукурудзу нового врожаю можуть досягти $9 за бушель. На причорноморському ринку ціни знаходяться під тиском. В Україні цей тиск збережеться, оскільки реалізувати продукцію можливо лише на одному ринку – відвантажити через західні кордони.

Звичайно, можливість швидкого закінчення війни залишається ведмежим фактором для цін. Запаси в українських фермерів високі, і я впевнений, що вони будуть готові продавати навіть за низькими цінами, щоб отримати фінансові засоби. Сприяти цьому може і погода. Однак на даний момент ці обидва фактори малоймовірні.

 

- Які Ваші прогнози щодо балансу попит/пропозиція пшениці на 2022/23 МР?

- На даний момент є багато факторів, які будуть впливати на подальше коригування прогнозів, але зараз ми прогнозуємо виробництво пшениці у 2022/23 МР на рівні 776 млн тонн проти 779 млн тонн у 2021/22 МР, а перехідні залишки – на рівні 268 млн тонн проти 278 млн тонн у поточному сезоні. Прогнози на новий сезон від USDA будуть озвучені в травні.

 

- Що Ви можете сказати про перспективи сегменту біопалива? Чи зможемо ми побачити таку картину, коли еко-повістка відійде на другий план для того, щоб звільнити обсяги кукурудзи й олії для харчової та кормової промисловості на тлі дефіциту пропозиції через війну в Україні?

- Так, зараз відбувається багато суперечок на тему продовольство vs біопаливо. Але ми маємо пам’ятати, що ринок стимулював масове збільшення пропозиції кукурудзи саме для потреб сегменту біоетанолу. Якщо згадати, як збільшувалось виробництво кукурудзи в Україні, то воно повністю збігається з початком ери етанолу в США. Зараз близько 35% обсягу врожаю кукурудзи в США використовується для виробництва етанолу. В Бразилії для його виробництва використовується близько 11% валового збору кукурудзи і 55% обсягів виробництва цукру. Крім того, в США близько 40% від обсягів виробництва соєвої олії використовується для виробництва біодизелю. Тож суперечки на цю тему можуть продовжуватися, особливо коли ціни на продовольство знаходяться на такому високому рівні, як зараз. В той же час ціни на енергоносії також зростають, і, скоротивши використання біопалива, ви ще більше підвищуватимете ціну на бензин. Що з цього сильніше б’є по споживачу – більш швидке зростання цін на енергоносії чи невпинне зростання цін на продукти харчування? Наразі здається, що це палиця на два кінці.

Досить цікаво, що президент Байден нещодавно дозволив продаж E15 улітку, щоб знизити ціни на бензин. Але цей крок не набагато знизить тиск на споживача.

 

- Що Ви думаєте в цілому про вплив війни на розвиток сільськогосподарського ринку у 2022/23 МР?

- Я думаю, що я відповів на це питання вище, але, резюмуючи сказане, це катастрофічно і в подальшому впливатиме на світові ціни на продукти харчування. На поведінку цін дуже впливає тривалість війни. Якщо конфлікт буде вирішено і буде досягнута мирна угода/припинення вогню, то, звичайно, вся напруга буде знята, але якщо війна продовжиться влітку й восени, в нас будуть і надалі побоювання щодо обсягів пропозиції продукції. Поточні ціни будуть стимулювати фермерів засівати площі максимально, але для цього також потрібен час. Це ринок, і ми рухаємося циклами, тож колись це розширення посівів призведе до зниження цін, внаслідок чого фермери будуть знову скорочувати площі посівів. Але насамперед нам потрібно покласти край цій війні.

Бесідувала Інна Степаненко



Реклама

Вхід