Без усіляких перебільшень можна сказати, що 2013/14 МР став переломним для українського ринку жита та житнього борошна. Якщо раніше Україна по праву вважалася світовою житницею, то з цього моменту виробництво жита почало суттєво скорочуватися, що згодом призвело до його дефіциту на внутрішньому ринку. А, як то кажуть, святе місце порожнім не буває. Можливістю одразу скористалася Білорусь, не забувши при цьому про свої переробні підприємства і вирішивши експортувати не сировину, а готовий продукт. Як все це позначилося на роботі українських переробних підприємств і які перспективи у цій галузі? Про це і не тільки ми поговорили з Тимуром Солонським, директором компанії ТОВ «ТРЕСТ-С».
- Тимуре Олександровичу, тривалий час Україна по праву вважалася світовою житницею. При цьому останнім часом ринок жита та житнього борошна стагнує. Чим, на Вашу думку, це обумовлено?
- Суттєві зміни і, на жаль, у гірший бік у даному секторі відбулися в 2013/14 МР, коли в Україні різко скоротилися обсяги виробництва жита та житнього борошна. Саме в цей період почав відзначатися дефіцит жита. Ситуація була обумовлена територіальними втратами України та відповідно скороченням числа як постачальників сировини, так і споживачів готової продукції. Нагадаю, що в Донецькій і Луганській областях під обробіток жита відводилися великі посівні площі, а до Криму постачали великі обсяги готової продукції, і, звичайно, після його анексії обсяги продажів істотно знизилися.
Після провального для України сезону комерційна служба нашого підприємства в пошуках сировини для подальшої переробки на нашому млині двічі виїжджала на переговори до Білорусі. Історично так склалося, що ще з радянських часів Білорусь була тваринницькою республікою і для виробництва комбікормів там вирощували багато жита. Після розпаду Союзу чисельність поголів'я, звичайно, скоротилася, але традиції обробляти жито у великих обсягах збереглися. В результаті цього на внутрішньому ринку Білорусі сформувався профіцит жита й активізувався його експорт. Однак, на жаль, нам не вдалося здійснити задумане і налагодити постачання жита з Білорусі до України. Основною причиною цього стало рішення Ради міністрів республіки з метою підтримки переробних підприємств країни експортувати продукцію з доданою вартістю – житнє борошно, а не сировину.
Посилила ситуацію відсутність своєчасної реакції з боку регулюючих органів України із забезпечення захисту внутрішніх виробників, які формують частину такого економічно важливого для країни показника, як ВВП.
- У цей період білоруське борошно і почало активно завойовувати український ринок, чи не так? Якими стали наслідки для України?
- Саме так. Це призвело до того, що українські переробники жита, по суті, залишилися ні з чим. Багато з них припинили свою діяльність, а частина компаній перекваліфікувалася в дистриб'юторів білоруського житнього борошна.
У цей період обсяг виробництва житнього борошна в Україні скоротився вдвічі. Це було обумовлено тим, що дефіцит жита призвів до істотного збільшення його вартості на внутрішньому ринку України, в той час як ввезення білоруського борошна здійснювалося без імпортного мита. В результаті вартість українського житнього борошна стала неконкурентоспроможною в порівнянні з білоруським.
- Наскільки вагомий вплив на сектор українського житнього борошна має надходження готової продукції білоруського походження? Чи зменшилося воно за останні роки?
- З тих пір як житнє борошно білоруського походження почало експортуватися до України, воно дуже активно розширює зону своєї присутності і має колосальний вплив на український ринок. Можна сказати, що воно є індикатором і формує ціни на внутрішньому ринку України. Цього сезону ситуація залишається такою самою, нічого істотно не змінилося. У Білорусі, як і раніше, зберігається профіцит даної культури та продуктів її переробки, і, звичайно, експортувати житнє борошно їм набагато вигідніше, ніж реалізовувати жито на внутрішньому ринку на кормові потреби.
Певна річ, активне надходження білоруського житнього борошна виступає фактором, який стримує підвищення його вартості на внутрішньому ринку України, а отже, не дозволяє переробникам озвучувати більш високі закупівельні ціни на сировину і тим самим стимулювати аграріїв вирощувати жито.
Наприклад, 80% житнього борошна споживається хлібозаводами та пекарнями, які воліють закуповувати борошно з Білорусі, а українське беруть за залишковим принципом. Так би мовити, для підстраховки в разі виникнення будь-якого форс-мажору та затримок при перетині кордону вантажем із Білорусі.
Хочу підкреслити, що само по собі білоруське житнє борошно не є брендовим видом продукції. Всім абсолютно ясна технологія його виробництва, тут питання виключно в ціні. Ціна – це ключовий фактор для споживача.
- Як вдається здійснювати свою діяльність за таких умов?
- Все це істотно ускладнило роботу українським переробникам житнього борошна та призвело до простою потужностей і скорочення числа фахівців.
На прикладі нашого підприємства можу сказати, що наші потужності дозволяють переробляти 2,7 тис. тонн зерна на місяць. Але в період із 2015 р. обсяги виробництва катастрофічно скоротилися і в 2017 р. досягли 250 т/міс. У результаті ми були змушені скоротити штат співробітників на 70% і перейти на триденний робочий тиждень. Рентабельність виробництва впала нижче нуля! Наші кваліфіковані фахівці змушені масово виїжджати на заробітки до Польщі.
- Яких заходів вживаєте для поліпшення ситуації?
- Ми, зі свого боку, намагаємося змінити ситуацію на краще. Зокрема, в листопаді 2017 р. колектив нашого підприємства звертався з листом до Міністерства аграрної політики та продовольства України з проханням допомогти нам та іншим українським переробникам жита, захистити наші інтереси та підтримати розвиток переробних підприємств країни. Зверталися з пропозицією збільшувати цільові дотації сільгоспвиробникам або переробникам жита або ж ввести мито на його імпорт. Це зробило б жито більш привабливим у ціновому аспекті та стимулювало б аграріїв вирощувати його в більшій кількості.
- І якою була відповідь Мінагрополітики?
- Відповідь прийшла через практично 2 місяці.
В офіційному листі від 19.12.2017 р. говорилося таке:
• За останні 5 років через істотне скорочення посівних площ валовий збір жита в Україні зменшився в 1,7 рази. Це, в свою чергу, призвело до скорочення пропозицій сировини на внутрішньому ринку і збільшення обсягів імпорту жита, що спричинило підвищення цін у зазначених сегментах, а також зниження обсягів виробництва житнього борошна.
• У 2016 р. скорочення посівних площ під даною культурою вдалося компенсувати завдяки зростанню врожайності, показник якої в середньому по Україні становив 27,3 ц/га.
• У 2017 р. збільшилася не лише врожайність жита, але і збиральна площа. Так, за даними Держстату України, станом на 1.11.2017 р. посівні площі під даною культурою збільшилися на 17% - до 169,3 тис. га. Найбільші посівні площі під жито у 2017 р. зосереджено у Житомирській, Волинській, Чернігівській і Рівненській областях.
• Підвищення внутрішніх цін на жито спонукало сільгоспвиробників збільшувати посівні площі під даною культурою.
• Крім того, за останні роки зросла рентабельність виробництва жита. Так, даний показник у 2012 р. склав 5,5%; 2013 р. – -15,3%; 2014 р. – -5,6%; 2015 р. – 21,9% і 24,6% у 2016 р.
• Все це дозволило в 2017 р., за попередніми даними Держстату, зібрати 519,1 тис. тонн жита, що на 32,5% перевищує показник минулого року.
• Пропозиція жита на внутрішньому ринку в 2017/18 МР повністю забезпечить внутрішнє споживання, яке, за розрахунками Мінагрополітики, складе 489 тис. тонн, з яких 416 тис. тонн – для використання на продовольчі цілі.
• Виходячи з вищевикладеного, поточного року на внутрішньому ринку очікується збільшення обсягів сировини для виробництва житнього борошна, переробні підприємства матимуть можливість наростити обсяги виробництва житнього борошна з вітчизняного зерна.
• Щодо пропозиції про введення імпортного мита на житнє борошно необхідно зазначити, що, згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф», повна ставка ввізного мита на житнє борошно складає 20%, пільгова – 20%. Разом із тим, згідно з Договором про зону вільної торгівлі з країнами-членами СНД від 18.10.2011 р., на імпорт борошна з Республіки Білорусь поширюється нульова ставка ввізного мита.
• Встановлення імпортного мита на житнє борошно, привезене з Республіки Білорусь, призведе до зростання цін на житній і житньо-пшеничний хліб і до відповідних дій із боку цієї країни.
На мою думку, ключовим тут є останній пункт, тому будь-яких кардинальних змін не відбулося, і ситуація залишилася колишньою.
Можу сказати, що ми насилу пережили попередні два сезони. Зараз наше підприємство поступово відновлює обсяги продажів, у тому числі за рахунок обсягів тих компаній, які перестали працювати в даному сегменті ринку.
- Поточного сезону, згідно з оцінками ІА «АПК-Інформ», виробництво жита в Україні скоротилося на 20%. При цьому конкуренція між переробниками та експортерами зростає. Як Ви можете це прокоментувати?
- На жаль, така тенденція має місце. Багато хто із постачальників, з якими ми працювали, скоротили виробництво даної культури, низка компаній взагалі відмовилася від її обробітку.
За таких умов дуже складно працювати. Не приховуватиму, що час від часу ми навіть замислюємося про доцільність виробництва житнього борошна. Зараз перед нами постало питання реконструкції млина. Оцінюємо доцільність даних робіт за таких непростих умов.
Додатково ситуацію посилює збільшення експорту жита з України. Зокрема, за даними ІА «АПК-Інформ», у 2017/18 МР даний показник склав 38 тис. тонн проти 12 тис. тонн сезоном раніше, а поточного сезону прогнозується на рівні 75 тис. тонн (Прим. ред. ). Крім того, зараз трейдери нерідко закуповують жито для підсортування в експортні партії пшениці, якщо допускається відсоток смітної домішки. Тобто якщо в контракті на постачання пшениці передбачено вміст смітної домішки не більше 2%, а за фактом у ній міститься 1%, то деякі трейдери доводять засміченість до 2% за рахунок більш дешевого жита.
При цьому я переконаний, що причиною всього цього є дешевизна жита. Зокрема, саме це стало причиною дефіциту даної культури. Сільгоспвиробники вважають валову виручку з одного гектара оброблюваної землі. Наприклад, якщо середня врожайність соняшнику 20 ц/га, або 2 т/га, то при середній вартості на сьогоднішній день 10000 грн/т за безготівковим розрахунком виходить 20000 грн/га. При цьому врожайність жита 30 ц/га, що при середній закупівельній ціні 4000 грн/т приносить дохід у розмірі 12000 грн/га. Звичайно, за таких показників більш вигідним є вирощування інших культур.
Зазначу, що наша компанія з метою покриття своїх потреб у житі налагодила співпрацю безпосередньо із сільгоспвиробниками.
- Ви розробили програму із взаємодії з аграріями з метою підвищення їхньої зацікавленості у вирощуванні жита?
- Так, можна і так сказати. Минулого року ми самостійно закупили посівний матеріал і видали його сільгоспвиробникам у нашому регіоні, розповівши при цьому про переваги вирощування жита. Зазначу, що ми провели певну роботу, розрахували рентабельність і провели порівняльний аналіз виробництва даної культури з іншими. Наприклад, у Запорізькій, Дніпропетровській і Херсонській областях давно перестали обробляти жито через низьку вартість його реалізації, яка з урахуванням урожайності даної культури забезпечує більш низьку виручку (на 20-30%) в порівнянні із пшеницею або соняшником. При цьому жито є не дуже вибагливим у вирощуванні, не вимагає додаткових витрат на обробки пестицидами та гербіцидами, а також є хорошим попередником у сівозміні.
Ми пропонуємо сільгоспвиробникам максимально вигідні умови співпраці: забезпечуємо їх посівним матеріалом і гарантуємо збут усього обсягу виробництва жита за ринковою ціною, яка склалася на момент укладання угоди про продаж. Зазначу, що аграрії, які брали участь у нашій програмі минулого року, знову звернулися до нас із метою співпраці та навіть готові збільшити посівні площі під житом у 1,5-2 рази.
Таким чином, ми забезпечуємо себе необхідними обсягами жита, гарантуємо аграріям заробіток і своїми силами намагаємося відновити традиції виробництва жита в Україні.
- Крім житнього борошна, що ви ще виробляєте? Чи плануєте розширювати асортимент продукції, що випускається?
- На даний момент основними видами продукції, яка виробляється на нашому підприємстві, є житнє борошно (обойне, обдирне, сіяне) та житні висівки. Також ми виробляємо пшеничне борошно, але за давальницькою схемою. Поки асортимент розширювати не плануємо.
- Якщо говорити про потенціал борошномельно-круп'яного сегменту України, які напрямки вважаєте найбільш перспективними?
- Нас зацікавило виробництво борошняних сумішей. Це не новий винахід, в Європі та США даний напрямок уже розвивається. У цих країнах переробники виготовляють не лише борошно, а й спеціальні суміші, які просто засипаються до хлібопічки, і споживач отримує готовий хліб. У той час як українські переробні потужності продовжують працювати за традиційними канонами: виробляють пшеничне борошно вищого і 1 ґатунку, житнє борошно та постачають їх на хлібозаводи і в пекарні, де відбувається процес змішування борошна з іншими компонентами і виробляється кінцевий продукт.
Я вважаю, що виробництво борошняних сумішей є досить перспективним. Цей продукт зручний у використанні, і за ним майбутнє.
- Враховуючи той факт, що чисельність населення нашої країни поступово скорочується, відповідно, попит стає меншим, чи плануєте здійснювати постачання продукції на експорт?
- На даний час ми з метою диверсифікації ризиків прийняли рішення паралельно працювати над проектом із зернотрейдерства, а також зайнялися перевезеннями. Вже придбали борошновози та зерновози. Плануємо розширювати своє експортне постачання, але поки не будемо розкривати всі карти.
Розмовляла Анна Танська
