Поліна Калайда
2018 рік для світової аграрної спільноти запам'ятався великою кількістю подій в політиці як держрегулювання, так і імпортного і експортного мита. Непередбачуваність нововведень і глобальні зміни в олійному і зерновому сегментах тримали в постійній напрузі всіх учасників ринку. Про те, чим же так запам'ятався 2018 рік, в нашій добірці найбільш значущих подій.
В епіцентрі подій світового аграрного ринку в 2018 році опинилася Індія. Високе виробництво пшениці і рекордна внутрішня закупівельна кампанія зернової, яка досягла 35,2 млн. тонн, призвели до того, що уряд країни в квітні 2018 р. прийняв рішення підвищити імпортне мито на пшеницю з 20 до 30%. Однією з основних передумов для підвищення ввізного мита стала значна конкуренція з боку зернової українського і російського походження, ціни на яку навіть після сплати податку на імпорт залишалися більш привабливими для індійських переробників.
На додаток до нововведень в секторі пшениці індійський уряд затвердив ряд змін і в бобовому сегменті . Кардинальне підвищення імпортного мита на нут, сочевицю і горох в 2017 році не зупинило уряд країни, і навесні 2018 року мито на нут було підвищено з 40% до 60%. Крім того, у зв'язку з високим урожаєм гороху в Індії, а також з метою підтримки внутрішніх виробників зернобобових в кінці квітня 2018 року уряд і зовсім ввів заборону на імпорт жовтого гороху в країну на 3 місяці, який згодом був продовжений до кінця року. Природно, значне скорочення імпортних закупівель зернобобових культур Індією чинило тиск на світову торгівлю. Згідно з оцінками експертів IGC, прогноз світового експорту бобових культур в 2018 році (січень-грудень) складе 15,3 млн. тонн проти 17,2 млн. тонн роком раніше.
Торкнулися жорсткі урядові заходи і індійського олійного комплексу. У березні було підвищено мито на імпорт сирої пальмової олії з 30% до 44%, а також рафінованої олії – з 40% до 54%, що стало максимальним показником за останнє десятиріччя. Дане рішення було прийнято з метою захисту інтересів місцевих виробників олійних, а також переробників через істотне зниження цін на олійні і рослинні масла на внутрішньому ринку. Наступним етапом стало підвищення ввізного мита на сирі олії (соняшникова, рапсова) на 10% – з 25% до 35%, а також на сиру соєву олію – з 30% до 35%. Крім того, мито на імпорт рафінованих олій (соняшникова, соєва і рапсова) було також підвищено на 10% – з 35% до 45%. Ситуація, що склалася, призвела до скорочення попиту Індії на імпортні рослинні масла, що спричинило за собою зниження цін на світовому ринку масел.
Тим не менш, 31 грудня 2018 року новорічним подарунком для країн Південної Азії стало рішення уряду Індії про зниження мита на імпорт пальмової олії: на сиру – з 44% до 40%, рафіновану – з 54% до 50%. Поставки рафінованої пальмової олії з Малайзії обкладатимуться 45% митом порівняно з 54%, чинними раніше. Зміни набули чинності вже з 1 січня ц.р.
Мабуть, однією з найбільш екстраординарних подій 2018 року стало ускладнення торговельних відносин між двома економічними гігантами – США і Китаєм, що значно вплинуло на сільськогосподарський сектор.
У березні 2018 року уряд США заявив про введення імпортного мита на сталь (25%) і алюміній (10%). Уряд КНР, в свою чергу, оголосив про введення мита щодо 128 позицій товарів з США, які поставляються в країну. Природно, реакція американського уряду не змусила себе чекати, і США заявили про намір ввести додаткове імпортне мито у розмірі 25% відносно 1300 найменувань китайської продукції різних галузей (машинобудування, суднобудування і морська техніка, сільгосптехніка та ін). Китай, у свою чергу, заявив про намір ввести 25% імпортне мито ще на 106 позицій американської продукції, включаючи соєві боби, які є для США стратегічно важливою експортною сільгоспкультурою.
Липень 2018 року став переломним для світового соєвого сектору, а вищевказане мито вступило в силу, що значно змістило експортні потоки американської сої і призвело як до уповільнення темпів експорту олійної із США, так і до практично повного припинення торгівлі соєвими бобами в напрямку КНР.
Після низки зустрічей голів урядів КНР і США з метою поліпшення торговельних відносин у грудні США відновили постачання соєвих бобів у напрямку Китаю. Однак обсяг відвантажень американської олійної на китайський ринок був невеликим і склав, за різними оцінками, від 3 до 5 млн. тонн. Звичайно ж, повної стабілізації торговельних відносин між країнами до кінця року так і не відбулося, тим не менш, представники урядів США і КНР планують провести серію переговорів з питань взаємної торгівлі у січні 2019 року.
Цікавою в минулому році була і ситуація в Бразилії, яка закріпила за собою позицію топ-експортера соєвих бобів у світі, забираючи пальму першості у США. При цьому основним драйвером зростання експортного відвантаження сої бразильського походження стало не стільки збільшення виробництва олійної в країні, скільки торгова війна між США і КНР і зміщення експортних потоків. За оцінками експертів Oil World, протягом 2018 р. (січень-грудень) експорт сої з Бразилії збільшився до 83,6 млн. тонн проти 68,1 млн. тонн за підсумками 2017 р. При цьому відвантаження бразильської сої в Китай в період з жовтня по грудень 2018 р. склали 13,79 млн. тонн проти 6,05 млн. тонн в 2017 р.
Не можна не відзначити, наскільки істотно торговий конфлікт між КНР і США вплинув на збільшення експорту сої з Бразилії. Згідно з даними експертів Oil World, в період з вересня по грудень 2018 р. даний показник склав 19,01 млн. тонн проти 11,26 млн. тонн в 2017 р., разом з тим, відвантаження соєвих бобів з США в аналогічний період склали всього 17,64 млн. тонн проти 29,55 млн. тонн в 2017 р.
Літо 2018 р. багатьом запам'яталося через метушню навколо турецько-американського конфлікту. Після заяви президента США Дональда Трампа про підвищення митних зборів на імпортовані з Туреччини сталь і алюміній турецька ліра досягла історичного мінімуму по відношенню до долара США. Значна девальвація національної валюти змусила уряд країни знизити ввізне мито на насіння соняшнику до 13% в порівнянні з 27%, встановленими раніше.
Також було введено нульове мито на шроти і корми, при цьому щодо соєвого шроту воно діяло тільки на продукт походженням з ЄС. Мито на імпорт даної продукції з інших країн було встановлено на рівні 5%.
У листопаді 2018 року США відновили дію економічних санкцій щодо Ірану, які передбачають, зокрема, заборону на проведення торгових операцій в ряді секторів економіки і відключення іранських банків від міжнародної платіжної системи SWIFT. Дане нововведення, однак, на перших порах значно не вплинуло на відвантаження ключових сільгоспкультур в іранському напрямку. Проте, в кінці грудня 2018 року найбільші трейдерські компанії США оголосили про припинення угод з Іраном з постачання в дану країну сільськогосподарської та продовольчої продукції. Головною причиною рішення стала неможливість банків Ірану здійснювати платежі за контрактами через масштабні економічні санкції.
Що стосується ЄС, то в 2018 році було прийнято рішення знизити ставку митних імпортних мит на кукурудзу та сорго – з 5,61 до 0,56 євро/т на тлі зростання світових цін на зернові. Згідно із законодавством, ставка мита на кукурудзу в ЄС базується на формуванні цін на фізичному ринку зернових в США, вартості фрахту в Роттердамі, а також курсі євро по відношенню до долара США. Нагадаємо, що в жовтні 2017 року ЄС підвищив зазначене мито з метою скорочення імпорту кукурудзи, що в підсумку не дало очікуваного ефекту.
У 2018 році уряд Аргентини оголосив про підвищення експортного мита на біодизель – з 8% до 15%. Дане рішення було прийнято з метою збільшення держдоходів, а також для того, щоб розвіяти побоювання учасників світового ринку щодо скорочення експортного потенціалу країни в умовах девальвації національної валюти.
В кінці року Єврокомісія виступила з пропозицією поновити дію антидемпінгового мита при імпорті в ЄС аргентинського біодизеля. Дане рішення було обумовлено активними поставками на європейський ринок дешевого біопалива з Аргентини, що чинить негативний вплив на внутрішніх виробників продукції. Зокрема, пропонується ввести вказане мито в діапазоні 25-33,4%. Однак, щоб дана пропозиція набула чинності, вона має бути затверджена всіма країнами-членами ЄС.
Такими були основні події 2018 року для світового ринку зернових і олійних культур, наслідки яких ми побачимо в новому році, який обіцяє бути не менш насиченим.
