Сучасні технології – основа ефективного управління ризиками в агробізнесі – AgTech Ukraine

Джерело

АПК-Інформ

1544

 

 

У час, коли новітні технології проникають у кожну сферу нашого життя, тим самим значно його полегшуючи, тільки те й лишається, що встигати за всім слідкувати. Аграрний бізнес, звичайно ж, не є винятком, і дуже тішить те, що його учасники виявляють інтерес до запропонованих технологій. Однак чи достатньо однієї цікавості? Наскільки українські аграрії йдуть у ногу з технологічним прогресом, ІА «АПК-Інформ» поцікавилося у голови асоціації AgTech Ukraine Юрія Петрука.

 

 

Довідка

Асоціацію AgTech Ukraine засновано 2015 року. Основною метою роботи асоціації є розвиток ринку високих технологій для агросектору в Україні та промоція українських технологій на міжнародному ринку.

 

 

- Юрію, на офіційній сторінці асоціації AgTech Ukraine є вислів: «Коли аграрію потрібен продукт чи послуга, пов'язані з ІТ, він звертається до AgTech Ukraine». Про які продукти та послуги йде мова?

- Говорячи «аграрій», ми маємо на увазі не лише фермера, сільгоспвиробника, а й усі суміжні галузі, які з ним пов’язані: виробники насіння, ЗЗР і добрив, техніки та обладнання, компанії, які зберігають продукцію, переробляють її, продають. І це лише те, що стосується традиційного рослинництва, а ще є купа інноваційних технологій та сервісів для органічного виробництва, для тваринництва, логістики, трейдерів, ритейлерів.

Насправді, це дуже великий спектр як hardware, так і software продукції. Якщо говорити про обладнання, найбільш поширене в Україні, то це системи трекінгу техніки й обліку пального, ідентифікаційні радіомітки для взаємодії обладнання за принципом «свій-чужий», різноманітні датчики для полів, складів і вантажів, спеціалізовані метеостанції, курсовказівники та автопілоти для техніки, комплекти для переобладнання висівних апаратів, управління форсунками чи секціями оприскувачів. Існує дуже багато різного обладнання для тваринництва: трекери для корів, автоматизовані каруселі, системи автоматичного годування й управління умовами навколишнього середовища. Також багато обладнання для теплиць: автоматизація зрошення, приготування розчинів, підтримання температури та вологості повітря, управління світловими приборами, автоматичні жалюзі, що регулюють кількість сонячного світла, тощо.

Серед послуг найбільшу популярність мають супутниковий моніторинг і зйомка полів за допомогою дронів, сканування й агрохімічне картування ґрунтів, облік та управління земельним банком, впровадження CRM та ERP систем.

 

- AgTech Ukraine працює в Україні вже понад 3 роки. Як розвивався за цей період ринок інноваційних технологій саме в аграрній галузі?

- Коли ми почали працювати у цьому напрямку, в Україні були лише окремі компанії, які продавали обладнання та надавали послуги у сфері точного землеробства. Клієнтів, які розуміли практичну користь від таких технологій, було доволі мало, в основному, це були великі агрохолдинги. Пов’язано це було з тим, що їхні представники відвідували міжнародні виставки, бачили, як це працює за кордоном, і хотіли відповідати світовому рівню. Тоді, насправді, ринку як такого ще не було. Ніхто не говорив про агростартапи, ця тема взагалі не згадувалася в українських медіа. Пам’ятаю, як я ходив на всі заходи, які організовували в ІТ сфері, і запитував, чи хтось щось знає про ІТ-технології для агросектору. Але всіх це питання вводило у ступор.

Саме через відсутність інформації про високі технології для агросектору в публічному доступі основною метою на перші 3 роки роботи нашої асоціації стало зробити це топовою темою для медіа, щоб всі про це говорили, щоб було багато корисного контенту, щоб з’явилися люди, які цим зацікавляться, які розберуться і почнуть створювати дійсно потрібні продукти та послуги. Наступною нашою задачею було створення точки перетину для реального спілкування зацікавлених людей та зустрічі представників аграрного і технологічного світів. Ми почали організовувати різноманітні івенти, де люди могли почути щось цікаве, поставити запитання, познайомитися, поділитися ідеями та почати створювати щось своє. Ще на таких подіях ми робили все можливе, щоб зламати кригу нерозуміння між аграріями та представниками ІТ і допомогти їм побудувати конструктивний діалог. Також ми всіляко намагалися залучити молоді компанії, ентузіастів, команди інженерів та програмістів, так би мовити, молоду кров, до розробки нових технологій для АПК. Для цього ми проводили різні хакатони, мітапи, залучали стартапи на виставки, намагалися познайомити їх з агрокомпаніями, щоб молоді проекти знайшли собі перших замовників. Нам необхідно було консолідувати галузь, визначити вектори, куди вона рухається, і зуміти направити розвиток в одному напрямку (ну, щоб не як у байці про лебедя, рака та щуку).

 

- З досягненням першої мети Вас можна привітати, адже тема дійсно є актуальною, а наскільки охоче компанії впроваджують нові розробки?

- Насправді, у 2018 році тема ІТ для агро була у ТОП-10 медіа. Зі стартапами все дещо не так добре, як нам би хотілося. Якщо людей із новими цікавими ідеями вистачає, то тих, хто давав би можливість їхньому розвитку, дуже мало. Всі хочуть прийти й отримати готове, але ніхто не хоче інвестувати в саму розробку та реалізацію проектів. Ми ще 2 роки тому повністю розробили концепцію професійного акселератора, підготували все для її реалізації, але так і не знайшли в Україні інвесторів, які захотіли б інвестувати гроші в реалізацію на адекватних умовах. Шкода, що представники нашого агробізнесу ще оцінюють все за старими критеріями, коли будь-яка інвестиція має окуповуватися в період до 2 років, а якщо ні, то це принципово не цікаво. Майже всі українські аграрії використовують ті технології, які мають уже роками доведену практичну цінність, і лише в поодиноких випадках проваджуються справжні інновації. На жаль, доки ніхто не хоче інвестувати в розвиток, українцям буде важко запропонувати світові щось справді достойне і наші талановиті люди шукатимуть щастя в інших країнах.

 

- Але ж останнім часом багато холдингів цікавляться інноваційними продуктами та послугами.

- На жаль, цікавитися та інвестувати – різні речі. Це та сама історія, коли багато людей цікавляться автомобілями Lamborghini, та щось їздять на них далеко не всі. Приблизно так само і з технологіями: про них говорять, та не завжди застосовують. Однак те, що про них хоча б почали говорити, – уже добрий знак.

Наступним нашим кроком є невеличка зміна вектору руху. Ми хочемо більше сконцентруватися на освіті, адже зараз дуже не вистачає кваліфікованих працівників. Як у великих, так і у маленьких аграрних та навколоаграрних компаніях відзначається «кадровий голод», бо навіть якщо хтось і хоче впровадити якусь технологію, у них немає людини, яка змогла б з нею працювати. Цю проблему всі визнають. Україні в цьому плані потрібна модернізація освіти, і ми вже працюємо над програмою для викладачів аграрних вузів. На нашу думку, самі викладачі, у першу чергу, мають дізнатися про те, які нові технології існують, де їх можна впроваджувати і який ефект це приносить, а вже потім вони можуть модифікувати існуючі навчальні програми, доповнивши їх інформацією про інноваційні технологічні рішення відповідно своїй спеціалізації.

 

- А чи готові до цього наші вузи? Чи підтримує держава ваші намагання?

- Наразі ми співпрацюємо з трьома вишами. Про фактичну готовність сказати щось поки важко, але є зацікавленість менеджменту і самих викладачів, а це – головне. Міністерство агрополітики нашу ідею концептуально підтримує, а якщо підтримує і не заважає – це вже добре.

Зараз потрібно дещо змінити сам підхід до цінностей, які мають бути в основі професійної освіти. На мою думку, у плані технологій одним з основоположних моментів із точки зору розвитку ринку має бути сustomer development (розвиток клієнта. – Прим. ред.). Якщо ми зараз почнемо розповідати про технології студентам, то через 10 років вони прийматимуть рішення в компаніях, які базуватимуться на тих знаннях, які ми вкладемо в них зараз. Розумію, що це довгий шлях, але ним якраз і йдуть ті країни, в яких все добре з інноваціями, – Ізраїль, Австралія, Нідерланди.

Саме тому ми концентруємося зараз на освіті та міжнародній співпраці, впроваджуємо багато проектів взаємодії з різними країнами й організаціями. Окрім цього, ми намагаємося зробити асоціацію більш незалежним органом, тому запускаємо комерційний консалтинг для забезпечення фінансування внутрішніх проектів.

 

 

- Розкажіть детальніше про співпрацю з іноземними компаніями. В чому вона полягає?

- З різними компаніями та країнами це різні проекти. Для прикладу, ми співпрацюємо із французькою організацією Valeur Tech, яка займається розвитком AgTech у Франції. У нас є програма обміну стартапами, тобто вони допомагають запустити українські стартапи у Франції, а ми просуваємо їхні рішення в Україні. Основна ідея – обмін технологіями. Також через французів ми виходимо на ринок Африки, оскільки вони мають досить сильні зв’язки у франкомовних регіонах. Для африканських країн українські технології цікаві тим, що мають на порядок нижчу вартість порівняно з європейськими за співмірною якістю.

Ми консультуємо Міністерство сільського господарства Азербайджану щодо стратегії розвитку AgTech у країні, ділимося нашим досвідом, допомагаємо їм будувати комунікаційну стратегію, готуємо навчальні програми для агровиробників, забезпечуємо менторство для їхніх стартапів.

Також ми розпочали спілкування щодо співпраці з кількома університетами у США. У березні заплановано зустрічі зі Stanford University та UC Davis. Іде діалог із посольством Нідерландів щодо можливості співпраці з Wageningen University.

Оскільки для України зараз дуже актуальними є технології для кооперативів, ми працюємо над можливостями перейняти досвід Італії та Франції, адже саме в цих країнах зародилася і процвітає сільськогосподарська кооперація. Це специфічний напрямок, де об’єднуються різні фермери, і тому дуже важливими стають питання координації учасників кооперативу, спільних закупівель, планування, відслідковування якості продукції тощо. В Європі для цього використовуються спеціалізовані програмні продукти, досвіду використання яких в Україні практично немає. Тому цієї весни ми плануємо організувати івент, присвячений саме технологіям для кооперативів.

 

- Юрію, у Вас попереду дуже амбіційні плани. Звідки у Вас така цікавість до просування технологій саме в аграрній сфері?

- Якщо спробувати зробити довгу історію короткою, то ІТ для мене завжди було свого роду хобі. Ще зі школи я займався програмуванням, але швидко зрозумів, що мені не хочеться все життя сидіти за комп’ютером, крім того, мої батьки працювали в агросекторі, і це завжди було мені цікаво, тому я вступив до аграрного університету. Навчаючись на третьому курсі, я проходив виробничу практику в агроконсалтинговій компанії, звідки все фактично і розпочалося. Спочатку я займався автоматизацією розрахунків систем удобрення та зрошення культур на основі результатів аналізу ґрунту. Згодом саме це підприємство одним із перших завезло до України обладнання для моніторингу погодних умов та параметрів самих рослин, з яким я почав працювати. Після цього першого досвіду моя робота з різними інноваційними технологіями в агросекторі тривала як в українських, так і міжнародних компаніях. Потім я заснував власну компанію і зрозумів, що для її успішного розвитку потрібно розширювати ринок, зробити з маленького пирога великий. Якийсь час пішов на пошук однодумців, і 2015 року ми вирішили створити асоціацію, щоб спільними силам підштовхнути ринок у правильному напрямку.

 

- То в чому саме полягає робота асоціації?

- Основне завдання AgTech Ukraine – розвиток ринку високих технологій для агросектору в Україні. Під розвитком ми розуміємо збільшення об’єму практичного використання технологічних продуктів і послуг, розширення їхнього асортименту та напрямків впровадження, збільшення кількості технологій, їхніх постачальників та інтеграторів, зростання обізнаності клієнтів, появу аналогів та абсолютно нових продуктів власної розробки, збільшення кількості спеціалістів і персоналу, який може ефективно використовувати технології. Звісно ж, ми зацікавлені у тому, щоб ринок збуту українських технологій розширювався за межі нашої країни, щоб українські ІТ-компанії розробляли рішення для всього світу, щоб агростартапи виростали в інноваційні бізнеси і щоб IT та агросектор змогли створити в Україні такий симбіоз, що перетворить країну з експортера ресурсів на провайдера технологій для агросектору в світовому масштабі.

Що ми робимо на практиці? Останніми роками ми багато говорили про AgTech, публічно, медійно, перед різними аудиторіями – все для того, щоб залучити до теми більше людей, зробити її трендовою, донести важливість ідей та можливостей, які вони відкривають. Ми організовували багато івентів, проводили профільні дослідження, писали статті, підтримували стартапи, зводили компанії, допомагали з пошуком спеціалістів,  підрядників та підбором технологій, консультували різноманітні організації, представляли український AgTech на міжнародних подіях і налагоджували контакти для майбутніх проектів.

Зараз же ми концентруємося на модернізації професійної освіти в Україні, промоції українського AgTech на світовому ринку та розвитку проектів взаємодії з іншими країнами. Також ми запускаємо комерційний консалтинг та матчмейкінг і продовжуємо допомагати українським стартапам.

 

- А чи можливо оцінити темпи розвитку цього напрямку в Україні?

- Розвиток впровадження подібних технологій дуже важко порівнювати. Звичайно, є топові країни, від яких ми відстаємо, – це Ізраїль, США, Австралія, Нідерланди, але є й такі, яких ми переганяємо. При цьому, якщо порівняти якийсь конкретний американський штат із конкретною українською областю, то можна побачити, що ми більш розвинені. Або якщо порівняти якийсь певний напрямок, наприклад, вирощування грибів у закритому ґрунті, то в цьому ми набагато просунутіші, ніж багато інших країн. Тому братися порівнювати не варто, адже і передові, і відсталі компанії є як у нас , так і в інших державах. Можу сказати, що в Україні технології точно потрібні середнім та великим агрокомпаніям, малим фермерам половина технологій не може принести бажаного ефекту, оскільки у них замалий масштаб і мало найманих працівників, а отже, і не потрібні системи контролю. Майже все, що необхідно дрібному фермеру, можна зробити вручну, і від технологій користі не дуже багато. Звичайно, ми можемо їм запропонувати оптимізувати використання ресурсів, але установка системи диференційованого внесення на їхня техніка буде окуповуватися близько 20 років, тоді як у холдингу ця система окупиться за 3 роки. Але, наголошу, що позитивна динаміка у впровадженні технологій у нас є. За останні 3 роки агрохолдинги розширили спектр технологій від двох-п’яти до десятків. Вони цікавляться, пробують щось нове і, якщо їм сподобалося, масштабують впровадження технології.

 

- Дуже дякую Вам за цікаву бесіду. Що на завершення Ви хотіли побажати сучасним учасникам українського аграрного бізнесу?

- Всім аграріям зараз потрібно слідкувати за ринком, адже в один прекрасний момент ринок може зробити аграрія як мільйонером, так і банкрутом. Тому все зводиться до управління ризиками. І можу точно сказати, що деякими ризиками можна легко управляти, коли є технології. Тому я побажаю кожному учаснику агробізнесу бути ефективним ризик-менеджером, який зможе обрати необхідні інструменти для управління. А чим більш сучасним і широким буде інструментарій, тим легше й ефективніше можна буде управляти ризиками.

Бесідувала Юлія Шевченко

Реклама

Вхід