Географія експорту української пшениці з позиції трейдингу

Анна Танська

За винятком 2018/19 МР, пшениця для України є основною культурою, яка постачається на зовнішні майданчики. Незважаючи на те, що ключові ринки збуту для даної зернової давно визначені і за великим рахунком є незмінними, з року на рік ми все ж таки спостерігаємо зміни в обсягах поставок і перерозподіл позицій серед ТОП-імпортерів як причорноморської пшениці в цілому, так і української зокрема.

Що стоїть за цими змінами? Як складаються відносини між ключовими українськими експортерами та імпортерами з основних країн збуту? Як розподілилися місця серед ТОП-імпортерів в сезоні? Яка роль регіону MENA для української пшениці? І, звичайно ж, чого варто очікувати в новому 2019/20 МР?

Протягом останніх п'яти сезонів Україна стабільно займає 5-6 місце в рейтингу світових експортерів пшениці, що з урахуванням тенденції поступового нарощування глобального виробництва і відповідно обсягів експорту зернової свідчить про зростання значущості країни на світовому ринку. Так, за цей період частка української пшениці в світовому експорті зросла з 7 до 9%, або з 11,3 млн. до 16,5 млн. тонн в абсолютному значенні.

Даний факт стає ще більш значним з урахуванням того, що Україна знаходиться в безпосередній близькості з таким вагомим гравцем, як Росія, яка за даний проміжок часу внаслідок низки рекордних врожаїв пшениці і прохідної ціни посилила свої позиції, різко перемістившись з 4 на 2, а потім і на 1 місце в рейтингу світових експортерів. До того ж, в силу все того ж географічного розташування Україна змушена з нею конкурувати на ключових ринках збуту.

За підсумками 2018 року в ТОП-5 ключових імпортерів української пшениці увійшли Індонезія, в напрямку якої було поставлено 2,6 млн. тонн, або 16% від загального обсягу експорту даної зернової за календарний рік, Філіппіни (1,8 млн. тонн, або 10,8%), Марокко (1,4 млн. тонн, або 8,6%), Єгипет (1,3 млн. тонн, або 8,3%) і Туніс (понад 1 млн. тонн, або 6,2%).

Щодо поставок пшениці з України за липень-березень 2018/19 МР, то в ТОП-3 ринків збуту увійшли Індонезія з обсягом імпорту 2,34 млн. тонн проти 1,85 і 1,4 млн. тонн відповідно за 2017/18 і 2016/17 МР, Філіппіни – 1,55 млн. тонн проти 1,03 і 0,68 млн. тонн відповідно, а також Єгипет, який протягом останніх 3 сезонів веде досить своєрідну закупівельну політику і поступово зменшує обсяг імпорту – 1,19 млн. тонн проти 1,44 і 1,62 млн. тонн відповідно.

Також варто відзначити, що дві країни з ТОП-5 імпортерів української пшениці входять в регіон MENA, в напрямку якого за липень-березень 2018/19 МР сумарно було поставлено майже 5 млн. тонн зернової.

На сьогоднішній день регіон MENA залишається одним з найбільш містких і перспективних ринків збуту зернових культур через значне превалювання обсягів споживання над обсягами виробництва внаслідок обмежених можливостей щодо вирощування агропродукції. Зокрема, в напрямку країн MENA щорічно постачається понад 25% світової пшениці, що, безумовно, робить їх досить привабливими з точки зору трейдингу серед українських і російських експортно-орієнтованих компаній.

При цьому вести торгівлю з даним регіоном стає все складніше в силу перегляду вимог до продукції, що імпортується в деяких країнах, наявності/періодичного введення/підвищення ввізного мита, а також складного економічного і політичного становища окремих країн.

Все це свідчить про те, що українським трейдерам довелося добре попрацювати, щоб зберегти свої позиції на зовнішніх майданчиках, не кажучи вже про те, щоб їх примножити. Для того щоб розібратися, з якими особливостями і підводним камінням доводиться стикатися експортерам для досягнення даних результатів, ІА "АПК-Інформ" звернулося з питаннями до ключових гравців, які працюють на основних напрямках збуту української пшениці.