Ключовими тенденціями на світовому ринку ячменю в новому сезоні є формування глобального профіциту даної культури і нестабільність оцінок потреб ключових країн-імпортерів.
За 10 сезонів виробництво ячменю збільшилась всього на 24%, а обсяги внутрішнього споживання – на 12%, що свідчить про поступову втрату інтересу до даної зернової. При цьому протягом трьох останніх сезонів спостерігалося скорочення валових зборів ячменю і превалювання обсягів внутрішнього споживання над обсягами виробництва, що зумовило скорочення запасів і глобальне зростання цін.
У 2019/20 МР, згідно з оцінками експертів USDA, на світовому ринку ячменю очікується приріст виробництва на 9% - до 152,3 млн. тонн. При цьому приріст споживання більш помірний і оцінюється у 6% до показника 2018/19 МР, або 149,9 млн. тонн в абсолютному значенні. Таким чином, обсяги виробництва перевищують обсяги споживання, що приведе до відновлення світових запасів зернових і матиме тиск на ціни.
Список ключових виробників ячменю тривалий час залишається незмінним. Очікується, що в 2019/20 МР практично всі країни в ТОП-10, за винятком Аргентини і Казахстану, збільшать виробництво даної зернової.
Традиційно лідирує в рейтингу ЄС, який в поточному сезоні може забезпечити валовий збір ячменю на рівні 60,3 млн. тонн, що на 8% більше, ніж у попередньому сезоні (+4,5 млн. тонн в абсолютному значенні). Росія може збільшити обсяги виробництва на 1,8 млн. тонн (+11%), і такий самий приріст очікується в Канаді (+1,8 млн. тонн, або +21%). В Австралії очікується приріст виробництва на 0,9 млн. тонн (+11%) і замикає п'ятірку лідерів Україна з очікуваним збільшенням валового збору ячменю до 8,7 млн. тонн (+1,1 млн. тонн, або +14%).
Країна-виробник |
2015/16 |
2016/17 |
2017/18 |
2018/19 |
2019/20* |
2019/20 до 2018/19 |
ЄС |
62,1 |
59,9 |
58,7 |
55,8 |
60,3 |
8% |
Росія |
17,1 |
17,5 |
20,2 |
16,7 |
18,5 |
11% |
Канада |
8,3 |
8,8 |
7,9 |
8,4 |
10,2 |
21% |
Австралія |
9,0 |
13,5 |
9,3 |
8,3 |
9,2 |
11% |
Україна |
8,8 |
9,9 |
8,7 |
7,6 |
8,7 |
14% |
Туреччина |
7,4 |
4,8 |
6,4 |
7,0 |
8,0 |
14% |
Аргентина |
4,9 |
3,3 |
3,7 |
5,1 |
4,8 |
-5% |
США |
4,8 |
4,4 |
3,1 |
3,3 |
3,7 |
12% |
Казахстан |
2,7 |
3,2 |
3,3 |
4,0 |
3,7 |
-7% |
Іран |
3,2 |
3,7 |
3,1 |
2,8 |
3,6 |
29% |
Інші |
21,8 |
18,7 |
19,5 |
20,5 |
21,6 |
5% |
РАЗОМ |
149,9 |
147,7 |
143,8 |
139,5 |
152,3 |
9% |
Зважаючи на те, що ключові виробники ячменю в більшості своїй є і ключовими експортерами, то для 2019/20 МР характерно збільшення оцінок експортного постачання зернової з боку основних гравців. При цьому пул експортерів даної культури досить консолідований і в новому сезоні на частку всього 5 основних країн-постачальників може припасти понад 83% світового експорту.
Найбільший приріст експортних поставок очікується з боку ЄС (+0,8 млн. тонн, або +17% до показника 2018/19 МР). Росія може збільшити поставки на 0,6 млн. тонн (+13%), а Австралія – на 0,7 млн. тонн (+16%). В ТОП-5 експортерів увійшла також і Україна з очікуваним приростом експорту до 4,4 млн. тонн (+0,7 млн. тонн, або +19%). Аргентина, зважаючи на очікуване зниження виробництва, незначно скоротить обсяги поставок.
Країна-експортер |
2015/16 |
2016/17 |
2017/18 |
2018/19 |
2019/20* |
2019/20 до 2018/19 |
ЄС |
10,8 |
5,7 |
5,9 |
4,7 |
5,5 |
17% |
Росія |
4,2 |
3,0 |
5,9 |
4,8 |
5,4 |
13% |
Австралія |
5,7 |
9,2 |
5,7 |
4,3 |
5,0 |
16% |
Україна |
4,4 |
5,4 |
4,3 |
3,7 |
4,4 |
19% |
Аргентина |
3,1 |
2,6 |
2,5 |
3,1 |
3,0 |
-3% |
Канада |
1,2 |
1,5 |
2,0 |
2,3 |
2,5 |
9% |
Казахстан |
0,8 |
0,7 |
1,3 |
1,8 |
1,6 |
-11% |
Інші |
0,5 |
0,4 |
0,3 |
0,4 |
0,4 |
0% |
РАЗОМ |
30,8 |
28,3 |
28,0 |
25,1 |
27,8 |
11% |
Що стосується оцінки потенціалу країн-постачальників, то для лідерів – ЄС та Росії – частка обсягів експорту ячменю не перевищує 10% і 30% від внутрішнього виробництва відповідно. Для Австралії та України цей показник коливається близько 50%, а для Аргентини – понад 60% від внутрішнього виробництва.
Враховуючи високий потенціал експорту та високий рівень консолідації, як експортерів, так і імпортерів, можливе посилення конкуренції на ключових ринках збуту.
У сегменті імпортерів ячменю поки складається неоднозначна ситуація, і великою є ймовірність суттєвої переоцінки потреб. Так, наприклад, для Саудівської Аравії експерти USDA у липні 2019 р. прогнозували обсяг імпорту в 2019/20 МР на рівні 8,5 млн. тонн. На початку серпня, згідно з регіональним звітом, прогноз був знижений до 7,0 млн. тонн під впливом великих перехідних запасів зернових в країні на тлі теплої зими і низького споживання кормів. Крім того, передбачалося, що з урахуванням збільшення глобальної пропозиції ячменю імпортеру немає сенсу формувати великі запаси зернової. Але вже в серпневому глобальному звіті USDA імпорт Саудівської Аравії в новому сезоні оцінюється в 8,0 млн. тонн, що на 18% перевищує показник попереднього сезону. При цьому в кінці серпня був оголошений черговий тендер на закупівлю великої партії ячменю, за результатами якого Саудівська Аравія придбала 780 тис. тонн зернової.
Країна-імпортер |
2015/16 |
2016/17 |
2017/18 |
2018/19 |
2019/20* |
2019/20 до 2018/19 |
Сауд. Аравія |
11,2 |
8,1 |
8,0 |
6,8 |
8,0 |
18% |
Китай |
5,9 |
8,1 |
8,1 |
6,0 |
7,0 |
17% |
Іран |
1,7 |
1,2 |
3,2 |
3,1 |
3,0 |
-3% |
Марокко |
0,8 |
0,5 |
0,4 |
0,2 |
1,2 |
×6,7 |
Японія |
1,2 |
1,2 |
1,3 |
1,1 |
1,1 |
0% |
Йорданія |
0,8 |
0,8 |
0,8 |
1,0 |
1,0 |
3% |
Бразилія |
0,5 |
0,7 |
0,5 |
0,7 |
0,7 |
0% |
Лівія |
1,3 |
1,1 |
0,4 |
0,9 |
0,6 |
-33% |
ОАЕ |
0,7 |
0,5 |
0,3 |
0,5 |
0,5 |
0% |
Туніс |
0,6 |
0,6 |
0,6 |
0,7 |
0,5 |
-23% |
Аналогічна ситуація є характерною і для іншого великого покупця ячменю – Китаю. Згідно з серпневими оцінками, загальний імпорт зернових в 2019/20 МР оцінюється в 7,0 млн. тонн, що на 17% перевищує показник 2018/19 МР. При цьому в Китаї залишається дуже напруженою ситуація з АЧС, що призводить до постійного скорочення поголів'я свиней та зниження споживання кормових культур. З іншого боку, на тлі торгового конфлікту з США залишається незрозумілою ситуація із закупівлями сої, і приріст оцінок імпорту ячменю може розглядатися як необхідність формування достатніх запасів зернової і компенсація можливої нестачі зернової сировини для кормів. При цьому оцінка внутрішнього споживання ячменю в Китаї в 2019/20 МР на 1,2 млн. вище, ніж у попередньому сезоні.
Варто відзначити, що, на тлі істотного зростання цін на зернову при сформованому дефіциті пропозиції в 2018/19 МР, спостерігається глобальна тенденція заміни ячменю кукурудзою в кормовиробництві. Але з урахуванням позитивних очікувань щодо глобального виробництва ячменю в 2019 р. ситуація може змінитися, і при зниженні цін ключові імпортери знову можуть відновити активні закупівлі зернової.
Також серед імпортерів окремо варто виділити Марокко, для якого оцінка імпорту в 2019/20 МР збільшена в 6,7 рази – до 1,2 млн. тонн, що дозволило країні зайняти 4 позицію в рейтингу імпортерів. Дана ситуація обумовлена очікуваним зниженням виробництва зернової в країні на 65% щодо торішнього показника – до 1,0 млн. тонн проти 2,9 млн. тонн в 2018/19 МР.
Зниження оцінки імпорту Іраном обумовлено приростом виробництва зернових в країні, для Лівії – зниженням внутрішнього споживання на 300 тис. тонн, а для Тунісу – необхідністю відновлення запасів після істотного зниження в 2018/19 МР. Для інших ключових імпортерів характерні стабільні показники закупівель.
Серед ТОП-5 країн-імпортерів приріст споживання ячменю в 2019/20 МР очікується лише в Ірані, де показник оцінюється в 6,3 млн. тонн проти 6,2 млн. тонн сезоном раніше. При цьому, як було відзначено вище, приріст внутрішнього виробництва склав 0,8 млн. тонн, що дозволяє скоротити імпорт в майбутньому сезоні.
Що стосується залежності ключових імпортерів від імпортованої сировини, то Саудівська Аравія споживає фактично тільки імпортне зерно, Китай забезпечує внутрішнім виробництвом і сформованими запасами лише 22% від обсягу споживання, і для Японії частка імпорту становить 82% від внутрішньої потреби у даній зерновій. В обсягах споживання ячменю в Ірані та Марокко тільки близько 50% становить імпортне зерно.
В цілому, очікуваний приріст виробництва ячменю в ключових країнах-експортерах в сукупності з ризиком зниження закупівель ключовими імпортерами створює передумови для зниження цін на зернову.