Останні 3 сезони ринок жита та житнього борошна стагнує. Цей факт особливо важко усвідомити та прийняти, якщо згадати, що ще не так давно Україна була одним із лідерів з виробництва та експорту даної культури. При цьому 2018/19 МР, що завершився, вніс динамічність у розмірену роботу даного сегменту ринку і здивував усіх таким ціновим ралі, якому позаздрила б навіть кукурудза, що запам'яталася цим.
Яким видався 2018/19 МР, як складалася робота переробної індустрії в умовах дефіциту сировини, як це відбилося на цінах, а головне – чого очікувати від нового сезону? Про це і не тільки в цифрах, графіках і коментарях.
Посівні площі під житом в Україні, а разом із ними валовий збір і перехідні із сезону в сезон залишки почали скорочуватися після 2005 року. Саме тоді площі, виділені під обробіток жита, останнього разу склали понад 600 тис. га, в той час як у найкращі часи досягали 925 тис. га і забезпечували виробництво 1,8 млн. тонн. Але якщо до цього часу зміна площ під посівами жита зумовлена принципами сівозміни, нестабільними обсягами експорту та перехідних залишків, а показники врожайності та виробництва більшою мірою, ніж зараз, залежали від погодних умов, то із цього часу скорочення посівних площ мало більш методичний характер. Так, у 2006 році посівні площі скоротилися в 1,8 рази, в 2010 р. – в 1,6 рази, а в 2014 р. – ще в 1,5 рази. Періодично відзначалися невеликі сплески виробництва жита в Україні, але вони так і не змогли переламати загальну знижувальну тенденцію.
У результаті на ринку почав формуватися дефіцит пропозиції, а домінуючим ціновим трендом все частіше виступав підвищувальний. Але, як кажуть, «святе місце порожнім не буває», і потреби внутрішнього попиту було компенсовано імпортом продукції білоруського походження, яка, варто відзначити, часто дешевша за українську і тим самим, якщо не має впливу, то як мінімум стримує зростання цін на внутрішньому ринку.
За прогнозними оцінками аналітиків ІА «АПК-Інформ», у 2019/20 МР посівні площі під житом в Україні продовжили скорочуватися, встановивши історичний мінімум – 117 тис. га, що при середньому показнику врожайності 27,3 ц/га забезпечить валовий збір у 317 тис. тонн. Крім того, згідно з аналізом основних показників виробництва жита в Україні, для даного сегменту характерною є відсутність суттєвого прогресу щодо збільшення врожайності. Після підвищення даного показника в 2017/18 МР у середньому до 29,7 ц/га він, на жаль, відкотився до середнього значення за попередні 5 сезонів. Безумовно, це набагато краще, ніж 14,7-17,3 ц/га в 2000-х рр. Проте, в сукупності з ціновою ситуацією це може свідчити про недостатню економічну зацікавленість аграріїв в обробітку цієї культури, яка визначається ціною її реалізації.
Збереженню даної тенденції сприяли низькі ціни реалізації жита і, як наслідок, небажання більшості аграріїв працювати з цією культурою. Оскільки якщо знехтувати безліччю факторів кон'юнктури світового та внутрішнього ринків, то безумовно цінова ситуація у сегменті сировини та продуктів переробки безпосередньо залежить від посівних площ, урожайності та виробництва тієї чи іншої зернової з урахуванням якісних характеристик. І саме ціна є для аграрія основоположною.
Почнемо з того, що для сегменту жита традиційною є відносно стабільна цінова динаміка, яка при зниженні показника врожайності не дозволяє сільгоспвиробникам отримати додатковий прибуток.
Проведемо аналогію із суміжним ринком пшениці та пшеничного борошна. З урахуванням середньої врожайності та динаміки цін двох останніх сезонів на ринках жита і пшениці розмір усередненої гектарної виручки від реалізації жита в середньому на 46% менший, ніж аналогічний показник для пшениці. Так, наприклад, протягом останніх 2 сезонів середня ціна пропозиції на жито в Україні була на 25% нижчою за вартість продовольчої пшениці, а житнє борошно було в середньому на 22% дешевшим, ніж пшеничне борошно 1 сорту. Лише після підвищення цін у травні ц.р. жито стало в середньому на 13% дорожчим за продовольчу пшеницю 2 класу.
При цьому пізніше фіксувалися аномальні сплески зростання цін на жито та готову продукцію, які досягли апогею напередодні 2019/20 МР. Про все по порядку…
На початку 2018/19 МР ціни на жито знижувалися під тиском сезонного фактора та невисоких темпів торгово-закупівельної діяльності. При цьому побоювання щодо якості зернової нового врожаю на тлі скорочення її виробництва надавали підтримку цінам. В результаті ціни попиту на зерно старого і нового урожаю практично зрівнялися, і вже з кінця липня в даному секторі почав домінувати підвищувальний ціновий тренд. Варто відзначити, що ціни пропозиції в період з липня по грудень 2018 р. росли більш активно і підкріплювалися небажанням аграріїв реалізовувати зазначену культуру за сталими цінами попиту. Також підтримку цінам чинила ситуація на суміжних ринках основних зернових культур і попит з боку експортно-орієнтованих компаній.
Дефіцит пропозиції на тлі зниження якісних характеристик зерновий (зокрема за такими показниками, як вміст смітної домішки і число падіння) сприяв тому, що у лютому 2019 р. зростання цін став більш істотним. В цілому, з лютого по травень ціни попиту / пропозиції на жито зросли в середньому ще на 2150-2600 грн / т. одиничні переробники, потребуючи термінового формування сировинної бази, були готові закуповувати жито за цінами набагато вище ринкових (9000 грн/т СРТ).
Значне подорожчання сировинної бази на тлі практично відсутньої можливості її поповнення стимулювало зростання цін на житнє борошно. Також деяку підтримку цінам надавало ситуативне збільшення споживчої активності. Однак, як і на суміжному ринку пшеничного борошна, збільшення інтересу споживачів було не таким істотним. При цьому фактором, що стримує більш активне зростання цін і посилило конкуренцію в сегменті готової продукції, виступило активне надходження на ринок пропозицій житнього борошна білоруського походження.
Так, раніше розміреному і маловолатильном ринку житнього борошна за першу половину 2018/19 МГ ціни збільшилися на 150-300 грн/т, а за другу половину сезону зросли на 1800-3000 грн/т, що було викликано бажанням компаній зберегти рентабельність виробництва. Найбільш активне підвищення цін фіксувалося в західному регіоні, ціни пропозиції на житнє борошно в якому практично зрівнялися з південним. Варто відзначити, що часто озвучувалися максимальні ціни пропозиції, в той час як реалізація готової продукції за мінімальними цінами практично не здійснювалася.
Незважаючи на активне зростання цін попиту на зернову, збільшення кількості пропозицій не фіксувалося, що було обумовлено відсутністю запасів сировини у сільгоспвиробників. Крім того, більшу частину сезону імпортувати зернову також не представлялося можливим через політику країн-експортерів (зокрема, Білорусі), націлену на розвиток внутрішнього виробництва і переробки даної культури, згідно з якою перевага віддавалася експорту готової продукції.
В результаті ряд переробних підприємств, не маючи можливості сформувати необхідну сировинну базу через відсутність вільних пропозицій зерна на внутрішньому ринку, був змушений призупинити виробництво і випуск житнього борошна або переорієнтуватися на виробництво продукції іншого виду до надходження на ринок жита нового врожаю.
Найбільш різке підвищення цін фіксувалося в кінці червня. Коли переробники, що потребують термінового поповнення сировинної бази для роботи в короткостроковій перспективі, підвищували максимальні або наближені до них ціни на 2500-3000 грн/т – до 8000-10000 грн/т СРТ, а поодинокі мірошники були готові закуповувати жито за такими цінами навіть на умовах самовивозу. Такий стрибок цін на сировину сприяв подорожчання житнього борошна на 3000-6500 грн/т, а на ряді підприємств західного регіону – більш ніж на 8000 грн/т. Цей тренд не змогло нівелювати навіть налагодження поставок сировини з Росії та ЄС, а також очікуване надходження на ринок жита нового врожаю. Реалізація борошна в основному здійснювалася по 11000-15000 грн/ т EXW, поодинокі пропозиції в східному і західному регіонах країни надходили за цінами в межах 16000-17000 грн / т на тих же умовах.
При цьому представники переробної індустрії нерідко повідомляли про те, що цей тренд має тимчасовий характер і з активізацією надходження на ринок жита врожаю 2019 року цінова ситуація стабілізується, і в середньостроковій перспективі ціни повернуться на колишні рівні.
Дійсно активне проведення збиральної кампанії та початок надходження на ринок пропозицій зерновий нового врожаю чинило тиск на цінову ситуацію вже на старті 2019/20 МГ. При цьому ціни пропозиції знижувалися менш активно, ніж ціни попиту, які, за словами аграріїв, були неприйнятно низькими. Більшість сільгоспвиробників не поспішали з реалізацією великотоннажних партій жита нового врожаю і очікували підвищення цін.
Так, якщо на початку липня ціни попиту на жито врожаю-2019 в більшості випадків озвучувалися в межах 5000-6000 грн/т СРТ, то за підсумками двох місяців сезону-2019/20 вони зафіксувалися в межах 4250-5400 грн/т СРТ. При цьому максимальні ціни озвучувалися лише одиничними представниками переробної індустрії, а мінімальні в ряді випадків досягали 3500 грн/т на умовах самовивозу або з доставкою на елеватор. Зазначимо, що пропозиції органічної жита в основному надходили за цінами в діапазоні 7000-10000 грн/т EXW.
Якість зернової нового врожаю в більшості випадків оцінювалося як відповідне вимогам ГОСТу. Лише зрідка надходила інформація про наявність зерна з недостатньо високим показником натури і числом падіння.
Ціни на житнє борошно почали знижуватися дещо пізніше. Ситуація була обумовлена тим, що більшість переробників продовжувало працювати на раніше сформованих запаси жита (в тому числі імпортованої) і реалізовувати партії житнього борошна з високою собівартістю через високу вартість сировини. Поряд з цим, тиск на ціни чинило зниження споживчої активності в даному сегменті ринку після різкого підвищення відпускних цін.
Так, значне зниження відпускних цін в даному секторі почало відзначатися в кінці липня – серпні. Компанії, які сформували необхідні запаси зерна і відновили виробництво житнього борошна, в основному здійснювали реалізацію готової продукції за цінами в межах 7000-9500 грн/т EXW. У свою чергу, переробники, які здійснюють реалізацію борошна, виробленого з більш дорогого сировини, озвучували ціни в діапазоні 10500-12000 грн/т EXW. Здешевлення готової продукції і сезонне збільшення споживчої активності сприяли збільшенню темпів торгово-закупівельної діяльності в даному сегменті.
Якщо говорити про наслідки всього вищеописаного, то зростання цін на жито й житнє борошно на тлі зниження їх виробництва зумовлює скорочення обсягів виробництва житнього хліба великими підприємствами України. Так, за підсумками 2018/19 МР виробництво житнього хліба в Україні скоротилося на 34% порівняно з показником 2017/18 МР
Скорочення виробництва житнього хліба в Україні, в свою чергу, зумовило зменшення імпорту житнього борошна. У 2018/19 МГ Україна імпортувала 5,7 тис. тонн житнього борошна, що на 54% менше, ніж у попередньому сезоні (12,5 тис. тонн).
За оцінками ІА «АПК-Інформ», в 2018/19 МГ було імпортовано всього близько 2,4 тис. тонн жита, причому левова частка (1 тис. тонн з Латвії та 0,6 тис. тонн з РФ) в останній місяць сезону.
Поряд з цим, експорт даної культури здійснюється досить активно. Правда, тільки в першій половині сезону, поки наявність на ринку вільних обсягів жита дозволяла трейдерам сформувати експортні партії. За підсумками 2018/19 МГ обсяг експортних поставок жита з України склав 88,6 тис. тонн, що в 2,3 рази більше, ніж у попередньому МР (38,5 тис. тонн). Таким чином, протягом 2017/18 МР і 2018/19 МР Україна поставила на зовнішні майданчики 23% і 16% від обсягу виробництва. Ці цифри стають ще більшими, якщо порівняти їх з періодом процвітання України як «світової житниці» (2001/02 МР – 2005/06 МР), коли при обсягах валового збору в 1,5-1,8 млн тонн на експорт поставлялося 7-19%, або 69-293 тис. тонн в абсолютному значенні.
У сезоні-2018/19 українське жито активно експортувалося до Польщі (36% всіх партій в 2018/19 МР), Філіппіни (17%) і Литву (14%). У цілому, частка поставок української зернової в ЄС за звітний період склала майже 61%.
Підвищений попит з боку експортерів, а також виявлена напередодні 2019/20 МГ ліквідність ринку можуть стимулювати виробництво жита в наступному сезоні. При цьому ключову роль у формуванні обсягів виробництва жита буде грати погодний фактор, так як 99% її урожаю в Україні забезпечується сівбою озимих.
В даний же час все вищевказане свідчить лише про те, що розвиток переробки всередині країни не став фактором, мотивуючим аграріїв до обробітку жита, а самі переробники стали заручниками ситуації... чи є з неї вихід?
Отримати відповідь на це питання ви можете на щорічній спеціалізованій конференції «Форум зернопереработчиков – 2019» , в рамках якої делегація експертів з Білорусі поділиться своїм досвідом.
