Рівно півроку пройшло зі старту 2019/20 МР на українському зерновому ринку, а значить – саме час підбивати проміжні підсумки його роботи. Якими видалися ці півроку і чим запам'ятаються учасникам ринку? З якими особливостями і нововведеннями довелося зіткнутися, і які складнощі довелося долати, а головне – на що очікувати в другій половині сезону?
Про це і не тільки з толком і розстановкою в матеріалі ІА «АПК-Інформ».
В останні кілька років Україна демонструє стабільно високий приріст обсягу валового збору зернових культур і підсилює свою значимість як в Причорноморському регіоні, так і на глобальному ринку.
Згідно з прогнозним балансом аналітиків ІА «АПК-Інформ», в 2019/20 МГ за рахунок рекордного виробництва пшениці, ячменю та другого після рекордного обсягу валового збору кукурудзи українські аграрії забезпечили урожай зернових і зернобобових в Україні в розмірі 73,9 млн тонн, що на 5,5% перевищує показник 2018/19 МГ. Зокрема, обсяг виробництва пшениці оцінюється в 28,3 млн тонн, що майже на 15% вище за показник минулого сезону, ячменю – в 9,0 млн тонн (+22,3%), а врожай кукурудзи – у 34,6 млн тонн, що всього на 3,3% нижче за показник 2018 р.
За даними USDA, посідаючи 8 місце в рейтингу світових виробників зерна з часткою 3,3-3,5%, Україна забезпечує практично 15% потреб глобального експорту і в 2019/20 МР посіла почесне друге місце в рейтингу світових експортерів. Все це стає ще більш значущим з урахуванням безпосередньої близькості України до такого вагомого гравця, як Росія, і вимушеної конкуренції з нею на ключових ринках збуту.
Протягом останніх трьох сезонів Україна стабільно посідає 4 і 5 місця в рейтингу світових експортерів кукурудзи і пшениці, що з урахуванням підвищувальної динаміки глобального виробництва зерна і відповідно нарощування обсягів експорту свідчить про зростання значущості країни на світовій арені. Так, за оцінками USDA, з 2010 року частка української пшениці в світовому експорті зросла з 3,2% до 11,3%, або з 4,3 млн до 20,5 млн тонн в абсолютному значенні; кукурудзи – з 5,5% до 18,4%, або з 5 млн до 30,5 млн тонн. Крім того, у 2019 р. Україна, наростивши обсяг експортного потенціалу ячменю з 3,6 млн до 5 млн тонн, з часткою 17,4% піднялася в рейтингу з 4 на 3 місце і практично наздогнала Росію, яка з оцінкою обсягу експорту в 5,6 млн тонн посідає 2 місце. В даний час обидві країни поступаються першістю лише країнам ЄС, сумарний обсяг експорту яких під час останніх кількох коригувань був підвищений з 5,6 млн до 6,5 млн тонн за рахунок істотного приросту виробництва.
Незважаючи на позитивну динаміку виробництва, український агробізнес щороку стикається з все новими викликами і перешкодами як всередині країни, так і на світових майданчиках, в результаті чого мимоволі задаєшся питанням: високий урожай – це перемога чи біда? Чи вистачить інфраструктурних потужностей для його зберігання і перевалки? Де шукати попит і як обійти світових конкурентів? А головне – чи впорається з усім цим і без того слабка логістика? До того ж, останнім часом ринок перенасичений факторами впливу як фундаментальними (баланси попиту/пропозиції, волатильність курсів валюти і т.д.), так і політичними (загострення конфліктів і торгових війн, посилення санкцій і фітосанітарних вимог, введення мита і т. ін.), в результаті чого робити довгострокові прогнози стає все складніше.
Здавалося б, учасники українського ринку вже звикли працювати в таких умовах, але... І напередодні старту нового зернового сезону було абсолютно ясно, що він буде по-своєму унікальним відносно цього. А на етапі підготовки до нього свою лепту невизначеності мало введення нового стандарту на пшеницю в Україні. Причому як безпосередньо зміст ГОСТу, так і сам процес прийняття і вступу у дію даного документа.
Крім цього, зміна влади в Україні ще не дала належного результату, а прийняті нею рішення стали предметом жорстких дискусій. Чого тільки коштувало об'єднання Міністерства економічного розвитку і торгівлі з Міністерством аграрної політики та продовольства в єдине відомство, а також неоднозначність питання введення земельної реформи, яка вже не один місяць бентежить свідомість всіх учасників ринку.
Якщо говорити про ще одне питання, яке постало гостро – логістику, то на тлі планомірного розвитку річкових і контейнерних перевезень питання з залізничною логістикою в Україні і станом під'їзних шляхів до портових областей залишається болючим. Причому кількість нововведень, прийнятих керівництвом "Укрзалізниці" в першій половині 2019/20 МР, просто зашкалювала, але багато з них, м'яко кажучи, викликали питання і вимагають детального обговорення і подальшого доопрацювання. І, незважаючи на те, що учасники агробізнесу України показують спроможність і наполегливість, власними зусиллями вирішуючи питання дефіциту парку зерновозів, вкладаючись у розвиток потужностей зі зберігання і перевалки, цього явно недостатньо, і на зміну одній вирішеній проблемі приходять дві нові... Але, в цілому, бувало і гірше.
Серед головних досягнень першої половини сезону і 2019 року, який завершився, можна відзначити те, що учасники ринку поступово пристосувалися до закриття малодіяльних залізничних станцій і домоглися дозволу на використання приватної тяги (хоча поки і в тестовому режимі). З наболілого залишилися тільки зростання тарифів і збереження вузького горлечка у вигляді невідповідності перевалочних потужностей портів і терміналів пропускній здатності припортових залізничних станцій.
Але на цьому особливості першої половини 2019/20 МР не закінчуються…
Ще задовго до старту сезону всі учасники аграрного бізнесу України усвідомлювали, що ринок функціонуватиме в умовах «високий урожай – низькі ціни». При цьому мало хто очікував збереження тенденції низьких цін протягом усього пікового періоду сезону. Тим більше в умовах рекордно високих темпів експорту пшениці та ячменю з України та ще й на тлі деякого стримування реалізації зерна російськими трейдерами, які бажають отримати премію за високу якість зернової.
Варто відзначити, що з початку сезону (липень-грудень 2019 р.) ціни реалізації продовольчої пшениці з протеїном 12,5% на базисі FOB в середньому на 23 USD/т нижче за показники в аналогічний період 2018/19 МР, фуражної пшениці – на 17 USD/т, а фуражного ячменю – і зовсім на 51 USD/т. Ціни попиту трейдерів на базисі СРТ-порт також помітно нижче показників минулого сезону. Так, з початку 2019/20 МР пшениця закуповувалася в глибоководних портах за цінами в середньому на 1250 грн/т нижче, фуражний ячмінь – на 2100 грн/т, а кукурудза – на 735 грн/т (жовтень-грудень 2019 р.).
У вересні 2019 р. гривня оновила більш ніж трирічний максимум курсу на рівні 24,08 грн/USD, а напередодні Нового року і зовсім зміцнилася до 23,22 грн/USD, тим самим заставши зненацька всіх учасників аграрного ринку України. І це на тлі того, що більшість експертів прогнозували продовження девальвації національної валюти і сходилися на тому, що в 2019 році курс гривні в середньому складе 30 грн/USD, якщо не перевищить 30-32 грн/USD.
З урахуванням того, що в бюджеті України на 2019 рік був закладений курс на рівні 29,4 грн/USD, а компанії при формуванні своїх бюджетів закладали курс в середньому на рівні 28 грн/USD, всі зіткнулися з колосальним обсягом недоотриманого прибутку.
При середньому курсі з початку сезону (липень-грудень 2019 р.) на рівні 24,76 грн/USD на кожному доларі було недоотримано в середньому 3,24 грн. За попередніми оцінками ІА "АПК-Інформ", за 6 місяців 2019/20 МР з України було експортовано практично 15 млн тонн пшениці за умовною середньою вартістю 1 тонни зерна 196 USD, кукурудзи – 9,8 млн тонн по 176,9 USD/т і ячменю 3,7 млн тонн по 182,9 USD/т, тим самим забезпечивши валютну виручку на рівні 5,339 млрд. дол. Поряд з цим, тільки за рахунок курсової різниці розмір недоотриманого прибутку склав 17,298 млрд грн.
За таких умов аграріям довелося несолодко, адже на додачу до всього вищесказаного більшість з них закуповувала ресурси для весняної посівної за курсом 26-27 грн/USD, а це ще +1-2 грн/USD недоотриманого прибутку. До того ж, зростаючі витрати на логістику, зберігання і підробіток часто також лягають на плечі сільгоспвиробників... У ситуації, що склалася, вони, по суті, були практично позбавлені можливості відкласти реалізацію на більш пізній період і компенсували недоотриманий прибуток обсягами продажів. Те ж саме можна сказати і про валютну виручку, що надходить в Україну від реалізації експортного потенціалу, яка з початку 2019/20 МР помітно зросла лише за рахунок рекордних обсягів поставок.
Таким чином, високі темпи експорту стали скоріше наслідком низьких цін і способом компенсації відсутнього прибутку, ніж результатом активного інтересу з боку імпортерів.
Приріст виробництва зернових в Україні, що відзначається в останні 2 сезони, дозволив їй істотно наростити обсяги експорту. Згідно з оцінками ІА "АПК-Інформ", експортний потенціал зернового ринку країни в 2019/20 МР на 3,6% більше рекордного показника минулого сезону і в даний час оцінюється в 51,8 млн тонн. Зокрема, в секторі пшеничної групи зернових приріст обсягу експортних поставок може скласти 22,3% - до 18,9 млн тонн, ячменю – 35,1%, до 4,8 млн тонн, лише в сегменті кукурудзи після торішнього приросту в 68% (!!!) очікується невелике зниження (на 8,5%) – до 27,5 млн тонн, що, тим не менш, на 53,8% вище показника 2017/18 МР.
Навіть якщо відкинути проблеми, пов'язані з логістикою зернових вантажів в Україні, впоратися з різким збільшенням обсягів експорту не так вже й просто, оскільки виникає необхідність пошуку попиту на зовнішньому ринку, що в умовах зростаючої конкуренції на світовому ринку вимагає чималих зусиль. Але, як показала практика, не тільки попит диктує пропозицію, але і хороша пропозиція за конкурентоспроможною ціною диктує попит.
Внаслідок низки рекордних врожаїв зерна на внутрішньому ринку і в портах України сформувалися нижчі закупівельні ціни. В результаті, незважаючи на тривалу тенденцію ревальвації національної валюти, зерно українського походження стало досить конкурентоспроможним і привабливим на світовому ринку, що в сукупності з досить активним надходженням пропозицій від аграріїв дозволило трейдерам вийти на рекордні темпи відвантаження.
Згідно з оперативними даними ІА "АПК-Інформ", за першу половину 2019/20 МР Україна поставила на зовнішні майданчики близько 31 млн тонн зернових і зернобобових культур, тим самим реалізувавши практично 60% експортного потенціалу.
Отже, з ключового…
У першій половині сезону пшениця українського походження склала гідну конкуренцію російській зерновій, і це добре демонструють останні тендери GASC, а також приріст обсягів постачання до Туреччини. Неабиякою мірою це обумовлено тим, що протягом попередніх двох сезонів українська пшениця зарекомендувала себе гарною якістю. При цьому в 2019/20 МР імпортери очікували подальшого поліпшення якості української пшениці борошномельних кондицій і були дещо розчаровані (зокрема, таким показником, як сила борошна – W). Крім того, актуальною проблемою залишається досить сильне пошкодження зерен клопом-черепашкою. Зате в поточному сезоні підвищився середній вміст білка і клейковини в пшениці і, навпаки, помітно скоротилося число зерен, заражених спорами грибів.
З початку 2019/20 МР відзначалося також зміцнення російського рубля (хоч і не настільки значне) і ослаблення євро. В результаті на єгипетському ринку з причорноморською пшеницею посилено конкурувала європейська (яка традиційно була дорожчою за українську та російську), що з урахуванням високих якісних характеристик зернової дещо ускладнює роботу українським експортерам.
За попередніми підсумками першої половини 2019/20 МР експорт української пшениці в напрямку країн Близького Сходу збільшився в 2,2 рази – до 2,6 млн тонн через приріст обсягів імпорту Туреччиною в 6,7 рази – до майже 1 млн тонн, Єменом – в 3,4 рази, до 0,6 млн тонн, Ліваном – в 1,6 рази, до 0,3 млн тонн і Йорданією – практично в 3 рази, до 0,2 млн тонн, а також збереження досить високого інтересу Ізраїлю.
Поставки зернової до країн Південної Азії зросли в 2,5 рази – до 1,7 млн тонн, насамперед за рахунок істотного нарощування обсягів закупівлі Республікою Бангладеш.
Експорт української пшениці в Східну Африку збільшився в 2,6 рази – до 1,1 млн тонн, а ключовими ринками збуту в даному напрямку виступили Ефіопія, Кенія, Джибуті, Судан і Уганда.
Обсяг поставок у напрямку Північної Африки зріс на 65% – до 3,7 млн тонн, насамперед за рахунок збільшення імпорту Єгиптом з 0,6 млн до 2,2 млн тонн.
При цьому основним напрямком збуту української пшениці в першій половині 2019/20 МР залишилася Південно-Східна Азія, обсяги експорту в напрямку якої хоч і знизилися на 1%, але залишаються досить значними (4,2 млн тонн).
У першій половині 2019/20 МР відбулася вимушена, але довгоочікувана диверсифікація ризиків при торгівлі в «одні ворота» – Саудівську Аравію – як за рахунок збільшення присутності українського ячменю на традиційних ринках збуту, так і шляхом розширення географії його поставок. Так, якщо в липні – грудні 2018/19 МР географія поставок налічувала 27 країн, то в поточному сезоні - це 36 країн. При цьому в 2019/20 МР ще не здійснювався експорт в напрямку 9 країн, які виявляли інтерес до закупівлі українського ячменю в минулому сезоні. Найбільш відчутною поки залишається відсутність постачання до Японії, яка в першій половині 2018/19 МР імпортувала понад 120 тис. тонн зернової.
Незважаючи на приріст оцінок споживання ячменю в поточному сезоні, зросло і виробництво зернової в світі, а разом з ним і конкуренція серед ключових експортерів.
За перші 3 місяці поточного сезону було вивезено на 41,5% більше ячменю, ніж у минулому. При цьому далі інтерес імпортерів до його закупівлі став більш стриманим, що нерідко чинило тиск на цінову ситуацію або, як мінімум, не давало цінам рости більш активно.
Згідно з попередніми оцінками за першу половину 2019/20 МР експорт українського ячменю в країни Східної Азії зріс на 97% – до 0,9 млн тонн, насамперед завдяки збільшенню обсягів імпорту Китаєм в 2,7 рази – до 0,87 млн тонн, а в країни ЄС – в 14,2 рази, до 0,4 млн тонн за рахунок активного інтересу до його закупівель Іспанії, Італії та Португалії.
Ключовим регіоном збуту українського ячменю в першій половині 2019/20 МР залишився Близький Схід, при цьому обсяги експорту в його напрямку знизилися на 13% – до 2 млн тонн, що обумовлено зниженням на 60% обсягів імпорту Саудівською Аравією. Однак настільки значуще скорочення обсягів закупівель основним споживачем ячменю як к близькосхідному регіону, так і в цілому в світі було дещо нівельовано відновленням інтересу до його придбання Йорданією і Кувейтом. Новим ринком збуту ячменю з України став Іран, який імпортував 0,3 млн тонн зернової в першій половині сезону. При цьому напружений воєнний стан в Ірані та регіоні Близького Сходу ставить під сумнів можливість активного експорту в другій частині сезону.
Підводячи підсумки вищесказаного, можна відзначити, що, незважаючи на різноманітність банківських і біржових інструментів хеджування ризиків, всі учасники українського агробізнесу так чи інакше відчули на собі вплив валютного фактору. До того ж тривала тенденція ревальвації національної валюти знижує конкурентоспроможність тієї чи іншої агропродукції і негативно відбивається на попиті імпортерів. Все це стає ще більш відчутним, коли тенденція однієї валюти йде врозріз з іншими. Але тут Україні пощастило, і з урахуванням тенденцій курсу національної валюти основного її конкурента на ключових ринках збуту – Росії – обидві країни перебували в рівних умовах. У свою чергу, євро слабшало в меншій мірі і не мало істотного впливу на конкурентоспроможність українського зерна. Ключовим в даному питанні є питання прогнозованості ситуації, а з цим в Україні поки не дуже-то складається. Відзначимо, що в бюджеті на 2020 рік уряд України заклав курс 27 грн/USD. При цьому на підставі даних, отриманих в результаті опитування Мінфіном аналітиків, діапазон прогнозів курсу долара США в Україні виявився набагато ширше-21-30 грн/USD.
Крім того потрібно розуміти, що конкурентоспроможність обумовлена остаточною ціною пропозиції на зовнішньому ринку, на формування якої крім валюти впливає безліч факторів, у тому числі собівартість виробництва (яка в Україні нижче, ніж в Європі, що дозволяє здійснювати закупівлі за нижчими цінами), а також витрати на логістику. І в силу географічного розташування в України в порівнянні із Західною Європою є перевага при організації поставок в напрямку Близького Сходу, Східної Африки і Південно-Східної Азії. В цілому Україна вже давно визначилася зі своїми пріоритетними ринками, тому на даному етапі основним завданням є їх утримання і освоєння нових.
При цьому багато учасників ринку вважають, що якість зерна має більший вплив на його конкурентоспроможність, ніж міцна гривня. Саме тому рекомендують звернути на цей момент особливу увагу, щоб згодом нотифікації, що складаються в ящик, не перетворилися на ящик Пандори.
Незважаючи на те, що Україна продовжує робити акцент на експорт сировини, не можна не відзначити певні успіхи в нарощуванні обсягів постачання готової продукції в поточному маркетинговому році в порівнянні з провальним минулим сезоном.
В даний час більшість учасників експортного ринку зерна України очікують на збереження тенденції зростання цін на пшеничну групу зернових, чому сприятиме досить високий попит імпортерів, що зберігається, і поступове скорочення запасів у світі та Україні, а також висока конкуренція між представниками експортно-орієнтованих і переробних компаній на внутрішньому ринку країни. Нагадаємо, що ряд останніх проведених Єгиптом, Туреччиною і Йорданією тендерів вже продемонстрував більш високі закупівельні ціни в порівнянні з попередніми торгами. Також підтримку цінам на пшеницю і кукурудзу продовжить надавати введення урядом Аргентини мита на експорт зазначених культур. Якщо говорити про сегмент ячменю, то низька активність торгівлі на фізичному ринку продовжує тиснути на ціни. Мало хто вірить у повторення "кукурудзяного ралі" або істотне подорожчання ячменю, при цьому є надії на активне зростання цін на пшеницю, що підтримає суміжні ринки.
Також підтримку цінам може надати погіршення стану посівів озимих у разі різкого зниження температур в умовах відсутності снігового покриву. До цього зараз і прикута увага аграрної громадськості.
Варто нагадати, що несприятливі погодні умови в період сівби озимих під урожай 2020 р. не дозволили досягти плану з посівних площ. Так, за оперативними даними, площі під озимими зерновими культурами скоротилися на 8% – до 6,98 млн га. Найбільш істотне скорочення під урожай 2020 року фіксується в секторі озимої пшениці, посівні площі під якою зменшилися на 5% і є мінімальними з 2014 року. Скорочення площ під озимим ячменем склало 14%.
При цьому, незважаючи на валютний фактор, ступінь забезпеченості аграріїв матеріально-технічними ресурсами під час сівби та входження зернових у період зимівлі оцінювалася як досить висока, що дозволило дещо компенсувати негативний вплив погодного чинника. Але відкритим залишається питання: що буде з курсом гривні в період весняних польових робіт і як це позначиться на якості майбутнього врожаю?
