Китай: імпорт ключових сільгоспкультур в умовах пандемії і зобов'язань перед США

Джерело

АПК-Інформ

609

 

Інна Степаненко,

експерт

АПК-Інформ

 

Пандемія COVID-19 мала значний вплив на глобальний ланцюжок постачання сільгосппродукції, зробивши питання продовольчої безпеки ще більш гострим. Для Китаю з його населенням, яке підбирається до 1,5 млрд осіб, актуальність даного питання зростає. І все це відбувається на тлі необхідності для КНР виконувати зобов'язання щодо імпорту сільгосппродукції зі США в рамках торгової угоди.

 

В цілому, Китай демонструє міцність своєї продовольчої безпеки. На тлі глобальної невизначеності, обмежень експорту ключових товарів з ряду великих країн-постачальників КНР зберігає незалежність від нестабільності на світовому ринку, покладаючись на власне виробництво основних зернових і імпортуючи скромні в порівнянні зі споживанням обсяги пшениці та кукурудзи. Високий рівень самозабезпечення Китаю гарантується за рахунок внутрішнього виробництва культур у великих обсягах, квотування імпорту зернових і політики накопичення великих запасів кукурудзи в держрезервах.

У свою чергу, в сегменті олійних країні далеко до самозабезпечення. Китай багато років зберігає за собою позицію найбільшого в світі імпортера соєвих бобів, закуповуючи близько 2/3 від усього світового імпорту сої. При цьому пандемія коронавірусу не завдала значної шкоди світовій торгівлі олійною, що дозволяє КНР продовжувати імпорт необхідних обсягів.



Кукурудза: зобов'язання щодо фази 1, кормова галузь і поповнення держрезервів підігрівають попит

Як було відзначено вище, Китай багато в чому покриває свої потреби в кукурудзі за рахунок власного виробництва і наявності великих запасів в держрезервах. Однак останнім часом спостерігається підвищення інтересу китайських імпортерів до закупівель зернової, що лише частково обумовлено прагненням уряду країни наростити запаси в умовах пандемії. Багато в чому попит на імпортну кукурудзу підігрівається як необхідністю виконувати зобов'язання, взяті на себе КНР в рамках фази 1 торгової угоди між Китаєм і США, так і високим попитом кормової галузі на зернову.

В останні місяці країна закуповує великі партії американської кукурудзи з постачанням як в 2019/20 МР, так і в сезоні-2020/21. Не виключена ймовірність подальших активних закупівель даної культури і в найближчі місяці, тому що КНР традиційно збільшує імпорт кукурудзи в літній період, коли пропозиція власної зернової на ринку країни скорочується, а внутрішні ціни на неї зростають.

Додатково попит на імпортну кукурудзу буде підігріватися з боку кормової галузі. На думку операторів ринку, починаючи з травня, попит на зернову, особливо птахівничого сегменту, почне відновлюватися після негативного впливу COVID-19. При цьому очікується, що уряд КНР буде вживати заходів для підтримки цін на кукурудзу на внутрішньому ринку з метою гарантувати доходи аграріїв і прискорити закупівлі продукції в держрезерв, які були перервані в січні і лютому заходами боротьби з розповсюдженням коронавірусу. Активізація держзакупівель необхідна для заповнення дефіциту пропозиції кукурудзи в південних і інших прибережних регіонах країни, який, за даними FAS USDA, становить 70 млн тонн. Імпортна продукція також буде необхідна для усунення зазначеного дефіциту.

Варто відзначити, що держзапаси кукурудзи зіграли важливу роль під час епідемії коронавірусу в Китаї. Аукціони на продаж зернової з резервів стартували практично на 3 місяці раніше, ніж минулого року. Дана міра сприяла скороченню дефіциту кукурудзи в центральних і південних регіонах країни, що утворився після введення карантинних обмежень, які торкнулися транспортування продукції з ключових регіонів виробництва. Епідемія зміцнила думку уряду КНР щодо важливості стратегічних запасів цієї культури для продовольчої безпеки країни.

Крім птахівничого сегменту, очікується активізація попиту свинарської сфери на імпортну кукурудзу. Зокрема, відзначатиметься потреба в зерновій високої якості, оскільки якісні характеристики китайської кукурудзи в поточному сезоні поступаються торішнім. Крім того, обмежувальні заходи, прийняті для боротьби з епідемією COVID-19, призвели до уповільнення реалізації зерна аграріями, в результаті чого частина продукції постраждала від цвілі внаслідок неналежного зберігання і зростання температури повітря.

При цьому в даний момент тарифна квота на імпорт кукурудзи приватними компаніями вже вибрана. Відзначимо, що в рамках зазначеної квоти закуповувалася переважно українська зернова. Однак квота на імпорт продукції державними підприємствами ще не вибрана, і обсяг, допустимий до закупівлі в рамках квоти, яка залишилася, оцінюється в 3 млн тонн. Очікується, що цей обсяг буде законтрактовано зі США. Також не виключено, що для виконання зобов'язань щодо фази 1 КНР буде змушена імпортувати кукурудзу поза тарифною квотою.

Нагадаємо, що тарифна квота на імпорт кукурудзи в 2020 р. становить 7,2 млн тонн, з яких на державні компанії припадає 60%, а на приватні – 40%. Мито на імпорт зернових у рамках даної квоти становить 1%, поза квотою – 65%.

Про те, що імпорт кукурудзи може вийти за рамки тарифної квоти, свідчить і планована закупівля в держрезерв Китаю 20 млн тонн зернової (а також 10 млн тонн сої і 1 млн тонн бавовни) зі США. Даний крок дозволить владі КНР вбити відразу двох зайців – посилити продовольчу безпеку на тлі пандемії COVID-19 і просунутися у виконанні зобов'язань, визначених фазою 1.

Одним із заходів для стимулювання імпорту американської кукурудзи виступить березневе скасування додаткового мита на ряд продукції зі США (включаючи розглянуту зернову). При цьому ціновий спред між кукурудзою на внутрішньому ринку Китаю і американською продукцією також сприятиме зовнішнім закупівлям.

В цілому поставки кукурудзи до Китаю в 2019/20 МР прогнозуються аналітиками FAS USDA на рівні 6 млн тонн, а в сезоні-2020/21 очікується зростання до 7 млн тонн через заяви уряду КНР про плани повністю вичерпати тарифну квоту на 2020 р., чого раніше не траплялося. Аналітики IGC також прогнозують збільшення імпорту в новому сезоні до 7 млн тонн (5,6 млн тонн в поточному МР). Потреби комбікормових підприємств у високоякісній зерновій за конкурентними цінами для покриття зростаючого попиту на корми також сприятимуть збільшенню зовнішніх закупівель.

При цьому варто пам'ятати, що Китай – одна з тих країн, прогнози щодо імпорту та запасів якої від різних відомств можуть істотно різнитися. Так, на даний момент мінсільгосп країни озвучує поставки кукурудзи до КНР в 2019/20 МР на рівні лише 4 млн тонн, що все-таки вище початкових очікувань, зважаючи на необхідність закуповувати більше американської продукції.

 

Пшениця: чи буде квота на імпорт вибиратися повністю?

У сегменті пшениці Китай також в основному покладається на власне виробництво. У 2018/19 МР країна імпортувала лише 3,1 млн тонн зернової при споживанні на рівні 125 млн тонн. У поточному сезоні поставки продукції до країни очікуються на рівні 4 млн тонн.

При цьому китайські приватні компанії зовсім не проти збільшити зовнішні закупівлі пшениці, особливо зернової з високими якісними характеристиками. Перешкодою до нарощування імпорту є тарифна квота, яка розподіляється наступним чином: 10% виділяється приватним компаніям, 90% – державним. Мито на імпорт пшениці поза тарифною квотою становить 65%, тоді як в рамках квоти – 1%.

Обсяг квоти на 2020 р. становить 9,64 млн т. При цьому, як і в сегменті кукурудзи, щорічно дана квота залишається невибраною, незалежно від ситуації на світовому ринку пшениці і привабливості цін на імпортну зернову.

У поточному сезоні уряд Китаю висловив намір стимулювати в подальшому більш повне використання квоти. В результаті аналітики FAS USDA очікують збільшення імпорту пшениці в країну в 2020/21 МР на 0,5 млн тонн – до 4,5 млн тонн.

За інформацією FAS USDA, в березні мінімум три приватних імпортера отримали дозвіл на імпорт пшениці без сплати додаткового мита, введених в рамках торгової війни Китаю і США. Однак до теперішнього часу багато компаній вже вичерпали свої квоти на 2020 р. В основному з початку сезону вони закуповували зернову з Австралії, Канади, Франції та Литви через цінову привабливість. У березні, за даними USDA, КНР законтрактувала 340 тис. тонн зернової HRW зі США з постачанням у 2020/21 МР, що стало першою закупівлею зазначеної продукції з кінця 2017 р.

 

Соя: зобов'язання щодо фази 1 vs закупівлі з Бразилії

У сегменті соєвих бобів, де ситуація кардинально відрізняється від зернових, зовнішні закупівлі продукції здійснюються дуже активно. Пандемія COVID-19 не привела до уповільнення темпів експорту сої. Однак до сих пір не виключається можливість затримок у транспортуванні або відвантаженні продукції в подальшому.

Згідно з даними аналітиків Oil World, в жовтні-березні КНР імпортувала 41,7 млн ​​тонн олійної проти 34,8 млн тонн за аналогічний період сезоном раніше. Експерти вважають, що в квітні-вересні до країни буде поставлено ще близько 50 млн тонн продукції.

Високий попит на імпортну сою обумовлений активізацією її переробки в Китаї на тлі зростання попиту на соєвий шрот, особливо з огляду на скорочення пропозиції ріпакового та інших шротів. За даними Oil World, збільшення обсягів переробки сої в порівнянні з торішнім показником буде відзначатися в II і III кварталах ц.р. В результаті експерти підвищили свій прогноз переробки культури в країні на 0,5 млн тонн – до 90 млн тонн в поточному сезоні (+4 млн тонн до результату попереднього МР).

У січні-травні п.р. основний попит на соєві боби задовольняється за рахунок Бразилії. При цьому найближчим часом очікується активізація попиту на олійну зі США. Підвищення попиту на американську продукцію буде обумовлено декількома факторами.

По-перше, запаси бразильської сої скорочуються. Станом на 1 травня вони знизилися до мінімального рівня за останні 4 роки – 76,3 млн тонн. При цьому країна продовжує активно відвантажувати олійну, і обсяги експорту в травні можуть скласти 10-12 млн тонн, з яких переважна більшість знову буде поставлена до Китаю. З огляду на дані обсяги, на 1 червня запаси бразильської сої можуть виявитися приблизно на 8 млн тонн нижче показника роком раніше. В країні також відзначається скорочення обсягів переробки сої на тлі зниження маржі переробників і зменшення споживання масла і шроту. Однак навіть з урахуванням цього факту попередні активні відвантаження олійної приведуть до скорочення її експорту в червні-грудні ц.р. приблизно на 7 млн ​​тонн у порівнянні з результатом за аналогічний період 2019 р

По-друге, КНР необхідно нарощувати закупівлі американської сої для виконання зобов'язань щодо фази 1 торгового угоди з США. В останні тижні квітня і на початку травня попит китайських імпортерів на американські соєві боби зріс, чому також сприяло і зниження цін на них. Однак на даний момент законтрактовані обсяги недостатньо високі. Той факт, що попит на американську сою поки нижче очікуваного, вже призвів до того, що президент США Д.Трамп заявив про можливе розірвання угоди щодо фази 1 торгової угоди, якщо Китай не виконуватиме свої зобов'язання в рамках даної угоди.

Як скоро Китай почне активно закуповувати американську сою, є зараз одним з найбільш цікавих питань на світовому ринку сої. З одного боку, на КНР тиснуть США, з іншого – великі обсяги імпорту олійної в квітні і законтрактовані партії продукції, які прибудуть в травні, знижують потребу в нових закупівлях і сприяють відновленню запасів сої в КНР.

 

Таким чином, в даний час Китай досить добре справляється з ситуацією, і зриву імпорту ключових сільгоспкультур з огляду на глобальну епідемію не спостерігається. Більш нагальним питанням для країни зараз є виконання зобов'язань за угодою зі США, що і приковує до себе значну увагу ринку.

Реклама

Вхід