Анна Танська
Одним з найбільш обговорюваних моментів серед учасників українського ринку сої в цьому році стала ситуація, що виникла в результаті активних темпів експорту сировини в 2019/20 МР, – дефіцит пропозиції на внутрішньому ринку і необхідність імпорту олійної, яка з'явилася в результаті цього.
Як складалася робота ринку в таких умовах? Які ключові виклики та ризики позначили для себе представники агробізнесу України? Якої думки дотримуються щодо питання соєвих правок, і чи є імпорт сої перспективним? А головне – які їхні очікування щодо сезону-2020/21?
Для того щоб розібратися в настільки багатогранному питанні, ІА «АПК-Інформ» провів опитування представників провідних компаній на українському ринку сої і поцікавився їх думкою щодо найбільш актуальних і болючих питань в даній сфері.
Велика частина опитаних побажали залишитися анонімними, тому ми наводимо вибірку найбільш цікавих коментарів і покажемо загальні дані, отримані в результаті опитування.
Напочатку наведемо статистичні дані аналітиків агентства про запаси сої у аграріїв і на підприємствах зі зберігання та переробки.
З другої половини 2019/20 МР український ринок сої почав функціонувати в умовах обмеженої кількості пропозицій, при цьому темпи експорту продовжували залишатися високими. І вже в кінці травня на українському ринку олійної почали активно обговорювати дефіцит сировини, який сформувався. В результаті цього активність роботи ринку помітно знизилася. Примітним є те, що багато підприємств скористалися періодом карантину для проведення планових ремонтних робіт, при цьому в літній період відзначалася друга хвиля зупинок на тлі дефіциту сировини.
Ми поцікавилися, скільки на той момент, за оцінками компаній, становили обсяги пропозиції і запаси сої на ринку до надходження нового врожаю, і як вони його оцінювали до надходження нового врожаю?
На тлі кризових явищ, сформованих пандемією і карантином, чи змінилася маржинальність переробки сої в березні-травні поточного МР?
Чи здійснюєте Ви форвардні закупівлі сировини нового врожаю?
- Так - 0%
- Ні - 100%
На тлі скасування соєвих правок і невизначеності з урожаєм-2020 як ви оцінюєте рівень конкуренції за сировину в майбутньому сезоні?
Чи вважаєте ви перспективним імпорт сої для переробки в Україні?
Які ваші очікування щодо зміни попиту на продукти переробки сої в майбутньому сезоні як на внутрішньому, так і експортному ринках?
"Наше підприємство невелике. Потреби в сої становлять лише 800 тонн на місяць, через що істотних побоювань щодо нестачі сировини до кінця сезону не відчуваю. У період дії карантинних обмежень маржинальність переробки сої зменшилася. У літній період призупинення багатьох переробних підприємств було традиційним у зв'язку зі зменшенням попиту на тлі закінчення "комбікормового сезону". Нам зараз дуже важко конкурувати в сегменті продуктів переробки сої. На ринку з'являються високопротеїнові концентрати, що має тиск на попит на макуху. Я вважаю, що дана ситуація призведе до швидкого закриття нашого підприємства", - поділився своєю думкою переробник з Черкаської області.
"У аграріїв є так звані "перелоги" сої, яких вистачить до нового врожаю. Протягом усього періоду пандемії та карантинних обмежень ми працювали. Якщо ж і припиняли діяльність, то лише на короткий термін з технічних причин, тому маржинальність переробки сої для нашого підприємства у зв'язку з даними факторами не змінювалася. Що стосується моєї точки зору щодо конкуренції на ринку даної культури, то вона залишатиметься високою, але все ж таки імпорт сої для України – це нонсенс. Я вважаю, що переваг у нього немає ніяких. За словами покупців імпортної сої, з якими я спілкувався, її якісні показники поступаються українській", - прокоментував ситуацію представник експортно-орієнтованої компанії Тернопільської області.
"Багато підприємств припиняли виробництво в період карантину, проте справа була не безпосередньо в ньому, а в дефіциті сої. У наступному сезоні буде спостерігатися висока конкуренція за олійну, але не стільки у зв'язку зі скасуванням соєвих правок, скільки через скорочення посівних площ під соєю в поточному році, яке, згідно з деякими оцінками, склало близько 30%. Якби соєві правки скасували ще в 2019 р., то, найімовірніше, в поточному році аграрії не скорочували б площі сівби під даною культурою. Імпортувати сою надалі зможуть собі дозволити лише великі холдинги, тому не вважаю даний напрямок перспективним. Попит на продукти переробки сої, на мою думку, істотно не зміниться. Вже протягом декількох сезонів він фіксується на приблизно однаковому рівні", - зазначив представник переробної індустрії з Київської області , що має власний земельний банк.
"Пропозицій сої на ринку зараз дуже мало – доводиться наполегливо її шукати, через що і ціни на неї настільки високі. Пандемія коронавірусу вплинула на маржинальність переробки сої переважно в місцях осередків спалахів інфекції, оскільки переробним підприємствам доводилося припиняти роботу, були перебої з постачанням, що дещо відбилося на собівартості виробництва готової продукції. Я б не сказав, що це вплинуло на цінову ситуацію. Рівень конкуренції за сою, як, власне, і її вартість, в новому сезоні буде, в першу чергу, залежати від валового збору даної культури. Я спілкувався з сільгоспвиробниками з різних регіонів. Хтось очікує зменшення врожайності, хтось прогнозує збереження її на колишньому рівні. Але я думаю, що в майбутньому імпортувати сою для переробки матиме сенс тільки для великих підприємств у випадках нестачі сировини. Попит на продукти переробки сої в сезоні-2020/21 буде не нижче, ніж протягом МР, що завершується. Більш того, я думаю, що буде збільшуватися попит експортерів, оскільки все більше компаній цікавляться торгівлею даними видами продукції на зовнішньому ринку", - поділився переробник з Кіровоградської області.
"Я думаю, що запасів сої до кінця сезону буде недостатньо, оскільки в 2019 р. аграрії скорочували посівні площі. Так, були імпортовані обсяги олійної, але невідомо, чи будуть переробники імпортувати її ще, до надходження на ринок сої нового врожаю. Друга хвиля зупинок переробних підприємств обумовлена дефіцитом сировини. Як показує практика, в літній сезон продовжують працювати лише великі переробники, а невеликі в основному припиняють виробництво, оскільки соя стає для них неприйнятно дорогою. В умовах традиційно високої конкуренції за дану культуру на внутрішньому ринку, я думаю, що обсяги її імпорту будуть нарощуватися. Урожай сої в 2020/21 МР повинен бути високим, оскільки кількість і опадів, і сонячних днів була сприятливою для розвитку посівів даної культури. Попит на сою і продукти переробки з кожним роком поступово зростає. Зараз навіть невеликі тваринницькі компанії в кормах використовують соєві шрот і макуху. Ринок продуктів переробки олійної довгограючий, і в будь-якому випадку зростання попиту на них триватиме. Цим обумовлено і збільшення кількості переробних підприємств", - прокоментував ситуацію представник переробної промисловості Дніпропетровської області .
"Перехідні запаси сої в Україні оцінюються на мінімальному за останні 10 років рівні. Я не бачу перспектив у переробці імпортної сої в Україні. Необхідно збільшувати обсяги її виробництва, прагнути стати лідером з виробництва сільгосппродукції. Не думаю, що конкуренція між покупцями олійної буде критичною. Протягом кожного сезону на неї впливають різні фактори, проте не можу сказати, що вона зазнавала кардинальних змін. Що стосується конкуренції в сегменті продуктів переробки, то вона залежатиме від роботи переробних гігантів в першу чергу. Діяльність дрібних підприємств не є визначальною в даному питанні. Якщо в Сумській області відкриють обіцяний завод, то тоді, звичайно, працювати буде складніше, конкуренція стане жорсткішою", - поділився своєю думкою ще один переробник з Дніпропетровської області.
"За підрахунками аналітиків, запаси сої на ринку на початку червня становили близько 100 тис. тонн, проте я з цією оцінкою не згоден. Чи достатньо буде цих обсягів для роботи до нового врожаю, залежить від темпів переробки олійної. Останнім часом темпи експорту сої вкрай низькі через труднощі з формуванням експортних партій. У літній період багато олійно-екстракційних заводів призупиняють роботу з метою проведення планових профілактичних робіт, через що обсяги експорту продуктів переробки в порівнянні з більшою частиною сезону будуть низькими. Що стосується імпорту сої, то вона чинитиме тиск на цінову ситуацію на внутрішньому ринку. Які ще можуть бути переваги? Вся імпортована соя – не ГМ. Більшості переробників не принципово – ГМ соя чи ні, а лише окремі переробляють тільки не ГМ. Імпорт сої з Бразилії та Аргентини може бути доцільний, якщо в даних країнах буде хороший урожай, а в Україні, наприклад, обсяги виробництва знизяться чи то через скорочення посівних площ, чи то зменшення врожайності даної культури внаслідок несприятливих погодних умов. Ймовірності скорочення посівних площ я не виключаю, адже зараз багато сільгоспвиробників відмовляються від обробітку сої, посилаючись на високу собівартість її виробництва і побоювання отримання низької рентабельності її виробництва. При цьому конкуренція між трейдерами і переробниками залишатиметься високою, тим більше з урахуванням нарощування виробничих потужностей", - зазначив представник експортно-орієнтованої компанії Запорізької області.
Лише два респонденти люб'язно погодилися дати офіційні коментарі шодо наступних питаннь:
1. Як ви оцінюєте обсяги пропозиції та запаси сої на ринку до надходження нового врожаю?
2. Як ви оцінюєте активність експорту сої та продуктів її переробки в літній період? Які основні складнощі виникають?
3. У період карантину багато підприємств зупинялися на планові ремонти. При цьому в літній період була друга хвиля зупинок. У чому бачите основну причину?
4. Наскільки перспективним є імпорт сої для переробки в Україні? Які переваги для переробника можна отримати і які ризики можуть сформуватися?
5. На тлі кризових явищ, сформованих пандемією і карантином, чи змінилася маржинальність переробки сої в березні-травні поточного МР? Якщо так, то наскільки?
6. Чи здійснювали ви форвардні закупівлі сировини нового врожаю? Якщо так, то які особливості можете виділити в порівнянні з попередніми сезонами?
7. На тлі скасування соєвих правок і невизначеності з урожаєм-2020 як ви оцінюєте рівень конкуренції за сировину в майбутньому сезоні?
8. Які ваші очікування щодо зміни попиту на продукти переробки сої в сезоні-2020/21 як на внутрішньому, так і експортному ринках?
1. На мою думку, запаси сої перед збором нового врожаю дуже незначні, на ринку вже довгий час спостерігається гострий дефіцит олійної, і має місце бути ситуативний імпорт сої.
2. Основними обмежуючими факторами для експорту в цей період вважаю фізичну наявність (а точніше, відсутність обсягів) і внутрішні ціни на сою і продукти переробки, які на даний момент вище за світові через дефіцит сировини на українському ринку.
3. Вважаю, що часткове завантаження або повна зупинка можлива особливо для тих підприємств, які можуть переробляти один вид сировини (наприклад, сою). Трохи простіше виглядає ситуація для компаній, які можуть перенастроювати обладнання для переробки інших культур (наприклад, ріпаку).
4. Україна – чистий експортер сої. При цьому в кінці сезону і перед новим урожаєм сої можуть сформуватися умови, що сприяють імпорту сировини. Особливо це актуально в світлі скасування т. зв. «соєвих правок», що активізує і без того значний експорт бобів з України. Перевагою потенційного імпорту сої є стабільна і висока якість товару, проте недоліком є витрати, пов'язані зі сплатою ПДВ, а також логістичні витрати, що в підсумку наближає кінцеву ціну до рівня високої внутрішньої ціни на сою. Також потрібно мати на увазі заборону на імпорт ГМ продукції в Україну: ціна не ГМ сої часто робить імпорт недоцільним. Одним з відчутних ризиків вважаю постійну зміну ринкової ситуації. За період доставки вже купленої за кордоном сої ціни на вироблену з неї продукцію часто змінюються, і не завжди в позитивну для переробника сторону.
5. Світова пандемія коронавірусу і карантин внесли нестабільність на ринок сировини і продуктів його переробки, спровокували курсові коливання валют, призвели до значних змін цін як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках.
З одного боку, на внутрішньому ринку пандемія призвела до скорочення пропозиції сої і, відповідно, продуктів переробки, що підвищило їх ціни. З іншого боку, ускладнився експорт продуктів переробки на зовнішні ринки, оскільки багато іноземних компаній відчутно скоротили споживання.
Виходячи з цього, складно розраховувати на високу маржинальність переробки сої.
6. Форвардні ціни сої в портах на початку липня становили близько 340 USD/т, що навіть з урахуванням повернення ПДВ було значно нижче очікуваного товаровиробниками рівня, тому на ринку спостерігалася низька активність укладення форвардних контрактів.
7. У цьому сезоні ми спостерігаємо збільшення посівних площ під соєю, але більший валовий збір олійної під питанням через можливі несприятливі погодні умови. В Україні постійно йде активна конкуренція за сою між переробниками та експортерами, і вона тільки посилюється в світлі постійного збільшення переробних потужностей і скасування соєвих правок.
8. Якщо говорити про внутрішній ринок, то основні споживачі досить стабільні, тому кардинальних змін у розмірі попиту, думаю, не буде. На зовнішніх ринках ситуація сильно залежить від ціни і, відповідно, можливості конкурувати з основними постачальниками таких же товарів.
1. За моїми оцінками, залишки соєвих бобів коливаються в межах 30-40 тис. тонн. Це значно нижче, ніж у минулому сезоні.
2. У найближчі місяці буде відвантажено до 5 тис. тонн не ГМ сої і до 5 тис. тонн соєвого шроту. При цьому покупці виявляють високий інтерес лише до закупівель сої на зовнішньому ринку і готові купувати її за високими цінами. У той же час експорт соєвого шроту здійснюється, найімовірніше, через безвихідь зважаючи на переважання обсягів його виробництва над можливостями внутрішнього споживання.
3. У період першої хвилі зупинок дефіцит сої вже був, що і стало головною причиною зупинок. Друга хвиля обумовлена сезонним явищем, зокрема необхідністю багатьох підприємств у проведенні планових ремонтних робіт.
4. Я не бачу перспектив імпорту сої. Винятком може бути хіба що ситуативний імпорт незначних обсягів олійної в умовах дефіциту. Наприклад, як у цьому сезоні, коли активний експорт призвів до дефіциту сировини і високої конкуренції між переробниками.
5. Відразу після початку пандемії відзначалося зниження попиту на м'ясну продукцію і паливо, що по ланцюгової реакції відбилося на попиті на соєву олію і шрот. Дана ситуація на тлі високих цін на сою безсумнівно негативно вплинула на маржинальність її переробки.
6. На внутрішньому ринку форвардні закупівлі/продажі сої не поширені.
7. У питанні конкуренції за сировину скасування соєвих правок не грає вирішальної ролі. Рівень конкуренції як був, так і залишиться високим, оскільки посівні площі під даною культурою незначно скоротилися, в той час як прогнози її врожайності є порівнянними з минулим роком.
8. Ємність внутрішнього ринку невелика, тому соя і продукти її переробки залишаться переважно експортно-орієнтованими позиціями.
Загалом, є над чим задуматися, і, як це часто буває, поки питань більше, ніж відповідей. Тим не менш, до старту нового сезону залишилося чекати зовсім недовго, і вже дуже скоро ми дізнаємося, як саме буде складатися робота даного сегмента в новому сезоні і чи будуть учасники ринку вчитися на власних помилках у стратегії ведення не тільки свого бізнесу, але і позиціонування України як одного з ключових гравців на світовому ринку.
Час покаже…
А поки вдалого старту олійного сезону! Ні пуху, ні пера! Ні жучка, ні смітинки!
