Deal or default?! Аграрії бідкаються, трейдери розводять руками…

Джерело

АПК-Інформ

3390

Або як один із найбільших світових експортерів кукурудзи зіткнувся з дефолтами

 

Анна Танська

АПК-Інформ

 

Високосний 2020 рік не перестає дивувати учасників ринку! Погодні аномалії та пов'язані з цим різкі переоцінки обсягів виробництва всіх основних культур, пандемія COVID-19 і Великий локдаун, політична нестабільність та економічна напруженість, а головне – висока волатильність цін, валют, котирувань, індексів фондових бірж, волосся на головах учасників ринку і взагалі всього, що лише може бути волатильним... Кожен рік є унікальним по-своєму, але 2020 рік поєднав у собі все, і, здається, вторгнення інопланетян уже і, правда, нікого не здивує... І тільки учасники ринку змиряються з реальністю і підлаштовуються під нові правила гри, як тут же відбувається щось, що вибиває з колії... Цього разу українські трейдери опинилися перед високою ймовірністю дефолтів за форвардними контрактами на постачання кукурудзи.

Як стабільний експортер кукурудзи №4 у світі опинився в такій ситуації, і що тепер робити українським трейдерам, щоб зберегти репутацію країни на глобальній арені?

 

 

Що цього разу сколихнуло ринок?

 

Лише черговий зліт цін... Цього разу на кукурудзу, одну з найбільш стабільних у ціновому аспекті культур, яка, тим не менш, привнесла в український аграрний бізнес вираз «цінове ралі» після далекого кукурудзяного ралі в 2017/18 МР. Розмірена робота ринку, налагоджені регіони збуту, репутація не ГМ кукурудзи, стабільно високий попит Китаю та країн ЄС, зростаючий інтерес Єгипту, зростаючі обсяги виробництва в Україні та світі, а разом з ними і конкуренція на глобальній арені…

Зростання цін на кукурудзу цього року, яке розпочалося ще задовго до старту сезону-2020/21, нікого не здивувало. Аналогічну ситуацію вже проходили з пшеницею та ячменем, така сама динаміка на ринках сої та соняшнику. Очікувані рекордні обсяги виробництва в Україні. Причому саме кукурудзи – небувалої величини: за оцінками деяких експертів, 40+ млн тонн. Здавалося, експерти змагалися, а «хто більше?». А потім знову погодний фактор, і всі ці роздуті оцінки почали танути на очах, а разом із ними ціни почали демонструвати зростання. А тут ще й суміжні ринки, і не лише в Україні, та й не лише в Причорномор'ї, і пішло-поїхало... Тепер граємо в «хто менше?». Найдовше трималися експерти USDA, і вихід їхнього жовтневого звіту остаточно розхитав цінову ситуацію. І тут, мабуть, варто підкреслити, що аналітики ІА «АПК-Інформ» не вірили настільки оптимістичним оцінкам і з самого початку прогнозували не більше 35,1-35,4 млн тонн, лише одного разу короткостроково скорегувавши свою оцінку до 37,3 млн тонн і незабаром знизивши її до 35,1 млн тонн. Зараз даний показник оцінюється аналітиками нашого агентства в 34,8 млн тонн, що знову ж таки не збігається з очікуваннями деяких експертів (26-30 млн тонн), тому що знову йде перекіс і нагнітання ситуації, але тепер уже в інший бік, і в міру просування збиральної та підрахунку залишків урожаю в полях ці прогнози буде дооцінено/скориговано в бік підвищення.

Загалом, нічого нового! Якби не одне «але», мабуть, ринок у цілому й аграрії зокрема втомилися від усього, що відбувається, а головне – від підрахунку втрат врожаю та своїх збитків…

Довгоочікувані $200 (!) за тонну (правда, коли їх уже ніхто і не чекав), і тепер з урахуванням низьких цін форвардів ($140-155 і $160-170 за тонну при укладанні контрактів у червні-липні та серпні) аграрії бідкаються, трейдери розводять руками.

І це не дивно, адже період активного укладання угод на постачання кукурудзи майбутнього врожаю розпочався раніше за звичні терміни, спред між стартовими цінами форвардів і актуальними на той момент цінами на поточне постачання зернової зріс у 2 рази (причому завдяки роздутим оцінками виробництва не на користь аграріїв), а потім настав серпень, і все змінилося аж до навпаки…

 

 

Хто правий, хто винен?

 

Схоже, що в умовах, що склалися, в одних аграріїв просто вичерпалися фінансові ресурси та здали нерви, а інші знайшли в цьому спосіб компенсації низки втрат. Ну і, звісно, не обійшлося без тих, хто не встояв перед спокусою заробити більше і просто вирішив скористатися ситуацією. Що ж робити трейдеру і як відрізнити перших і других від третіх?

З одного боку, аграріїв можна зрозуміти, адже, наприклад, за оцінками Аграрного союзу України, через посуху та заморозки втрати сільгоспвиробників України, за розрахунками експертів, можуть скласти 118 млрд грн.

З іншого боку, за останні декілька сезонів українські аграрії взяли ініціативу ціноутворення в свої руки та відточили майстерність маніпуляції цінами... Основною проблемою, про яку зараз говорять трейдери, є саме безпідставна спекуляція рядом аграріїв на даній темі. Тому як частина (і чимала) можливих дефолтів «світить» трейдерам, які укладали форварди з аграріями, земельний банк яких розташовано поза постраждалої від вкрай несприятливих погодних умов зони.

Виходячи з цього, УЗА взяла ініціативу в свої руки та прийняла рішення про створення списку «недобросовісних аграріїв», що, на їхню думку, допоможе убезпечити контрагентів і «оздоровити» зерновий ринок України. Однак не всі учасники ринку (в т.ч. і трейдери) підтримують даний метод виходу із ситуації, що склалася, побоюючись можливих спекуляцій або як мінімум необ'єктивності подачі інформації.

Транснаціональні компанії вважають, що незалежно від ринкової ситуації та цінової кон'юнктури контрагенти повинні виконувати контракти і готові робити виняток лише аграріям, які зазнали великих втрат від посухи. При цьому аграріїв, які дорожать своєю репутацією і готові виконати свої зобов'язання за контрактами, незважаючи на, м'яко кажучи, не найпривабливіші ціни форвардів, не так уже й багато. Це легко пояснюється тим, що через безліч факторів (несподіване зміцнення гривні в 2019 році та пов'язане з цим недоотримання прибутку, а в ряді випадків і фінансові витрати, подальша коронакриза, погодні аномалії та втрати врожаю і т.д.) бюджети компаній багатьох сільгоспвиробників, причому як дрібних, так і великих, тріщать по швах.

Поки всі міряються оцінками відсотків невиконання форвардів, підраховують суми втрат, говорять про ризики та наслідки як для кожної окремої компанії, так і для країни і її іміджу в цілому, а також порушують питання відсутності доцільності укладання даного виду контрактів під урожай-2021, ряд компаній продовжує їх укладати і дуже успішно. Досить розмите розуміння форвардного контракту як такого на українському внутрішньому ринку є ще однією важливою причиною ситуації, що склалася. Адже велика частина угод, які укладаються різними компаніями з аграріями на постачання майбутнього врожаю, за своєю суттю не має з форвардом нічого спільного.

 

Чи все так погано?

 

За оцінками різних експертів, у загальній сумі за форвардами в Україні було закуплено 5-7 млн тонн кукурудзи, з яких 2-2, 5 млн тонн мало було бути поставлено на зовнішні ринки в жовтні. Однак при нинішній ціновій кон'юнктурі та темпах збирання (плюс стримування продажів аграріями) є підстави вважати, що далеко не всі угоди буде виконано. За оперативними даними ІА «АПК-Інформ», із початку місяця (до 19 жовтня включно) з України було експортовано 609 тис. тонн кукурудзи, що на 37,6% менше за обсяги поставок за аналогічний період 2019/20 МР, але на 26,8% перевищує показник сезону-2018/19. За підсумками жовтня аналітики агентства очікують, що обсяг зовнішніх поставок української зернової складе 1,3 млн тонн, що, тим не менш, порівняно із середнім показником місячного експорту за попередні 8 років.

 

 

Що «хвилює» ринок?

 

Безумовно, ситуація з дефолтами тягне за собою певні втрати (в т.ч. репутаційні), причому як для окремо взятих компаній, так і для України як міжнародного експортера в цілому. Але давайте будемо об'єктивними – втрат не уникнути в будь-якому разі. У фінансовому питанні або одна, або інша сторона залишиться в програші. Питання лише в тому, на чиєму боці правда чи закон, як діяти зараз і як уникнути повторення ситуації в майбутньому? Які способи хеджування ризиків можуть допомогти трейдерам і аграріям, як часто до них вдаються представники українського агробізнесу і чому? Також важливо розібратися з питанням агрострахування, і чому воно не спрацювало або чому ряд аграріїв продовжує вважати його черговим способом наживи на них – мовляв, як не трейдери, так страховики хочуть збагатитися за їхній рахунок?! Яка стратегія продажів аграріїв і доки зростатиме ціна на кукурудзу, і, власне, як це позначиться на її конкурентоспроможності? Як знизити загострення пристрастей і зберегти відчуття тренду? Ну, і головне – чи буде введено обмеження на експорт кукурудзи або встановлено держрегулювання цін уже найближчим часом?

І, в цілому, як ми всі до цього докотилися, і чому іноді так складно досягти компромісу?! І, якщо аналітика будує таку погоду на ринку, то, можливо, час переглянути своє довірче ставлення до інформації, яка публікується в групах, чатах і соцмережах…

Про це і не тільки ІА «АПК-Інформ» пропонує поговорити з провідними досвідченими експертами в рамках онлайн-конференції «Corn-2020: Deal or default?!» , яка відбудеться 5 листопада на платформі ZOOM. Метою даного заходу є об'єктивне висвітлення такої гарячої та неоднозначної теми, а головне – донесення правдивих відомостей до імпортерів, які вже почали ставити «незручні» запитання.

У період, коли інформаційний простір «кишить» суб'єктивними думками експертів різного рівня і у кожного своя «правда» і доводи, мимоволі постає запитання, «а судді хто?» і де шукати об'єктивність? У досить непростій ситуації з кукурудзяними дефолтами цілком логічно звернутися за консультацією до фахівців юридичних фірм, до незалежних радників із правових питань. Так ми і вчинили.

 

Думка адвоката

 

Іван Касинюк, партнер, адвокат AGA Partners

 

Сьогодні хвиля непостачання і дефолтів на ринку набуває масового характеру. Учасники ринку розділилися на два табори, намагаючись знайти підтримку та лобіюючи свої інтереси в усіх можливих аграрних асоціаціях, об'єднаннях і закінчуючи державою.

Безумовно, у кожної зі сторін у цьому наростаючому конфлікті свої аргументи та своя правда. Виробники, звісно, відстоюють свій інтерес, апелюючи до втрат врожаю, великих збитків і необхідності вижити. Інші стверджують, що справа не лише в ціні – товар днем із вогнем не знайдеш.

Покупці звучать не менш вагомо. Складно посперечатися з тим фактом, що було укладено контракти, які, безумовно, зобов'язані виконуватися. На додаток, для багатьох постачальників це бажання не стільки мінімізувати втрати, скільки отримати надприбуток на перепродажах.

Говорячи про контракти. Більшість експортних угод, як відомо, підкоряються англійському праву та типовим правилам GAFTA. І врешті, якщо суперечки не вдасться врегулювати миром, саме арбітри GAFTA виступлять останньою інстанцією, розставивши всі крапки над «i». Звісно, мова піде вже не про сотні тисяч доларів збитків, які зазвичай фігурують у подібних справах, а скоріше мільйони.

Прогнозувати, яка зі сторін врешті виявиться з переможним рішенням арбітражу на руках, не візьмуся. Занадто багато я бачив арбітражних рішень GAFTA на своєму професійному віку та добре пам'ятаю кризу цін 2010-2011 рр., масові дефолти постачальників, заборону на експорт і т.п. Багато з подібних справ закінчилися дуже несподівано, а в багатьох боротьба ще триває.

Історія та практика показують, що навіть найбезнадійніші суперечки виграються, а найочевидніші зазнають поразки. Кожен контракт і його виконання – це окрема історія, і її результат, як завжди, залежить від деталей, професійності та наполегливості команд.

Давайте також не забувати про те, що будь-яке арбітражне рішення ще необхідно виконати, отримавши належні суми. Якщо, звичайно, рішення не буде виконано добровільно. Між іншим, за статистикою, в 90% випадків збитки згідно з рішенням GAFTA виплачуються винною стороною саме так.

Чималу роль у цьому відіграє так званий «дефолтний список» GAFTA, куди вносяться імена всіх компаній, які вирішили знехтувати рішенням арбітрів. Вважаю, мало кому цікаво втратити репутацію та ім'я на ринку. І дуже сподіваюся, що до моменту отримання рішення переможеним ще буде що втрачати.

Важливо враховувати також фактор часу. Арбітражний процес GAFTA, як правило, займає від 6 місяців до 2 років, що є важливим аргументом для обох сторін у процесі. Впевнений, цей аспект принциповим чином може впливати на переговорну позицію кожної зі сторін.

Підсумовуючи, я, безумовно, поділяю основний принцип англійського права – my word is my bond. Звичайно, взяті на себе зобов'язання мають виконуватися! Тим не менш, щорічно GAFTA розглядає понад 300 справ з усього світу про невиконання постачальних контрактів. І Україна в цьому списку, як ви вже, напевно, здогадалися, не пасе задніх.

 

Більш детально своєю думкою щодо кукурудзяних дефолтів Іван Касинюк поділиться в рамках виступу на онлайн-конференції «Corn-2020: Deal or default?!» .

Реклама

Вхід