«Corn-2020: Deal or default?!»: про що говорить ринок? (АПК-Информ: ИТОГИ №11 (77))

Джерело

АПК-Інформ

584

Анна Танська

АПК-Інформ

 

Однією з найбільш обговорюваних тем останнім часом є питання потенційних дефолтів за форвардними контрактами на постачання української кукурудзи. Як світовий експортер кукурудзи №4 з цим зіткнувся і чим це загрожує? Про що свідчить досвід попередніх років, і чому цього року цариця полів виявилася крайньою? Чому ABCD компанії не хочуть іти в wash out? Чому в українських аграріїв відсутнє розуміння алгоритму дій у поточній ситуації? І чому за практично повної відсутності держпідтримки вони не використовують інструменти хеджування й агрострахування, на відміну від фермерів США та Південної Америки?

Ну, і в цілому, якими є перспективи в умовах тотальної волатильності цін і жорсткої конкуренції?

З метою об'єктивного висвітлення такої гарячої та неоднозначної теми ІА «АПК-Інформ» організував онлайн-конференцію «Corn-2020: deal of default?!».

Головним спонсором заходу виступила компанія Cerealia, юридичним партнером – AGA Partners.

 

 

Передісторія…

20 років тому ціни на українську кукурудзу становили близько 86-93 USD/т FOB, і за весь маркетинговий рік на зовнішні ринки постачалося близько 52 тис. тонн зернової, тобто 1 Panamax за весь сезон! На сьогоднішній день у масштабах глобального виробництва в Україні обробляється близько 3% кукурудзи, при цьому її частка у світовій торгівлі становить 18%. Таким чином, Україна стабільно посідає 4 рядок у рейтингу світових експортерів кукурудзи, і практично кожна п'ята тонна проданої у світі кукурудзи є українською. Для порівняння: у світі вирощується понад 1 млрд тонн кукурудзи, з яких у США – 345-385 млн тонн.

У 2019/20 МР Україна посіла друге місце в світі за виручкою від експорту зерна з результатом понад $9 млрд, поступившись лише США, які однієї лише кукурудзи експортували 45 млн тонн.

Однак у 2020/21 МР на зерновому ринку України склалася досить серйозна криза виконання контрактів, пов'язана з тим, що за фактом ніхто не очікував на таку зміну ринкової ситуації. Значну кількість угод було укладено за досить низькими цінами, тоді як на момент їхнього виконання ціни зросли драматичним чином і кількість товару виявилася досить обмеженою. Якщо дивитися на цю ситуацію об'єктивно, то у кожної сторони в цьому наростаючому конфлікті свої аргументи та своя правда, і, звісно, кожна зі сторін відстоює свій інтерес.

 

В інтересах обох сторін вирішити ситуацію якомога швидше

Модератором конференції виступила Анна Танська, керівник відділу локальних ринків ІА «АПК-Інформ», яка в ході виступу поділилася своїм баченням причин ситуації, що склалася на ринку, і задала тон заходу, позначивши ключову проблематику питання кукурудзяних дефолтів, з якими зіткнулися учасники агробізнесу України.

Примітно, що цього року період активного укладання угод на постачання кукурудзи майбутнього врожаю розпочався раніше за звичні терміни, чому сприяла як приваблива цінова кон'юнктура й очікувані рекордні обсяги виробництва зернової в Україні, так і низька активність торгівлі кукурудзою врожаю-2019 на спотовому ринку. У порівнянні з показниками 2018/19 МР спред між стартовими цінами форвардів і актуальними на той момент цінами на постачання кукурудзи зріс у 2 рази (причому через завищені оцінки виробництва не на користь аграріїв). Потім погодний фактор почав вносити свої корективи, і в серпні на тлі посухи, що тривала, всі ці роздуті оцінки почали танути на очах, а ціни почали стрімко зростати... І якщо в масштабах країни ситуація з урожаєм не виглядає критичною, то окремі господарства (особливо малі та середні) настільки постраждали від посухи, що обговорювалося питання економічної доцільності виведення техніки для збирання врожаю. Безумовно, це не могло не позначитися на ситуації з виконанням форвардних контрактів.

 

З урахуванням того, що обсяги зерна, які укладаються під форварди, традиційно становлять близько 25-30% від майбутнього врожаю, за оцінками різних експертів, за форвардами в Україні було законтрактовано 5-7 млн тонн кукурудзи, з яких 2-2, 5 млн тонн повинно було бути поставлено на зовнішні ринки в жовтні. Однак з урахуванням поточної цінової кон'юнктури, темпів збирання та стримування продажів аграріями є підстави вважати, що далеко не всі угоди буде виконано. За оперативними даними, експорт кукурудзи в жовтні 2020/21 МР склав 1,8 млн тонн, що на 20% нижче за показник 2019/20 МР, але практично на 40% вище за показник 2018/19 МР і майже на 30% перевищує середньомісячний обсяг експорту за попередні 9 років (1,4 млн тонн).

З огляду на те, що основний експорт кукурудзи Україна здійснює в першій половині сезону (до виходу на ринок ключових конкурентів із Південної півкулі, потенціал виробництва кукурудзи в яких залишається досить високим), а поточний рівень цін на українську зернову на базисі FOB перевищує вартість французької (а саме, країни ЄС два сезони поспіль є лідерами з імпорту української кукурудзи), в інтересах обох сторін вирішити ситуацію з кукурудзяними дефолтами якомога швидше. «Лише досягнувши компромісу в даному питанні, Україна зможе добре проторгуватися в традиційні для себе терміни та наситити бюджет країни валютною виручкою, тим більше поки є хороший попит із боку Китаю. Також хочеться дещо заспокоїти переробну галузь України та прокоментувати звернення до прем'єр-міністра асоціації «Свинарі України» спільно з асоціацією «Союз птахівників України», яке облетіло всі ЗМІ, з проханням внести до Меморандуму про узгодження позицій на ринку зерна загальні річні обсяги експорту кукурудзи. Навіть у кращі роки, коли обсяг комбікормового споживання досягав 5,2-5,8 млн тонн проти поточних 5 млн тонн, його частка в загальному виробництві не перевищувала 20-21%. Наприклад, у 2017/18 МР при виробництві кукурудзи 24,7 млн тонн та кормовому споживанні 5,2 млн тонн його частка становила 21%. Тому навіть при найгірших сценаріях розвитку ситуації з урожаєм кукурудзи в Україні (за деякими оцінками, 25-27 млн тонн) потреби внутрішнього ринку буде більш ніж покрито», - підсумувала А.Танська.

 

 

Трейдери не отримують надприбутки, а скорочення інвестицій відкине Україну на 5-10 років назад

 

Президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов відзначив успіхи України в тенденціях агровиробництва за останні 20 років, незважаючи на істотні зміни клімату, все більш часті посухи та той факт, що глобальне потепління відбувається активніше, ніж у середньому в світі (згідно з даними Укргідрометеоцентру, якщо за минулий рік весь світ потеплішав на 1°С, то середня температура повітря в Україні підвищилася на 3°С). У 2001 році виробництво агропродукції в Україні становило 42 млн тонн, а в 2019 році було зібрано рекордний урожай – 98,4 млн тонн. Цього року, на жаль, погода не дозволила Україні зібрати очікуваний урожай, але, тим не менш, експорт с/г продукції з країни в 2020/21 МР як мінімум може стати третім за величиною за всю історію незалежної України.

Експерт акцентував увагу на тому, що Україна зараз потребує істотних інвестицій у систему зрошення і для цього потрібні нові технології, адже у вирішенні даного питання не можна покладатися виключно на використання річок, які до того ж потребують технологічного обслуговування та чищення, що вимагає колосальних капіталовкладень. Аналогічно зі свердловинами... Тим більше що це може призвести до осушення ґрунтових вод, річок і водойм (як це було з Аральським морем). Дану проблему потрібно вирішувати на науковій базі та з держпідтримкою.

Поряд із цим, ситуація, яка складається на сьогоднішній день на українському ринку кукурудзи, може підірвати довіру трейдерів до інструменту укладання форвардів. Зі спілкування з низкою сільгоспвиробників можна зробити висновок, що деякі з них завідомо занижують показники врожайності в офіційній звітності, сподіваючись на держкомпенсацію або можливість невиконання форвардного контракту. Така ідея почала поширюватися на ринку після оприлюднення міністерством проєкту меморандуму з метою реструктуризації зобов'язань за укладеними форвардними контрактами.

«Якщо хтось з аграріїв вважає, що трейдери мають відкриті позиції за форвардними контрактами та продають товар, коли захочуть, то це не так. Навіть якщо трейдер не продав товар на фізичному ринку, він зобов'язаний це зробити за допомогою біржових інструментів, і його прибуток є зафіксованим і становить 1-3 USD/т. Якщо хтось вважає, що трейдер купив товар за ціною 150-160 USD/т і зараз заробляє гроші, продаючи його за 230 USD/т, то це не так – судна, які приходять під навантаження, вже продано за 160-170 USD/т FOB. Транснаціональні компанії, які працюють десятиліттями або століттями на ринку, побоюючись за свою репутацію, змушені купувати недопоставлені обсяги з різницею в ціні 50-70 USD/т, вантажать судна та зазнають реальних збитків. У мене одне судно пішло зі збитками в $560 тис. через недопоставлені обсяги за форвардними контрактами та витрати на демередж», - підкреслив М.Горбачьов.

За його оцінками, за форвардними контрактами поточного року було закуплено близько 6-8 млн тонн. При різниці близько 50 USD/т між цінами форвардних контрактів, укладених у липні-серпні, та поточними цінами трейдери зазнають збитків у $300-400 млн. «Трейдери почнуть купувати кукурудзу лише тоді, коли зерно вже буде безпосередньо доставлятися покупцю. Це, по-перше, скоротить, фінансування сільгосппідприємств. По-друге, не дасть можливості зафіксувати ціну до її падіння в період збирання врожаю. Таким чином, увесь сектор отримає менше грошей», - вважає він.

Президент УЗА зазначив, що якщо трейдери скоротять фінансування, то це відкине Україну на 5-10 років назад у технологіях виробництва, а якщо українські трейдери почнуть скорочувати зовнішні поставки, то цю нішу дуже швидко займуть конкуренти. Крім того, якщо міністерство, слідуючи зверненню двох тваринницьких асоціацій із проханням обмежити експорт кукурудзи поточного сезону, зробить це, то за поточних умов це може призвести до збільшення тіньових запасів кукурудзи в аграріїв, до профіциту пропозиції та зниження цін на внутрішньому ринку, в результаті чого аграрії, які бажають заробити більше, зазнають куди більших збитків.

«Ми знову вирощуватимемо лише фуражну пшеницю та низьковрожайні культури, які мають не такий високий попит. Тому я б хотів закликати всіх виконувати свої контрактні зобов'язання. Невиконання може призвести до зворотного – зниження обсягів виробництва зернових. Інвестор вкладає гроші туди, де він відчуває безпеку. Україна – досить ризикова країна з нашою політичною турбулентністю, кліматичними змінами. Завдання людей, які працюють в агросекторі, – створити найбільш сприятливі умови для інвестицій», - підсумував М.Горбачьов.

 

Цього року цариця полів виявилася крайньою

 

Андрій Друзяка, директор Grain Star International, один із перших експортерів кукурудзи з України, у своїй доповіді зупинився на історії українського ринку кукурудзи та поділився досвідом роботи за подібних умов, які мали місце і раніше, причому не лише за форвардами, але і на спотовому ринку.

Нова історія кукурудзи розпочалася в 1997/98 МР, коли було здійснено перший суттєвий експорт. За останні 10 років відбувся різкий стрибок виробництва кукурудзи, чому більшою мірою сприяла необхідність пересівати великі вимерлі площі озимих культур, яка виникла в 2011/12 МР. Це стало початком нового етапу для сектору фуражної кукурудзи, в результаті чого посівні площі було збільшено в 2 рази, а валовий збір – в 3-4 рази. Спікер зазначив, що за останні 10 років частка експорту даної культури в структурі виробництва становила близько 80%, а внутрішнє споживання поступово скорочувалося.

 

 

А.Друзяка зазначив, що всі піки цін, які виникали в Україні за останні 3 роки, були обумовлені дефіцитом товару і давали в ряді випадків привід не виконувати форвардні контракти. При цьому такого збігу обставин і невиконання такого обсягу форвардних контрактів, як цього року, звичайно, не було.

Експерт вважає, що, найімовірніше, втрата врожаю кукурудзи в п.р. в Україні складе не менше 5%, а при песимістичному сценарії – близько 10%. За його оцінками, валовий збір зернової поточного сезону за оптимістичним сценарієм складе близько 28,2 млн тонн, експорт – 22 млн тонн, внутрішнє споживання залишиться стабільним.

У ціновому відношенні А.Друзяка в цілому поточного сезону бачить потенціал для зростання ціни, проте підкреслив, що піку 2011 р. (330 USD/т FOB) вона, найімовірніше, не досягне.

«Кукурудзи вистачить на всіх. Інше запитання – як виконуватимуться форвардні контракти? І чи є панацея від подібних ситуацій у майбутньому? Це індивідуальний вибір кожного використовувати агрострахування, хеджування, технології блокчейн, аграрні розписки, застави... Можливо, коли земля перейде у власність, це стане запорукою сумлінності сільгоспвиробника. Виходом із сьогоднішньої ситуації є компроміс. Я згоден, що форвардні контракти виконувати потрібно, але в деяких господарствах дійсно немає такої фізичної можливості, деякі з них знаходяться на межі банкрутства. Перенесення виконання контрактних зобов'язань на наступний рік – це також індивідуальна домовленість. Щодо позиції та ролі держави у вирішенні цього питання, я вважаю, що держава тут нічим допомогти не може. А ті наради, які проходять при міністерстві, закликають до доброчесності постачальників і волевиявлення покупців іти на поступки та домовленості», - поділився експерт.

 

Колективного вирішення проблеми не існує

Іван Касинюк, партнер, адвокат AGA Partners, вважає, що колективного вирішення учасниками ринку питань невиконання форвардних контрактів або проблеми з виплатами компенсацій за непоставлений товар не існує. «У кожного постачальника та покупця є свій контракт, це окремі зобов'язання, які повинні виконуватися окремо. Іноді ми не можемо об'єднати навіть два контракти з одними і тими самими постачальниками та покупцями, тому зібрати всіх на ринку точно неможливо», - пояснив він.

Експерт зазначив, що постачальники шукають для себе інструменти, за допомогою яких можна ухилитися від зобов'язань, однак законної можливості для цього у них немає.

«Якщо ми говоримо про ті контракти, які є на ринку, то, в принципі, на 70%, 80% або навіть 90% вони є схожими. У них ідеться в цілому про постачання кукурудзи українського походження, а не з якихось конкретних полів або елеваторів, або про якісь конкретизовані способи виконання, тому в більшості випадків можливості ухилитися від виконання зобов'язання у постачальників не буде», - додав І.Касинюк.

 

 

Виплати з агрострахування будуть рекордними

 

Костянтин Нідзієв, заступник директора з корпоративного бізнесу PZU в Україні, зазначив, що розмір страхових виплат в Україні за програмою агрострахування в 2017-2019 рр. сумарно склав 100 млн грн, а в 2020 р. очікуються рекордні як мінімум 50 млн грн.

За очікуваннями спікера, популярність агрострахування набиратиме обертів в Україні через зміни клімату, адже в п.р. у багатьох регіонах країни від посушливих погодних умов постраждали посіви пшениці, кукурудзи, соняшнику, сої. Найсильніше постраждали фермери південної частини країни, проте в деяких господарствах центрального регіону врожайність зернових знизилася в десятки разів.

«Також ми чекаємо на прийняття закону про підтримку агровиробників наступного року. Дуже сподіваємося, що це допоможе на 50% знизити страховий платіж. Таким чином, його розмір становитиме 2-2,5%, що вже не є критичним і не може стати причиною укладання форвардів без страховки», - поділився К.Нідзієв.

 

 

На фізичному ринку потрібно створити щось на кшталт клірингової палати на біржі?

 

Іван Черевко, керуючий партнер Agromanagement, поділився своїм досвідом проходження низки дефолтів і подальшого призупинення діяльності компанії.

«Це складна ситуація і проблема всієї України, тому що за дефолтами стоять великі суми. Зокрема, компанії Cardiff Trading, директором якої я був, довелося домовлятися з усіма учасниками: десь передачею активів, десь передачею судових позовів і т.д. Ми вели з усіма переговори і, в принципі, правильно вийшли з ситуації, при цьому ще залишається наша функція контролю дебіторської/кредиторської заборгованості. Коли перед компанією дефолтує постачальник, то щоб залишитися працездатною, компанія виконує цей контракт, закриває угоду з певним збитком, тим самим вимиваючи частину грошей зі свого обігу», - поділився він.

Як показує практика, все це заморожує певну суму грошей в арбітражах і судових позовах, і процес може тягнутися від двох місяців (у кращому разі) до декількох років або навіть десятків років. Окрім того, навіть виграш судового процесу та подальше звернення з цим рішенням до виконавчої служби зовсім не гарантує повернення виграної за результатами суду суми. Тому трейдерам доводиться йти на поступки, і поки немає інструменту, який дозволив би уникнути такої ситуації.

«Тому я відкрив іншу компанію, яка займається біржовою діяльністю. Чому ми почали займатися біржовою діяльністю? Тому що тут все чітко та зрозуміло. На біржі є клірингова палата, яка регулює фінансові взаємовідносини між покупцем і продавцем. Якщо свого роду депозит не покриває фінансові зобов'язання однієї зі сторін, то на біржі виникає марджин кол (Margin Call) і позиція закривається», - пояснив І.Черевко.

Учасникам зернового ринку, профільним асоціаціям необхідно знайти такий інструмент, за допомогою якого вдасться врегулювати ситуацію з форвардними контрактами. «Зараз це гра в одні ворота. Надійний трейдер у будь-якому випадку виконуватиме свої зобов'язання, однак навіщо йому ці контракти, якщо він не може себе ними убезпечити?» - пояснив він.

У разі невиконання умов контракту трейдером не так сильно постраждає репутація сільгоспвиробника або постачальника, як ABCD компанії, якщо вона допустить дефолт.

«Якщо дефолт допустить виробник або невеликий трейдер, то ліквідності на ринку буде достатньо, щоб продавати продукцію комусь іншому. Знайдеться на ринку покупець, який із ним працюватиме. Необхідно знайти спосіб убезпечити форвардні контракти, адже вони потрібні ринку. Це гарний інструмент для всіх учасників ринку, але він має правильно працювати, а не в один бік», - додав І.Черевко.

Біржа вважається інструментом хеджування, але в Україні це складний продукт і не завжди працює. Чому? Тому що немає чіткої кореляції з чорноморським ринком. При цьому зараз на ринку є чорноморський ф'ючерс на кукурудзу та пшеницю, і він корелюється краще. За допомогою даного ф'ючерсу можна «вловити» ту необхідну ціну, яку ви закладаєте у фінансовий план. Однак ви не зможете за допомогою ф'ючерсу (будь то чорноморський ф'ючерс або класичний) застрахувати компанію від дефолту, банкрутства тієї компанії, яка вас дефолтує, або чогось подібного. «Якщо на біржі існує клірингова палата, то чому вона не може існувати і на фізичному ринку? Або чому, наприклад, не використовувати щось, схоже на «ескроу-рахунок», коли кожна зі сторін вносить на певний депозитний рахунок третій стороні певний гарантований платіж? Аналоги таких біржових інструментів на фізичному ринку можуть допомогти врегулювати питання виконання форвардних контрактів», - пояснив І.Черевко.

 

Продав ф'ючерс, купив кол – кінець історії, і голова не болить

 

Вал Сігаєв, ф'ючерсний брокер і консультант з управління ризиками RJOBrien, буквально на пальцях пояснив про інструменти хеджування ризиків і наочно продемонстрував їхню ефективність за поточних умова Експерт змоделював чотири можливі варіанти хеджування ризиків за допомогою біржових інструментів і на конкретних прикладах показав, якого економічного ефекту це дозволяє досягти.

«Наприклад, є комбінація форвард+кол. Уклавши форвардний контракт 28.08.2020 за ціною 165,5 USD/т із постачанням 1000 тонн кукурудзи в жовтні-листопаді, можна було зробити одночасну покупку $3,70 кола за 3 центи за бушель, або 1,18 долара за тонну. Мінімальна кількість колів для купівлі 8 або 32, якщо повністю хеджуватися на 100% форварда. Якщо ми просто продали кукурудзу за форвардом за 165 USD/т, то при ринковій ціні 220-230 USD/т ми зазнаємо досить значних збитків. Але якщо ми купили кол за 1,18 USD/т або 150 USD, то в кінці жовтня він коштував 20 USD/т або 2500 USD. Таким чином, купивши 8 таких колів, ми заробляємо близько 20000 USD, відповідно, при купівлі 32 колів заробіток міг скласти і близько 80000 USD. Це дозволяє на третину або навіть повністю покрити всі збитки від форвардного контракту», - пояснив спікер.

В.Сігаєв уточнив, що так відбувається не завжди. Цього року через низьку волатильність у серпні та високу в кінці жовтня вартість опціонів значно зросла і дозволила перекрити всі збитки за форвардом. Також спікер навів приклади розрахунків альтернативної форварду купівлі пут опціону на кукурудзу зі страйком $3,70 за бушель на грудень, відкрив завісу на більш складні комбінації ф'ючерсів і опціонів, якими він займається, і поділився своєю думкою щодо чорноморського ф'ючерсу. «Рух чорноморського ф'ючерсу є менш волатильним, але в цілому повторює чиказький. Це ще один із варіантів хеджування. Тим більше що обсяги торгів зростають, і в жовтні Platts проторгував 8766 лотів – це новий рекорд. Зрозуміло, ці обсяги та ліквідність поступаються Чиказькій біржі, але, тим не менш, це інструмент, який можна використовувати», - підсумував він.

Спікер погодився з попередніми доповідачами в тому, що форвард – це дійсно ефективний інструмент продажів. «Це не якась змова світових капіталістів проти українського фермера. Це інструмент, який широко використовується в світі, і, як будь-який інструмент, він має переваги та недоліки. Ним, як сокирою, можна і будинок побудувати, і руку відрубати. Тому потрібно вивчати всі можливі інструменти продажів сільгосппродукції і не робити передчасних висновків. Хочу закликати українських аграріїв активніше використовувати ці інструменти і не боятися їх. Це ефективні інструменти, і вони можуть допомогти вам заробляти більше грошей», - закликав він.

Також В.Сігаєв повідомив про нещодавню участь у дослідженні з агрофінансових ринків України. Згідно з отриманими даними, лише 9% виробників знають, що таке ф'ючерси й опціони, а найбільшим ризиком своєї діяльності вони назвали низькі ціни на сільгосппродукцію. Але, як показує практика, не лише низькі, але і високі ціни за певних обставин можуть бути несприятливими.

«Використання таких інструментів робить всі ці форвардні контракти набагато менш вбивчими. Проста річ: продав ф'ючерс, купив кол – кінець історії, і голова не болить. Що тут думати? Тим більше за таких складних агрокліматичних умов у США та Україні, і коли Китай скуповує все, що ворушиться», - підсумував спікер.

 

У чому полягає криза цього року?

Кукурудза як пізня культура завжди була надією сільгоспвиробника, завдяки якій він покривав збитки або недоотриманий прибуток від реалізації більш ранніх культур. Проте в повному погодних аномалій і неврожайному 2020 році крайня у збиранні врожаю культура виявилася крайньою у взаєминах між покупцем і продавцем, оскільки багато аграріїв, не зібравши потрібних обсягів пшениці та інших ранніх культур, «передомовлялися» з трейдерами та розраховували компенсувати недопоставлені партії кукурудзою. В цілому все виглядає так само, як і при будь-якому конфлікті, що виник за умов різкої зміни навколишнього середовища.

Ситуація не нова і нагадує події 2010/11 МР, коли форвардні контракти укладалися за цінами 130 USD/т FOB, через декілька місяців ціни досягли 160 USD/т FOB, потім злетіли до 230-260 USD/т FOB, а із середини сезону перевищили 300 USD/т FOB. Але є декілька особливостей. Тоді ринок функціонував за інших умов, і держава активно втручалася в ринкові процеси, хоча не всі вважали це правильним із точки зору ринкової економіки. Зараз вплив ситуації, що склалася, відчувається сильніше, тому що ринок за 10 років змінився: став об'ємнішим і глобальнішим, зросла і кількість гравців. Тому він «галасає» голосніше та сильніше, хоча за фактом кардинально нічого не змінилося.

Можна припустити, що так само, як і попередніми роками, всі проблеми вирішаться чи то в арбітражі, чи то іншим способом. Ринок сам врегулює ціни та виконання контрактів, і рано чи пізно все повернеться до звичного робочого русла. Однак якщо домовленості між сторонами конфлікту не буде досягнуто найближчим часом (а цього року відсоток таких випадків може бути досить великим), то це призведе до великої кількості дефолтів, спорів, стягнень, арештів і т.д. А з урахуванням затягування розглядів відгомони наслідків цього буде чутно ще довго... Це може негативно позначитися на інвестиційній привабливості АПК України, який стабільно забезпечує близько 40% валютних надходжень до бюджету країни.

 

Резюме

На українському ринку присутня величезна кількість компаній, і ліквідність, яку вони забезпечують, стимулює конкуренцію і розвиток. При цьому ринок є ринок, тут виживає найсильніший, найрозумніший і найбільш заповзятливий. Якщо сільгоспвиробник не використовуватиме доступні інструменти (страховку, форвард, біржові технології, передові агротехнології, нові ЗЗР, оптимізацію логістики і т.д.), а продовжить працювати по-старому, то, звичайно, він програє більш інноваційному конкуренту. На зміну неефективним прийдуть ефективні, і відбудеться перерозподіл.

Ключовим на сьогоднішній день є питання про те, як Україні залишитися надійним експортером кукурудзи та встигнути проторгуватися у вигідні для себе терміни? Адже ми розуміємо, що який би врожай кукурудзи Україна не отримала, однаково він буде чималим. Навіть якщо події розвиватимуться згідно з песимістичним сценарієм і врожай кукурудзи в Україні складе 25 млн тонн, це буде вище за показник 2017/18 МР, при цьому ціни тоді були куди нижчими за поточні рівні. А якщо поглянути в ретроспективі, то відносно нещодавно про такий обсяг ніхто і мріяти не міг.

Закономірним є той факт, що зі зростанням світового виробництва зростає і світове споживання, тому Україна ніколи не зіткнеться з проблемою збуту вирощеного зерна. Попит буде завжди, і все завжди впиратиметься в ціну. При цьому не варто забувати про те, що святе місце порожнім не буває! І за відсутності пропозиції від українських трейдерів цю нішу швидко займуть конкуренти.

Реклама

Вхід