В очікуванні дива...

Джерело

АПК-Інформ

536

Український та світовий ринки борошна в першій половині 2020/21 МР


Досить дивний заголовок, на перший погляд, але цілком зрозумілий: весь світ очікує на чудові зміни в році, що наступив, після підступних потрясінь минулого. Хтось очікує на чудодійний вплив вакцини, хтось – чудесне зникнення вірусу, на кшталт того, як «іспанка» просто зникла після десятків мільйонів жертв... Люди завжди очікують на диво. На що ж очікувати борошномелам, враховуючи те, що минулий рік став провальним як для українського, так і для світового ринків?


 

Світова торгівля борошном



Минулий 2019/20 МР ознаменувався найменшим показником обсягу світової торгівлі борошном за останні 4 роки – 10,8 млн тонн (14,4 млн тонн у пшеничному еквіваленті), хоча очікувалося 11,9 млн тонн. Як показує практика, прогнози – справа невдячна, особливо якщо втручаються такі фактори, як пандемія. Навчені гірким досвідом аналітики озвучують прогнози на 2020/21 МР більш обережно та більш реалістично.

Щодо ключових імпортерів пшеничного борошна варто відзначити, що інформація про гарний урожай пшениці на Близькому Сході дає підстави припустити, що обсяги імпорту борошна Іраком в 2020/21 МР збільшаться незначно в порівнянні з минулим сезоном і складуть 1,5 млн тонн. Однак 3 роки тому Ірак закупив майже 2 млн тонн. Збільшення обсягів закупівель Сирією не очікуються. Щодо Афганістану, навпаки, прогнозується збільшення імпорту до 2,5 млн тонн. Збільшення закупівель відносно обсягу минулого року планує також Узбекистан. Дещо збільшать закупівлі Ємен і Бразилія.



Традиційно найбільшим світовим експортером борошна залишиться Туреччина з прогнозованим обсягом 3,68 млн тонн, що аналогічно торішньому показнику.



Казахстан також планує наростити обсяги експорту продукції, що, в свою чергу, обумовлено планами Афганістану й Узбекистану збільшити закупівлі. У той же час щодо Аргентини прогнозується деяке зниження експорту. Україні міжнародні експерти прогнозують зростання експортних відвантажень борошна в 2020/21 МР. Однак, на мою думку, яка збігається з думкою більшості українських експортерів, дані прогнози є безпідставними, і в кращому разі буде відвантажено на експорт 200 тис. тонн борошна українського виробництва. При порівнянні показників експорту борошна в першому півріччі нинішнього сезону з результатами останніх років – це дуже оптимістичний прогноз.

Є причини об'єктивні та суб'єктивні нинішньої ситуації, яку розглянемо більш детально.


 

Український ринок борошна


«Перші дзвіночки» різкого падіння експорту борошна з України прозвучали ще в березні-червні минулого МР, коли обсяги скоротилися на 50%. За часом це збіглося з першою хвилею протидії коронавірусу – локдаун, закриття ресторанів і кафе, згортання туризму тощо. З початку нинішнього МР відвантаження скотилися з 19,0 тис. до 8,0 тис. тонн, і лише в грудні намітилося незначне зростання…



Подібна ситуація складалася в усіх світових експортерів, але не так катастрофічно. В основних гравців поруч знаходяться їхні найбільші покупці. І якщо заклади громадського харчування різко скоротили споживання борошна, то домогосподарства та хлібозаводи споживання збільшили. Наприклад, Молдова, наш найближчий постійний покупець, особливо не зменшила імпорт українського борошна. І більш далекі постійні партнери, Ізраїль і Палестина, зменшили закупівлі дуже незначно. Крім того, навіть до далекої Венесуели вели традиційні відвантаження. Але ці обсяги не зрівняються з близькосхідним і африканським напрямками, куди практично перестали відвантажувати борошно. А про північнокорейські обсяги і говорити не доводиться.



Не можна не відзначити, що навіть за таких складних умов українські борошномели виходили на нові ринки (Буркіна-Фасо) та поверталися на забуті – Уганда, Конго.Один з основних негативних факторів, що вплинув на значне зниження обсягів експорту українського борошна, – різке зростання цін. Українська продукція завжди була привабливою своєю низькою ціною. Зростання світових цін на пшеницю привело до відповідного тренду і в Україні. Як наслідок – зростання цін на продукти переробки. Але якщо пшениця – товар біржовий, до постійних коливань цін усі готові та грають за існуючими правилами, то з борошном справа інакша. Коли покупцеві, який очікує на прибуття оплаченого товару через місяць, а то і два, повідомляють, що наступна партія буде дорожчою на 20-30%, то він не поспішає платити. Товар у нього є, в дорозі ще не одна партія – можна почекати, поки подешевшає або пошукати, де дешевше. І знаходить інших постачальників, якщо не більш дешевого товару, то з іншими умовами оплати. Наприклад, Північна Корея продовжує купувати борошно, але вже не в Україні, а в Росії, де різко зросли обсяги експорту. ОАЕ також переключилися на інших постачальників тощо.



Станом на середину січня 2021 року зростання цін не зупинилося, на що в тому числі вплинуло введення РФ імпортного мита на пшеницю. У той же час введення Аргентиною з 26 лютого п.р. ембарго на експорт кукурудзи також позначиться на світових цінах на зернові. Але в даній ситуації українським експортерам борошна на руку зіграла тривалість ситуації, і покупці змирилися з невідворотністю платити більше, що і позначилося на грудневих відвантаженнях. Ціни на борошно вищого ґатунку в грудні коливалися в діапазоні 280-315 USD/т на умовах FCA. Зростання відвантажень було незначним, але підвищувальна тенденція простежується.

Треба відзначити, що якщо деяких експортерів українського борошна подібна ситуація збентежила, то інші продовжували шукати нові шляхи просування свого товару і не особливо знижували обсяги експорту. КПФ «Рома», що не знизила обсяги відвантажень, останнім часом організувала експорт борошняних сумішей у дрібній фасовці. Причому не звичайних, а складноскладних: звичайні суміші можуть містити в складі жири та дріжджі, в зв'язку з чим термін придатності їх 1-3 місяці. У більш дорогих і складних ці самі жири та дріжджі присутні в стіках і ізольовані від інших інгредієнтів. Тому термін їхнього зберігання 6-12 місяців. Саме такі суміші виробляє і експортує «Рома» вже не один місяць і постійно збільшує обсяги відвантажень. Особливо потрібно відзначити те, що подібний товар і на внутрішньому ринку практично ніхто не виробляє, а тут зацікавили імпортера, та так, що той вирішив виводити товар на ринки сусідніх країн.

Не змінився і склад першої десятки експортерів, хоча змінилися обсяги та рядок у рейтингу. ДПЗКУ пішла з першої позиції, а на перше місце за правом вийшов Вінницький КХП №2. До лідера підтягнулися харківські виробники: «Енліль» і «Рома». Без усяких оглядок на проблеми та пандемію «Південьмлин» нарощує свої відвантаження – від торішніх 300-500 тонн на місяць до 800-1000 тонн нинішнього року. Хто хоче і вміє працювати, тому немає перешкод!



Різке зниження експортних відвантажень вплинуло на обсяги виробництва борошна в Україні. Офіційна статистика показує пряму залежність: на скільки знизився експорт, на стільки ж знизилося виробництво. З'явилися підвищувальні тенденції в грудні – намітилося зростання. Це зовсім не означає, що і «сірий» ринок просів, зовсім ні! Там все, як і раніше, і обсяги практично ті самі. У тих, хто справно платить податки, все на виду, тому-то і падіння експорту призвело до падіння виробництва. Ті, хто працює в тіні, товар не експортує, практично не декларує, і в статистиці він не враховується.



Безумовно, світова тенденція зростання цін на пшеницю визначала і постійно зростаючі ціни на борошно. Як і на світовому ринку, українські споживачі спочатку шукали продукцію за колишніми цінами, але потім змирилися і стали платити ринкові.

Зменшення обсягів виробництва практично не змінило ступінь присутності найбільших виробників на українському ринку. І гравці практично ті самі, за традицією очолювані Вінницьким КХП №2, і виробляють вони приблизно половину всього офіційного українського борошна.



Окремо слід зазначити те, що АТ «Аграрний фонд», яке не має жодного свого млина, виробило за 6 місяців близько 40 тис. тонн борошна. На даний час вкотре порушено питання передачі деяких державних КХП в управління вищеназваної компанії. Причому тих, які, будучи виставленими на торги, не зацікавили жодного інвестора! Аграрний фонд готовий провести повну модернізацію переданих підприємств і, різко збільшивши випуск продукції, стабілізувати ринок. Але вже котрий рік немає єдиного правильного вирішення наболілого питання – озброїти власними виробничими потужностями реального гаранта продовольчої безпеки країни. 

У грудні обсяги виробництва борошна в Україні почали дещо зростати, що вселяє оптимізм і дає можливість сподіватися на повернення борошномельної галузі до стану передпандемічного періоду. І це не просто очікування дива, а об'єктивний погляд із нев'янучою надією на оживаючий ринок.

 

 

Реклама

Вхід