Підсумки 2020 року на світовому ринку зерна (АПК-Информ: ИТОГИ №1 (79))

Джерело

АПК-Інформ

5931

Інна Степаненко

АПК-Інформ

Здається, щороку при підбитті його підсумків звучить фраза: «Рік був непростим». Але 2020 р. зумів підняти планку «складності» на новий рівень. Давайте подивимося, які основні події розвивалися на світовому зерновому ринку минулого року на тлі нових реалій, продиктованих пандемією.

 

 

Зміни політики імпорту пшениці

2020 р. пішов під знаком глобальної пандемії, яка триває і в 2021 р. Це позначилося на світовій економіці в цілому, а в сільськогосподарському секторі, що відповідає за забезпечення глобальної продовольчої безпеки, потрібна була максимально швидка адаптація до нових умов роботи. Питання продовольчої безпеки в умовах пандемії привело до низки заходів, вжитих як експортерами, так і імпортерами ключової с/г продукції. І якщо перші в ряді випадків обмежували вивезення продовольства, щоб мати можливість гарантувати покриття внутрішніх потреб у разі непередбачених обставин, то інші, навпаки, послаблювали імпортні обмеження з метою наповнити запаси.

Серед експортерів зерна найбільш довгограючі та значущі для ринку нововведення відзначалися в Росії (про що детально викладено в статті «Російський ринок пшениці на екваторі 2020/21 МР: стратегія чи імпровізація?»). Ми ж зосередимося на імпортерах, відступивши лише для згадки того, як практично під бій курантів Аргентина призупинила експортні продажі кукурудзи до кінця лютого п.р. із метою забезпечити достатній обсяг зернової для внутрішньої переробки та контролювати внутрішні ціни на продовольчі товари в умовах тривалої рецесії. Щоправда, дане рішення було скасовано менш ніж за 2 тижні через черговий страйк місцевих фермерів.

Крім невизначеності та деякої невпевненості в завтрашньому дні, які принесла глобальна пандемія, в ряді країн-імпортерів відзначалися вкрай низькі врожаї зерна. Два дані фактори стали основними причинами, які підштовхнули уряди окремих країн до полегшення процедури постачання до країни ключової зернової продукції.

За даними USDA, аграрії Марокко в 2020/21 МР зібрали лише 2,56 млн тонн пшениці проти 4 млн тонн роком раніше і 7,34 млн тонн у сезоні-2018/19. У результаті країна, яка і так багато в чому залежала від імпорту зернової, була змушена з 1 квітня 2020 р. обнулити мито на ввезення пшениці, тоді як традиційно в літні місяці тут діють досить високі тарифи на постачання зернової, покликані захистити місцевих виробників. Наприкінці 2020 р. влада Марокко прийняла рішення подовжити дію нульового імпортного мита на пшеницю до 31 травня п.р. із метою забезпечення регулярного постачання зернової до країни. USDA прогнозує зростання імпорту пшениці до Марокко в 2020/21 МР до 6,5 млн тонн проти 4,63 млн тонн роком і 3,72 млн тонн двома роками раніше.

Ще однією країною, для якої 2020 р. видався недостатньо врожайним, виявився Пакистан. За оцінкою USDA, валовий збір пшениці в країні в 2020/21 МР склав 25,7 млн тонн. З одного боку, це вище за показник роком раніше (24,3 млн тонн), з іншого – помітно нижче за встановлену урядом мету в 27 млн тонн. Окрім того, перехідні запаси зернової в країні склали менше 1,3 млн тонн. Для порівняння: вони досягали 2,58 млн тонн у 2019/20 МР і 4,75 млн тонн у сезоні-2018/19. У результаті Комітет економічної координації Пакистану в червні 2020 р. дозволив приватному сектору імпортувати 2,5 млн тонн пшениці. Відносно зазначених поставок скасовано нормативне мито в розмірі 60%, мито (11%), податок із продажів (17%) і прибутковий податок на імпорт продукції (6%). Примітним фактом є і те, що зазвичай Пакистан зовсім не імпортує пшеницю, покладаючись на внутрішнє виробництво.

Цікавим моментом є скасування мита на імпорт пшениці (45%), ячменю (35%) і кукурудзи (25%) в Туреччині. Незважаючи на високі врожаї ячменю та кукурудзи, а також досить добрий валовий збір пшениці поточного сезону, в жовтні 2020 р. влада країни обнулила ввізний тариф на ключові зернові культури, а в грудні дію нульового мита було подовжено до кінця квітня п.р. Як пояснили в уряді країни, дане рішення було прийнято з метою регулювання внутрішніх цін на зазначені зернові та зниження навантаження на ТМО. Прагнення наростити внутрішні запаси стратегічних культур у поточних реаліях може бути ще однією причиною обнулення імпортного мита.

 

Цінове ралі 2020-го

Якщо серед моментів, якими запам'ятається 2020 р., перше місце посідає глобальна пандемія, то друге напевно дістанеться ціновому ралі. До кінця року ціни на ключові сільгосппозиції на світових біржах досягли багаторічних максимумів, незважаючи на рекордно високе світове виробництво таких основних зернових, як пшениця та кукурудза в 2020/21 МР. Фактор пандемії та всі невизначеності, які вона несе, прагнення країн убезпечити себе, наростивши запаси, зумовили досить високий попит на зернові на світовому ринку, що підігрівало ціни. Введення Росією мита та квот на експорт зернових, несприятливі погодні умови в ключових країнах-виробниках, особливо в Південній Америці в кінці року, різке збільшення Китаєм попиту на кукурудзу, значні валютні коливання, страйки в Аргентині стали основними факторами, які підвищили вартість зерна до багаторічних піків.

 

Китай як головний ньюсмейкер року

Що ж стосується титулу головної країни-ньюсмейкера аграрного ринку, то його зберігає за собою Китай. Говорячи про КНР, можна виділити декілька моментів, які мали значення для світового сільськогосподарського сегменту в 2020 р. По-перше, ринок продовжував спостерігати за китайсько-американською епопеєю. По-друге, загострилися відносини між КНР та Австралією. І, по-третє, це китайський «кукурудзяний бум» і в цілому апетити країни на зерновому ринку, які стали одним із ключових факторів зростання цін. Розглянемо все по порядку.

Баталії між США та КНР у 2020 р. були не настільки яскравими, як в 2019 р., але все ж країни привертали увагу, а їхні заяви позначалися на цінах, особливо на соєві боби. Ще на самому початку року країни підписали першу фазу торгової угоди, яка передбачала істотне нарощування Китаєм імпорту американської продукції. З березня Китай скасував стягування додаткового ввізного мита при постачанні до країни ряду американських товарів, у т.ч. соєвих бобів. При цьому КНР не одразу активізувала імпорт зі США, в результаті чого Д.Трамп навіть заявляв про можливий розрив вищевказаної угоди та введення додаткового імпортного мита на китайські товари з боку США. Літо розпочалося із заяви уряду Китаю про прийняте рішення призупинити закупівлі великими держкомпаніями сільгосппродукції зі США, в тому числі соєвих бобів. Дане рішення було обумовлено погіршенням політичних відносин між країнами через позицію США в ситуації навколо Гонконгу. Однак, незважаючи на періодичні сутички між країнами, у 2020 р. відзначалося істотне збільшення закупівель Китаєм американської продукції, зокрема сої та кукурудзи.

Крім напружених відносин зі США, а також триваючих складнощів із постачанням до Китаю каноли з Канади, в 2020 р. КНР погіршила відносини і з Австралією, які останніми роками і так були далекими від ідеальних. Уряд Китаю прийняв рішення про введення з 19 травня антидемпінгового й антидотаційного мита на імпорт австралійського ячменю в розмірі 80,5% строком на 5 років. Антидемпінгове мито на зернову склало 73,6%, а антидотаційне – 6,9%. Дане рішення було аргументовано виявленням випадків демпінгу з боку Австралії при постачанні ячменю до Китаю, що завдало значної шкоди внутрішній промисловості країни. Для Австралії даний крок став відчутним ударом, оскільки КНР була провідним напрямком для відвантажень зернової. У серпні Австралія зверталася до міністерства торгівлі КНР із проханням про офіційний перегляд встановленого мита, проте отримала відмову.

Що ж стосується попиту Китаю на кукурудзу, то в другій половині 2020 р. даний фактор помітно сколихнув ринок. До появи офіційної оцінки валового збору зернової в країні аналітики очікували на значне зниження даного показника поточного сезону через несприятливі погодні умови, зокрема декілька тайфунів, які завдали шкоди посівам культури в ряді регіонів КНР. При цьому одночасно з очікуваним скороченням виробництва кукурудзи в Китаї спостерігалося і продовжує спостерігатися істотне зростання попиту на неї через відновлення поголів'я свиней після епідемії АЧС. І все це розгортається на тлі низьких запасів. Китайські запаси кукурудзи завжди цікавили операторів ринку і весь час залишалися загадкою, так як їхні оцінки від різних аналітиків істотно відрізнялися. Ще у вересні місцевий мінсільгосп повідомляв, що протягом останніх років у країні спостерігається дефіцит кукурудзи, який заповнювався завдяки продажу зернової з держрезервів за допомогою аукціонів. У 2020 р. таким чином було реалізовано 57 млн тонн кукурудзи, і уряд КНР не планує здійснювати нові продажі з держзапасів до весни п.р. За останньою оцінкою USDA, перехідні залишки зернової в країні в 2020/21 МР становлять 200,5 млн тонн, що практично на 10 млн тонн нижче за показник роком раніше. Додамо до перерахованого вище і стрибок цін на кукурудзу на внутрішньому ринку Китаю, які досягли максимуму за останні роки.

На тлі всіх зазначених факторів аналітики почали різко підвищувати прогнози імпорту зернової до Китаю. Спочатку USDA озвучили свій прогноз поставок на рівні 22 млн тонн. В останньому звіті даний прогноз становить уже 17,5 млн тонн, оскільки оцінку врожаю кукурудзи від Національного бюро статистики Китаю було озвучено на рівні 260,67 млн тонн, що практично відповідає торішньому результату, а мінсільгосп країни і зовсім повідомив, що валовий збір культури збільшився до 264 млн тонн. Незважаючи на значне зниження прогнозу імпорту кукурудзи до КНР у 2020/21 МР, поточні очікування більш ніж у 2 рази перевищують результат сезону-2019/20 (7,6 млн тонн), оскільки запаси все одно є низькими, а попит високим. Окрім того, ряд аналітиків сумнівається, що офіційна оцінка виробництва кукурудзи в країні відображає реальну картину, а врожай культури насправді нижчий за озвучений. Варто зазначити, що країна активізувала імпорт і альтернативних зернових, зокрема фуражних пшениці та ячменю, для часткового покриття попиту на кукурудзу.

Складна ситуація на китайському ринку кукурудзи та перспективи масивного імпорту зернової та альтернативної їй продукції до країни стали одним із тих факторів, які підігрівали ціни на світовому зерновому ринку.

 

У 2020 р. були й інші примітні моменти, такі як обвал цін на нафту та падіння курсу долара, угода щодо Brexit між Великобританією та ЄС і президентські вибори в США тощо. Ми ж розглянули події, які найбільш запам'яталися на світовому зерновому ринку минулого року. Рік 2021-й уже розпочався не просто – глобальна пандемія та локдауни тривають, політична криза в США посилюється, ціни і далі зростають... Але, як то кажуть, поживемо – побачимо.

 

Реклама

Вхід