Сезон парадоксів для українського гороху: рік без Індії, а ціни все вищі

Джерело

АПК-Інформ

11029

Анна Танська

АПК-Інформ

 

2020/21 МР можна назвати сезоном парадоксів для українського гороху. Стрімко розвиваючись і збільшуючи свою частку на глобальній арені, учасники українського ринку гороху зіткнулися із втратою такого ємного ринку збуту, як Індія. Змирившись, ну або майже, із втратою ключового ринку збуту гороху, оператори ринку вкотре усвідомили ризик «гри в одні ворота»…

Працюючи в умовах зниження попиту й активного пошуку альтернатив, при стрімкому скороченні виробництва та зростанні конкуренції (особливо з боку РФ), всі розуміли, що незабаром момент цінового стрибка... Тим більше, в такому-то сезоні!.. І ось через рік функціонування без попиту Індії як такого ціни на горох перевищили історичні максимуми. Що далі?!

Якою видалася перша половина сезону-2020/21? Які перспективи і чи є вони?

 

Несподівано чи очікувано?

Горох, та й зернобобові в цілому є в Україні експортно-орієнтованими культурами, оскільки левова частка врожаю постачається на зовнішні ринки, в той час як внутрішнє споживання, як і в інших сегментах, знаходиться в стагнації.

Тривалий час ринок гороху в Україні лобіювався і стрімко набирав обертів, спонукаючи аграріїв робити ставки на нього (тим більше що культура є досить рентабельною і добре себе зарекомендувала в сівозміні). Експортний напрямок був досить перспективним, а головним ринком збуту як у світі в цілому, так і для України зокрема була Індія, і жодних альтернативних ринків немає і, напевно, не буде. Туреччина та Пакистан не дотягують за обсягами і до того ж віддають перевагу російському гороху. Та й чи треба шукати альтернативу, коли населення Індії, а разом із ним і попит стрімко зростає, і всі прогнози свідчать про ще більший приріст?!

Тому, коли Індія з метою підтримки внутрішніх цін почала обмежувати імпорт шляхом підвищення ввізного мита (і дійшла до максимально допустимого, згідно із СОТ, рівня) і наполегливо просувала вимогу про необхідність фумігації сільгосппродукції бромметилом (заборонений в Україні), всі надії українських трейдерів і аграріїв розбилися вщент. Ну майже... Ще деякий час експорт здійснювався, щоправда, досить неактивно.

Як результат, площі під горохом почали скорочуватися, до того ж ще й погода грала з урожайністю і часто не на користь останньої... Зрештою істотно скоротилася пропозиція на внутрішньому ринку, а всім відомо, що за цим настає – зростання цін. І чим більше відчутний дефіцит пропозиції, тим більш високих рівнів вони досягають, потім ці максимуми стимулюють аграріїв до збільшення площ, і так по колу... Адже все закономірно і повторювалося вже не одноразово...

Якщо згадати 2016/17 МР, то саме стрімке подорожчання гороху в кінці 2015/16 МР (який в цілому запам'ятався сезоном високих цін на нього в Україні) спонукало аграріїв до більш активного вирощування даної культури та привело до рекордних показників виробництва. Але, як то кажуть, щось пішло «не так» або «не туди»... Спершу ціни, а потім політика закупівель Індії, яка ускладнювалася-ускладнювалася і зійшла нанівець. У 2020 році не закуплено жодної тонни українського гороху, а російського – аж 1,2 тис. тонн, з яких за 5 місяців 2020/21 МР цілих 6 тонн!.. І це стало справжньою несподіванкою і викликом. Ну а, з іншого боку, на що ще можна було очікувати в умовах різкої зміни реальності та практично відсутньої альтернативи?

 

Ціни та посіви-2020

Внаслідок зниження попиту та цін в Україні почали різко зменшуватися посіви гороху. І вже з початку 2020/21 МР ціни на нього досягали давно забутих, але таких бажаних аграріями максимумів.

Незважаючи на загальну волатильність (особливо на експортному напрямку), ціни на горох переважно підвищувалися через складнощі з формуванням необхідних обсягів внаслідок стримування продажів аграріями, а також поступового зменшення його запасів всередині країни. Звісно, першопричиною цього стало подальше скорочення посівної площі під ним в Україні. Згідно з даними ІА «АПК-Інформ», ще майже на 7% у 2020 році. А потім ще й падіння показника середньої врожайності більш ніж на 8% через несприятливу погоду, що в сукупності зі зменшенням збиральної площі призвело до зниження обсягів виробництва гороху в Україні поточного сезону на 15% у порівнянні з попереднім – до 489 тис. тонн. Однак це дещо менше, ніж у 2019/20 МР, коли посіви гороху зменшилися більш ніж на 40%, і, незважаючи на приріст показника середньої врожайності на 24,2%, обсяг валового збору знизився з попередніх 776 тис. до 573 тис. тонн, що з урахуванням зменшення перехідних залишків на 65% привело до істотного скорочення експортного потенціалу даної культури.

За даними моніторингу ІА «АПК-Інформ», за першу половину сезону-2020/21 ціни на горох у глибоководних портах України підвищилися на 2800-3000 грн/т, а із січня почали зростати з новою силою, додавши ще 500-1000 грн/т. Станом на кінець місяця ціни трейдерів на зернобобову в основному озвучувалися в межах 9500-10500 грн/т СРТ-порт, тим самим перевищивши історичний максимум – 9400-10100 грн/т СРТ-порт, який фіксувався в кінці квітня – на початку травня 2016 р.

Підтримку цінам також надавала перманентно висока конкуренція між представниками експортно-орієнтованих компаній і переробних підприємств, багато з яких істотно підвищували ціни на цю культуру і більшу частину першої половини 2020/21 МР озвучували їх на рівнях, що дорівнюють і навіть перевищують ціни в портах. Також зростанню сприяла аналогічна цінова динаміка в суміжних сегментах, особливо в секторі сої та деяких нішевих культур. Більш того, за такими високими цінами горох торгувався вже з кінця минулого року на внутрішньому ринку і практично весь січень на експортному.

І це, незважаючи на темпи експорту зернобобової з України, які помітно поступаються торішнім.

 

Фокус експорту: з Індії на ЄС

За даними агентства, за попередні 3 сезони експорт гороху зменшився з рекордних 872 тис. тонн у 2017/18 МР до 424 тис. тонн у 2019/20 МР. У той самий час фокус постачання змістився з Індії на ЄС. Так, у 2017/18 МР на частку поставок до Індії припало близько 43%, а в 2019/20 МР цей показник склав близько 13%. При цьому таку саму частину експортних партій за підсумками сезону було відправлено до Італії і близько 19% - до Іспанії.

Звісно, виходячи з балансних показників, у 2020/21 МР тенденція зменшення обсягів експорту зберіглася. Але знизилися не лише обсяг і темпи експорту, а й закупівельна активність самих імпортерів (за винятком окремих гравців).

У період із липня до грудня поточного МР з України було експортовано близько 205 тис. тонн гороху. Серед ключових напрямків слід відзначити Нідерланди, Іспанію та Італію, які посіли перші три місця в рейтингу імпортерів українського гороху, закупивши відповідно 51, 43 і 22 тис. тонн. Хоча слід зазначити, що Іспанія та Італія скоротили обсяги імпорту в порівнянні з торішніми показниками (75 і 46 тис. тонн). А сумарний обсяг експорту гороху до країн ЄС із липня до грудня 2020/21 МР склав 124,3 тис. тонн проти 140,5 тис. тонн за аналогічний період попереднього сезону.

Ринки Пакистану та Туреччини: Україна vs РФ

Якщо говорити про такі вагомі ринки збуту, як Пакистан і Туреччина, то обсяги поставок гороху з України в даних напрямках помітно поступаються показникам попередніх років. При цьому конкуренція з боку РФ стала ще більш відчутною. Що, в цілому, і не дивно, адже поки Україна скорочує виробництво, Росія тримає його на відносно стабільному рівні (більш ніж у 2 рази перевищує рекордний показник урожаю українського гороху), а в 2020/21 МР навіть показала приріст на 15,6% - до 2,74 млн тонн. Справедливості заради варто відзначити, що ситуація з розподілом гороху в РФ діаметрально протилежна і левова його частка споживається всередині країни. Проте, внутрішнє споживання має властивість обмеженості, і після приросту на 12,8% у 2019/20 МР – до 1,7 млн тонн, у 2020/21 МР даний показник залишається на тому самому рівні. А ось показник експортного потенціалу російського гороху поточного сезону зріс на 69% (!) – до 0,95 млн тонн.

Так, за першу половину 2020/21 МР відвантаження гороху з України до Пакистану та Туреччини знизилися до 2,1 і 13,8 тис. тонн відповідно, в той час як поставки зернобобової з Росії за даний період до цих країн склали 101,7 і 68,6 тис. тонн.

Для порівняння: за перше півріччя 2019/20 МР обсяги експорту гороху з України та РФ у напрямку Пакистану становили 6,5 і 59,6 тис. тонн, а до Туреччини – 32,9 і 37,1 тис. тонн відповідно.

В цілому в 2019/20 МР обсяги експорту гороху з України в напрямку Пакистану та Туреччини становили 12,9 і 37,1 тис. тонн, а з РФ – 116,8 і 68,1 тис. тонн відповідно, а ще роком раніше – 48,6 і 60,7 тис. тонн з України і 89,1 і 137,9 тис. тонн із РФ відповідно.

 

Що далі?

Поки ситуація на українському експортному ринку гороху виглядає досить песимістично. Та й на внутрішньому ринку особливих перспектив не спостерігається...

З іншого боку, в липні-грудні реалізовано близько 60% експортного потенціалу. А отже, ще рано ставити крапку на даній культурі. Так само, як і на Індії, яка, незважаючи на все, залишається одним із ключових маркетмейкерів у секторі бобових. Тому що ринок запам'ятав, як лише один тимчасовий дозвіл на імпорт у даному напрямку підвищив ціну на горох на 50 USD/т за добу.

Поряд із цим, поточного сезону Індія навряд чи вже «вистрілить», особливо з урахуванням подальшого зниження оцінок обсягів імпорту гороху (за даними IGC, – на 4%, до 2,1 млн тонн), тоді як у 2017/18 МР даний показник становив 5,5 млн тонн. У той самий час завдяки поліпшенню ситуації з АЧС і збільшенню кормових потреб попит Китаю поточного сезону зріс до рекордних 3,3 млн тонн, та й у цілому протягом попередніх двох сезонів обсяги закупівель даною країною були вищими, ніж в Індії. За оцінками IGC, імпорт гороху до Китаю та Індії в 2018/19 МР становив 2,45 і 1,78 млн тонн, а в 2019/20 МР – 2,53 і 2,18 млн тонн відповідно.

Однак за підсумками 2018/19 і 2019/20 МР Китай імпортував з України лише 312 тонн і 328 тонн гороху, а за першу половину сезону-2020/21 – 901 тонну. Тим не менш, це значно перевищує обсяг імпорту Китаєм російського гороху, який за 2,5 сезони склав 8 тонн.

Разом із тим, експерти FAO вважають бобові культурами майбутнього завдяки їхнім корисним властивостям (малий вміст жиру та велика кількість клітковини, протеїну і мінералів) і доступності як при вирощуванні, так і для населення (в т.ч. для бідних і незахищених його шарів). Крім того, що бобові відповідають усім вимогам вегетаріанства та веганства і в азіатських країнах вживаються в їжу згідно із сімейними традиціями, це ще й найбільш бюджетний спосіб вживання в їжу протеїну. Тому є підстави вважати, що поки світ перебуватиме в кризі, бобові будуть затребуваними.

У той самий час Індія – це великий покупець із певними «заморочками», і її уряд завжди прислухатиметься до місцевих фермерів і переробників, використовуючи мито як інструмент врегулювання ситуації на внутрішньому ринку. Від цієї політичної схеми, найімовірніше, не піти і потрібно пристосовуватися, як це зробили Канада й Австралія.

Україна має величезний потенціал для роботи в даному напрямку, але для цього необхідно вивчати потреби ринку та пропонувати не лише сировину, а й більш цікаву продукцію (якщо не готовий продукт, то хоча б напівфабрикати). Адже щоб бути успішним, мало пропонувати те, що у тебе є, куди важливіше пропонувати те, що необхідно конкретному покупцю.

Примітно, що Індія використовує для переробки цілісний горох, у той час як у Малайзії, Індонезії, Шрі-Ланці високим є споживання колотого гороху, і немає обмежень на імпорт і проблем із митом.

За першу половину 2020/21 МР відвантаження гороху з України до Малайзії та Шрі-Ланки склали 10,3 і 7,5 тис. тонн відповідно, а за аналогічний період минулого сезону – 7,3 і 13,9 тис. тонн. За підсумками 2019/20 МР у напрямку Малайзії та Шрі-Ланки було відправлено 17,9 і 29 тис. тонн українського гороху, а в 2018/19 МР – 21,3 і 17,9 тис. тонн відповідно. У той самий час до Індонезії за 2019/20 і 2018/19 МР з України було поставлено лише 479 і 997 тонн гороху, а з початку 2020/21 МР – взагалі жодної тонни.

В цілому, в експортерів є декілька варіантів: або змиритися з маніпуляцією ринком з боку Індії, при цьому продовжуючи збільшувати свою присутність на інших ринках збуту, або вкладати кошти в переробку бобових. Але це в перспективі, а вже скоро ми побачимо, чи підштовхнуть нові цінові рекорди аграріїв до збільшення посівних площ під ним. Робимо ставки?

Реклама

Вхід