На початку тижня інформаційний простір України облетіли новини про те, що уряд «добровільно» обмежить зростання цін на бутильовану соняшникову олію, борошно і хліб. Ініціатором виступило Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, яке з метою стабілізації роздрібних цін розіслало тексти проєктів двох відповідних меморандумів асоціаціям, що представляють інтереси виробників даної продукції («Укроліяпром», ГС «Борошномели України», Всеукраїнська асоціація пекарів та об'єднання «Укрхлібпром»), а також Асоціації ритейлерів України. Дана ініціатива пропонує зафіксувати роздрібні ціни на бутильовану соняшникову олію, хліб і борошно до 1 липня п.р., відштовхуючись від показників 1 березня п.р. Таким чином, уряд України намагається знайти компроміс за цими групами товарів, не доходячи до експортних обмежень.
Але чи так все просто? Якщо так, то чому дані заходи не були вжиті раніше, а тільки зараз – з початком зниження цін на сировину і готову продукцію як на внутрішньому, так і на експортному напрямку? Ну і, власне, якою була реакція представників асоціацій виробників і чим вона обґрунтована, а також чому буквально сьогодні (18 березня) Мінекономіки опублікувало прес-реліз з дещо іншим меседжем?
Отже, два тижні тому відбулася зустріч між міністром розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та його заступниками, а також представниками трьох профільних асоціацій – ГС «Борошномели України», Всеукраїнською асоціацією пекарів та об'єднанням «Укрхлібпром». В рамках даної зустрічі обговорювалося питання про причини зростання протягом останнього півріччя цін на борошно, хліб і хлібобулочні вироби.
Наприкінці минулого тижня Мінекономіки розіслало торговельним мережам і переробникам соняшнику і пшениці, а також хлібопекарям проєкт Меморандуму про стабілізацію цін на бутильовану соняшникову олію, борошно і хліб, коментарі до якого можна було подати до 15 березня.
Згідно з проєктом документа, текст якого має в своєму розпорядженні ІА "АПК-Інформ", "учасники ринку протягом дії меморандуму погоджуються не підвищувати відпускні ціни на соняшникову олію вище рівня, що склався в торгових мережах на 1 березня 2021 р., а також зобов'язуються забезпечити безперебійне постачання на внутрішній ринок продукту, що має високу соціальну значимість".
Зі свого боку, уряд України обіцяє не змінювати існуюче регулювання експорту/імпорту, надати переробникам "сприятливі кредитні умови", а також забезпечити юридичні консультації щодо розвитку ринку та сприяти розвитку маркетингової інформаційної системи на ринку соняшнику та пшениці.
Позиція борошномелів проста і прозаїчна, неодноразово озвучувалася і наочно показувалася. 90% собівартості борошна - це вартість зерна пшениці.
«Виходячи з цього, ми жодним чином не можемо вплинути на вартість готової продукції, оскільки в основі її лежить підвищення цін на саме зерно. Відповідно, тут коло замикається. Додайте до цього зниження попиту, скорочення обсягів виробництва борошна і імпорт борошна, що розпочався, а також різке падіння експорту. Все це унеможливлює будь-які зміни в ціновому аспекті. На сьогоднішній день всі без винятку борошномельні підприємства України працюють з негативною рентабельністю, що обумовлено сукупністю цих факторів, основний з яких – це ціна на пшеницю», - поділився своєю думкою Р.Рибчинський.
Також експерт зазначив, що хлібопеки, у свою чергу, акцентували увагу на підвищенні цін не тільки на борошно, а й на всі інші інгредієнти. Перш за все, на цукор, який має дворазове зростання цін, а також на соняшникову олію, яйця, дріжджі і навіть сіль. Тобто, по суті, на всі основні складові. До того ж зросла вартість енергоресурсів, оскільки для замісів тіста і випічки хліба використовуються газ і електрика. Другим важливим аспектом, на якому акцентували увагу хлібопекарі, була огидна позиція торгових мереж. Справа в тому, що реалізація хліба і хлібобулочних виробів відбувається десь на 70% через роздрібні мережі (національні або лінійні). На сьогоднішній день з урахуванням всіх бонусів і всіх цінових накруток, які мають мережі, виробникам хліба дістається тільки 45% від вартості, в той час як 55% вартості йде мережам. Асоціації хлібопекарів також звернули увагу Мінекономіки на те, що якщо міністерство хоче якимось чином забезпечити зниження ціни в роздробі, то для цього, в першу чергу, необхідно розмовляти з представниками торгових мереж.
Результатом даної зустрічі стало те, що минулої п'ятниці (12 березня) Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства було підготовлено кілька проєктів меморандумів, де прописувалося як би добровільне зниження учасниками ринку ціни: на олію – з «Укроліяпром», на м'ясо птиці та яйця – з Союзом птахівників України, а також на борошно і хліб – з представниками Асоціації ритейлерів України та ГС «Борошномели України», Всеукраїнської асоціації пекарів та об'єднання «Укрхлібпром».
За словами Р. Рибчинського, після появи проєкту меморандуму, який було розіслано учасникам даної наради, кілька представників мереж почали в ультимативній формі вимагати від хлібокомбінатів і борошномельних підприємств, які мають постачання до мереж, зниження вхідної ціни. Аргументом виступила домовленість з Мінекономіки на предмет «добровільного» зниження цін і те, що мережі готові піти на це зниження, але, звісно, за рахунок виробника.
"Відповідно, у вихідні три асоціації (одна борошномелів і дві хлібопекарів) написали спільний лист до Мінекономіки, де виклали своє бачення ситуації. Знову-таки акцентували увагу, що ми не є агрегаторами підвищення ціни ні на борошно, ні на хліб. Також ми висловили здивування і обурення тією позицією представників ритейлу, які з'явилися буквально в ці вихідні і потім в понеділок... Подібні дії ми розцінюємо як тиск на виробників з метою за наш рахунок знизити ціну на полицях торгових мереж.
В результаті в понеділок один із заступників міністра Мінекономіки повідомив нас, що вони розуміють нашу ситуацію і поділяють наше невдоволення. Іншими словами, в міністерстві сприйняли нормально те, що ми відмовилися підписувати такий меморандум. Підкреслю, що на сьогоднішній день жодних документів з боку асоціацій хлібопекарів і борошномелів, що підтверджують якесь добровільне зниження цін на готову продукцію в роздробі, немає і бути не може. Ми живемо і працюємо в ринкових умовах, конкуруючи як безпосередньо всередині країни, так і відчуваючи конкуренцію з боку зовнішніх постачальників борошномельної продукції на український ринок. Тому жодних зобов'язань борошномели України щодо фіксування цін чи то станом на 1 лютого, чи то на 1 березня або на будь-яку іншу дату брати не можуть і не будуть», - резюмував Р.Рибчинський.
«Запропонований Міністерством економіки минулого тижня формат Меморандуму між виробниками і роздрібними мережами – це чергова досить потворна спроба регулювання ринку. Тільки якщо до цього він регулювався прямими нормативними документами, то тепер робиться спроба впливати за допомогою торгових мереж на виробників і, по суті справи, створити інструмент «ринкового тиску на ціни». В даному випадку це торкнулося і торкнеться всіх виробників без винятку», - вважає Б.Шестопалов.
Говорячи про борошномелів і хлібопекарні, він акцентував увагу на тому, що знову-таки в ланцюжку «зерно – борошно – хліб – роздріб» регулювати взялися виключно ланки всередині неї. Тобто, з одного боку, є постійно зростаючий ринок commodities, зерна зокрема, а з іншого – зниження споживчого попиту і боротьба мереж за утримання клієнта. Але це, на його думку, досить однобокий підхід, коли здійснюється регулювання ринку за рахунок виробника. До того ж він нагадав, що саме борошномели, як і інші переробники, вже постраждали 1 березня, тільки наслідки цього проявляться дещо пізніше.
«Я говорю про горезвісну спробу виведення зернотрейдингу з тіні і введення ставки ПДВ у розмірі 14% на велику категорію сировинних продуктів. Що ми в підсумку маємо? Це те, що виробники борошна купують зерно зі ставкою ПДВ 14%, а, відпускаючи готову продукцію кінцевому споживачеві, донарахують 6% за рахунок власного прибутку. Вже тільки це рішення за кілька місяців «вимиє» значну частину робочого капіталу у виробників борошна. І мова не тільки про виробників борошна, а й про виробників олії, м'яса, круп і т. д. Тому я вважаю, що Мінекономіки практично відкрило скриньку Пандори, оскільки і так складно говорити про існування в нашій країні екосистеми, в яку входили б виробники і ритейл. Це давно точка постійного спору і постійного арбітражу. Тому, звичайно ж, інструменти повинні були бути принципово іншими. І ми на зустрічі з міністерством пропонували і пропонуємо інструменти реального впливу на ринок, які так чи інакше пов'язані або з активізацією роботи державних операторів на ринку зерна, або ж зі створенням так званого стабілізаційного резерву, який повинен знаходитися безпосередньо у операторів ринку у формі комерційного кредиту. Питання лише в тому, як компенсувати ставки за цими кредитами», - пояснив Б.Шестопалов.
У контексті досягнення компромісу між хлібопекарями і представниками ритейлу експерт вважає, що якщо ми ведемо мову про ринок, то говорити про важелі впливу досить складно. Цього року аграрії отримали джек-пот, який визначається багатьма факторами: як дефіцитом, який прямо або побічно викликаний карантинними заходами, так і зростаючим попитом, насамперед у зв'язку зі значною інфляцією грошей. Ритейл поводиться як ритейл, оскільки в Україні законодавчо не регламентовані деякі питання щодо таких документів, як закон про торгівлю, якого не існує, і відповідальність за несвоєчасне внесення платежів.
«До того моменту, поки правила торгівлі продовольчими і соціально значущими товарами в країні не будуть відрегульовані законодавчо, складно буде говорити про яку б то не було платформу для домовленостей. Оскільки сьогодні ніхто не обмежує мережі, можна назвати, наприклад, термін повернення коштів за проданий хліб 50 днів, наприклад, при терміні його реалізації в 72 години. Треба точно розуміти, що ритейл будується, розвивається, закриває свої необхідні потреби, перш за все, за рахунок виробника соціально значущих товарів, оскільки вони мають найвищу оборотність. По суті справи, немає ні найменшого зв'язку між термінами фактичної реалізації продукту і терміном, за який ритейл віддає за нього гроші. Вважаю, що будь-які домовленості повинні формуватися на підставі вироблених правил. І законодавцем правил повинні бути державні інститути, і в даному випадку, я вважаю, що до того моменту, коли правила реалізації продовольчих товарів в групі соціально значущих не будуть регламентовані на рівні законних актів, складно буде шукати майданчик для домовленостей. Що ж стосується аграріїв, то їх нічим обмежувати не потрібно, їх законне право отримати максимальну кількість коштів за вироблену продукцію навряд чи може обговорюватися. Якщо держава хоче впливати на ціноутворення, необхідно за це заплатити. Інакше я сказати не можу», - пояснив Б.Шестопалов.
На його думку, необхідно впливати на ціну сировини в момент найнижчої її вартості – момент збирання врожаю. Це повинна бути функція або державного агента, або ж операторів ринку, які отримують кредит, причому абсолютно комерційний за формою оформлення, наприклад, під заставу зерна, що купується. Таким чином, можна було б плавно впливати на ціну кінцевого продукту шляхом повної або часткової компенсації процентної ставки кредиту. Тоді зерно дорожчатиме виключно за рахунок вартості його зберігання і фактичного убутку, але це буде прогнозоване, чітке і зрозуміле зростання. При цьому він уточнив, що не варто формувати ці запаси на весь без винятку запас пшениці, що переробляється.
«Я вважаю, що за допомогою ритейлу можна порахувати обсяг реалізації соціально значущих товарів і визначити, хто, власне кажучи, візьме на себе відповідальність, хто має достатній фінансовий потенціал, щоб накопичувати ці запаси. По суті справи, я говорю про часткову передачу функції продовольчої безпеки комерційним операторам», - резюмував Б.Шестопалов.
Так чи інакше, 18 березня п.р. Мінекономіки опублікувало прес-реліз, метою якого, мабуть, є пом'якшення ситуації. Як уточнюється, сторони-підписанти меморандуму (ну, а в даному випадку швидше непідписанти) погодилися, що, виходячи з прогнозних балансів попиту/пропозиції, український ринок повністю забезпечений основними видами продовольства внутрішнього виробництва. Тим не менш, в черговий раз підкреслюється необхідність стабілізації цінової ситуації на основних ринках.
У свою чергу, учасники ринку підтвердили готовність стабільного і безперебійного забезпечення внутрішнього ринку необхідними обсягами продовольства, яке має істотну соціальну значимість, запевнивши, що будуть вживатися всі необхідні заходи для стабілізації цін, у тому числі шляхом мінімізації постачальницько-збутових надбавок на такі товари.
Чи можна вважати питання вичерпаним, а компроміс – досягнутим? Подивимося... Зазначу лише, що подібні заходи щодо стримування цін (зокрема на соняшникову олію) раніше були прийняті в Росії. Ще в грудні 2020 р. торгові підприємства і виробники олії підписали з Мінсільгоспом і Мінпромторгом РФ угоду про граничні ціни на олію. До чого це призвело, судіть самі.
Разом із тим, зниженню цін на борошно в Росії сприяло підписання Мінсільгоспом РФ угоди з 53 регіонами для підтримки борошномелів і пекарів на суму 2,88 млрд руб., які почали надходити в березні п.р.
Також підкреслю, що на поточний момент ціновий тренд переломився у бік зниження, оскільки попереднє різке подорожчання ряду товарів з України на експортному напрямку призвело до істотного зменшення їхньої затребуваності на світовому ринку. Таким чином, неготовність імпортерів вести закупівлі за сформованим цінами та, відповідно, скорочення попиту з їхнього боку привели до зниження цін на соняшникову олію, борошно пшеничне і т.д. Але це на експортному напрямку баланс було досягнуто ринковими механізмами, а що буде з цінами для народу в роздрібних мережах?
Підготувала Анна Танська
