2020 і одна причина турбулентності на ринку кукурудзи України (АПК-Информ: ИТОГИ №3 (81))

Джерело

АПК-Інформ

1989

Два сезони поспіль Україна нарощувала посівні площі під кукурудзою та встановлювала все нові рекорди з її виробництва, збільшивши свою частку на світовому ринку з 2,2-2,5% до 3,2%. У 2020/21 МР все повинно було розвиватися згідно із заданим сценарієм. Площі під кукурудзою в Україні зросли до рекордних 5,5 млн га. Всі охоче контрактувалися під новий урожай, причому активність настала куди раніше за традиційні терміни, та й обсяги форвардів помітно зросли. А чому б і ні, адже, по суті, нічого не віщувало біди... За винятком погоди, яка невблаганно змагається за першість впливу на цінову ситуацію з пандемією та її наслідками у вигляді локдаунів, постійних стрибків індексів фондових бірж, котирувань агропродукції й нафти, а також такими поняттями, як продбезпека та торгові бар'єри.

Якими видалися пікові місяці сезону? Чи так усе погано і на що очікувати? І чому, всупереч скептичним настроям, кукурудза врожаю-2021 торгується ще активніше?


 

Складнощі зі старту

Вважаю, не варто довго зупинятися на очікуваннях високого врожаю та низьких цін на кукурудзу напередодні 2020/21 МР. Факт залишається фактом: погода внесла свої корективи, і Україна зібрала нижчий порівняно з очікуваним урожай зернової, що на тлі загальної ситуації в світі неминуче призвело до зростання цін, які, тим не менш, були вкрай нестабільними або, можна навіть сказати, стабільно турбулентними. Все це зовсім нетипово для розміреної роботи однієї з найбільш стабільних у ціновому аспекті культур, але, як показує практика, до всього можна пристосуватися.

В результаті сухої весни й аномально контрастного початку літнього періоду (перепади температур, сильні опади, місцями у вигляді граду та шквальні пориви вітру призвели до механічних пошкоджень і вилягання частини посівів) збиральна площа під кукурудзою в Україні скоротилася майже на 0,5 млн га, а внаслідок спекотної та тривалої посухи показник середньої врожайності, за оцінками ІА «АПК-Інформ», знизився до 57,9 ц/га. Для порівняння: в 2018/19 і 2019/20 МР середня врожайність кукурудзи по Україні становила 78,4 і 71,9 ц/га відповідно.

Незважаючи на зміну оптимістичних настроїв панічними напередодні та на старті сезону-2020/21, різке зростання цін і пов'язані з цим дефолти за форвардними контрактами, Україна поточного сезону зібрала четвертий за величиною врожай кукурудзи (практично 30 млн тонн, за оцінками ІА «АПК-Інформ», і 29,5 млн тонн, за оцінками USDA) і зберегла за собою 4 місце в рейтингу світових експортерів. Оцінки експортного потенціалу зазначеними агентствами також практично збігаються – 23,5 і 24 млн тонн відповідно, що більшою мірою пояснюється обмежувальними заходами, вжитими в Україні, але про це окремо…

Так чи інакше, країна здала позиції на глобальній арені та поточного сезону забезпечує близько 13% світового експорту (проти 17% в попередні 2 сезони), що суттєво нижче за торішній показник і в абсолютному значенні.

 

Доцільність обмежувальних заходів

Кукурудза в Україні є експортно-орієнтованою культурою, причому активно змагається за пальму першості з пшеницею і в останні 3 сезони лідирує за обсягами поставок на зовнішні ринки. Переживши або майже переживши хвилю дефолтів, відлуння яких ще довго витатиме над українським ринком кукурудзи, його учасники усвідомили, що цим справа не закінчиться…

Ще в період збирання кукурудзи ряд асоціацій почав звертатися до профільного міністерства з проханням обмежити її експорт поточного сезону. І хоча навіть за найбільш песимістичних прогнозів урожай зернової в 2020 році в 5 разів перевищував потреби внутрішньої переробної галузі та в міру просування збирання прогнози валового збору зернової коригувалися в бік підвищення, ціни продовжували зростати, і дане питання поставало все знову і знову... Поки додаток до меморандуму з узгодженим граничним обсягом експорту кукурудзи з України поточного сезону в розмірі 24 млн тонн все ж не було підписано.

Підкреслю, що навіть в кращі роки при порівнянному обсязі виробництва і коли обсяг комбікормового споживання досягав 7-7,2 млн тонн проти поточних 4,5 млн тонн, його частка в загальному виробництві не перевищувала 23-25%. Наприклад, у 2013/14 МР при виробництві кукурудзи 30,9 млн тонн і кормовому споживанні 7,2 млн тонн його частка становила 23%. Тому об'єктивно приводу для занепокоєння не було, проте вжиті заходи в сукупності з рішенням уряду РФ ввести квоту на експорт зерна в 2020/21 МР у розмірі 17,5 млн тонн, а потім ще й мита зіграли проти стабілізації цінової ситуації.

 

Цінові максимуми

Ще задовго до старту 2020/21 МР цінова ситуація почала характеризуватися настільки стрімким зростанням, що порівняння з кукурудзяним «ралі» далекого 2017/18 МР швидко втратило будь-який сенс.

Незважаючи на досить високу волатильність цін і перманентні цінові стрибки, домінуючим трендом протягом більшої частини минулого періоду сезону-2020/21 виступав підвищувальний. Ціни знову і знову оновлювали максимуми, конкуренція між трейдерами та переробниками посилювалася, а аграрії продовжували реалізовувати зернову малоактивно в надії на все більш високі ціни.

Серед ключових факторів підтримки на початку сезону слід виділити періодичні знижувальні коригування прогнозів виробництва кукурудзи в Україні, США та ЄС на тлі несприятливих погодних умов, відставання темпів збирання зернової та невтішну інформацію з полів України про відносно низьку врожайність культури, а також різке підвищення оцінки імпорту Китаєм. При цьому стримуючими факторами виступали висока конкуренція на ринку, підвищення низкою агентств оцінок урожаю кукурудзи в Бразилії та її активний експорт, а також поліпшення перспектив виробництва кукурудзи та сої в Аргентині. Свої корективи в ціноутворення вносили нова хвиля напруженості, обумовлена можливим погіршенням стану світової економіки внаслідок посилення ситуації із захворюваністю COVID-19, а також посилення в ряді країн карантинних заходів і пов'язані з цим невизначеність щодо попиту імпортерів та здешевлення нафти.

Ціни на базисі FOB оновлювали багаторічні максимуми, в середині січня досягнувши значень 7,5-річної давності, а в середині березня, незважаючи на періодичні зниження, досягли максимумів 9-річної давності. Своїх пікових значень ціни на українську кукурудзу на базисі СРТ-порт досягли під кінець січня п.р. через різке підвищення котирувань сої та кукурудзи до багаторічних максимумів, зміцнення цін на нафту після попереднього обвалу, а також збільшення попиту імпортерів на тлі поліпшення конкурентоспроможності української кукурудзи. Ситуативну підтримку надали страйки та рішення призупинити експорт кукурудзи з Аргентини на 2 місяці, яке хоч і було незабаром скасовано, але свою справу зробило. Фінальним імпульсом стало зниження USDA оцінок світового виробництва, експорту та перехідних залишків кукурудзи. Знижувальні коригування оцінок урожаю зернової торкнулися практично всіх ключових конкурентів України, але після попереднього розголосу прогнозів місцевими експертами були очікуваними. У той час як несподівано істотні зміни балансів по США на тлі китайського фактору й обмежувальних заходів в Україні та РФ призвели до активного зростання цін.

 

 

Ось, новий поворот

Далі сектор кукурудзи перебував під впливом змішаних факторів, пов'язаних із переглядом оцінок потенціалу виробництва зазначеної культури та сої в Бразилії й Аргентині, інформацією про стан посівів у даному регіоні, а також волатильністю котирувань нафти. До того ж у цей період ряд світових аналітиків прогнозував збільшення попиту на нафту через початок вакцинацій від коронавірусу. Різке зниження цін на кукурудзу було викликано зростаючими побоюваннями через збільшення чисельності хворих на COVID-19 у світі, зниженням попиту Китаю на тлі святкування китайського Нового року, а також рясними опадами в Південній Америці, що повинно було дати гарний старт розвитку посівів. Ряд аналітиків підвищував оцінки майбутнього врожаю кукурудзи в цьому регіоні на тлі тривалих рясних опадів і поліпшення стану посівів, проте деякі агентства вважали їх запізнілими і з урахуванням відставання сівби кукурудзи в Аргентині й істотної затримки збирання сої / сівби сафрінья в Бразилії знижували свої оцінки. Також вплив надавало підвищення експертами USDA прогнозу світового виробництва та кінцевих запасів поточного сезону, а також оцінок експорту (в т.ч. зі США, Аргентини та Бразилії), що посилить і без того високу конкуренцію на даному ринку. До того ж сформовані високі ціни на українську кукурудзу негативно позначилися на її затребуваності на глобальному ринку. Тиск посилював слабкий імпорт ЄС поточного сезону та зниження експертами USDA даної оцінки ще на 2,5 млн тонн.

Також свій вплив на ціноутворення мав початок дії в Україні з 1 березня п.р. зниженої ставки ПДВ (14% замість 20%) на низку с/г культур. При цьому нерідко відзначалися моменти, коли з урахуванням логістичного фактору ціни попиту переробників на кукурудзу з доставкою на завод були більш привабливими для аграріїв, які продовжували малоактивно пропонувати зернову. При цьому сільгоспвиробники нерідко озвучували більш високі ціни пропозиції та віддавали перевагу реалізації на внутрішньому ринку, що в сукупності зі зниженням активності торгівлі пшеницею привело до того, що ціни попиту на кукурудзу в портах України істотно перевищили вартість продовольчої пшениці.

 

 

Експорт і конкуренція

Все це не додавало оптимізму трейдерам, які пережили хвилю дефолтів і зіткнулися з вельми стриманим попитом такого ключового імпортера, як ЄС. Та й у цілому функціонування ринку складалося, м'яко кажучи, складно, аграрії наполегливо стримували продажі, очікуючи на подальше зростання цін, а основна маса імпортерів ніяк не могла змиритися з новою ціновою кон'юнктурою і була досить стримана в закупівлях. Виручав лише Китай, який поточного сезону (на тлі поліпшення ситуації зі спалахами АЧС і відновлення поголів'я свиней) є активним як ніколи.

Проте, за даними ІА «АПК-Інформ», за 5 місяців поточного сезону експортний потенціал української кукурудзи реалізовано на 56%. За жовтень-лютий 2020/21 МР Україна поставила на зовнішні ринки 13,2 млн тонн, з яких 4,7 млн тонн припало на Китай і 4,4 млн тонн на ЄС. Для порівняння: за аналогічний період минулого сезону в напрямку Піднебесної було поставлено 1,9 млн тонн, а до країн ЄС – 7,1 млн тонн. Ще роком раніше дані показники становили 1,5 і 9,3 млн тонн відповідно. Також суттєво знизилися обсяги імпорту української кукурудзи Єгиптом, який за жовтень-листопад 2019/20 МР наростив закупівлі до 2,6 млн тонн проти 1,5 млн тонн у сезоні-2018/19, а поточного року знову закупив лише 1,5 млн тонн зернової.

Все це привело до пертурбації в рейтингу основних імпортерів української кукурудзи.

 

Що з перспективами?

Зростання цін на кукурудзу цього року, яке розпочалося ще задовго до старту сезону-2020/21, нікого не здивувало. Аналогічну ситуацію вже проходили з пшеницею та ячменем, схожа динаміка спостерігалася на ринках сої та соняшнику. Однак, мабуть, ніхто не очікував на такий нетиповий сезон. За таких умов велика частина трейдерів вважала за доцільне зосередитися на торгівлі на спотовому ринку.

Якщо дивитися на цінову динаміку в ретроспективі, то можна зробити висновок, що подібні цінові аномалії – не рідкість на сировинних ринках. Багато експертів вважають, що за таких умов необхідно працювати над більш фундаментальними речами. Наприклад, над доступом до фінансування (запуск ринку землі, фонд гарантування кредитів тощо) і розвитком інструментів управління ризиками (в т.ч. донесенням до основних мас переваг тих чи інших способів хеджування ризиків і перезапуском системи агрострахування).

На даний час ціни пропозиції на кукурудзу знижуються через необхідність підвищення її конкурентоспроможності на тлі стриманого попиту імпортерів і збільшення конкуренції на світовому ринку. Також тиск чинять різке здешевлення пшениці, просування збирання кукурудзи в Аргентині (поки з відставанням), завершення сівби в Бразилії та підвищення низкою експертів прогнозів виробництва кукурудзи і сої в США в 2021/22 МР, що дещо нівелюється активізацією китайського попиту. Свої корективи продовжує вносити волатильність котирувань нафти. Незважаючи на знижувальну динаміку, сформовані ціни на українську кукурудзу, як і раніше, перевищують вартість пшениці 2 класу, і вона залишається однією з найбільш дорогих на світовому ринку та програє конкурентну боротьбу зерновій зі США й Аргентини, по суті, в усіх напрямках, окрім ЄС. Однак попит ЄС поточного сезону залишає бажати кращого. У світлі цього виникає запитання, чи встигне Україна реалізувати свій експортний потенціал до початку активної фази торгівлі південноамериканською зерновою?

 

Тим не менш, у другій половині сезону традиційно найбільш активною експортною культурою виступає саме кукурудза, і багато трейдерів, призупинивши закупівлі пшениці, остаточно зосередилися на торгівлі першою. В цілому, поки їхні настрої є досить оптимістичними. До того ж поки до кінця неясною є перспектива потенціалу виробництва кукурудзи в Аргентині та Бразилії, а прогнози експертів розділилися на два табори – оптимістів і песимістів.

Також зазначу, що, незважаючи на численні дефолти за форвардними контрактами на постачання кукурудзи врожаю-2020, активність укладання угод щодо зернової 2021 року в Україні просто зашкалює на тлі вельми привабливих для аграріїв цін попиту. За оцінками ряду експертів, на даний момент уже проторговано близько 2,5-4 млн тонн зернової майбутнього врожаю, що значною мірою перевищує показник минулого сезону, коли подібні обсяги було досягнуто лише в червні.

Так чи інакше, повторення ситуації з дефолтами, безумовно, ніхто виключити не може, тому що в умовах цінової нестабільності все може миттєво змінитися. А ось про інструменти хеджування ризиків замислився багато хто, але, на жаль, ще в недостатній масі. В цілому, сезон-2020/21 перетворив одну з найбільш стабільних у ціновому аспекті культур у турбулентну. Але це й не дивно, адже Україна стає невід'ємною частиною глобального ринку, тому на «розкочегарювання» цін і реакцію українського ринку тепер іде значно менше часу, в результаті чого кореляція між цінами на українському експортному ринку та світовими котируваннями стала більш динамічною й очевидною.

Реклама

Вхід