Україна: погодні умови та стан рослин озимих зернових культур у березні 2021 року

Джерело

АПК-Інформ

2381

В останні дні березня озимі зернові культури завершили доволі неочікувану досить тривалу перезимівлю, результати якої є добрими, і це дозволяє окремим спеціалістам навіть робити попередні прогнози щодо майбутньої врожайності та величини валових зборів зернової продукції поточного року.

Як відомо, порахувати такі показники не важко, знаючи посівну площу та середню врожайність останніх років, але при цьому, насамперед, важливо брати до уваги погодні умови впродовж вегетації, які врешті-решт і визначають зернову продуктивність як озимих, так і ярих зернових культур. А тому головне завдання аграріїв полягає в максимальній адаптації сільськогосподарського виробництва до мінливих умов навколишнього середовища, де основними інструментами такого пристосування є сортовий склад, системи мінерального живлення та захисту посівів, а також ряд інших чинників технологічного характеру, які здатні посилити або послабити дію абіотичних факторів, зокрема посухи та низьких температур, що завдають найбільшої шкоди рослинним організмам.

Минулий зимовий період для озимих зернових культур видався доволі складним, якщо згадати різкі та тривалі перепади температурних показників, зниження температури ґрунту на глибині залягання вузлів кущіння рослин до критичних значень за відсутності достатнього снігового покриву на полях, часті відлиги, які супроводжувалися ожеледицею, мокрим снігом, дощем, що за збігу певних обставин могло призвести до масових ушкоджень та загибелі посівів. Особливо небезпечними такі погодні умови впродовж зимівлі були для слабких посівів, де рослини розпочали зимівлю у фазі сходів (1-2 листки), тобто в нерозкущеному стані.

Впродовж зимівлі найбільш холодним видався лютий, який, окрім цього, відрізнявся значною амплітудою температури повітря. Якщо, наприклад, у другій декаді середня температура повітря становила -8,1°С, то в першій та третій – відповідно -1,2° та -0,8°С.

Загалом, третя декада лютого характеризувалася нестійкою за температурним режимом, з незначною кількістю опадів погодою. Середньодобові температури повітря варіювали від 8,8°С морозу до 5,4°С тепла. В окремі дні температура повітря підвищувалася до 12,5°С, а в нічний час знижувалася до -11,2°С. Поверхня ґрунту прогрівалася до 14,2°С і охолоджувалася до -8,8°С. Середня за декаду температура повітря склала -0,8°С, що було на 3°С вище за середню багаторічну норму.

Кількість опадів за цей час склала 2,6 мм, або 43% від середніх багаторічних показників. Упродовж декади середні значення відносної вологості повітря знаходилися у межах 76-93%, а мінімальні знижувалися до 54%.

На початку декади висота снігового покриву становила 4-5 см, у подальшому, з підвищенням температури повітря, сніг повністю розтанув. В останні дні декади промерзання ґрунту становило 22-26 см, а відтавання його верхнього шару – 3-7 см. Наявність мерзлого прошарку ґрунту перешкоджала проникненню вологи у більш глибокі горизонти та зумовила значне перезволоження його верхніх шарів.

Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої (3 см) знижувалася до -5,3°С, що було значно вище за критичну температуру вимерзання рослин, яка становила для різновікових рослин від 14,4° до 16,6°С морозу.

Загалом, за лютий середня температура повітря склала -3,5°С і виявилася на 1°С вищою за середню багаторічну норму. Кількість опадів становила 35,5 мм, що було на 6,5 мм більше в порівнянні з кліматичною нормою. Такий гідротермічний режим виявився доволі сприятливим для озимих зернових культур. За останні 10 років упродовж даного календарного часу холодніше було лише в 2012 та 2017 рр., а більше опадів випало в 2015, 2018 та 2020 рр. (рис. 1).

 

При цьому слід зазначити, що, починаючи з 2013 р., середня температура повітря за лютий, як правило, є значно вищою в порівнянні із середньою багаторічною нормою, а це вкотре підкреслює дієвість та невідворотність процесів глобального потепління, які тією чи іншою мірою безпосередньо впливають на розвиток аграрної галузі більшості країн світу.

В цілому, погодні умови минулого зимового періоду виявилися доволі сприятливими для озимих зернових культур, якщо враховувати температурний режим та загальну кількість опадів у вигляді дощу і снігу. Середня температура повітря за цей час склала -2,1°С і виявилася вдвічі вищою в порівнянні із середньою багаторічною нормою, але дещо нижчою в порівнянні з попередніми 3 роками (рис. 2).

 

Також календарна зима видалася відносно щедрою на атмосферні опади, які за своєю кількістю перевищили кліматичну норму на 13%. До речі, подібна позитивна тенденція, тобто підвищена кількість опадів у зимовий період, спостерігається вже 4 роки поспіль.

Протягом більшої частини березня утримувалася порівняно тепла, з опадами різної інтенсивності погода. Перша декада характеризувалася доволі мінливим температурним режимом та помірними опадами у вигляді дощу та снігу. Якщо на початку звітного періоду середньодобові температури повітря знаходилися в межах 0,9-3,6°С тепла, то в другій половині декади суттєво похолодало – в окремі дні температурні показники знижувалися до 2,7-3,3°С морозу. В світлий час доби повітря та поверхня ґрунту прогрівалися відповідно до 8,6° та 12,4°С, а вночі – охолоджувалися до -6,4° та -5,5°С. Середня температура повітря за декаду склала 0,3°С, що було на 2,7°С вище за середню багаторічну норму. Кількість опадів становила лише 5,5 мм, або 61% від середньої багаторічної норми. За останні 10 років більш холодною була погода в цей час у 2012 та 2018 рр., а більш дощовою – в 2013, 2015 та 2018 рр. (рис. 3).

Впродовж декади показники середньої відносної вологості повітря варіювали у межах від 64 до 92%.

Після завершення першої половини декади, із пониженням температурного режиму, на полях утворився нетривалий сніговий покрив висотою від 2 до 9 см, який за 2-4 доби повністю розтанув. Протягом декади найбільше промерзання ґрунту становило 3-5 см, мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася до -3,7°С, що було значно вище за критичну температуру вимерзання рослин.

Визначення запасів продуктивної вологи під посівами пшениці озимої після різних попередників, яке проводилося на початку першої декади березня, показало, що за зимовий період вологозабезпечення ґрунту суттєво поліпшилося: в метровому шарі ґрунту на ділянках після чорного пару знаходилося 187 мм, після гороху – 175 мм, після соняшнику – 154 мм. Така кількість вологи в ґрунті була близькою до середньої багаторічної норми.

На завершення першої декади березня озимі культури на більшості посівних площ знаходилися в доброму та задовільному стані, але значна частина посівів потребувала азотного підживлення, яке з подальшим підвищенням температурних показників сприяло б більш інтенсивному відновленню листкового апарату та покращенню фізіологічних процесів у рослин.

На початку другої декади березня спостерігалася доволі прохолодна з незначними опадами у вигляді снігу погода. Середньодобові температури повітря становили від -0,6° до -7°С, а повітря в нічний час охолоджувалося до 13,1°С морозу. В подальшому відбулося помітне підвищення середньодобових температурних показників до 4,3-6,3°С тепла. В окремі дні температура повітря підвищувалося до 13,2°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 20,6°С.

Середня за другу декаду температура повітря склала 1,5°С, що виявилося на 1,5°С вище за середню багаторічну норму. Кількість опадів у вигляді снігу та дощу становила 10,2 мм, що було на 2,2 мм більше за середні багаторічні показники. За останні 10 років упродовж цього календарного часу більш холодною та дощовою була погода в 2012 і 2018 рр. та в 2013-2015 і 2018 рр. відповідно (рис. 4).

 

Середня відносна вологість повітря за декаду склала 78%, а мінімальні значення даного показника в окремі дні знижувалися до 44%.

В першій половині звітного періоду промерзання ґрунту становило від 5 до 10 см, але в останні дні декади він повністю відтанув. Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої під час найбільшого похолодання знижувалася до -8°С і була порівняно вищою за критичну температуру вимерзання, яка, за розрахунками, для рослин середньозимостійких сортів у фазі їхнього кущіння становила: -10,5-13,9°С, у фазі третього листка -8,5-11,9°С, у фазі сходів -7,5-10,9°С. Таке зниження температурних показників майже до критичної межі, перш за все, обумовлювалося відсутністю снігу на полях, але було нетривалим і, за винятком часткового ушкодження листкового апарату рослин, на більшості посівних площ не призвело до значно серйозніших негативних наслідків. Разом із тим, в окремих місцях не виключалися локальні ушкодження рослин ячменю озимого, які мали порівняно нижчу морозостійкість у порівнянні з іншими озимими зерновими культурами.

В другій половині декади, з підвищенням температурних показників у рослин озимих зернових культур розпочалося поступове відновлення процесів життєдіяльності, що візуально проявлялося в незначному відростанні листкових пластинок, верхня частина яких різною мірою була ушкоджена морозами.

Більша частина третьої декади березня характеризувалася порівняно теплою як для цієї пори року та доволі дощовою погодою. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах 0,1-6,8°С. У світлий час доби повітря прогрівалося до 12,4-13,4°С, а вночі охолоджувалося до -1,6-2,7°С.

Кількість опадів склала близько 20 мм, що на 6 мм більше за середню багаторічну норму. В першій половині декади відзначалося утворення короткочасного снігового покриву на полях висотою 1-2 см.

В останні дні декади відбулося інтенсивне зростання температурних показників, а середньодобові температури повітря перевищили необхідний біологічний мінімум для озимих культур (+5°С), що і стало початком стійкого відновлення активної весняно-літньої вегетації рослин (28 березня).

До речі, за останні 30 років найбільш ранню дату відновлення вегетації озимих зернових культур було відзначено 22 лютого 1990 р., найбільш пізню – 14 квітня 1997 р.

Цьогорічне відновлення весняної вегетації озимини відбулося на 5 діб пізніше за середні багаторічні строки, а тривалість зимового спокою рослин видалася на два тижні довшою в порівнянні з кліматично нормою (табл.).

 

Час відновлення весняної вегетації та тривалість перезимівлі озимих зернових культур, 2017-2021 рр.

Показник

Рік

Середні багаторічні показники

2017

2018

2019

2020

2021

Календарна дата відновлення весняної вегетації

1.03

2.04

5.03

3.03

28.03

23.03

Тривалість перезимівлі, діб

110

137

119

108

137

123

 

За останні 5 років подібна тривалість перезимівлі рослин відзначалася також у 2018 р. На більшості посівних площ озимі зернові культури завершили зимівлю в досить доброму та задовільному стані. Звичайно, в першу чергу це стосується озимини, сівба якої проводилася згідно з існуючими вимогами та рекомендаціями. Значний вплив на результати перезимівлі мали сортовий склад, строки сівби, попередники та забезпеченість посівів поживними речовинами.

Результати визначення життєздатності пшениці озимої в лабораторних та польових умовах показали, що 96-98% рослин озимини зберегли свою життєздатність. З підвищенням температури повітря розпочалася інтенсивна регенерація листкового апарату, поступова зміна його кольору та відростання вторинної кореневої системи.

Відомо, що стан озимих зернових культур, їхня продуктивність і заходи з догляду за посівами значною мірою залежать від часу відновлення вегетації та послідуючих погодних умов. Раннє настання весни з поступовим підвищенням температурного режиму сприяє доброму укоріненню рослин, утворенню досить потужної вегетативної маси, в результаті чого створюються передумови для формування порівняно високого врожаю.

В роки з пізнім початком весни у рослин скорочується період для розвитку вегетативної маси, і вони швидко переходять до формування генеративних органів. При цьому збільшується можливість різкого підвищення температури повітря, пересихання верхнього шару ґрунту. В результаті цього ушкоджені посіви не встигають добре відрости, утворити нормально розвинуту кореневу систему і в більшості випадків не забезпечують високих показників урожайності.

Отже, час відновлення весняної вегетації впливає на регенераційні процеси, настання фаз розвитку та етапів органогенезу, формування густоти посіву, площу листкової поверхні, фотосинтетичну діяльність рослин, їхню стійкість проти вилягання, співвідношення між величиною вегетативних та репродуктивних органів, кінцеву продуктивність посівів, структуру врожаю, накопичення в зерні білка та клейковини.

Систему догляду у весняно-літній період за озимою пшеницею має бути спрямовано на створення оптимальної щільності продуктивного стеблостою – 550-600 шт./м2, яка обумовлюється своєчасним і достатнім забезпеченням рослин елементами живлення і вологою та контролем фітосанітарної ситуації.

Таким чином, із відновленням весняно-літньої вегетації стан озимих культур рекомендованих строків сівби залишається переважно добрим та задовільним. Вагомих причин, які можуть суттєво обмежити рівень майбутньої врожайності пшениці озимої та інших озимих культур, на даний час не відзначається. Разом із тим, не слід забувати про технологічні помилки суб’єктивного характеру, які часто призводять до значних втрат урожаю навіть за доволі сприятливих погодних умов упродовж вегетації сільськогосподарських культур, у т.ч. озимих. А тому лише при вчасному та якісному виконанні агротехнічних заходів, що, в першу чергу, залежить від агрономічної служби кожного господарства, поточного року є всі можливості для отримання досить високого врожаю як пшениці озимої, так і інших озимих зернових культур.

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід