Олія по-українські: і сам не гам, і іншому не дам? (АПК-Информ: ИТОГИ №4 (82))

Джерело

АПК-Інформ

944

Не секрет, що Україна посідає перше місце в світі серед експортерів даної продукції, яка поміж цим є важливою частиною продбезпеки багатьох країн. Тим не менш, коли ціни на полицях магазинів стають вищими за той же самий продукт в торгівельних мережах країн-імпортерів (деяких країн ЄС зокрема), постає багато питань, в т.ч. серед простого населення. Тож після половини сезону, яка запам’ятається високими цінами на всю агропродукцію в цілому і на соняшникову олію зокрема, в керівництва країни не знайшлося іншого рішення, як запропонувати обмеження експорту з метою стабілізації цін на внутрішньому ринку. Звісно цей намір визвав обурення серед учасників ринку, але компроміс нібито був знайдений. Про це певно не сказав лише ледачий… Проте питань лишилось чимало, та й схоже, що цим справа не скінчиться. Тож пропонуємо розібратися, як експортер соняшникової олії №1 у світі ледве не втратив свої позиції та ім’я на глобальній арені.


 

 

Підлили олії у вогонь

Сезон-2020/21 став одним з найнепердбачуваних і не перестає дивувати. Втім, останні події на ринку соняшника та олії буквально постали як грім серед ясного неба.

Але почнемо з початку. Попри збільшення посівів соняшника у 2020 році до рекордних 6,6 млн га, через вкрай несприятливі погодні умови істотно знизився показник його врожайності (в середньому до 21,8 ц/га проти попередніх 27 ц/га) і відповідно зберегти тенденцію з приросту врожаю не вдалось. Тим не менш українські аграрії в 2020/21 МР спромоглися зібрати доволі непоганий врожай (14-14,3 млн тонн, за оцінками USDA та «АПК-Інформ» відповідно), що на 11,3-15,2% нижче за рекордний показник минулого сезону, але загалом становить четвертий за обсягом врожай. Попри скорочення частки України у світовому виробництві соняшнику (з 30,2% у 2019/20 МР до 28,2% у поточному сезоні), її частка у світовому виробництві соняшникової олії незмінно перевищує третину – 30,7%, а частка експорту в світі надалі становить більше 50% і з урахуванням коригувань світового експорту цьогоріч лишилася майже без змін (50,3% проти 50,6% минулого сезону). З урахуванням відносно сталого з тенденцією помірного зниження внутрішнього споживання, традиційно більше 90% виробленої на українських заводах олії експортується, тому і залежність внутрішнього ринку від зовнішньої кон’юнктури (в т.ч. попиту, ситуації з котируваннями нафти, пальмової та інших видів олій) доволі велика. За прогнозами аналітиків, за поточний маркетинговий рік Україна мала продати світові 93% виробленої олії, а це 5,52-5,6 млн тонн.

Тож, коли 13 квітня з’явилася пропозиція українського уряду щодо запровадження у 2021 році квотування та ліцензування експорту соняшнику і олії з нього в розмірі 0 тонн (простими словами повністю зупинити експорт даних товарів), це стало справжньою несподіванкою і призвело до обурення учасників ринку. Даний намір пояснювався необхідністю стримування зростання цін на внутрішньому ринку та здешевлення даного продукту для населення. Адже вартість соняшнику та відповідно олії з нього на внутрішньому ринку із серпня 2020 по березень 2021 року зросла більш ніж вдвічі саме через високу кореляцію з зовнішнім ринком.

Так, за даними Держстату, за рік (з березня 2020 по березень 2021 роки) ціни зросли на рекордні 48,5%, а в березні цього року соняшникова олія виявилася лідером цінового зростання, додавши майже 10%.

 

Доцільність та наслідки

По-перше, питання викликає відсутність об'єктивних підстав для будь-яких обмежень експорту в аграрному секторі загалом та олійному зокрема, адже дефіциту олії на внутрішньому ринку нема. Споживання соняшникової олії всередині України в багаторічній динаміці становить 7-11%. Та знову (як і при намірі уряду «добровільно» обмежити зростання роздрібних цін на бутильовану соняшникову олію, борошно і хліб) постало питання взаємодії з ритейлом – адже чи не там відбуваються основні накрутки цін? Крім того, у багатьох країнах Європи ПДВ на продукти харчування нижчі, ніж в Україні. До того ж, українські виробники отримують відшкодування експортного ПДВ, тобто, вони від самого початку можуть продавати соняшникову олію на 20% дешевше, ніж на внутрішній ринок, а для європейського споживача товар у роздрібних мережах подорожчає лише на 5-7% (згідно з директивою ЄС). Тож, якщо уряд хоче підтримати населення і компенсувати світове зростання цін на масло, можливо, більш дієвим заходом було б зниження ПДВ на продукти харчування (хоча б до тих самих 14%, за якими з 1 березня закуповується сировина). В «Укроліяпром» підкреслюють, що наразі підприємства олійно-жирової галузі України проводять зважену цінову політику, забезпечуючи першочергове постачання олії соняшникової до торговельної мережі. «Виробники бутильованої олії соняшникової на даний час фактично субсидіюють внутрішній ринок, оскільки, незважаючи на світові ціни на вказаний продукт, продовжують проводити зважену цінову політику та при високій вартості сировини підтримують на внутрішньому ринку ціни нижче за економічно обґрунтовані», - зазначили в асоціації.

Ну а, по-друге, якщо говорити про наслідки, то нічого доброго від цього очікувати не слід. Щонайменше, зважаючи на досвід РФ (котра з кінця 2020 року грається квотами та митом на зернові та олійні культури та продукти їх переробки), це навряд чи допоможе врегулювати цінову ситуацію. Ну а як максимум – призведе до повної зупинки значної кількості підприємств олійно-жирової галузі України, зриву виконання експортних контрактів на постачання олії соняшникової, втрати довіри міжнародних партнерів, значних втрат державного бюджету та недоотримання валютної виручки в розмірі $2-3 млрд. Більше того, повна заборона експорту даних товарів призведе до падіння закупівельних цін на агропродукцію, збитків аграріїв, падіння розміру орендної плати за землю та фактично «узаконить» експропріацію приватної власності. Це може спровокувати відмову аграріїв від вирощування соняшнику і відповідно призвести до дефіциту сировини для переробників в новому сезоні. Врешті, це може спричинити ще більше зростання цін на сировину і соняшникову олію та відповідно спровокує зниження експорту та валютної виручки наступного сезону також. До того ж, лунали і думки, що подібні кроки можуть повернути корупційні схеми при розподілі квот.

 

Досвід минулих років

Подібні заходи запроваджувались в минулому (у 2008 та 2011 рр.), проте вони мали вкрай негативні наслідки для аграрної галузі та іміджу країни на міжнародній арені, дестабілізували ситуацію на ринку продовольства і завдавали величезних втрат вітчизняним виробникам як сировини, так і кінцевого продукту.

В 2008 році це відбулось всупереч позиції олійнодобувних підприємств України і призвело до зупинки значної їх кількості (особливо середньої та малої потужності), до зриву виконання укладених форвардних контрактів, скорочення надходжень до дербюджету, а також зростання напруги у суспільстві через страйки колективів підприємств.

У 2011 році основну роль у стабілізації ринкової ситуації відіграло те, що керівники олійнодобувних підприємств України приділили особливу увагу укладанню прямих договорів з торговельними мережами та ярмарковій діяльності, що обмежено в умовах пандемії COVID-19. Проте наразі знову поставали питання запровадження урядом соціальних карток на продукти харчування для незахищених верств населення. Дана пропозиція розглядалася і в 2011 році, проте вона так і лишилась пропозицією.

У Всеукраїнській Аграрній Раді зауважили, що введення квоти на експорт зернових, насіння соняшнику і соняшникової олії попередніми складами КМУ призвели до падіння закупівельних цін і розквіту корупції при розподілі квот. З іншого боку, для агровиробників соняшник є однією з небагатьох культур, яка щороку дає стабільний дохід, а його зниження призведе до падіння розміру орендної плати за землю, від чого постраждають близько 5 млн українських пайовиків.

Крім того, в Українській аграрній конфедерації нагадали, що в минулому застосування подібного інструменту сприяло створенню корупційних схем, пов'язаних із наданням квот. «Тоді лише окремі підприємства отримували вигоду, а чиновники, причетні до прийняття рішень, - хабарі. Якщо ми повернемося до цих «традицій», то зазнаємо втрат не лише в олійно-жировій галузі, а в цілому в економіці країни, оскільки сільське господарство сьогодні є одним із головних драйверів стабілізації та розвитку економіки України», - підкреслив президент УАК Леонід Козаченко.

В Європейській Бізнес Асоціації наголошують на тому, що в поточній ситуації введення квот у будь-якому розмірі на олію соняшникову не відповідає національному законодавству і міжнародним зобов'язанням України в рамках СОТ. «Державна політика в даному секторі та її наслідки повинні бути ретельно проаналізовані і спрямовані на розвиток сектору на довгостроковий період», - вважають вони.

Таким чином, виходячи з досвіду попередніх років, подібні наміри втручання керівництва країни в ринкову ситуацію однозначно спричинять непомірні втрати як для АПК України, так і економіки в цілому. Врешті втратить не лише фермер, а й кінцевий споживач.

Як альтернатива лунали заклики забезпечити продовольчу безпеку країни і цінову стабільність через товарні та фінансові інтервенції, користуючись досвідом розвинених і демократичних країн (в т.ч. в ЄС).

 

Ціна компромісу

Зрештою прислухавшись до думки ринку, Уряд таки вирішив відійти від радикального втручання в ситуацію і обмежитись більш прийнятними і зрозумілими заходами. І вже незабаром (19 квітня) Мінекономіки та асоціація «Укроліяпром» знайшли компроміс у підписанні додатку до меморандуму, узгодивши граничний обсяг експорту соняшникової олії з України до завершення поточного сезону на рівні 5,382 млн тонн.

«Узгоджено обсяг, який повинен дозволити в достатній кількості забезпечити внутрішній ринок соняшниковою олією до кінця поточного сезону. Далі цифра в додатку до підписаного меморандуму буде регулюватися в залежності від того, як буде розвиватися ситуація на ринку. Підкреслю, що це кращий варіант, ніж квотування і заборони», - зауважив Степан Капшук, президент асоціації «Укроліяпром».

За даними Держмитслужби України, за 7 місяців поточного МР на зовнішні ринки було поставлено 3,52 млн тонн української соняшникової олії з 5,52 млн тонн (офіційний прогноз до підписання меморандуму). У міністерстві зазначили, що в 2020/21 МР виробництво продукту очікується на рівні 5,92 млн тонн, а внутрішнє споживання – 400 тис. тонн.

Втім, попередній радикальний намір (встановити експортну квоту на нульовому рівні) та його обговорення зробили своє. Адже ринок наразі дуже болісно сприймає будь-яке втручання і дуже швидко реагує на зміни… Це вкотре сколихнуло і без того вельми волатильну цінову кон’юнктуру, що викликало обурення як трейдерів, так і переробників, внесло істотне напруження в роботу ринку, а також спочатку активізувало попит імпортерів (хоча і не призвело до ажіотажу). Додаткову підтримку цінам надало зростання котирувань нафти та рослинних олій на світових майданчиках. За декілька днів українська соняшникова олія на експортному напрямі різко подорожчала більш ніж на 50 USD/т – до 1595-1610 USD/т FOB, але далі ціни коригувались різноспрямовано і врешті опустились до 1570 USD/т FOB. Відповідно це не могло не позначитись на сировинному сегменті. Тож, з моменту озвучення наміру уряду країни ціни на соняшник на внутрішньому ринку підвищились на 1500-2000 грн/т – до 24000-26000 грн/т СРТ. Разом із цим, сільгоспвиробники спочатку дещо збільшувати продажі. Це пояснювалось побоюваннями можливого зниження цін на соняшник, а також активною фазою проведення посівної кампанії (в т.ч. початок сівби соняшнику і сої). Але з відновленням тенденції зростання цін, вони повернулись до стримування продажів.

Підписання додатку до меморандуму призупинило подальше зростання цін і трохи заспокоїло ринок, але про стабілізацію або зниження ще рано говорити, адже сировину було закуплено за високими цінами. Ще одним негативним наслідком стало зниження інтересу імпортерів до закупівлі соняшникової олії через її різке подорожчання та їх очікування щодо відігравання цін в сторону зниження.

Проте цим справа не скінчилася, і через декілька днів уряд повернувся до пропозиції щодо встановлення квоти на експорт соняшника у розмірі 0 тонн, однак ринок, цінова кон’юнктура та більшість асоціацій спокійно сприйняли дану пропозицію. Адже експорт соняшнику з України мізерний. І хоча цьогоріч даний показник помітно зріс на початку сезону (через вельми привабливі ціни попиту на зовнішньому ринку), вже в березні було експортовано 2 тис. тонн, а з початку квітня – 0 тонн соняшника.

До того ж, сам голова Мінагрополітики України Роман Лещенко вважає, що заборона експорту соняшнику з України є протиправним заходом. Адже згідно з чинним законодавством підставою для його введення є порушення ринкової рівноваги, однак дефіциту соняшнику в Україні немає. «Заборона експорту створює передумови для узгоджених антиконкурентних дій – монопольної змови, – з якими держава якраз і повинна боротися», - наголосив він.

То що ж маємо?

Як показує практика, будь-які обмеження на експорт продукції, в першу чергу, негативно впливають на інвестиції в економіку та на національних виробників. Більш того, з урахуванням міжнародного досвіду, всі країни намагаються захистити свій ринок шляхом введення імпортного мита і квот, щоб працювала власна економіка, і аж ніяк не навпаки – вводячи експортні обмеження. Тож, підписання меморандуму краще за введення прямих обмежень на експорту.

Досягнення домовленостей між Урядом та учасниками ринку шляхом підписання додатків до меморандуму активно використовується в зерновому сегменті і продемонструвало ефективність перевірену десятиріччям. Даний документ дозволяє Україні зберегти репутацію надійного торгового партнера на світовому ринку, дає можливість міжнародним партнерам сформувати свої очікування, а учасникам українського ринку – спокійно та злагоджено працювати. Проте постає питання, чи зможуть так швидко опанувати цей інструмент і навчитися домовлятися між собою представники олійної галузі? Зазначимо, що лишається і ризик формування на внутрішньому ринку профіциту агропродукції у вигляді чи то сировини (соняшнику), чи то переробленої продукції, що може мати тиск на ціни наступного сезону і внести коригування в активність вкладання і ціни форвардів. Проте більшість переробників сподівається, що граничний обсяг експорту соняшникової олії згодом буде переглянутий в сторону збільшення.

 

Щодо стабілізації цін, то на зовнішньому ринку вона буде досягнута ринковими механізмами. Ми вже спостерігали, як з середини березня ціновий тренд різко розвернувся у бік зниження, оскільки попереднє стрімке подорожчання ряду товарів з України на експортному напрямку призвело до істотного зменшення їхньої затребуваності на світовому ринку. Неготовність імпортерів вести закупівлі за сформованим цінами та, відповідно, скорочення попиту з їхнього боку призвели до зниження цін на цілий ряд зернових і олійних культур та продуктів їх переробки. Що ж до цін для споживачів на внутрішньому ринку, то тут все трохи складніше. Адже в ланцюжку «соняшник – олія – роздріб», де, з одного боку, є постійно зростаючий ринок commodities, а з іншого – зниження споживчого попиту і боротьба мереж за утримання клієнта, знову-таки регулювати взялися виключно середню ланку. Крім того, виробники купують сировину зі ставкою ПДВ 14%, а, відпускаючи готову продукцію кінцевому споживачеві, донарахують 6% за рахунок власного прибутку, що призводить до «вимивання» значної частини робочого капіталу.

Проте всі наголошують на тому, що надалі відповідальна державна політика в даному випадку – це системні заходи щодо зниження цін на всі соціально значущі продукти харчування, які входять до продуктового кошику українського споживача. Тож, далі буде?

 

Реклама

Вхід