Ефективний елеватор-2021: про перспективи без краватки (АПК-Информ: ИТОГИ №6 (84))

Джерело

АПК-Інформ

24497

20 та 21 травня у м. Лубни відбувся вже традиційний форум-практикум «Ефективний елеватор-2021: про перспективи без краватки», участь в якому взяли більш ніж 100 представників агропромислового ринку України.

Організаторами події виступили ІА «АПК-Інформ» та Agro Marketing Agency за підтримки ГО «Елеватори України» та ТОВ «Трансвіт». Незмінним партнером форуму залишається завод «Лубнимаш».

 

зазначив під час відкриття заходу Святослав Ткаченко, член правління ГС «Асоціація елеваторів України», директор Agro Marketing Agency.

Саме тому було прийнято рішення провести «Ефективний елеватор-2021» із залученням експертів не лише елеваторної, а найбільш тісно пов’язаних із нею галузей. Адже сьогодні вкрай важливо розуміти, як надалі працювати, враховуючи відкриття ринку землі, зміни в умовах державної підтримки та в настроях сільгосптоваровиробників.

Традиційними також були і виступи практиків – експертів, які мають чималий досвід у будівництві та експлуатації зерносховищ. Отже, про все по черзі.

Розпочався дводенний форум із сесійної частини, в ході якої було заслухано доповіді запрошених спікерів – аналітиків, представників профільних асоціацій, консультантів із будівництва та експлуатації елеваторів, керівників будівництва, інженерів-технологів.

 

Першу панельну дискусію присвятили розвитку елеваторної галузі. Про розвиток українського ринку зерна та перспективи розвитку елеваторної інфраструктури України розповів аналітик зернового ринку, керівник служби бізнес-проєктів ІА «АПК-Інформ» Андрій Купченко.

«Ключовими викликами карантинного сезону-2020/21 стала саме непередбачуваність ринків як імпортних, так і експортних. По-перше, фіксувалося багато спонтанних, хаотичних заборон на експорт агропромислової продукції деякими країнами, що провокувало складнощі з імпортом іншими державами. По-друге, вплив мало і зниження виробництва зерна у 2020 році до менш як 65 млн тонн, яке сформувало меншу пропозицію продукції на ринку і, відповідно, скорочення обсягів торгівлі. Одним із найбільш цікавих викликів стало зростання цін на агропродукцію. Адже для фермерів – добре, для споживачів – не дуже, а от агросектору в цілому це дозволило сформувати більш-менш нормальну прибутковість на тлі зниження виробництва», - зазначив він.

Також А.Купченко виокремив кліматичну аномалію як один із довготривалих викликів, який із кожним роком усе більш жорстко впливає на виробництво зернових і олійних культур. За його словами, аномальність 2020 року полягала саме в локалізації природних явищ: на сусідніх полях і в одному районі могли дуже суттєво відрізнятися погодні умови – від граду до посухи. Це, в свою чергу, впливало на врожайність і виробництво.

Цікавим фактом стало і здешевлення логістики. Знизилася поточного сезону і вартість перевалювання зерна у портах. Відзначався навіть профіцит вагонів, адже великі компанії закупили рухомий склад. Наскільки збережеться поточний стан речей під час перевезення урожаю-2021, ще лишається під питанням.

Ключовим трендом у 2020/21 МР, за словами А.Купченка, стала і стагнація в зернопереробній галузі. Адже встановлено антирекорди у виробництві борошна в Україні, відповідно, і в його експорті.

«Ще однією цікавинкою, хоч і короткостроковою, поточного сезону стало те, що на тлі активного експорту пшениці Україні довелося її й імпортувати. Закуповували ми зернову не тому, що її немає, а тому, що на це були економічні причини – білоруські пшениця та борошно виявилися дешевшими за українські», - зауважив аналітик.

Також викликом для ринку, на думку А.Купченка, стала інформаційна перенасиченість. Адже через те, що більшість представників агробізнесу перейшла в онлайн, мережа переповнена купою інформації, серед якої дедалі складніше стає виділяти саме продуктивну та значущу.

Окремо А.Купченко зупинився на цифрах виробництва зерна, торгівлі та цін поточного сезону, а також поділився своїми прогнозами на наступний МР.

 

Найбільш болісної та водночас хвилюючої всіх учасників аграрного ринку теми земельної реформи торкнулася Елліна Юрченко, експерт із земельних питань Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) .

«Ринок землі відкриється вже з 1 липня п.р. Верховна Рада наразі ухвалила всі основні закони для його забезпечення. Проте ще лишається багато дій з аудитом, тому що потрібно прийняти цілу низку підзаконних актів, підготувати всі необхідні реєстри, щоб із 1 липня можна було вільно купувати землю. Це, дійсно, є викликом для держави, тоді як для бізнесу викликом є збереження земельного банку», - зазначила вона.

Експерт із земельних питань нагадала умови, за якими найближчим часом функціонуватиме ринок землі, а саме: з 1 липня 2021 р. і до 2024 р. землю сільськогосподарського призначення зможуть купувати лише громадяни України і не більше 100 га «в одні руки». Юридичні особи матимуть право купувати землю аж з 2024 року, в разі, якщо їхніми учасниками та членами є лише громадяни України і їхня реєстрація проходила за українським законодавством.

«Тому найбільш розповсюдженим варіантом серед сільгоспвиробників є такий, коли землю купує довірена особа – члени сім’ї, родичі, люди, яким довіряють. Варто лише пам’ятати, що кошти, за які буде купуватися земля, повинні мати підтвердження їхнього офіційного походження. До того ж розрахунок за землю має відбуватися у безготівковій формі, що буде певним захистом для подібних угод», - уточнила Е.Юрченко.

Експерт окремо згадала і про те, що доля великої кількості суб’єктів агробізнесу – юридичних осіб з іноземними учасниками, а також фізичних осіб-іноземців, осіб без громадянства – буде виноситися на референдум.

«Буде проведення референдуму чи ні, коли саме, можна навіть не гадати, адже громадяни нашої країни ніколи не дозволять іноземцям купувати українські землі. Це досить емоційне рішення. Багато, звичайно, залежатиме ще від того, як буде сформульовано запитання для опитування в референдумі. Великим аграрним підприємствам зі складною структурою, де є іноземні інвестиції, можна оформити українські юридичні компанії, які з 2024 року набуватимуть землі», - зазначила Е.Юрченко.

За її словами, є цілий перелік осіб, які зовсім не допускатимуться до ринку землі, серед яких і компанії, зареєстровані в офшорах.

 

Виступ експертки із земельних питань дуже пожвавив учасників форуму, адже у кожного представника агроринку – від малого одноосібника до власника чималого бізнесу – є купа питань та прикладів як недобросовісного ведення діяльності, так і дій представників владних структур. Усіх цікавлять можливі запобіжники спекуляцій на ринку землі після його відкриття в українських складних реаліях.

Е.Юрченко підкреслила, що наразі держава забезпечує безоплатну правову допомогу саме у напрямку земельної реформи. Юристи надають багато роз’яснень у цій сфері і для власників землі, і для користувачів, тож кожен може звернутися за консультаційною допомогою до державних фахівців та експертів УКАБ.

 

Тему державної, тільки вже матеріальної, підтримки продовжив Олег Нестеров, координатор комітетів УКАБ , який розповів про компенсаційні механізми, що сьогодні передбачаються при закупівлі української техніки та обладнання, в тому числі і для будівництва елеваторів та зерносховищ.

Перше, що зазначив експерт, – наявність проблем із довірою в учасників агробізнесу Полтавської області до програм державної підтримки останніми роками. Зокрема, якщо розглянути наявні результати за програмою компенсації вартості сільгосптехніки та обладнання вітчизняного виробництва, то регіон у цілому посідає 7 чи 8 місце у загальному рейтингу областей.

О.Нестеров звернув увагу присутніх на те, що наразі дана програма має досить простий механізм та нульові шанси контакту з чиновниками, не передбачає великого пакету документів.

«Тобто аграрій, купуючи техніку в офіційного постачальника, партнера, клієнта, заводу-виробника, оплачує товар, отримує всі необхідні документи і подає їх до банку. Це все, більше від нього нічого не вимагається. Основна функція держави в даному випадку – технічна, оскільки багато банків наразі обслуговують сотні тисяч клієнтів і просто надсилають дані міністерству, де вони автоматично обробляються. Свою компенсацію фермер отримує зазвичай протягом 30-45 днів», - пояснив він.

За словами експерта, в останні кілька років до даної програми, крім постачальників сільгосптехніки, почали активно долучатися виробники елеваторного обладнання. Тож на сьогоднішній день номенклатура тієї техніки, яку фермери можуть придбати та компенсувати потім 25% її вартості, налічує більш як 16 тис. найменувань – на будь-який смак та технічні характеристики.

Також О.Нестеров закликав дуже уважно ставитися до оформлення та збору необхідної документації, адже наразі саме дрібні помилки стають причиною того, що фермер може не з першого разу долучитися до будь-якої програми державної підтримки.

Фахівець зупинився і на держпрограмі «Підтримка тваринництва», в якій закладено ряд напрямів, у тому числі і часткове відшкодування вартості об’єктів зі зберігання та переробки зерна.

Найгарячіше обговорювали учасники форуму разом зі спікером той момент, що компенсацію вартості об’єктів зі зберігання та переробки зерна можуть отримати лише ті суб’єкти господарювання, які займаються власним вирощуванням сільськогосподарської продукції, її подальшим зберіганням та/чи переробкою. Питання – чому ж до цієї програми не можуть долучитися підприємства, які є виключно надавачами послуг зі зберігання чи переробки?

«Якщо суб’єкт господарювання є платником єдиного податку четвертої групи, то він може брати участь у державних програмах і отримувати компенсації. Виключно власник елеваторного бізнесу як надавача послуг отримати компенсацію поки що не може. Ми разом із представниками різних асоціацій та бізнесу порушували це питання, проте позиція Мінекономіки та Мінагрополітики поки є незмінною – компенсацію за будівництво елеватора за використання українського обладнання можуть отримати виключно агровиробники. Більше того, якщо господарство, яке побудувало зерносховище, отримало компенсацію і з часом вирішує зберігати там зерно не власного виробництва, а на давальницьких умовах, найімовірніше, до нього прийде податкова і змусить повернути кошти державі», - пояснив О.Нестеров.

 

На думку Святослава Ткаченка, ця ситуація пов’язана з тим, що сільськогосподарську галузь України більшою мірою представляють саме агровиробники, тому в них набагато більше лобі.

«Зниження ставки ПДВ до 14% фермерам зробили, компенсацію на придбання техніки та обладнання – теж, як і багато іншого. Все чому? Тому що сільгоспвиробники об’єднуються і мають багато асоціацій, які лобіюють їхні інтереси. Проблема власників елеваторів сьогодні в тому, що вони не об’єднуються. З цією метою вже створено Елеваторну асоціацію, проте поки що далі розмов про об’єднання справа не йде. Тому і голос однієї чи двох компаній-представників цього бізнесу у владних структурах не чують. Галузі треба згуртуватися, щоб, звертаючись до міністерств, можна було сказати: ми представляємо 70% елеваторного бізнесу, і ви маєте врахувати нашу думку. І тоді ми будемо почуті», - підкреслив С.Ткаченко.

 

Детальніше про те, на що в першу чергу варто звертати увагу при виборі обладнання, будуючи та реконструюючи елеватор, розповів Сергій Курдицький, радник з комерційних та фінансових питань у сільськогосподарському та елеваторному бізнесі, директор Першого кооперативного елеватора .

«Керуючи Першим кооперативним елеватором, який об’єднує 95 фермерів у Дніпропетровській області, що загалом обробляють 35 тис. га, я звернув увагу на дві речі. Першою і основною є те, що найдорожча складова в бюджеті елеваторного бізнесу – люди. Через це доводиться мінімізувати кількість персоналу на підприємстві. Не через те, що ми не хочемо платити заробітну плату, а через те, що її нікому платити. Тому зараз важливо проєктувати і будувати елеватор, який враховуватиме мінімальну кількість персоналу», - зазначив він.

С.Курдицький навів приклад будівництва елеваторного комплексу в Прибалтиці, де працює лише дві людини: один лаборант оформлює всю документацію (щодо ваги, якості та іншого) на в’їзд зерна на елеватор, а інший – на виїзд. Лабораторію побудовано таким чином, що з одного крила машини ввозять зерно, з іншого – вивозять.

«Зрозуміло, що тут потрібна автоматизація процесів, система контролю працівників. Якщо говорити про наш елеватор, то за проєктом у нас мало б працювати 47 осіб, а сьогодні за фактом 17, з яких 7 – охорона. З часом, гадаю, доведеться ще оптимізувати працю, щоб скоротити кількість необхідних працівників», - додав директор Першого кооперативного елеватора.

Другим моментом, за словами С.Курдицького, на який також варто звернути увагу, є непрямі витрати, які на таких інфраструктурних об’єктах є дуже серйозними.

«Фермер, побудувавши собі елеватор, «закопує» в собі ці знання з отримання необхідних дозволів, вибору підрядників, проєктувальників, будівників, установників і так далі… Однак він може ділитися своїм досвідом, допомагаючи колегам мінімізувати ці непрямі витрати. Не полінуйтеся, поцікавтеся у сусідів, знайомих. Знайдуться ті, хто поділиться з вами інформацією про те, що ж зробили свого часу на підприємстві неправильно, що б переробили», - вважає спікер.

С.Курдицький ще відповів на велику кількість запитань від залу, адже він уже має той досвід, про який говорив, і охоче ним ділиться.

 

Про автоматизацію елеваторів та тенденції в цьому напрямку продовжив розповідати Микола Аккерман, технічний директор ТОВ «Інтелект Груп Компані» (IGC LLC).

«Маючи більш як 40-річний досвід в автоматизації, можу сказати, що без автоматизації можна жити. Але лише в тому разі, якщо ви в змозі організувати виробництво, керувати ним і не думати, що станеться зі встановленим обладнанням, виключити вплив людського фактору, ну, або ж не розумієте, що саме вам треба автоматизувати. Як ми розуміємо, виключити все це сьогодні неможливо. Тому треба визначати ті принципи та напрямки, за якими ви хочете розвивати ваше виробництво. І саме на початку розмови хотів би розділити загальне поняття автоматизації на окремі системи електропостачання та управління», - зазначив спікер.

Говорячи про тенденції в електросиловому управлінні, він зауважив, що в Україні й надалі триватиме посилення енергоефективності, адже й мови не може бути про якесь здешевлення електроенергії. Тому для підприємств усе більш актуальним питанням буде встановлення енергоефективних трансформаторних підстанцій, які вже сьогодні є на світовому та вітчизняному ринках. Також, за словами М.Аккермана, в найближчому майбутньому варто звертати увагу на класи енергоефективності електродвигуна, без яких транспортне обладнання не працює. До того ж із липня 2021 року в Україні на законодавчому рівні змінилися умови ввезення та використання обладнання з електродвигуном класу енергоефективності нижче ІЕ3.

«Отже, в майбутньому потрібно буде ще вимогливіше підходити до вибору транспортного обладнання. Сьогодні ж не є секретом, наскільки змінилися підходи до автоматизації виробництва, а саме – зменшення цікавості до неї. Це, в свою чергу, призводить до все більших втрат на підприємствах», - підкреслив експерт.

Також, на його думку, на виробництві найближчим часом треба буде автоматизувати та оптимізувати експлуатаційні витрати, щоб розуміти, в якому стані обладнання чи коли треба проводити техогляд та регламентні роботи.

Експерт поділився ще великою кількістю власних думок відносно подальшого розвитку автоматизації різних підприємств, і від теорії учасники форуму змогли перейти до практики. Адже в перерві між секціями відбулася екскурсія на завод «Лубнимаш», який гостинно зустрів близько 100 людей, практично не зупиняючи виробництва.

Всі мали змогу відвідати як виробничі цехи, де виготовляється елеваторне обладнання та комплектуючі, так і демонстраційний майданчик, де представлено вже готові машини.

Більш як годину, розділившись на групи за інтересами, учасники могли розглядати найбільш цікаві для них об’єкти, спілкуватися з фахівцями як «Лубнимаш», так і спікерами форуму.

 

Професійна дискусія тривала під час другої сесії, яку було присвячено будівництву та експлуатації елеватора.

Ця частина форуму-практикуму була ще більш вузькоспеціалізованою. М.Аккерман продовжив свою доповідь, в якій детальніше зупинився на нюансах автоматизації, на тонкощах, на які варто замовникам звернути особливу увагу, будуючи чи модернізуючи підприємство. Експерт окремо розповів про особливості на різних елеваторах та відповів на численні запитання від аудиторії. До дискусії долучалися і власники потужностей зі зберігання зерна, які вже мають свої приклади як вдалої, так і невдалої автоматизації.

 

Дмитро Ніколаєв, сільгоспвиробник, керівник будівництва зернового термінала ЗТК «Деметра», був запрошений до слова, щоб поділитися своєю думкою з приводу того, чи варто на сьогоднішній день будувати фермерам власні елеватори для зберігання продукції.

«Це досить дискусійне питання, яке не передбачає якоїсь однозначної правильної відповіді. Однак, на мою думку, фермеру є сенс будувати власний елеватор, у чому я переконаний на 100%. Вважаю, що господарство із земельним банком від 500 га вже може реалізувати подібний проєкт на базі силосів, а не складів. Звичайно, такому підприємству буде дуже складно будувати зерносховище на гроші, які воно отримує з операційного прибутку, однозначно треба залучати кредити. Добре, що в Україні банки на сьогоднішній день кредитують господарства з площею в 500 га», - вважає він.

Д.Ніколаєв додав, що фермерське господарство з півтисячним земельним банком може дозволити собі побудувати елеватор навіть із необхідною автоматизацією для зберігання.

За його словами, сьогодні фермери дійсно вагаються, будувати чи ні власні елеватори. Щоб точно вирішити, треба розглядати кожен конкретний проєкт та регіон. Адже наявність власного елеватора вирішує практично в кожному регіоні завдання планового збирання врожаю. До того ж знижується логістичне навантаження, коли в господарстві є свої потужності для зберігання. Однак багато хто вважає, що краще скористатися сторонніми послугами та віддати зібране зерно на зберігання на чийсь елеватор. У цьому разі варто пам’ятати, що є ризики отримати назад зерно гіршої якості, аніж здавалося на зберігання.

 

На думку С.Курдицького, Україна в цьому питанні може піти «елеваторним шляхом» Канади, де будівництво великих об’єктів для зберігання скоротиться, а будуть більше будуватися дрібні фермерські елеватори з невеликими потужностями. Однак у Канаді з часом пошкодували про таке рішення, в тому числі через брак робочої сили.

«В Україні ми пройдем той самий шлях, коли фермери набудують своїх елеваторів. Це цілком нормальне явище. Окрім того, наразі активізація цього процесу пов’язана ще й із відкриттям ринку землі. Вважаю, що будівництво елеватора має сенс тоді, коли господарство залишається з якимось постійним банком землі. Також, гадаю, що з часом усе ж і в нашій державі буде відбуватися укрупнення господарств, поступове зменшення кількості малих фермерів», - додав він.

 

Далі до слова було запрошено Ярослава Штику, незалежного консультанта та радника ГС «Асоціація елеваторів України» з будівництва та експлуатації елеваторів, який раніше обіймав керівні посади елеваторних департаментів у ТОВ «Росток-Холдинг», «Астарта-Київ», «Український Аграрний Холдинг». Спікер, маючи чималий досвід, поділився своїм поглядом на будівництво елеватора.

«З мого досвіду роботи у різних компаніях та реалізації різних проєктів можу сказати, що для того, щоб точно зрозуміти, чи потрібно підприємству будувати елеватор, власнику варто відповісти чітко на запитання: навіщо мені цей об’єкт? Треба розуміти, з якими культурами працюватиме компанія не лише сьогодні та наступного сезону, а й через 5 років. У тих агрохолдингах, в яких я працював, те, що ми будували під задачі на 5 років, якраз на четвертий-п’ятий рік функціонування ми модернізували. І пов’язано таке рішення було не з тим, що відбувався суттєвий приріст банку землі в компанії, а через зміну стратегії компанії, трансформацію сівозміни через кон’юнктуру ринку», - поділився експерт.

Також, за словами Я.Штики, важливо визначитися з продуктивністю майбутнього елеватора, тобто які обсяги він обертатиме. Наступним викликом є наявність будівельного майданчику, який буде підходити для будівництва та мати всі необхідні комунікації – енерго-, газопостачання, можливість підведення залізничної колії та багато іншого. Експерт представив поетапний план будівництва елеватора, починаючи від планування, техзавдання та вибору підрядників і закінчуючи тестуванням обладнання разом зі співробітниками до початку гарячого сезону.

Учасники форуму, які нещодавно побудували власні елеватори, також висловили свої «очікування та реальність» після введення об’єкта в експлуатацію. Найскладнішим, за словами одного з власників, був етап отримання всіх дозвільних документів від владних структур та перевірок від них же.

 

Сергій Береза, керівник технічного відділу «Лубнимаш», який був заключним спікером форуму, заглибився більш детально в технічний аспект. Він відзначив, що в Україні ініціюють внесення змін до Державних будівельних норм (ДБН), зокрема розширити вимоги до силосів.

«Силос хочуть визнати не обладнанням, а будівлею. Найімовірніше, це станеться вже з 1 січня 2022 року. Першими, звичайно, відчують зміни будівельники та проєктанти силосів, проте в основному додаткове навантаження буде на власників елеваторів. Однозначно, зросте вплив державних органів на будівництво. Також зросте і вартість будівництва, можливо, десь до 20%», - поділився експерт.

Окрім того, С.Береза розповів про новинки, які «Лубнимаш» пропонує наразі ринку. Зокрема, за останній рік на заводі трансформували транспортне обладнання: оновили лінійку норій – збільшили габарити труб, удосконалили норії з метою зменшення травмування зерна – збільшили прохід, футирували полімерами та багато іншого.

У 2021 році «Лубнимаш» випустили на ринок новий продукт – плоскорешітний сепаратор – та випустять норію, в якій барабан футировано пластиною. Працюють також над виготовленням нових сушарок потужністю 150 т/год.

«Ми не стоїмо на місці, маємо на сьогоднішній день близько 30 висококваліфікованих фахівців, проєктантів, конструкторів, технологів, які в посиленому режимі займаються удосконаленням нашого обладнання. Дуже вдячні за зворотній зв’язок від наших партнерів та друзів, які допомагають нам зрозуміти, що треба покращити. Завдяки цим меседжам, які йдуть з елеваторів, ми постійно змінюємося», - зазначив він.

 

Спілкування спікерів та учасників форуму плавно перейшло з конференційної зали до банкетної, де відбувся фуршет від гостинного «Лубнимаш». Дуже помітно було, як скучили всі за живими неофіційними зустрічами.

 

В ході другого дня форуму-практикуму «Ефективний елеватор-2021» відбулася екскурсія на елеватор ПП «Трансвіт», що знаходиться у м. Прилуки. Чимала кількість учасників виявила бажання відвідати майданчик, де ще ведеться будівництво декількох силосів, поставити запитання власникам.

Елеватор ПП «Трансвіт» має три вже змонтовані силоси ємністю по 10,9 тис. тонн. Наразі на об’єкті відбувається монтаж ще двох силосів аналогічної потужності.

Окрім того, на елеваторі вже встановлено і знаходяться на етапі монтажу оперативні ємності. Як розповіли представники компанії, продуктивність транспортерів та норій складає 175 і 250 т/год. відповідно. Загальна ж потужність елеватора становитиме 55 тис. тонн.

 

За тиждень до проведення форуму Полтавську область було переведено до жовтої карантинної зони, що дозволило провести подію, яка стала першою в офлайн-режимі за тривалий час!

Ще раз дякуємо представникам «Лубнимаш», а саме, Юрію Михайловичу Плескачу, який ще 5 років тому підтримав ідею проведення форуму-практикуму «Ефективний елеватор». Цього року вкотре доведено, наскільки важливо зустрічатися учасникам ринку в подібному форматі «без краваток»: без тривалих та нудних презентацій, доповідей «не по справі» та зайвої реклами, де є лише експерти своєї справи, які готові ділитися власним досвідом.

Нашою метою, якої, як ми сподіваємося, вдалося досягти і в 2021 році, було продуктивно поспілкуватися та максимально відповісти на запитання наших учасників.

Як виявилося, гарячих елеваторних тем ще дуже багато і двох днів для їхнього обговорення надзвичайно мало, тому форум-практикум «Ефективний елеватор» буде розширюватися.

Вже 20 серпня 2021 року в м. Тернопіль відбудеться «Ефективний елеватор: суши PRO100» . Щодо питань участі вже можна звертатися до Святослава Ткаченка.

 

Ми надзвичайно раді тому, що цей захід із кожним роком стає все масштабнішим, а аудиторія – різноманітнішою. Далі – більше! Гарних врожаїв та тільки ефективних елеваторів!

 

 

Реклама

Вхід