Україна: погодні умови та стан сільськогосподарських культур у вересні 2021 року – НААН України

Джерело

АПК-Інформ

15084

Вересень – це той час, коли для озимих зернових культур закладаються основи майбутнього врожаю, а в групи пізніх культур завершується збирання. Яким він буде наступного року, поки що важко сказати, інколи просто неможливо, оскільки посівна кампанія ще триває, а засіяних площ ще досить мало, навіть якщо порівнювати з попередніми роками. Основна причина – відсутність підготовлених попередників для сівби озимини, точніше, значне запізнення в дозріванні соняшнику, який останніми роками є основною попередньою культурою для озимих у більшості зерносіючих областей нашої країни. Це стало наслідком доволі пізньої сівби переважної частини посівних площ соняшнику, що пояснювалося дощами та значним перезволоженням ґрунту навесні, а також відносно прохолодною погодою впродовж вегетаційного періоду, яка в комплексі з іншими факторами зумовила гальмування появи сходів та відставання у рості, розвитку рослин і збиранні врожаю. В результаті цього більшу частину пшениці озимої буде висіяно не в оптимальні, а в значно пізніші від рекомендованих строки, що, безумовно, при певному збігу обставин може негативно позначитися на перезимівлі рослин, а отже, й на їхній продуктивності. Ускладнюється ситуація з озимими культурами, які вже посіяно переважно в сухий та напівзволожений ґрунт, тривалою відсутністю продуктивних опадів, що не дозволяє в багатьох господарствах, особливо південної зони, отримати дружні та своєчасні сходи. На полях у кращому разі відзначається т.з. «рябчик», коли значна частина насіння ще знаходиться у сухому прошарку ґрунту і чекає на появу вологи, а решта зерна проросла, утворилися сходи рослин, які знаходяться на різних етапах свого розвитку – від появи «шилець» до утворення другого листка.

Все це дає підстави згадати осінь 2002 р., коли було отримано пізні сходи і більшість рослин розпочала зимівлю у слабкому стані, а в результаті – масова загибель посівів озимих зернових культур внаслідок морозів та тривалого залягання льодової кірки. Але тоді певним каталізатором такого неприємного явища була значна перезволоженість ґрунту, яка в першу хвилю холодів зумовила ушкодження та загибель рослин від низьких температур, а далі – в другій половині зимового періоду – від притертої кірки, товщина якої місцями становила більше 70 мм.

Звичайно, не хотілося, щоб сталося щось подібне, тим більше що за останні 10-15 років відбулися суттєві кліматичні зміни, які переважно позначилися на погодних умовах зимового періоду, в результаті чого він став помітно теплішим та коротшим, а отже, і більш безпечним для озимих зернових культур.

Разом із тим, не слід забувати і про те, що аграрії завжди були і ще довго будуть значною мірою залежними від погодних умов. У разі їхнього несприятливого перебігу, а перші ознаки цього поточного року почали проявлятися ще навесні, навіть якщо вони мали другорядний характер, як зазначалося вище, а тим більше при поєднанні таких двох і більше факторів у подальшому (посуха восени, слабкий розвиток рослин перед зимівлею, відсутність снігу на полях, сильні морози тощо), слід очікувати на можливі неприємності у вигляді зрідження посівів у результаті ушкодження і загибелі рослин у зимовий час, а отже, зниження врожайності озимини та зменшення валових зборів зернової продукції.

Але це лише прогнози, певні перестороги зерновиробникам, які разом із тим ґрунтуються на багаторічному досвіді та в окремі роки підтверджуються метеорологічними спостереженнями.

В даний період часу триває активна фаза збиральних робіт на полях пізніх культур, головним чином кукурудзи й соняшника, яка подекуди ускладнена необхідністю одночасної підготовки ґрунту для проведення сівби озимих колосових культур. Стан посівів ріпаку озимого на переважній частині площ оцінюється як добрий і задовільний, рослини сформували розвинену вегетативну масу та кореневу систему, які мають забезпечити добру зимівлю культури.

Загалом, перший осінній місяць – вересень – видався доволі сухим і порівняно прохолодним, беручи до уваги температурні показники, особливо першої та третьої декад. До цього слід додати і те, що високі температури повітря, які спостерігалися у серпні, зумовили значні витрати вологи з ґрунту, а тривала відсутність продуктивних опадів у цей час та на початку календарної осені не змогла забезпечити достатню вологозабезпеченість ґрунту, що негативно вплинуло на появу сходів озимих зернових культур, які висівалися навіть після кращих попередників у ранні та оптимальні строки.

Середня температура повітря за першу декаду вересня становила 13,9°С, що було на 3,4°С нижче за середню багаторічну норму. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах 10,7-19,5°С. В окремі дні максимальні значення температури повітря та поверхні ґрунту відповідно підвищувалися до 26,3° та 51°С, а мінімальні знижувалися до 2° та 1°С. Опадів за декаду випало вдвічі менше від середньої багаторічної норми, а саме – 7,5 мм. Середня відносна вологість повітря за цей календарний період склала 63%, що лише на 2% перевищувало середні багаторічні показники.

До речі, наведений температурний режим упродовж першої декади вересня відзначався вперше за останні 7 років. Більше опадів у цей час випадало у 2017-2019 рр., а середня відносна вологість повітря була вищою лише в 2017 р. (рис. 1).

В останні дні декади відбулося зниження середньодобової відносної вологості повітря до 54-56%, а мінімальної – до 26-30%. В поєднанні з підвищеною температурою повітря та доволі сильними вітрами це негативно вплинуло на запаси продуктивної вологи в ґрунті, особливо у верхніх його шарах.

На початку вересня, коли окремі господарства розпочали сівбу озимих зернових культур, кількість агрономічно цінної вологи у ґрунті навіть на посівах після кращих попередників виявилася на недостатньому рівні та не забезпечувала появу дружних і своєчасних сходів. У посівному шарі (0-10 см) на полях після чорного пара та соняшника запаси вологи відповідно становили 9 та 4 мм (рис. 2).

В метровому горизонті її кількість залежно від попередника не перевищувала 112 і 23 мм відповідно, що було значно нижче від середньої багаторічної норми. Разом із тим, як показують наукові дослідження та виробнича практика, за сівби пшениці озимої після соняшнику, найбільш поширеного попередника для цієї культури останніми роками, відсутність достатньої кількості вологи для проростання насіння дозволяє йому порівняно тривалий час знаходитися у посівному шарі ґрунту без значної втрати польової схожості та в подальшому не впливає на формування зернової продуктивності. Певною мірою це може стосуватися й інших непарових попередників, якщо якісно проводити протруєння насіннєвого матеріалу відповідними препаратами. За ранньої сівби найбільш небезпечною є провокативна волога після короткочасних помірних дощів, яка дозволяє насінню прорости, а за її відсутності в подальшому на фоні високих температурних показників спричинити значне зрідження посівів. У зв’язку з цим рання сівба озимих зернових культур, зокрема пшениці озимої, є доволі ризикованою і в окремих випадках може призвести до небажаних результатів.

Серед технологічних заходів, які можуть поліпшити інтенсивність появи сходів озимини, є прикочування посівів котками для покращення контакту насіння з ґрунтом та пришвидшення доступу до нього вологи з нижніх горизонтів.

В другій декаді вересня переважала порівняно тепла з незначними опадами погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 12,5-19,4°С. В окремі дні в світлий час доби температура повітря підвищувалася до 28°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 49,3°С. Вночі повітря охолоджувалося до 3°С, а поверхня ґрунту – до 3,8°С. Середня температура повітря становила 17,2°С, що було на 2,3°С вище за середню багаторічну норму.

Загальна кількість опадів за декаду виявилася незначною і в середньому склала 5,7 мм, або 63% кліматичної норми. Середня відносна вологість повітря становила 56%, яка була на 7% меншою за середню багаторічну норму. Впродовж декади відзначалося 5 днів із мінімальною вологістю повітря 30% і менше, що сприяло інтенсивній витраті продуктивної вологи з верхніх шарів ґрунту.

За останні 7 років протягом другої декади вересня холодніше було в 2016 та 2019 рр., більше опадів випадало лише в 2016 р., а більші значення середньої відносної вологості повітря відзначалися лише в 2018 р.

В кінці другої декади було відзначено появу зріджених сходів пшениці озимої, сівба якої проводилася в кінці першої декади після чорного пару та гороху.

В першій половині третьої декади вересня відбулося суттєве зниження температури повітря та пройшли незначні малоінтенсивні дощі, які спостерігалися майже щодня. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах 8,4-14,3°С. Загальна кількість опадів склала 9,1 мм, що не дало змоги поліпшити ситуацію на полях озимини із вологозабезпеченням ґрунту.

Визначення запасів продуктивної вологи в ґрунті під посівами пшениці озимої після різних попередників показало, що на початку другої половини третьої декади вересня лише в посівному шарі після чорного пару містилася достатня кількість вологи для одержання рівномірних сходів озимини (11 мм), яка відповідала середній багаторічній нормі (рис. 4).

В більш глибоких горизонтах навіть після такого сприятливого попередника вологозабезпеченість ґрунту не відповідала нормативним значенням. Проте значно гірша ситуація відзначалася на посівах пшениці озимої після соняшнику, де навіть в орному шарі продуктивна волога була повністю відсутня, а в метровому її кількість була більш ніж у 6 разів меншою від середньої багаторічної норми.

Обстеження посівів пшениці озимої в останні дні вересня показало, що в найкращому стані знаходиться озимина, сівба якої проводилася по чорному пару та гороху. За сівби 10 вересня рослини після обох попередників сформували 2 листки, за сівби 15 вересня – утворили нерівномірні сходи, що пояснюється не лише дефіцитом вологи, але й місцями неналежною якістю підготовки ґрунту до сівби. На посівах після соняшнику сходи пшениці озимої були відсутні за всіх строків сівби.

Загалом, більша частина вересня, враховуючи його гідротермічний режим, була малосприятливою для своєчасного проростання насіння та формування повних сходів, а лімітуючим чинником, як і в попередні роки, виявилася недостатня вологозабезпеченість ґрунту.

Серед багатьох чинників, які гарантують формування високої врожайності озимих зернових культур, зокрема пшениці озимої, є проведення її сівби в оптимальні строки. При недотриманні цього слід завжди пам’ятати про високу вірогідність зниження врожайності озимини на 15-45% через одержання перерослих чи слабких (нерозкущених) рослин перед початком зимового періоду. Доведено, що рослини пшениці озимої дуже ранніх строків сівби значно сильніше пошкоджуються шкідниками та уражуються хворобами. Проте по мірі зниження температури повітря та ґрунту, тобто при більш пізніх строках сівби, насіння в ґрунті зберігається значно краще і після достатнього зволоження верхніх шарів ґрунту інтенсивно проростає. Це частково дає відповідь і на те, чи можна проводити сівбу озимини в порівняно пізні строки за відсутності достатньої кількості вологи для отримання своєчасних сходів.

У степовій зоні України, яка є основним постачальником зерна пшениці озимої для держави, оптимальні строки сівби озимини визначено проміжком часу з 15 до 25 вересня. Але допустимою є сівба на 5-7 днів раніше чи пізніше наведених строків. Разом із тим, останніми роками спостерігається чітка тенденція до збільшення врожаю при більш пізніх строках сівби, а саме – з 25 до 30 вересня і навіть 5 жовтня.

Звичайно, що за екстремальних посушливих умов, і не лише за них, сівбу озимої пшениці можна проводити і в значно пізніші строки. Це, до речі, добре показали 2008/09, 2015/16 та 2019/20 вегетаційні роки, коли в господарствах продовжували сівбу до кінця жовтня і навіть на початку листопада. Певною мірою за сприятливих умов зимівлі така сівба себе виправдала, адже це дозволило одержати від 2,5 до 4,5 т/га зернової продукції. Але пізня сівба – це вимушене з ряду причин і небажане явище, адже є значна небезпека отримати великі збитки при можливому пересіві таких полів. При цьому слід пам’ятати, що для успішної зимівлі рослини повинні вегетувати після проведення сівби 50-60 діб.

За необхідності проведення пізньої сівби, тим більше в сухий ґрунт, норму висіву насіння необхідно встановлювати з урахуванням сортових особливостей пшениці озимої, попередника, стану підготовки ґрунту й обов’язково збільшувати на 10-15% від рекомендованої, що дасть можливість компенсувати недостатнє кущіння та забезпечити у подальшому потрібну щільність стеблостою.

Таким чином, ретельне виконання рекомендованих агротехнічних вимог при сівбі пшениці озимої навіть за недостатньо сприятливих погодних умов упродовж осіннього періоду певною мірою може знівелювати негативну дію абіотичних чинників та забезпечити гарну перезимівлю посівів, що є надійною основою майбутнього врожаю.

 

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід