Форум зернопереробників-2021: в єдності й новаторстві сила!

Джерело

АПК-Інформ

8838

23-25 ​​вересня в Одесі відбулося тріумфальне повернення найбільшого заходу зернопереробної галузі України - «Форуму зернопереробників». ХIX Міжнародна конференція пройшла в новому форматі, який надовго запам'ятається всім її учасникам. Три інформаційно насичених і цікавих дня: конференційний та дводенна екскурсія в українську Венецію – м. Вилкове.

Щороку захід має свою особливість, свою родзинку, і 2021 рік не став винятком - в цьому році його відвідала делегація експертів з Узбекистану. До того ж, форум пройшов під егідою призову до трансформації галузі. Причому в абсолютно різних аспектах діяльності підприємства, буквально від «А» до «Я». Після одного з найбільш складних і непередбачуваних сезонів для представників галузі форум став ковтком свіжого повітря, надав концептуального бачення перспектив розвитку даного сегменту ринку і глобальних трендів, надав рішення на ряд викликів і актуальних проблем, а також наповнив надіями на світле майбутнє, новими ідеями і можливостями (бо криза - це можливість).

З огляду на об'єктивні причини, пов'язаних з реаліями періоду пандемії, не всі змогли приєднатися до заходу. Проте, в цьому році форум об'єднав понад 150 делегатів з 10 країн світу.

Організаторами заходу виступили ГС «Борошномели України» та ІА «АПК-Інформ».

Діджитал-партнер – Agro Marketing Agency.

Партнери конференції: Всеукраїнська асоціація пекарів, UBTA (Ukrainian Business & Trade Assoсiation), компанії «ЛУБНИМАШ» и МХП, а також транспортно-логістична компанія Star Shine Shipping, яка організувала Teambuilding для зернопереробників.

Генеральним спонсором заходу виступила компанія «Бюлер АГ».

Золотий спонсор Alapala, срібний Alapros.

Спонсорську підтримку конференції також надали компанії: «ОЛІС», Waites, «Штерн Ингредієнтс Україна», Mühlenchemie, Özbaşak Değirmen, Economill, Taspinar.

Енергетичним спонсором стала ENERGUM COMPANY.

Спонсором круглого столу «Ринок жита. Використання житньої сировини: нові продукти» виступила компанія «КВС-УКРАЇНА».

 

Глобальні тренди та виклики

З урахуванням ролі уряду і законодавчого поля на ринку зерна і продуктів переробки до слова був запрошений Тарас Висоцький, перший заступник міністра аграрної політики України. Спікер поділився планами міністерства на зерновий сезон-2021/22, відкрив завісу щодо Меморандуму про взаєморозуміння відносно граничних обсягів експорту зерна в сезоні-2021/22 з учасниками українського ринку, в якому буде прописано співвідношення відвантажень продовольчої і непродовольчої пшениці.

 

«Для Мінагрополітики важливо продовжити роботу над фіксацією меморандуму між владою і учасниками зернового ринку щодо експорту зернових з України. В першу чергу це стосується пшениці як сировини для українського ринку. Загальний меморандум на поточний МР ми вже підписали. У нас є домовленості за результатами зустрічі з представниками профільних організацій, і ми чітко розуміємо цифри з пшениці. У жовтні ми ще раз обговоримо обсяги максимального експорту в розрізі продовольча/непродовольча пшениця на поточний сезон», - зазначив Т. Висоцький.

 

Також в рамках виступу відбулося обговорення низки питань між заступником міністра і представниками профільних асоціацій борошномельної та хлібопекарської галузей. У тому числі ще раз було порушено болісне для багатьох переробних підприємств питання ПДВ і періодичних спроб введення держрегулювання або «добровільного» зниження цін на соціально значущі товари.

Т. Висоцький підкреслив, що в Мінагрополітики готові до обговорення питань з усіма учасниками агропродовольчого сектору України в цілому і представниками зернопереробної галузі зокрема.

Далі слово було передано Михайлу Кухарю, керуючому партнеру і старшому економісту одного з найбільш шанованих агентств як в Україні, так і за її межами – Ukraine Economic Outlook, викладачеві макроекономіки бізнес-школи «МІМ-Київ».

Оскільки діяльність підприємств зернопереробної галузі безпосередньо залежить від споживчих можливостей населення країни, що, в свою чергу, залежить від загального стану економіки країни, М.Кухар виступив з доповіддю на тему: «Макроекономічний стан України в коротко- і середньостроковій перспективі».

Серед величезного масиву отриманої інформації (в т.ч. прогнозів щодо розвитку ситуації на валютному ринку, рівня інфляції, реального ВВП, сальдо торгового балансу, детальної оцінки динаміки АПК і суміжних секторів, оптового і роздрібного товарообігу і вантажообігу транспортних підприємств, а також енергетичного стану Україна, очікувань з бюджету, рівня зарплат і т.д.) виділимо лише кілька тез.

 

«В минулому році ми були країною з експортом в $45 млрд, а в поточному, в т.ч. завдяки гарному врожаю сільськогосподарських культур і очікуваним зростаючим показниками в агропромисловому комплексі, збільшимо цей показник практично на 34%, до не менш ніж $60 млрд», - поділився експерт.

 

Однак, за його даними, в ц.р. також очікується істотний приріст імпорту в грошовому еквіваленті. Так, якщо в 2020 р. імпорт споживчих товарів, енергетичних ресурсів, сировини і обладнання в Україні оцінювався в $51,8 млрд, то в поточному сягне $66,9 млрд.

Потім учасники форуму занурилися в детальне вивчення ключових факторів впливу на світовому ринку пшениці і перспектив для України в сезоні-2021/22, про які повідав Олександр Бобильов, старший фахівець із ціноутворення департаменту сільського господарства ЕМЕА S & P Global Platts.

 

«У Румунії, Україні, Франції, Польщі якісні показники пшениці врожаю-2021 гірше фіксувалися в попередні роки. У той же час Росія стала одним з основних постачальників пшениці з високим протеїном», - підкреслив він.

 

Це вже позначилося на спреді між цінами на зернову з протеїном 11,5% і 12,5% і фуражем. Для країн-імпортерів, які виставляють жорсткіші вимоги до якості закуповуваного зерна (наприклад, таких, як Іран, Саудівська Аравія, Алжир і ін.), в поточному сезоні Росія однозначно буде ключовим експортером. Поряд з цим О. Бобильов зазначив, що багато держав вже знизили свої вимоги до якості закуповуваного зерна через помітне її падіння в багатьох країнах-експортерах.

У свою чергу, Борис Шестопалов, співвласник і головний виконавчий директор компанії HD-group і GFS group, занурив аудиторію в розгляд перспектив сегмента Agri-Food в розрізі переробки, виробництва і фудстартапів.

Так, експерт зазначив, що в 2020 р. обсяг світового ринку хлібобулочних виробів досяг $448,2 млрд, а до 2025 р. він може зрости до $478,2 млрд.

 

«І хоча в поточному році прогнозована виручка в сегменті хліба складе $437,3 млрд, очікуване середньорічне зростання ринку в найближчі 5 років становить 2,26%. Так, обсяг сегмента ринку до 2025 р. складе практично 210 млн кг. Це при тому, що, за прогнозами аналітиків, обсяг зростання сегмента хліба у 2022 р. буде негативним і складе 0,9%», - підкреслив Б. Шестопалов.

 

Також він зазначив, що середньорічний обсяг споживання ХБВ на людину в 2021 р. складе 89,6 кг, в т.ч. 26,6 кг хліба і 63 кг булочних виробів, а в найближчі 5 років очікується зростання світового ринку заморожених ХБВ.

«В ц.р. даний ринок оцінюється в $22,3 млрд, а до 2025-го очікується його збільшення до майже $30 млрд», - уточнив експерт.

Також Б. Шестопалов поділився своїм баченням нових ідей і оцінкою затребуваності інновацій, що в поточних умовах дуже актуально для представників зернопереробної, борошномельної та хлібопекарської галузей України. При цьому експерт поділився спостереженням, що навіть найунікальніші товари швидко стають легковідтворюваними, а ціна на них стрімко провалюється від преміальної до мінімальної на ринку. В результаті собівартість такого продукту відрізняється лише незначно від ціни вихідної сировини і упаковки.

Серед нових умов роботи ринку він виділив скорочення логістичних ланцюжків між ринками збуту і точками виробництва, все більш щільну роботу глобальних компаній з місцевими агровиробниками і те, що локальним виробникам доведеться інвестувати в обладнання та в дотримання нових «політик» ринку.

Дане питання більш детально розглянув керівник комітету Європейського зеленого курсу UBTA Дмитро Васильєв в рамках доповіді «Вплив екологічного податку на собівартість продукції і адаптація технологій відповідно до законодавства: виклики і можливості».

Експерт зазначив, що на сьогоднішній день в парламенті зареєстровано понад 15 законопроектів, що регулюють питання екологічного податку, але жоден з них не забезпечує його справедливий розподіл і ефективне використання. Крім того, існує дві основні концепції з екологічного податку, які, м'яко кажучи, суперечать одна одній.

Також експерт зазначив, що, крім екологічного податку, очікується прийняття проекту Закону «Про державний екологічний контроль» і проекту Закону «Про промислове забруднення», які істотно посилюють екологічні вимоги.

На переконання експертів UBTA, основними напрямками реформування екологічного податку в Україні є консолідація раціональних позицій за всіма екологічними законопроектами, розробка інструментів для промисловості і бізнесу (в т.ч. механізми залучення інвестицій), а також введення мораторію на підвищення екоподатку до закінчення карантину. Україні необхідно введення торгівлі квотами (сприяє модернізації підприємств) і застосування досвіду країн ЄС (де на період модернізації підприємств діяли «податкові канікули», надавалися дотації та підтримка суб'єктам господарювання, доступ до пільгових кредитів, міжнародного фінансування).



Адаптуйся і розвивайся

Червоною ниткою, яка з'єднувала всі доповіді і думки спікерів «Форуму зернопереробників-2021», виступила теза «Трансформація компаній – це невід'ємна частина розвитку сучасного бізнесу». Цьому і була присвячена ціла серія доповідей з різноманітними рішеннями ряду актуальних питань для зернопереробних підприємств.

Зокрема, Андрій Шаран, кандидат технічних наук, директор Бюлер Україна, представив доповідь на тему: «Світові тренди в зернопереробці», розповівши про переваги концепції млина «Бюлер E3» (30% інвестиційних заощаджень при будівництві, на 30% швидша установка і економія енергії 10%) і програми SmartMil (оптимізація ресурсів, економія електроенергії, забезпечення якості, максимальне підвищення загальної ефективності обладнання).

Комерційний директор компанії WAITES Руслан Вальтер розповів про важливість переходу від превентивного до предиктивного обслуговування в зернопереробній галузі. За допомогою системи датчиків, алгоритмів, машинного навчання і знань фахівців система Waites може усунути дорогі непередбачені простої на об'єктах, при цьому збільшуючи термін служби обладнання і знижуючи витрати на обслуговуючий персонал. Рішення для моніторингу стану Waites економлять клієнтам понад $150 млн на рік.

Керівник технічного відділу «Лубнимаш» Сергій Береза ​​представив рішення для зернопереробних підприємств і детально розповів про технологічні нюанси і переваги використання транспортерів ланцюгових (У13-ТЦЛ), норій ковшових стрічкових/ланцюгових (У13-УН), шахтних зерносушарок (У13-СШ) і силосів з конусним/плоским дном (У13-МСВУ). Підприємство працює з 1888 р. У 2018 р стало першим заводом серед вітчизняних виробників елеваторного обладнання, який отримав сертифікат відповідності якості ЄС (conformity certificate).

Комерційний директор компанії Energum Сергій Лотохов зупинився на оптимізації витрат на електроенергію, що безумовно є викликом нашого часу. Будучи надійним постачальником електроенергії і природного газу на всій території України, компанія пропонує вигідні тарифи за рахунок оптимізації закупівлі електричної енергії на оптовому ринку, а також гнучкі умови для співпраці. Крім того, для комплексного обслуговування підприємства (природний газ + електроенергія) існує програма лояльності.

Питання енергетики продовжив розглядати директор «Котлоенергопроект» Володимир Ліфшиць, який розповів про переваги об'єктів енергетики з використанням біомаси та теплових електростанціях (в т.ч. і на основі парогазового циклу). На прикладах ряду успішно реалізованих проектів експерт показав, як за рахунок використання вторинних енергоресурсів власного виробництва підприємство може на 97% скоротити споживання покупного природного газу і забезпечити власні потреби в електроенергії на 50% і т.д.

Безумовно, все це вимагає інвестицій і розуміння подальших перспектив, що досить важко для зернопереробних підприємств, які опинилися заручниками досить непростих обставин. Проте, Володимир Демиденко з Коаліції «Сіверщина» дещо розвіяв ці страхи і розповів про те, як формувати довгострокову комплексну стратегію розвитку підприємства, аграрного сектору тощо На його думку, замість пошуку відповідей на одвічні питання про те, як буде змінюватися законодавство, яким буде курс долара, обсяги продажів і які продукти будуть затребувані через 5-7 років, необхідно засвоїти одну прописну істину: стратегія розвитку – це не прогноз і не передбачення, а конкретний план побудови майбутнього. «Ви не повинні питати, ви повинні визначати, яким буде курс долара, які продукти будуть затребувані і т.д. Саме для цього необхідно будувати комплексну стратегію розвитку, тому що якщо не реалізується ваша стратегія, то обов'язково реалізується чужа», - закликав спікер.



Житній шлях України: через терни до зірок

З глобальної точки зору жито – це нішева культура. Проте, щорічно в світі під її обробіток виділяється близько 4-5 млн га посівних площ. В Україні дана культура пройшла шлях від профіцитного виробництва і вагому роль на світовому експортному ринку до дефіциту сировини всередині країни і простою переробних потужностей. На сьогоднішній день завдяки зусиллям переробників і насіннєвих компаній, перш за все активній позиції «КВС-УКРАЇНА», вдалося достукатися до аграріїв і знайти якийсь баланс в обсягах її виробництва для задоволення власних потреб переробної галузі. Однак викликів залишається чимало, чому і був присвячений круглий стіл «Ринок жита. Використання житньої сировини: нові продукти».

Так, директор департаменту зернових культур «КВС-УКРАЇНА» Євген Станько детально зупинився на стані і перспективах ринку жита, при цьому назвавши серед основних викликів галузі низьку ціну реалізації жита в порівнянні з іншими культурами. Підкресливши, що саме ціновий аспект і рентабельність вирощування є основоположними при виборі аграрієм тієї чи іншої культури для вирощування. При цьому культура має експортний потенціал, і при сприятливій ціновій кон'юнктурі і наявності необхідних обсягів всередині країни він швидко реалізовується. До того ж є ряд трейдерів, які через низьку вартість жита підмішують його в експортні партії пшениці, що є проблемою не тільки для переробної галузі, а й всієї країни в цілому. Також експерт розповів про переваги гібридної жита: на 25-30% більше врожайність у порівнянні з популяційною (сортовою), високі хлібопекарські якості, висока стійкість до основних хвороб, ріжків (ріжки), до того ж гібриди жита селекції КВС характеризуються раннім цвітінням, що дозволяє уникнути спекотної погоди.

Комерційний директор ТД «Зернарі» Михайло Ятковський поділився свої досвідом переробки пшениці і жита на борошно, власного виробництва жита з використанням насіннєвого матеріалу компанії KWS. Експерт зазначив, що жито більш стійке до заморозків, ніж пшениця, і до другої половини ХХ століття практично весь хліб був житнім. Житнє борошно – найкраще джерело складних вуглеводів, багате вітамінами і амінокислотами, є дієтичним і його можуть споживати діабетики. Також він погодився з попередніми спікерами в тому, що Україна перестала бути світовою житницею, і частина сортів жита йде на кормове споживання, яке демонструє зростання на відміну від продовольчого. Важливу роль в цьому зіграв імпорт більш якісного і дешевого житнього борошна з Білорусі.

У свою чергу, Дмитро Жигунов, доктор технічних наук, завідувач кафедри технологій переробки зерна, ОНАХТ, виступив з детальним доповіддю на тему: «Оцінка якості жита і житнього борошна в сучасних умовах». Вчений провів порівняння зерна жита і пшениці з точки зору особливостей вирощування, якості та особливостей переробки (в т.ч. продовольчого і кормового). Він акцентував увагу на тому, що в Україні і в інших країнах сталася сортозміна вирощуваного зерна жита зі збільшенням в сівозміні частки гібридів, які мають відмінні від раніше використовуваних сортів жита агрономічні, структурно-механічні, борошномельні і хлібопекарські властивості, тому необхідний перегляд/уточнення базисних норм виходів борошна, структури і режимів технологічного процесу. Крім того, стандарту на зерно ДСТУ 4522: 2006 15 років, правилам організації 23 роки, значна частина стандартів на методи визначення скасована, а кваліфікація персоналу (особливо в питаннях оцінки, розуміння та регулювання якості борошна і хліба) низька. Як наслідок виникає нерозуміння між борошномелами і пекарями, повернення готової продукції, закупівля білоруського зерна жита і житнього борошна і матеріальні втрати вітчизняних виробників зерна і зернопереробників.

Директор Штерн Україна (представництво Muhlenchemie в Україні) Олександр Бондарчук зазначив, що, крім стандартних показників якості за ДСТУ, виробники хлібобулочних виробів можуть пред'являти борошномелам свої вимоги до якості борошна, і детально зупинився на перевагах використання такої спеціалізованої продукції:

- гарантія стабільної якості борошна і готових виробів;

- готове рішення для виробництва різних виробів;

- можливість виключення використання поліпшувачів на хлібозаводах;

- проста і ефективна можливість поліпшення якості готових виробів без додаткових витрат на персонал і технічне оснащення;

- чиста етикетка: в зв'язку з тим, що ферменти, як і звичайні білки, повністю денатурують при термічній обробці – в готовому продукті вони не присутні, тому їх наявність в продукті не виноситься на етикетку;

- зниження витрат від браку і простоїв при виробництві;

- вищий вихід хлібобулочних виробів, що сприяє підвищенню ефективності підприємства.



Зернопереробка в Україні: чи є світло в кінці тунелю?

З урахуванням уповільненої стагнації галузі та всіх випробувань останнього сезону це, мабуть, сакральне питання для всіх представників зернопереробної і суміжних галузей України, яке включає в себе як фундаментальні чинники, так і ряд підводних каменів.

Різке падіння обсягів виробництва через високу вартість сировини і експорту через непрохідні ціни на борошно, стагнація внутрішнього попиту, що триває, імпорт пшениці з Білорусі та присутність імпортного пшеничного і житнього борошна на і без того висококонкурентному внутрішньому ринку, спроби «добровільного» зниження цін на борошно і хліб, збільшення імпорту товарів з Європи (в т.ч. макаронних і хлібобулочних виробів), зростання частки «сірого» ринку борошна, а потім ще й розрив у кредитному полі на тлі невідповідності ставки ПДВ при закупівлі сировини і реалізації продукції... В існуючих реаліях більшості чесно працюючих підприємств важко утримувати позитивну рентабельність. Раніше експортні відвантаження дозволяли завантажувати потужності понад 50%, тим самим знижуючи собівартість продукції і збільшуючи маржинальність. Поки для галузі найкращим щодо цього залишається сезон-2017/18, коли темпи експорту були рекордними і за обсягами досягали внутрішні продажі.

В останні кілька сезонів географія експорту борошна з України значно змінилася – чого тільки варта практично повна відсутність відправок в КНДР, куди раніше відвантажували близько 50% вітчизняної продукції. Зростаючий ринок борошна в 2015-2018 рр. багато в чому визначався низькими цінами на пшеницю, і в наступні роки зв'язок між вартістю пшениці і обсягами експортних відвантажень борошна стала ще більш очевидною. При цьому тією чи іншою мірою це характерно для всього світового ринку борошна, до того ж варто врахувати, що багато країн переорієнтувалися з закупівлі борошна на імпорт пшениці і нарощують переробку на місцях.

Цьому і була присвячена заключна сесія форуму, яка видалася вельми насиченою і підняла безліч болючих питань. Разом з тим, в єдності сила – і експерти зійшлися на думці, що спільними зусиллями, за допомогою спільної роботи асоціацій борошномелів і пекарів це світло можна запалити.

Керівник служби бізнес-проектів ІА «АПК-Інформ» Андрій Купченко поділився своїми оцінками виробництва основних зернових і круп'яних культур в Україні, детально зупинився на ключових трендах і регіональних змінах їх вирощування.

Серед головних чинників зернового ринку аналітик виділив тенденцію, що високі ціни на продовольство, глобальні інфляційні процеси при зростанні економік, нестабільний і обмежений попит основних імпортерів, «стримані» форвардні закупівлі, хороші можливості аграріїв стримувати реалізацію і посилення такого фактору, як «сенсаційність» в інформаційному полі.

До перспектив та викликів сезону-2021/22 експерт відніс можливі «сюрпризи» в обсягах виробництва, подальше зростання цін на сировину, можливі складнощі в логістичному ланцюжку, високі кліматичні ризики, що зберігаються, і можливе різке посилення впливу макроекономічної ситуації.

Менеджер з технічних і презентаційним питань компанії «СЖС-Україна» Олег Онищенко відкрив перед учасниками конференції завісу над одним з найбільш інтригуючих питань сезону, показавши свої оцінки якості української пшениці врожаю-2021. Експерт продемонстрував карту якості зернової з розподілом за регіонами і областями обробітку і провів порівняльний аналіз основних показників з урожаєм попереднього року. Також він поділився свої баченням теоретичного розподілу пшениці врожаю-2021 за класами (без урахування вологи, з урахуванням рекомендованих вимог до некласоутворюючих W і зерну, пошкодженому клопом-черепашкою) і порівняв його з даними 2020 і 2019 рр. Так, згідно з аналізом наявних на поточний момент даних, частка пшениці 1 класу в загальному валовому зборі зернової врожаю-2021 становить 3,1% (проти 10,1% і 6,7% в урожаї 2020 і 2019 рр. відповідно), 2 класу – 19,1% (23,4% і 27,3%), 3 класу – 20,2% (24,2% і 26,1%), 4 класу – 38,5% (30,3% і 35,4%) і нестандартної – 19,1% (12% і 4,5%).

Юрій Дученко, президент Всеукраїнської асоціації пекарів, директор ТОВ «Київ Хліб», висвітлив сучасний стан хлібопекарської галузі України. Серед основних проблем він виділив питання ціни і якості української продовольчої пшениці, а також необхідність залучення діячів науки для підвищення культури обробки полів і зерна з метою підвищення якості і конкурентоспроможності готової продукції. Експерт підкреслив важливість грамотного розподілу продовольчої і фуражної пшениці при підписанні меморандуму з урахуванням реалій врожаю поточного року. В іншому випадку хлібопекарські підприємства будуть змушені імпортувати дешевшу сировину або купувати її всередині країни за високими цінами, що спричинить за собою зростання цін на хліб – адже вартість борошна у виробництві хліба становить близько 40%. Додайте сюди різкий стрибок цін на енергоресурси, зниження купівельної спроможності населення, зростання конкуренції всередині країни (в т.ч. за рахунок збільшення імпорту товарів) і т.д. Все це, безумовно, ускладнює процес розвитку галузі. Однак експерт продовжує дивитися в майбутнє з оптимізмом.

Родіон Рибчинський, кандидат технічних наук, директор ГС «Борошномелі України», виступив з доповіддю на тему: «Український ринок борошна: затяжна стагнація страшніша за кризу», посвятивши учасників форуму в специфіку діяльності асоціації і важливість спільного відстоювання інтересів галузі. Експерт проаналізував динаміку виробництва борошна в Україні і його експорту (в т.ч. в грошовому еквіваленті), прокоментував цінові тенденції ринку продовольчої пшениці і борошна, зниження внутрішнього споживання і експорту українського борошна, а також навів дані щодо обсягів і географії імпорту борошна в країну, макаронних, хлібобулочних та кондитерських виробів в Україні. Серед основних викликів 2020/21 МР він виділив зростання цін на пшеницю, зниження імпортного попиту на українське борошно, великий урожай жита, зростання імпорту борошна в Україні (особливо з Білорусі), подорожчання фрахту і зростання цін на енергоносії. До викликів в 2021/22 МР, на його думку, додасться зменшення частки продовольчої групи в урожаї пшениці 2021 року.

Начальник управління переробки АТ «Аграрний фонд» Сергій Сакіркін підкреслив, що річне виробництво борошна за 2020/21 МР оновило антирекорд, підтверджуючи сумну тенденцію останніх років. Відповіддю на питання: «Де черпати сили, або що допоможе українським борошномелам?» експерт вважає боротьбу з «сірим» ринком, масштаби якого в Україні просто вражають. Для наочності та достовірності цієї тези він навів порівняльну характеристику структури та обсягів виробництва пшеничного та житнього борошна в Україні і Польщі (офіційної та з урахуванням чисельності населення). Він підкреслив, що в Польщі довго боролися з «тіньовою» економікою, яка там також розцвіла після розвалу СРСР. Перемогти «сіре» виробництво вийшло лише після реформи оподаткування – встановлення ПДВ в розмірі 7-8% на продукти переробки та сировину для них, як і в багатьох європейських країнах, в т.ч. в Німеччині і Франції. У початковий період бюджет від цього втрачає, однак в найближчому майбутньому все це компенсується з надлишком.

Конференційний день видався настільки інформативним і насиченим, що величезний масив інсайтів, статистичної та аналітичної інформації залишився за кадром, тому що вмістити це в один матеріал просто нереально!

Скажу лише, що по його закінченні на всіх учасників чекала гала-вечеря в дружній або навіть родинній атмосфері, а в наступні 2 дні – незабутня екскурсія в мальовниче місто Вилкове, що надало додаткову можливість поспілкуватися з титанами галузі в неформальній обстановці, обговорити величезний масив актуальною і корисної інформації від спікерів «Форуму зернопереробників-2021». В ході Teambuilding учасники форуму відвідали цікаві місця: нульовий кілометр, поселення старообрядців старого острівного району Липовани, рисові чеки. Але це вже зовсім інша історія.

Щоб не кусати лікті і бути безпосереднім учасником масштабної зернопереробної конференції України – приєднуйтеся до нас наступного року на ХХ Ювілейний «Форум зернопереробників»!

Адже «Форум зернопереробників» - це захід, перевірений часом!

Підготувала Анна Танська

Реклама

Вхід