Кукурудзяні ігри-2021: чи довго зростатимуть ціни на українському ринку?

Джерело

АПК-Інформ

3143

Вже другий рік поспіль замість традиційного зниження цін на кукурудзу напередодні та на початку нового сезону гравці українського зернового ринку спостерігають їхнє зростання. Але якщо у 2020/21 МР це було викликано тотальним підвищенням біржових котирувань та цін на фізичному ринку, перш за все через неврожай усіх зернових та олійних культур в Україні і не тільки (що призвело до хвилі дефолтів та поставило під сумнів репутацію країни як стабільного експортера на глобальній арені), то цьогорічний урожай кукурудзи обіцяє бути рекордним. Що ж надає підтримку цінам і чи довго протримається цей тренд?

 

Рекорди із затримкою

Попри те, що більшість експертів ще задовго до початку 2021/22 МР очікувала на рекордне виробництво кукурудзи в Україні та в світі, ціни на неї лишалися доволі високими. Бо гіркий досвід минулого року навчив із долею скепсису ставитися до таких оптимістичних прогнозів (тим паче на тлі аномально спекотної та сухої погоди на більшій території України в другій половині літа). Як не парадоксально, але не привело до різкого падіння цін і те, що в міру наближення старту сезону омріяні рекорди з виробництва кукурудзи в Україні ставали все більш реальними. Наразі аналітики АПК-Інформ прогнозують 37,8 млн тонн валу, експерти USDA – 38 млн тонн, а оцінки деяких локальних експертів досягають 39 млн тонн. Тож урожай-2021 може суттєво перевищити максимуми 2018 і 2019 років – 35,8 та 35,9 млн тонн відповідно. Такі обсяги виробництва дозволять Україні відвантажити на зовнішні ринки близько 30-31,5 млн тонн зернової, а разом із тим – повернути свою традиційну частку на світовому ринку.

Подібні очікування мають чинити тиск, але не слід забувати про попередній сезон високих цін, періодичні стрибки вартості нафти та систематичні нагнітання впродовж літнього періоду побоювань навколо погодного чинника та пов'язаних із цим сумнівів щодо перспектив виробництва кукурудзи і сої в світі. Ситуація в секторі була найбільш неоднозначною й ускладнювалася високими температурами та відсутністю достатньої кількості опадів на Європейському континенті та у кукурудзяному поясі США, а також великими розбіжностями в оцінках виробництва південноамериканської зернової. І поки прогнози врожаю-2021 кукурудзи сафрінья у Бразилії танули на очах, українські трейдери скористалися можливістю і в 2,3 рази збільшили обсяги відвантажень кукурудзи в липні-вересні 2020/21 МР (1,4 млн тонн проти 0,6 млн тонн у сезоні-2019/20, що, однак, поступається показнику 2018/19 МР – 1,9 млн тонн, з яких 1,5 млн тонн припало на липень).

Навіть у період зниження торгівлі через переключення на роботу з ранніми зерновими нового врожаю ціни на кукурудзу знаходили підтримку в суттєвому подорожчанні на ринках пшениці (через напружений загальний баланс у восьми найбільших країнах-експортерах і мінімальний за останні 20 років показник співвідношення запасів і споживання у 2021/22 МР у світі) та ячменю (на тлі неврожаю в ЄС та Росії й високого попиту, зокрема Китаю).

Коли ж настав час виконання зобов’язань за форвардними контрактами, цього року трейдерам знову довелося попітніти в пошуку потрібних обсягів. Усе через складнощі з формуванням експортних партій в умовах затримки старту збиральної кампанії (на тлі більш пізніх термінів дозрівання зерна кукурудзи) та слабкі темпи її просування (зокрема у вересні через несприятливі дощі на більшій території країни). Втім, попри активізацію збирання в умовах посушливого жовтня, компенсувати відставання від середнього багаторічного показника не вдалося, і новий врожай і надалі дорожчав.

Станом на 11 листопада кукурудзу в Україні обмолочено на 4 млн га (73% від прогнозу), з яких зібрано 28,1 млн тонн зернової за врожайності 70,5 ц/га. Збирання завершили лише аграрії Донецької, Миколаївської, Херсонської та Волинської областей. Для порівняння: на аналогічну дату 2020 та 2019 років кукурудзу в Україні було зібрано з 78% площ (4,27 млн га) та 87% (4,33 млн га) відповідно.

До того ж залежність від зовнішніх факторів і кореляція українського ринку зі світовою кон’юнктурою стає все більш вираженою, а тут факторів підтримки, як то кажуть, з гаком. Але, якщо придивитися, то не такі вже вони й однозначні. Тож по черзі…



Стартова підтримка

Враховуючи те, що ЄС є одним із ключових імпортерів української кукурудзи, вагому роль відіграв і вплив клімату на виробництво зернової в цих країнах (де її збирання також ведеться із затримками, а прогнозні обсяги виробництва хоча й вищі за минулорічні, але нижчі за очікувані). До слова, в 2020/21 МР країни блоку завдяки зерновій з України покрили більше 50% своїх потреб в імпорті. Для порівняння: за підсумками сезону, що завершився, присутність української «цариці полів» на ринку Китаю склала 30% у загальному обсязі закупівель, Єгипту – 25%, Ірану – 20%. Тож коли впродовж вересня – початку жовтня агентства одне за одним знижували свої оцінки (в т.ч. у зв'язку з погіршенням перспектив урожаю в сусідніх Угорщині, Болгарії та Румунії), це надало відчутну підтримку біржовим котируванням і цінам на фізичному ринку. Зокрема, експерти Stratégie Grains знизили прогноз валового збору зернової в ЄС у 2021/22 МР на 1,4 млн тонн за місяць – до 64,9 млн тонн, аналітики IGC – на 0,8 млн тонн, до 68,4 млн тонн, Єврокомісії – на 2,2 млн тонн, до 68,8 млн тонн.

Ще одна вагома причина – очікуване збереження активного імпорту Китаєм, що за підсумками 2021/22 МР став покупцем №1 української кукурудзи. У вересні Піднебесна закупила 3,5 млн тонн кукурудзи (за даними Головного митного управління КНР), що більш ніж у 3 рази перевищує рівень у вересні 2020 р., а з початку поточного року – 24,9 млн тонн (+275% до показника за січень-вересень 2020 р.). На додачу, експерти CASDE знизили прогноз урожаю кукурудзи в Китаї в 2021/22 МР до 271 млн тонн, тоді як внутрішнє споживання, за їхніми оцінками, може скласти 290,7 млн тонн, тим самим на 3% перевищивши рівень попереднього сезону.

Далі – погіршення стану посівів кукурудзи в США та мінімальні за останні 7 років перехідні залишки – 31,4 млн тонн (проти 48,8 млн тонн рік тому). Відставання темпів сівби кукурудзи в Аргентині та прогнозований у зимовий період вплив погодного явища Ла-Нінья, що може знову знизити потенціал виробництва в країнах Південної Америки. Підтримку надали сформовані високі ціни на бразильську зернову, попри прогноз відновлення виробництва до рекордних рівнів у 2021/22 МР і низькі темпи її експорту (за оцінками Anec, у вересні відвантажено 2,6 млн тонн, у жовтні – дещо більше 2 млн тонн, тоді як у жовтні 2020 р. – 4,53 млн тонн).

«Вишенькою на торті» виявилося зростання цін на нафту (спочатку до свого трирічного максимуму, а наприкінці жовтня до максимальної позначки з жовтня 2014 р.) слідом за істотним стрибком цін на газ в Європі, що в сукупності з високим рівнем інфляції стимулює попит на біопаливо. Зокрема, в США після скорочення добового обсягу вироблення етанолу спостерігалося зростання його виробництва з очікуваним подальшим збільшенням. У кінці жовтня добовий обсяг вироблення етанолу в США досяг максимуму за останні більш ніж 3 роки (до 1,106 млн барелів, за оцінками EIA).

Додайте до цього суттєве подорожчання залізничних і слідом автоперевезень та підвищення тарифів (у т.ч. на сушіння) на елеваторах в Україні з огляду на різке подорожчання газу й інших енергоресурсів. До того ж зернова цього року надходить із надлишковою вологою (18-30%, за словами більшості гравців ринку). Тому аграрії не поспішають зі збиранням кукурудзи, сподіваючись на зниження даного показника недосконалим і ненадійним, але дешевим природнім шляхом – безпосередньо в полях. Тож із пропозиціями на внутрішньому ринку не густо, а попит є. Така сама ситуація спостерігається і в ЄС, а в Китаї ціни на кукурудзу зростають через дощі та збільшення витрат на сушіння.

Врешті, в першій половині жовтня ціни попиту на кукурудзу в портах України зросли ще на 250-300 грн/т – до 7650-8000 грн/т СРТ-порт. Окремі трейдери фіксували і більш високі ціни попиту, аби терміново придбати зернову й уникнути простою суден і, відповідно, демереджу, котрий через суттєве підвищення ставок фрахту зріс у рази. Пропозиції кукурудзи з глибоководних портів України з постачанням у кінці жовтня – на початку листопада нерідко надходили за цінами 275-280 USD/т FOB, а з постачанням у листопаді-грудні досягали 277-285 USD/т FOB.

Однак це істотно нижче за цінові максимуми 2020/21 МР і стримує аграріїв від форсування продажів. Тим більше що майже всю другу половину попереднього сезону кукурудза торгувалася за цінами вищими за пшеницю 2 класу (на початку червня 2021 року різниця досягала 1000-1200 грн/т). Тож коли вартість продовольчої пшениці перетнула позначку в 9000 грн/т СРТ-порт, у багатьох фермерів закралася надія на ще більш високі ціни на кукурудзу.



Гра на зниження

Хоча до динаміки кукурудзяного ралі-2020 ще далеко, це негативно позначилося на конкурентоспроможності української зернової на світовому ринку. Тож із другої половини жовтня підвищення цін було більш стриманим, а спред між цінами попиту/пропозиції суттєво збільшився.

До того ж темпи імпорту кукурудзи країнами ЄС із початку 2021/22 МР знаходяться на мінімальному рівні останніх 5 років (за оцінками Єврокомісії, до 24 жовтня було імпортовано лише 4,1 млн тонн зернової, тоді як в аналогічний період попереднього сезону – 5,4 млн тонн). У свою чергу, Китайський національний інформаційний центр із зерна та олії (CNGOIC) заявив про те, що в ц.р. КНР імпортує 20 млн тонн кукурудзи (тоді як у 2020 р. – 29 млн тонн), а уряд країни залишив тарифну квоту на імпорт кукурудзи в 2022 р. на рівні попереднього року – 7,2 млн тонн.

Крім цього, подальше підвищення цін стримувала активізація просування збирання пізніх зернових та олійних культур, а також озимої сівби в Північній півкулі через встановлення сухої погоди та сприятливі для проведення сівби опади в Південній Америці.

Завдяки високим темпам сівби Бразилія надолужила початкові затримки, і вже на кінець жовтня зерновою першого врожаю залишилося засіяти менше 30% від планованих 4,38 млн га, тоді як минулого року було засіяно лише 58% від запланованих 4,35 млн га (за даними моніторингу Safras&Merсado). Також тиск чинили очікувані рекорди з врожаю бразильської зернової в 2021/22 МР (116,7 та 118 млн тонн, за даними Conab і USDA).

Далося взнаки й надходження кукурудзи нового врожаю на світовий ринок зі США, де темпи проведення жнив лишаються активними, а врожай кукурудзи в 2021/22 МР може стати другим за величиною за всю історію спостережень (за прогнозом USDA – 382,6 млн тонн). У свою чергу, запаси етанолу в США на початку листопада досягли максимуму останніх 5 тижнів – 20,13 млн бар.

До того ж, як це часто буває, оцінки виробництва кукурудзи в ЄС було скоректовано в бік зростання. Те саме Stratégie Grains через більш високу врожайність зерна, що збирається у Франції, Німеччині, Польщі, Болгарії та Румунії, підвищило свою оцінку на 2,6 млн тонн за місяць – до 67,5 млн тонн. Експерти USDA – до 67,9 млн тонн (максимум останніх 7 років).

Аналогічні настрої спостерігалися і серед покупців внутрішнього ринку України – через збільшення пропозиції ціни попиту зростали більш помірно, були й спроби знизити їх. Але на заваді стали проблеми з логістикою (особливо із залізничними перевезеннями через нестачу вагонів-зерновозів), що знову набули актуальності при забезпеченні експорту рекордних урожаїв. За таких умов, може, стримування продажів аграріями то не так уже і погано?..



Експорт та валютна виручка

Попри минулорічну кризу, українські аграрії спромоглися зібрати третій за розміром урожай кукурудзи. Як то кажуть, парадоксально, але факт – він склав 30,3 млн тонн при середній урожайності 56,2 ц/га, що лише на 16% нижче за показник 2019 року. Це забезпечило експорт в обсязі 23,9 млн тонн і дозволило Україні посунути з третього місця в рейтингу світових експортерів Бразилію, де неврожай призвів до скорочення експорту до 17,5 млн тонн, втім, перехідні залишки істотно зросли.

За підсумками сезону-2020/21 Україна відвантажила 23,9 млн тонн зернової (-17% до показника 2019/20 МР). Лідером у закупівлях вітчизняної кукурудзи став Китай із часткою 36% від сумарного експорту зернової. Другу позицію займають Нідерланди (11%) і третю – Єгипет (10%). Країни ЄС сумарно імпортували 7,4 млн тонн української кукурудзи (проти 10,4 млн тонн у 2019/20 МР).

У вересні експорт української кукурудзи склав 165,6 тис. тонн на суму 42,2 млн дол., що в 5,6 рази перевищує відвантаження за аналогічний місяць 2020 року в натуральному еквіваленті та більш ніж у 9,4 рази – в грошовому.

Дані за жовтень менш оптимістичні – 895 тис. тонн, тоді як у 2020 і 2019 роках обсяг відвантажень становив 1,8 і 2,3 млн тонн відповідно. Лідерами закупівель лишаються країни ЄС, що сумарно імпортували майже півмільйона тонн кукурудзи з України. Якщо розглянути окремі країни-імпортери, то в трійці лідерів Іспанія, Єгипет і Китай. Утім, у грошовому еквіваленті це виглядає дещо краще – питома виручка з 1 тони зернової хоч і поступилася майже на 10% вересневій, але на 34% перевищила показник за жовтень 2020 року.



Що далі?

Попри рекордне виробництво кукурудзи, Україна цього року опуститься з третьої сходинки і посяде своє традиційне 4 місце в рейтингу світових експортерів, але її частка після падіння на 3,3% - до 13,5% зросте до 15,5%.

Листопадовий звіт USDA виявився «ведмежим» для даного сектора (знов підвищені прогнози виробництва та запасів кукурудзи у світі), проте це нівелюється кон'юнктурою внутрішнього ринку та подальшим зростанням лайнапів, а отже, і необхідністю трейдерів у терміновому покритті своїх позицій за раніше укладеними зовнішньоекономічними контрактами задля уникнення демереджу. Тож після чергової спроби знизити ціни на тлі збільшення кількості пропозицій та деякого просідання біржових котирувань на світовому ринку ціни на кукурудзу в портах України демонструють зростання (особливо на спотовому ринку). Максимальні ціни попиту досягають 8100-8150 грн/т СРТ-порт і мають потенціал для подальшого зростання через активне подорожчання пшениці та ячменю (який через обмежену пропозицію всередині країни наразі також торгується дорожче за кукурудзу). Також підтримку цінам надала закупівля великих партій української кукурудзи Туреччиною та Китаєм, який, попри подальші переговори, досі не визначився щодо збільшення обсягів імпорту американської зернової в рамках раніше підписаної торгової угоди зі США.

Загалом, баланс з кукурудзи у світі в 2021/22 МР обіцяє бути менш напруженим, а врожай південноамериканської зернової може стати рекордним завдяки нарощуванню валу одразу в обох ключових країнах-виробниках (Бразилії й Аргентині), що безперечно чинитиме тиск на ціни. Проте темпи сівби кукурудзи в Аргентині лишаються низькими (за даними Зернової біржі Буенос-Айреса, до 10 листопада засіяно 29% запланованих площ (+1% за тиждень) проти 31% роком раніше і 38% у середньому за останні 5 років). Крім цього, зростає занепокоєння щодо негативного впливу Ла-Нінья на розвиток посівів кукурудзи та сої в зимовий період.

Баланс європейської кукурудзи, попри приріст її виробництва, лишається напруженим. Проте слід зауважити, що цього року разом зі зростаючими внутрішніми потребами й обсягами імпорту загостриться і конкурентна боротьба за цей ринок збуту (через нещодавнє скасування імпортного мита при постачанні американської кукурудзи до країн блоку). Тут також слід усвідомлювати, що для деяких із них питання ціни є більш принциповим, аніж статус не ГМ сировини. Та й у цілому нарощування власного виробництва в країнах-імпортерах – доволі тривожна звістка.

В умовах збільшення експортного потенціалу кукурудзи у світі (в т.ч. за рахунок Бразилії з 17,5 до 43 млн тонн, Аргентини – з 38,5 до 39 млн тонн, Росії – з 3,9 до 4,5 млн тонн та ЄС – з 3,6 до 4,4 млн тонн) необхідність збереження конкурентоспроможності зерна українського походження стає ще більш актуальною.

До того ж високі ціни й обмежена пропозиція на тлі збільшення частки (і, відповідно, вартості) фуражної пшениці в загальному виробництві через несприятливі погодні умови вже привели до зменшення попиту виробників кормів на кукурудзу. Це є актуальним не лише для України, а і для ЄС (де також через зменшення частки власного виробництва високопротеїнової пшениці зросло виробництво фуражу) та Китаю. За прогнозами USDA, імпорт Піднебесною в 2021/22 МР складе 26 млн тонн проти 29,5 млн тонн минулого сезону, а, за оцінками деяких експертів, не перевищить 22 млн тонн саме через збільшення споживання більш дешевої фуражної пшениці в кормовій галузі.

Далі ситуація може посилитися збільшенням витрат на виробництво кукурудзи в ЄС, США та Україні через високі ціни на добрива. В сукупності це стримуватиме ціни від активного зростання в короткостроковій перспективі. А ось у подальшому, на думку багатьох міжнародних експертів, може привести до переорієнтування фермерів на виробництво менш вимогливих до добрив культур, у т.ч. ячменю та соняшника (за даними FranceAgriMer), або спонукатиме американських фермерів до вирощування сої. А чим закінчиться ця історія в Україні, дізнаємося вже незабаром.

Ключовими лишаються питання просування збиральної кампанії та закриття форвардів українськими трейдерами (а попри торішню ситуацію обсяги ще більші), а також подальшого зростання світових цін на енергоносії та їхнього впливу на всі сектори. Наразі ціни на нафту відновлюються після недавнього падіння, проте невизначеність щодо попиту на неї в світі лишається актуальною на тлі посилення карантинних обмежень (у т.ч. у деяких країнах ЄС) через збільшення захворюваності на коронавірус. США дещо стабілізували виробництво етанолу, водночас скорочення його запасів надає підтримку цінам. Ситуація з логістикою в Україні дещо поліпшилася, і спостерігається поступове зниження ставки орендної плати на вагони-зерновози внаслідок вжитих «Укрзалізницею» заходів, а ажіотажний попит має дещо послабитися на початку грудня. Втім, про стабільність цінових тенденцій на експортному напрямку годі й мріяти.


Анна Танська

Реклама

Вхід