Титанік та англійське право: хто відповідальний за втрату вантажу при корабельній катастрофі?

Джерело

АПК-Інформ

12626

Дмитро Коваль, старший юрист AGA Partners Павло Лебедєв, юрист AGA Partners

 

Берегова охорона Греції отримує тривожний сигнал: у Критському морі корабель Sea Bird зіткнувся з іншим судном та з кожною хвилиною все більше і більше занурюється під воду. Без жодних вагань керівник берегової охорони відправляє до нього два сторожових катери та військовий вертоліт, щоб врятувати 16 членів екіпажу, які вже неодноразово направляли сигнал ‘SOS’ з проханням допомогти.

Завдяки оперативності та відчайдушності берегової охорони їх зрештою було знято з потопаючого судна під час повномасштабної рятувальної операції та доставлено до найближчого грецького міста. Втім, судно врятувати так і не вдалося – воно разом з 7000 тонн української пшениці плавно пішло на дно Критського моря.

Думаєте, це опис чергового голлівудського фільму? Та ні, нещодавно ця подія реально сколихнула український інформаційний простір і стала предметом жвавого обговорення у масмедіа. З юридичної точки зору вона також породила цілий спектр цікавих питань, які є критично важливими для усіх причетних до морських перевезень.

Чи отримає продавець оплату за відвантажений та згодом втрачений товар? Хто несе відповідальність за втрату вантажу: покупець чи продавець товару? Чи, ймовірно, страхова компанія може відшкодувати понесені збитки?

Питання на часі вже не перший рік – отож, давайте розбиратися, хто зрештою буде нести збитки у цій досить непростій ситуації!

 

Англійська мудрість

На перший погляд, корабельна аварія може видатися непересічною подією, яка рідко очолює шпальти українських газет. Проте насправді втрати вантажу в ході морських перевезень відбуваються ледве не щодня. За даними Bloomberg, лише за 2020 рік під воду пішло більш ніж 3000 контейнерів морських ліній! Тому справи про втрату товару під час морських перевезень не є диковинкою для юристів, які спеціалізуються на міжнародній торгівлі.

Оскільки абсолютна більшість міжнародних торговельних операцій здійснюється за англійським правом, саме англійські прецеденти встановлюють глобальні тренди для вирішення подібних питань. Як не дивно, ці тренди багато в чому продовжують базуватися на правилах, які були встановлені англійськими судами більш ніж сто років тому.

 

Зустріч на Ельбі

Так, класикою з корабельних аварій при міжнародній торгівлі є спір Inglis v Stock, що розглядався Палатою лордів у далекому 1885 році.

У цій справі продавець уклав контракт на поставку 200 тонн цукру, які планувалися до відвантаження у порту Гамбургу на умовах FOB – ‘Free on Board’ (покупець організовує перевезення на судні, на яке продавець повинен завантажити товар). Після завантаження товару у Гамбурзі судно відчалило в напрямку Бристоля, але в ході рейсу річкою Ельба воно несподівано пішло під воду. Попри це, продавець подав відвантажувальні документи на товар, проти яких покупець здійснив оплату за контрактом.

Оскільки покупець так і не отримав придбаний товар, він звернувся до страхової компанії з вимогою компенсувати його збитки, пов’язані із втратою вантажу. Остання відмовилася виплатити компенсацію, що і стало причиною судового провадження між ними, в ході якого англійським судам треба було розібратися, хто ж зрештою відповідальний за втрату товару після корабельної катастрофи.

Після кількох раундів юридичних баталій Палата лордів встановила основні принципи розподілу ризиків при втраті товару під час морських перевезень за FOB-контрактами:

(1) щойно продавець завантажив товар на борт судна, усі ризики втрати майна переходять до покупця,

(2) відповідно, отримавши відвантажувальні документи, покупець повинен здійснити оплату за товар, навіть якщо він був втрачений в ході його перевезення,

(3) покупець матиме право отримати відшкодування своїх збитків за страховим полісом, якщо він покриває відповідні ризики.

В результаті англійський суд підтримав покупця в цьому спорі і зобов’язав страхову компанію сплатити йому компенсацію за втрачений вантаж.

З цієї справи випливає, що при втраті товару під час морського перевезення – чи то цілих суден з вантажем, чи окремих контейнерів – необхідно дати відповіді на наступні питання, щоб з’ясувати, хто ж буде відповідальний за збитки.

 

А який базис поставки товару?

Відповідь на це питання знаходиться, як правило, у вашому контракті – дуже ймовірно, що при міжнародних перевезеннях морем він вказує на поставку на умовах ‘Cost, Insurance, Freight’ (CIF) або ж ‘Free on Board’ (FOB).

При CIF поставках (та їх модифікаціях – CFR, CIFFO) продавець фрахтує судно і вантажить товар. Торгівля на умовах FOB має суттєву відмінність – покупець організовує перевезення на морському судні, в яке продавець повинен завантажити товар.

Попри цю фундаментальну різницю, в контексті ризику втрати вантажу або ж навіть просто його пошкодження ці базиси поставки не відрізняються – усі ризики переходять з моменту завантаження товару на судно. Тобто щойно товар перетнув поручні судна, продавець може спати спокійно, адже покупець бере на себе ризики з морського перевезення.

 

А платити за втрачений товар треба?

Хоча в контрактах на умовах CIF та FOB ви фактично купуєте певний товар, з юридичної точки зору придбавається не товар, а документи на нього.

Це зумовлено тим, що, як правило, покупець повинен оплатити вартість товару, отримавши лише відвантажувальні документи, передбачені в контракті. При цьому для оплати не важливо, чи зрештою прибуло судно разом з вантажем у порт призначення чи ні.

Цей нюанс призводить до вельми цікавого наслідку: після завантаження товару та подачі усіх відвантажувальних документів покупець повинен платити за вантаж, хоча він може ніколи його не отримати, якщо товар буде втрачено в ході морського перевезення.

 

А про апропріацію товару не забули?

Водночас, у разі втрати товару при CIF-поставках на умовах Міжнародної Асоціації Торгівлі Зерном і Кормами (GAFTA), також важливе значення має те, чи виконав продавець свій обов’язок апропріювати товар.

Зазвичай покупці купують не конкретний товар, а його певний вид (наприклад, пшеницю українського походження). Відповідно, після завантаження товару на борт судна продавцю необхідно визначити конкретний товар, який поставляється покупцю за контрактом. Для цього продавець повинен надіслати покупцю спеціальне повідомлення («апропріацію») з назвою судна, портом завантаження, хоча б приблизною кількістю товару та датою завантаження на судно протягом визначеного контрактом строку.

При цьому повідомлення про апропріацію має бути подане навіть у разі втрати вантажу, але не пізніше строку, встановленого у контракті. Тобто, якщо продавець надасть відвантажувальні документи, але не здійснить апропріацію втраченого товару у встановлений строк, покупець матиме право відмовитись від оплати.

 

А хто ж власник товару?

Важливо, що при визначенні відповідального за втрату товару не грає ролі, яка саме компанія є власником товару.

Це пов’язано з тим, що перехід ризиків втрати/пошкодження вантажу та права власності на нього може відбуватися в різний момент – наприклад, ризики переходять до покупця в момент завантаження товару на судно, але він стає його власником лише після повної оплати за контрактом.

Ці два аспекти існують незалежно один від одного, і тому особа власника не має вирішального значення для встановлення того, хто відповідає за втрату вантажу.

Цікаво, що саме цей аргумент зіграв ключову роль у згаданій вище справі Inglis v Stock, який і призвів до відповідальності страхової компанії за втрату товару.

 

А товар застрахований?

Для таких прикрих ситуацій все ж є ефективний засіб захисту – страхування ризиків втрати та пошкодження вантажу під час морського перевезення.

Відповідно, якщо покупець все ж таки був змушений заплатити за втрачений товар, при наявності страхового полісу та дотримання його умов він матиме шанс отримати компенсацію збитків, причинених втратою вантажу. Тут ключовими є умови, на яких був укладений договір страхування, що і вирішить долю компенсації в такому спорі.

 

Підсумок

У разі втрати товару при морських перевезеннях кожна година – на вагу золота. Критично важливо вживати правильні та своєчасні заходи, щоб ваша компанія не стала тією, яка відповідатиме за прикрий збіг обставин, що призвів до втрати чи пошкодження вантажу. У цьому зв’язку саме спеціалісти з міжнародної торгівлі можуть як ніколи стати в нагоді та врятувати вас від неочікуваного шторму у вашому бізнесі.

Реклама

Вхід