Україна: погодні умови та стан озимих культур у листопаді 2021 року – НААН України

Джерело

АПК-Інформ

12959

Останніми роками стала майже звичайним явищем достатньо тривала осіння вегетація озимих культур, впродовж якої, зокрема, якщо брати до уваги другу половину листопада та початок грудня, відбувається періодичне пониження або підвищення середньодобових температурних показників відносно кліматичної норми, що дозволяє рослинам певною мірою продовжувати вегетацію шляхом незначного функціювання ростових та фотосинтетичних процесів. В цей час також проходить і початкова фаза загартування рослин, впродовж якої відбувається накопичення пластичних речовин у тканинах, які є надійним захисним бар’єром від низьких температур. Такий перебіг температурних показників на фоні достатньої зволоженості ґрунту, як правило, до настання зимового спокою дозволяє рослинам навіть пізніх строків сівби розпочинати зимівлю у відносно задовільному та, навіть доброму, стані.

До речі, подібна закономірність відзначається і в кінці зимового періоду, коли у рослин відновлення життєдіяльності відмічається задовго до початку активної вегетації, а саме в другій половині лютого – на початку березня. Знову ж таки це дає змогу рослинам поступово нарощувати вегетативну масу та розвивати кореневу систему, що дозволяє успішно протистояти подальшим посушливим умовам, які відмічаються переважно впродовж травня-червня, як це було, наприклад, у минулому 2020 р., коли озимина завдяки гарному розвитку навесні змогла забезпечити в більшості регіонів країни достатньо високу врожайність зерна, навіть на фоні тривалої посухи.

Тобто, очевидним є те, що впродовж останніх років відбувається поступове скорочення метеорологічної зими, про це свідчать і довгострокові прогнози кліматологів, які передбачають в недалекому майбутньому скорочення зимового періоду, враховуючи температурні показники, лише до одного місяця – січня. Звичайно, такий перебіг погодних умов буде зумовлювати певну тактичну перебудову технологій вирощування озимих культур, в першу чергу, це стосується системи мінерального живлення рослин, які будуть потребувати значної кількості добрив, зокрема азотних, вже на початку вегетації, оскільки їх витрати, впродовж тривалої вегетації за рахунок пізньоосіннього та ранньовесняного періодів, значно зростуть.

О сіння вегетація озимих зернових культур у 2021 р. видалася доволі складною та своєрідною. Якщо в першій половині календарної осені, коли засівається більша частина посівних площ у країні, утримувалася бездощова посушлива погода, яка не дозволяла отримати своєчасні сходи рослин, то в другій – понижений температурний режим навіть на фоні достатнього зволоження верхнього шару ґрунту суттєво гальмував проростання насіння, появу сходів та розвиток рослин. У результаті цього значна частина посівів пшениці озимої після соняшника в центральних, східних та південних областях на сьогоднішній день знаходиться в доволі слабкому стані – рослини в кращому випадку налічують два листки, що безумовно може стати причиною їх ушкодження за несприятливого перебігу погодних умов у зимовий період. Після кращих попередників (чорний пар, горох, ріпак тощо) рослини озимих зернових культур знаходяться в задовільному та доброму стані, особливо якщо мова йде про відносно ранні посіви, або ті, сівба яких проводилася в оптимальні строки, тобто з 5 по 25–30 вересня. На таких полях озимина завершила осінню вегетацію у фазі кущіння, рослини сумарно налічують від 3 до 5 пагонів та мають середню висоту від 18 до 25 см.

На сьогоднішній день, крім слабкого розвитку рослин озимих зернових культур після соняшника, проблемним питанням залишається недостатня зволоженість більш глибоких горизонтів ґрунту, що в подальшому може негативно позначитися на загальному стані рослин, а отже – й на їх зерновій продуктивності. Так, по завершенні активної осінньої вегетації запаси агрономічно цінної вологи в метровому шарі ґрунту під посівами пшениці озимої після чорного пару та соняшнику відповідно були на 36 і 70 мм меншими в порівнянні з середньою багаторічною нормою.

Загалом, середня температура повітря за осінній період 2021 р. склала 8,9°С і виявилася на 0,5°С вищою за середню багаторічну норму. Проте, за останні 5 років цей проміжок часу видався найбільш холодним, що безумовно певною мірою негативно позначилося на загальному стані посівів озимих зернових культур, особливо пізніх строків сівби (рис. 1).

Так, середня кількість опадів за календарну осінь склала 69,5 мм, що було на 36,5 мм менше в порівнянні з середніми багаторічними значеннями. За останні 10 років менша кількість опадів за цей період (60,3 мм) відзначалася лише в минулому 2020 р. В цілому ж, гідротермічний режим протягом цьогорічної осінньої вегетації озимини, якщо сприймати його в комплексі, виявився одним з найжорсткіших упродовж останнього десятиліття.

У третій декаді жовтня утримувалася порівняно тепла, як для цієї пори року, без опадів, погода. Середньодобові температури повітря знаходилися в межах 2,5–11,°С. У світлий час доби максимальна температура повітря підвищувалася до 19,5°С, а в нічний час знижувалася до -3,7°С; поверхня ґрунту відповідно прогрівалася до 26,0 °С та охолоджувалася до -6,1°С.

Середня температура повітря за декаду склала 7,5 °С, що на 2,0°С було вище кліматичної норми. Середня відносна вологість повітря становила 67%, а її мінімальні значення в окремі дні знижувалися до 31–35 %.

Загалом, у жовтні переважала помірна за температурним режимом, з незначною кількістю опадів, погода. Середня температура повітря за місяць склала 8,6°С і була на 0,5°С вищою за середню багаторічну норму, але, разом з тим, найбільш низькою за останні 5 років (рис. 2).

Так, середня кількість опадів становила лише 4,6 мм або близько 16 % кліматичної норми. Така відносно мала кількість опадів, як і середня температура повітря, у жовтні відзначалася вперше за минулий п’ятирічний період.

На завершення жовтня запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту під пшеницею озимою після непарових попередників були недостатніми і становили 14–17 мм, місцями незадовільними – 1–4 мм, що зумовило низькі темпи проростання насіння та значно уповільнило ріст та розвиток рослин, які висівалися після кращих попередників у ранні та оптимальні строки.

При цьому слід зазначити, що на цей час у задовільному стані знаходилися посіви після чорного пару, гороху та ріпаку, де сівба пшениці озимої проводилася в ранні та в першій половині оптимальних строків (7–20 вересня). На таких полях розкущені рослини налічували в середньому 3–4 пагони та мали достатньо розвинену вторинну кореневу систему.

Проте, за сівби пшениці озимої після соняшнику сходи були майже повністю відсутні, що пояснювалося тривалою нестачею продуктивних опадів та абсолютно сухим верхнім шаром ґрунту. Після інших непарових попередників, де озимина висівалася в пізні строки, стан посівів характеризувався переважно як незадовільний, на таких полях відмічалася незначна кількість різновікових рослин (до 25–30%), які суттєво відрізнялися між собою за висотою та інтенсивністю наростання вегетативної маси.

Доволі теплою та достатньо зволоженою виявилася перша декада листопада. Середня за цей час температура повітря склала 8,4°С, що було на 5,0°С вище середньої багаторічної норми. Протягом декади максимальна температура повітря підвищувалася до 17,5°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 20,2°С. Мінімальна температура повітря знижувалася до -2,6°С, а поверхня ґрунту охолоджувалася до -4,0°С.

Опадів за декаду випало 20,8 мм при середній багаторічній нормі 11,0 мм. Така кількість атмосферної вологи сприяла доброму зволоженню верхніх шарів ґрунту і на фоні підвищених температурних показників забезпечила проростання насіння та початок появи сходів озимих зернових культур, перш за все, на посівах після соняшника. За останні 10 років більша кількість опадів упродовж першої декади листопада відзначалася лише вдруге, більше випало у цей час (23,4 мм) у 2012 р. (рис. 3).

Середня відносна вологість повітря виявилася порівняно високою і становила 88%.

9 листопада, приймаючи до уваги температурні показники (перехід середньодобових температур повітря через +5 °С в бік зниження), озимі зернові культури припинили активну осінню вегетацію, що виявилося в середньому на 12 діб раніше середніх багаторічних строків. Нагадаємо, що за останні 25 років найбільш пізній строк припинення осінньої вегетації озимих культур спостерігався в зимовий період 2000/01 вегетаційного року (в. р.), коли рослини, враховуючи температурний режим, розпочали зимівлю тільки 11 січня 2001 року. Схожою була ситуація і впродовж зимового періоду 2019/20 в.р., коли рослини за аномально теплої погоди практично весь час підтримували процеси життєдіяльності, не впадаючи у стан глибокого спокою.

Аналіз температурного режиму протягом осінньої вегетації засвідчив, що за цей час різновікові рослини пшениці озимої накопичили наступну суму ефективних (вище +5°С) температур: за сівби 5 вересня – 373°С (середня багаторічна норма 383°С); 10 вересня – 338°С (332°С); 15 вересня – 267°С (281°С); 20 вересня – 212°С (229°С); 25 вересня – 182°С (185°С); 30 вересня – 151°С (144°С); 5 жовтня – 123°С (119°С); 10 жовтня – 89°С (98°С); 15 жовтня – 52°С (84°С) відповідно. Отже, враховуючи температурні показники та приймаючи до уваги те, що оптимальною сумою ефективних температур, які забезпечують найкращий морфологічний та фізіологічний стан рослин перед зимівлею, вважається 280–300°С, найбільшою мірою визначеним параметрам відповідали рослини пшениці озимої, сівба якої проводилася з 10 по 15 вересня включно.

Проведене обстеження посівів пшениці озимої показало, що на завершення першої декади листопада стан посівів після дощів помітно покращився, особливо це стосувалося озимини після соняшника, де відмічалося інтенсивне проростання насіння та поява сходів, дружність появи яких обмежувалася якістю підготовки ґрунту та глибиною заробки насіння.

По завершенні осінньої вегетації, з гальмуванням активних процесів життєдіяльності рослин, у доброму та задовільному стані знаходилися посіви після кращих і удобрених попередників, де сівба пшениці озимої проводилася в ранні та оптимальні строки, а саме з 5 по 25 вересня включно.

Загалом, погодні умови першої декади листопада були сприятливими для росту і розвитку рослин озимих зернових культур.

В другій декаді відбулося достатньо інтенсивне зниження температурних показників. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах від 5,9°С тепла до 3,2°С морозу. В окремі дні максимальні та мінімальні температурні значення сягали відповідно 10,2 та -10,0°С, а поверхня ґрунту прогрівалася до 14,0°С і охолоджувалася до -11,0°С.

Середня температура повітря за другу декаду склала 0,9°С, що було на 1,5 °С нижче середньої багаторічної норми.

Кількість опадів упродовж декади виявилася незначною і становила в середньому 2,8 мм, що на 10,2 мм було менше кліматичної норми. Така невелика забезпеченість атмосферною вологою в цей час відзначається не вперше за останні 10 років. Менше випало в 2013 р. (2,6 мм), а в 2012, 2019 та 2020 рр. опади взагалі не спостерігалися (рис. 4).

Середня відносна вологість повітря склала 80%, а мінімальні значення даного показника знижувалися до 35%.

Протягом другої декади в окремі дні відмічалося промерзання ґрунту на глибину 2–3 см. Температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася до -1,0 – -1,2°С.

На завершення другої декади листопада запаси продуктивної вологи під пшеницею озимою, яка вирощується, наприклад, по чорному пару та після соняшника, становили в орному шарі ґрунту відповідно 22 та 11 мм, у метровому – 112 та 33 мм, що в першому випадку було на 13 і 21 мм, а в другому – на 36 та 70 мм відповідно менше середніх багаторічних значень (рис. 5).

В порівнянні з попередніми роками така кількість вологи в ґрунті була більшою, ніж у минулому році на даний період та близькою до тих запасів, які відмічалися в 2019 та 2018 рр. відповідно.

У третій декаді листопада спостерігалася мінлива за температурним режимом, з помірними опадами, погода. Середньодобові температури повітря утримувалися в межах +11,1 – -3,0°С. Максимальна температура повітря підвищувалася до 13,0°С, а мінімальна знижувалася до -6,5°С. Поверхня ґрунту вдень прогрівалася до 12,6°С, а вночі охолоджувалася до -7,6°С. Середня за декаду температура повітря склала 4,0°С, що на 1,8°С було вище середніх багаторічних показників. Опадів за декаду випало 19,0 мм при багаторічній нормі 17 мм.

Впродовж декади глибина промерзання ґрунту сягала 3–4 см, а його температура на глибині залягання вузла кущіння пшениці озимої знижувалася до 0,5–2,0°С морозу, що не мало негативного впливу на рослинні організми, а, навпаки, сприяло їх загартуванню.

Таким чином, загальний стан посівів озимих зернових культур по завершенні осіннього періоду на доволі значних площах, особливо тих, де сівба проводилася після кращих попередників у рекомендовані строки, переважно задовільний та добрий. Найбільш проблемною, як зазначалося, залишається озимина після соняшника, де рослини знаходяться в доволі слабкому стані і не відповідають оптимальним параметрам успішної зимівлі, а тому подальша їх доля буде залежати від рівня загартування, температурних показників та наявності снігового покриву в зимовий час. Щодо продуктивності таких посівів у майбутньому, то з великою вірогідністю можна стверджувати, що їх потенціал буде значно нижчим в порівнянні з тими, де сівба озимини проводилася згідно існуючих рекомендацій, тобто після кращих попередників, в оптимальні строки, на рекомендованому фоні живлення. І, звичайно, не слід забувати про новітні сорти, які здатні забезпечувати не тільки відмінні показники врожайності та якості зернової продукції, але й поєднувати в собі високу стійкість до несприятливих умов вирощування.

 

За матеріалами Національної академії аграрних наук України

Реклама

Вхід