ПОСТАВКА НА УМОВАХ ПОПЕРЕДНЬОЇ ОПЛАТИ: П’ЯТЬ ПОРАД ДЛЯ АГРОТРЕЙДЕРІВ

Ні для кого не секрет, що кожен продавець зацікавлений у якнайшвидшому отриманні оплати за товар. Існують різні форми оплати у міжнародній торгівлі зерновими та олійними культурами. Загалом, форма оплати не залежить від виду товару, базису чи інших умов поставки. Сторони вільні обирати ту форму оплати, яка їм найбільше підходить.

Найбільш поширеною формою оплати (на будь-яких базисах поставки) є «документи проти оплати» (cash against documents). Найбільш безпечною (і найдорожчою) для обох сторін – акредитив.

Ще однією формою оплати є попередня оплата. Вона не так часто погоджується порівняно із «документи проти оплати». Однак, в умовах українського ринку зернових та олійних культур попередню оплату можна зустріти у контрактах поставки на умовах EXW, FCA, CPT, DAP, DAT (DPU). Здебільшого її погоджують у форвардних контрактах з виробниками сільськогосподарської продукції, що укладаються до початку посівної кампанії (тобто задовго до настання строку поставки).

Для продавця-агровиробника попередня оплата – це фінансування, необхідне для закупівлі насіння, добрив, засобів захисту рослин та інших матеріалів, необхідних для вирощування товару. У свою чергу, здійснюючи попередню оплату, покупець забезпечує додаткову
«мотивацію» для продавця виростити і поставити йому законтрактовану кількість товару (адже у протилежному випадку продавець зобов`язаний повернути попередню оплату).

Очевидно, що попередня оплата є найбільш вигідною формою оплати для продавця і, водночас, найбільш ризикованою для покупця. У торгівлі трапляються випадки, коли продавці не постачають товар (особливо, коли ринкова ціна зростає) і при цьому не повертають попередню оплату за нього. Нижче ми наводимо п’ять порад/інструментів для покупців, як зменшити такий ризик.

Перед тим як укладати контракт, варто зібрати та проаналізувати якомога більше інформації про потенційного контрагента та його активи. Звісно ж, ця порада стосується не тільки контрактів на умовах попередньої оплати, але й загалом будь-яких контрактів на будь-яких базисах та умовах.

Агротрейдери часто обмежуються запитом установчих документів, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, довідки про відсутність заборгованості із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), довідки про посівні площі та середню врожайність тощо. Проте таких документів явно недостатньо для належної перевірки потенційного контрагента.

Для покупця важливою є інформація про реальні активи потенційного продавця, як от рухоме (транспортні засоби, техніка) та нерухоме майно (будівлі, споруди). Можна запитати цю інформацію безпосередньо у потенційного контрагента. Якщо потенційний контрагент бажає отримати попередню оплату, але не погоджується розкрити інформацію про своє майно – це «тривожний дзвінок» для покупця.

Інформацію про рухоме та нерухоме майно української компанії-контрагента також можна перевірити у державних реєстрах: Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно.

Окрім цього, важливо перевіряти судові справи проти продавця, наявність відкритих виконавчих проваджень. Це можна перевірити через Єдиний державний реєстр судових рішень та Автоматизовану систему виконавчого провадження відповідно.

У разі непоставки та неповернення попередньої оплати, покупець може звернутись за стягненням відповідних сум в суд (якщо нема арбітражної угоди) або в арбітраж (за наявності арбітражної угоди). Рішення суду або арбітражу про стягнення коштів буде вкрай важко виконати, якщо у відповідача немає майна, за рахунок якого можна стягнути присуджені суми. Саме тому важливо заздалегідь (на етапі переговорів) перевірити, чи є у продавця майно. Це дозволить покупцю проаналізувати, чи варто йому укладати контракт та за рахунок чого він буде повертати свої кошти у випадку дефолту продавця.

Одним із варіантів мінімізації ризиків покупця є передача продавцем у заставу свого майна. Це може бути рухоме (транспортні засоби, врожай тощо) та нерухоме майно, майнові права.

Видом застави є майнова порука, коли заставодавцем є не сам боржник, а третя особа (майновий поручитель), яка передає покупцю у заставу своє майно.

Договір застави (майнової поруки) може забезпечувати виконання продавцем зобов’язання поставити товар, а у випадку його порушення – обов’язок повернути попередню оплату, відшкодувати збитки тощо.

У разі якщо продавець не виконає контракт поставки, покупець отримає можливість одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Спеціально для аграріїв є такий інструмент, як аграрна розписка. Не зупиняючись детально на нюансах аграрної розписки, є дві взаємопов`язані переваги цього інструменту:

1. вона встановлює заставу майбутнього врожаю;

2. у разі її невиконання можна звернути стягнення на предмет застави (на підставі виконавчого напису нотаріуса) або за рахунок всього майна боржника (на підставі рішення суду).

У контракті поставки можна закріпити обов’язок продавця видати аграрну розписку на контрактну кількість товару (у випадку видачі товарної аграрної розписки). Рекомендуємо, щоб розмір застави за аграрною розпискою був не меншим за кількість товару, закріплену у контракті поставки.

При цьому в інтересах покупця, аби попередня оплата була перерахована після того, як продавець видасть аграрну розписку, посвідчену нотаріусом.

Якщо продавець не поставляє товар, у покупця з`являється можливість примусового стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса і надалі – через виконавців (державних чи приватних). Така процедура стягнення за аграрною розпискою набагато швидша аніж процес стягнення попередньої оплати через суд чи арбітраж. Саме це робить аграрну розписку ефективним інструментом.

Ще одним інструментом є особиста порука. Наприклад, поручителем може бути засновник продавця або пов’язана із продавцем компанія. При цьому може бути один або декілька поручителів.

У разі порушення продавцем своїх зобов’язань, які були забезпечені порукою, продавець і поручитель будуть відповідати перед покупцем як солідарні боржники (хоча договором поруки можна встановити і субсидіарну відповідальність поручителя).

Це означає, що, наприклад, якщо продавець не поставить товар, покупець може вимагати повернення попередньої оплати як від продавця та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. Тобто за рахунок поручителів розширюється коло потенційно відповідальних осіб і, відповідно, зменшується ризик невиконання/неповернення попередньої оплати.

Рекомендуємо чітко прописувати коло зобов’язань за які поручається поручитель (поручителі), передбачаючи поруку не тільки за поставку товару і повернення попередньої оплати, але й за штрафні санкції, збитки, що виникають внаслідок непоставки товару.

Способом мінімізації ризиків покупця може бути гарантія, видана банком на суму попередньої оплати. При цьому важливо, щоб банківська гарантія була видана першокласним банком.

В Україні практика видачі банківських гарантій задля забезпечення виконання зобов’язань агровиробників не є поширеною, зважаючи на те, що видача гарантії є платною послугою і, як правило, банки вимагають мати на своєму рахунку як мінімум суму коштів тотожну тій, на яку видається гарантія (що обумовлено тим, що банк має право регресу до боржника).

Через підвищену ризикованість контрактів поставки на умовах попередньої оплати вони вимагають додаткових інструментів захисту інтересів покупця. Наведені у цій статті інструменти не є вичерпними.

Більше того, вони не є взаємовиключними: сторони вільні домовитись про одночасне укладення договорів застави, поруки, видачу аграрну розписку тощо. Вибір одного чи декількох інструментів/видів забезпечення виконання зобов`язань залежить від конкретних обставин, умов поставки, майнового стану продавця. При цьому важливо ретельно продумати порядок їх укладення та синхронізувати умови цих інструментів, аби не було суперечностей та проблем із їх виконанням.

Насамкінець не можна забувати і про те, що в контрактах на умовах попередньої оплати важливо чітко прописати умови про цільове використання попередньої оплати, контроль за його дотриманням, умови щодо повернення попередньої оплати у разі повної та часткової непоставки продавцем товару (наприклад, внести положення про нарахування процентів на суму попередньої оплати), відповідальність за порушення контракту у формі штрафних санкції та відшкодування збитків і т.ін.