На перший погляд, зобов'язання повернення передоплати за непоставлений товар здається очевидним. Проте, лише за останні 6 місяців Високий суд Лондона розглянув дві справи, в яких продавці аргументували, що вони не зобов'язані повертати передоплату за товар, який вони не змогли поставити. Хоча в обох випадках суд став на бік покупців, суд зробив важливі висновки, які трейдери повинні мати на увазі при складанні контрактів.
У справі Nord Naphtha Ltd v . New Stream Trading AG [2021] EWCA Civ 1829 покупець здійснив передоплату в розмірі 16 млн дол. США за дизельне паливо, яке продавець зобов'язався закупити у заводу для подальшого постачання покупцю. У свою чергу, завод надав покупцю гарантійний лист, яким підтвердив існування зобов'язання перед продавцем на постачання дизельного палива.
Завод не зміг поставити продавцю паливо у встановлений термін, і продавець повідомив покупця про настання форс-мажорних обставин і повідомив, що постачання буде виконано пізніше. Покупцю потім стало відомо, що завод розпочав процедуру банкрутства. Покупець розірвав контракт із продавцем і зволів повернення передоплати. Продавець відмовився повертати передоплату, аргументуючи це тим, що він перевів усі кошти (за вирахуванням своєї комісії) заводу і саме завод тепер зобов'язаний повертати передоплату покупцеві. Продавець також підкріплював свою позицію тим фактом, що контракт не містив умови, яка передбачає повернення передоплати в разі непостачання. Покупець же стверджував, що така умова малася на увазі (англ. «implied term»).
Оскільки контракт не містив прямої умови щодо повернення передоплати, для винесення свого рішення суду довелося провести комерційне тлумачення контракту та визначити справжній намір сторін щодо передоплати. Суд постановив, що суть форс-мажорного застереження контракту зводиться до того, щоб відновити сторони в тому самому положенні, в якому вони були до моменту укладання контракту. Отже, контракт було витлумачено судом таким чином, що продавець зобов'язався повернути передоплату в разі невиконання своїх зобов'язань із причини форс-мажору, хоча це і не було прямо зазначено в контракті. Зважаючи на своє рішення, суд не вважав за необхідне розглядати питання, чи містив контракт implied term щодо повернення передоплати.
Питання implied term було розглянуто в схожій справі BP Oil International Limited v. (1) Vega Petroleum Limited & (2) Dover Investments Limited [2021] EWHC 1364 (Comm) . Тут покупець перевів продавцю понад 17 млн дол. США передоплати за постачання 211 тис. барелів нафти в рамках виконання ряду контрактів. Продавець не виконав постачання нафти, і покупець зволів повернення передоплати. Після відмови продавця покупець розпочав судовий розгляд.
Контракти також не містили застереження про повернення передоплати. Покупець вимагав повернення передоплати за правом реституції та звинувачував продавця в неправомірному збагаченні. Альтернативно покупець стверджував, що контракти містили передбачувану умову повернення передоплати, оскільки така умова була настільки очевидною, що її пряме включення до контрактів не було необхідним. Продавець же стверджував, що передоплата була безумовною, оскільки він поставив нафту на термінал і покупець міг забрати нафту з термінала після закінчення контрактного періоду постачання. Насправді контракт було складено дуже неоднозначно, і, на перший погляд, складно визначити справжні наміри сторін щодо умов постачання.
Суд зробив детальне тлумачення умов контракту і визначив, що за своєю природою контракт передбачав постачання на умовах FOB і продавець не виконав свої зобов'язання. Отже, суд постановив, що покупець має право на повернення передоплати. З урахуванням відсутності відповідного контрактного застереження суд обґрунтував таке право покупця тим, що покупець не отримав жодного зустрічного задоволення (англ. «consideration») в обмін на здійснену передоплату і в разі невиконання зобов'язань і відсутності зустрічного задоволення за контрактом англійське право передбачає повернення передоплати.
У той самий час суд розглянув аргумент покупця щодо implied term і не погодився з ним. Суд постановив, що якби він не визнав продавця таким, що не виконав свої зобов'язання з постачання, він навряд чи погодився б з тим, що контракт містив передбачувану умову, відповідно до якої продавець повинен був повернути передоплату. В такій ситуації, як заявив суд у своєму рішенні, він би дотримувався ортодоксального підходу англійського права, який зводиться до того, що «якщо в договорі прямо не передбачено, що має відбутися при настанні певної події або в певній ситуації, то найчастіше можна зробити висновок, що нічого не повинно відбуватися і жодні умови не повинні матися на увазі».
Зазначені судові рішення демонструють важливість формулювання контрактних умов при визначенні прав і обов'язків сторін. Положення договору повинні, наскільки це можливо, враховувати всі можливі ситуації, в тому числі момент і умови повернення передоплати. З урахуванням підходу англійського суду нерозумно покладатися на передбачувані умови для заповнення прогалин у контрактах.
Більше цікавих кейсів зі світової та чорноморської практики чекайте на конференції «Grain&Maritime Days in Istanbul» 24-25 травня.
провідний юрист Міжнародної юридичної служби Interlegal
